Справа № 214/1816/20

2-о/214/72/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Прасолова В.М.

при секретарі - Шевченко Ю.С.

за участю заявниці - ОСОБА_1

за участю представника заінтересованої особи - Бершадської Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про факту постійного проживання та перебування на утриманні, суд,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, яку уточнила, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок нещасного випадку на виробництві помер її син ОСОБА_2 . Вони проживали разом та вона перебувала на його утриманні, проживали вони разом з 2001 року. 31 січня 2020 року вона звернулась до Фонду соціального страхування України управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Криворізьке відділення для отримання виплат по втраті годувальника. Листом від 7 лютого 2020 року її було відмовлено та роз`яснено, щоб вона звернулася до суду та отримала судове рішення, оскільки у зв`язку зі змінами в законодавстві тепер не видають довідки про склад сім`ї, а видають лише довідки з місця реєстрації. Вказує, що таким чином їй необхідне судове рішення про встановлення факту проживання та перебування на утриманні у сина для отримання виплат по втраті годувальника. Відповідно до ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно п.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи заявлялися клопотання про витребування та долучення доказів, відкладення розгляду справи, які задоволені.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву просила задовольнити та надала пояснення, що будинок, де вона проживала, обслуговувався ТОВ «Житлосервіс-КР», а раніше обслуговувався КЖП №35. Вона зверталась до ТОВ «Житлосервіс-КР» усно і їй не надавали відповіді. Також вона зверталась до виконкому, їй і там не надали довідку про склад сім`ї. Вона зверталасьдо Криворізького виконкому на гарячу лінію усно з приводу відмови у призначенні виплат. Також зазначила, що в неї є ще один син на ім`я ОСОБА_3 , але він мешкає окремо. Заявниця також підтвердила зміст своїх заперечень, в яких зазначає, що відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України). Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно їй для отримання нею страхового відшкодування, внаслідок смерті сина під час виконання ним посадових обов`язків. Зазначає, що змінилося законодавство та з 2016 департаменти реєстрації осіб не надають довідку про склад сім`ї, оскільки порядком не передбачена така довідка, проте вони з сином проживали і він був зареєстрований разом із нею, це свідчать документи та свідки. Також зазначає, що самим Фондом було рекомендовано їй звернутися до суду, оскільки такої довідки вона надати не може. Вона дійсно перебувала на утриманні сина, оскільки її пенсії не хватає ні на ліки, ні на сплату комунальних послуг. Тому твердження в цьому випадку є необґрунтовані, а направлені лише на затягування судового процесу та небажання їй виплатити гроші після смерті сина. Наголошує, що вона стара жінка, яка залишилася без сина і без коштів на існування, а держава в особі фонду, чине перешкоди в отриманні допомоги і встановленні очевидних фактів, які підтверджені і документами і свідками. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За ч. З цієї ж статті підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Згідно п. 2 ч. 7 ст. 36 вищеназваного закону страхові виплати складаються, в тому числі із страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого). За приписом п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Фонд соціального страхування України зобов`язаний забезпечувати фінансування та з виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом. Частиною 6 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова запомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. За змістом зазначеної норми, право на отримання страхової виплати одноразової допомоги мають не особи, які були членами сім`ї померлого. Відповідно до ч, 2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Враховуючи все вище викладене, просить суд задовольнити повністю заяву, оскільки доводи Фонду є такими, що суперечать вимогам закону та не спростовують фактичні обставини справи, а саме те, що вона проживала разом з сином та була на його утриманні.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, та пояснила, що ОСОБА_1 дійсно надавала додаткові документи, але не довідки про склад сім`ї. Вказала, що заявниця дійсно з сином мешкали разом, але остання не надала жодного документу, який би підтвердив, що вона була на його утриманні. Крім того, підтвердила зміст відзиву, згідно якого заперечує проти заяви в повному обсязі за наступними підставами. Вказує, що вимоги заявниці стосуються права на отримання страхових виплат в зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Так, заявницею пред`явлено заяву до суду та вказано, як відповідача Криворізьке відділення Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (місто Кривий Ріг , проспект Миру 30а). Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області не є юридичною особою. Відповідно з ЄДРПОУ Криворізьке відділення є відокремленим структурним підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Відповідно до інформації з ЄДРПОУ місцезнаходження юридичної особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області: 49020, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 93. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 року № 1105 - XIV „Про загальнообов`язкове соціальне страхування ", Закону від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ « Про охорону праці»( в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-ІV), Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно - правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону №1105-XIV. Відповідно до п.6 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також дитину, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Відповідно до п.7.2.2. Постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005р № 83 «Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)», право на отримання страхових виплат страхових виплат у заінтересованих осіб настає з дня смерті застрахованої особи, але не раніше дня виникнення права на їх виплату». Відповідно до п.1 ст. 42 Закону України „Про загально обов`язкове державне соціальне страхування", для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги. Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу. Як передбачено статтею 44 вказаного Закону, Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідне рішення у десятиденний строк не враховуючи для надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою в які зазначаються дані про особі, які мають право на виплати, розміри виплат або обґрунтування відмови у виплатах. Зазначає, що при наданні 25.12.2018р. копій документів , позивачкою не надано довідки про склад сім`ї померлої. Тому, 08.09.2019р. надані документи позивачці були повернуті, питання призначення не розглядалося. На підставі ст. 234, 235, 256 ЦПК України встановлення юридичного факту здійснюється за заявою заявника в порядку окремого провадження, яке є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п.6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Звертаючись, саме з заявою в 2020 році, ОСОБА_1 , тим самим підтверджує що встановлення факту сумісного мешкання однією сім`єю з її померлим сином необхідно їй для набуття права на отримання страхових виплат, а отже є спір про право який розглядається в позовному провадженні. Зазначає, що для встановлення факту проживання однією сім`єю слід перевірити наступні обставини: відповідно до ч. 2 статті 3 Сімейного Кодексу України визначено що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Ця ознака є найбільш вагомою для юридичного визначення поняття сім`ї. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено що, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Враховуючи положення вищевказаних статей Сімейного Кодексу та судову практику по подібним справам поняття «сім`я» та «член сім`ї» не є тотожним і мають важливі об`єктивні відмінності, а саме « сумісне проживання і спільний побут». Зазначає, що ствердження заявницею про сумісне мешкання її та померлого сина, ще не є доказом того, що вони були однією сім`єю, оскільки, син виконував свої обов`язки надаючи їй свою підтримку та турботу. На момент смерті сину заявниці було 34 роки, він був повнолітньою, дієздатною людиною, працював, тому, природно міг і повинен надавати допомогу матері. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Також Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначив, що доводити такий факт слід документами та доказами того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні відносини - свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що вони були чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 28 грудня 2014 року № 77 - VІІІ, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють; інваліди, члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку. Відповідно до п. 1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 27 квітня 2007 р. N 24. робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа. Згідно ч.2 п.2 ст. 1265 ЦК України, утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця. Але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу , що була для неї єдиним і основним джерелом засобів для існування. Вказує, що заявниця на момент виникнення права на отримання страхових виплат не була особою, яка одержувала не менше як п`ять років матеріальної допомоги від потерпілого, яка була для неї єдиним і основним джерелом для існування. ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримувала пенсію за віком, яка забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом України. Згідно положень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення (зі змінами згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.98р.) зазначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документі, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Таким, чином просять, відмовити заявниці ОСОБА_1 в задоволенні вимог до Криворізького відділення Фонду соціального страхування України в особі Криворізького відділення про встановлення факту постійного проживання та перебування на утриманні.

В судове засідання 23 грудня 2020 року заявниця не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заяву просить задовольнити в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в судове засідання 23 грудня 2020 року, не з`явився, надав суду заяву, в якій просить розгляд справи призначити на іншу дату у зв`язку з тим, що в призначений для розгляду час суддя перебував в нарадчій кімнаті по іншій справі.

Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, надавали пояснення, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що знає їх обох, і ОСОБА_1 і її сина ОСОБА_2 , вони його сусіди. ОСОБА_1 з сином проживали разом як одна сім`я. Він працював на шахті, вона пенсіонерка, дбали один про одного.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні докази: паспорт (а.с.4), свідоцтво про смерть (а.с. 6), акт (а.с. 7-25), посвідчення (а.с. 26), довідка (а.с.27), лист з Фонду соціального страхування (а.с. 28-29, 120), свідоцтво про народження (а.с. 30, 43), довідка про доходи (а.с. 44), довідка про доходи (а.с. 55,77) , копія трудової книжки (а.с. 103-106), довідка (а.с. 107), довідка про доходи (а.с. 108), довідка (а.с. 109), витяг з державного реєстру (а.с. 110), довідка з ОСОБА_5 (а.с. 11), заява (а.с. 112-113,116), постанова (а.с. 114), довідка (а.с. 117), журнал видачі відповідей на заяви потерпілих (а.с. 118-119), відповідь ТОВ «Житлосервіса» (а.с. 133), акт (а.с. 135), відповідь (а.с.147).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належним доказом паспорт (а.с. 4), так як цей доказ містить інформацію, що стосується предмету доказування, а саме віку заявниці.

Суд вважає належним доказом свідоцтво про смерть (а.с. 6), так як цей доказ містить інформацію, що стосується предмету доказування, а саме те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд вважає належним доказомакт (а.с. 7-25),так як цей доказ містить інформацію, що стосується предмету доказування, а саме те, що ОСОБА_2 загинув від нещасного випадку на виробництві.

Суд вважає належними доказами: посвідчення (а.с. 26), довідку (а.с. 27, 117), так як ці докази містять інформацію, що стосується предмету доказування, а саме те, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою з 2002 року і то, що на день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована одна особа ОСОБА_1 .

Суд вважає належним доказом лист з Фонду соціального страхування (а.с. 28-29, 120), так як цей доказ містить інформацію, що стосується предмету доказування, а саме те, що 03.01.2020 року ОСОБА_1 зверталась з заявою про призначення страхових виплат у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та згідно доданих документів була відсутня довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих , хто перебував на його утриманні.

Суд вважає належним доказом: свідоцтво про народження (а.с. 30), так як цей доказ містить інформацію, що стосується предмету доказування, а саме те, що ОСОБА_2 доводився ОСОБА_1 рідним сином.

Суд вважає належними доказами: довідку про доходи (а.с. 44), довідку про доходи (а.с. 55,77), так як ці докази містять інформацію, що стосується предмету доказування, а саме про розмір доходів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суд вважає належними доказами: копію трудової книжки (а.с. 103-106), довідку (а.с. 107), довідку про доходи (а.с. 108), довідку (а.с. 109), витяг з державного реєстру (а.с. 110), довідку з Нова-ком (а.с. 11), так як ці докази містять інформацію, про те, що у ОСОБА_1 є ще один син ОСОБА_6 , який працює електрогазозварювальником ручного зварювання 5 розряду Будівельно-монтажного управління, його заробітна плата за період з березня 2020 року по серпень 2020 року складає 87467, 19 грн., а його дружина ОСОБА_7 працює бібліотекарем у Криворізькій загальноосвітній школі №41, заробітна плата її складає з березня 2020 року за серпень 2020 року 37712,12 грн., також на його утриманні перебуває двоє дітей, один з яких - ОСОБА_8 , є студентом 2 курсу механіко-машинобудівного факультету.

Суд вважає належними доказами: заяву (а.с. 112- 113, 116), постанови (а.с. 114,115), так як ці докази містять інформацію про те, що ОСОБА_1 надавала заяву до Фонду соціального страхування про призначенні їй страхових виплат у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 і також було призначено щомісячну страхову виплату, особі яка має на неї право в разі смерті потерпілого, у сумі 5167,50 грн. з 29.07.2019 року - безстроково, а також було перераховано виплату з 01.03.2020 року у сумі 5735, 92 грн.

Суд вважає належним доказом акт (а.с. 135, 140), так як цей доказ містить інформацію, що стосується предмету доказування, а саме те що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводяться один одному матір`ю та сином і проживали разом як одна родина за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає належним доказом пояснення заявниці ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_4 , так як вони стосуються предмету доказування, а саме те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент смерті останнього, проживали разом як одна родина, та син був її годувальником.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

ОСОБА_2 доводиться рідним сином заявниці, що встановлено свідоцтвом (а.с.30, 43).

Заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пенсіонеркою, що встановлено паспортом (а.с.4), посвідченням (а.с.26).

Заявниця та ОСОБА_2 з 28 грудня 2001 року проживали разом в квартирі АДРЕСА_2 , що встановлено довідкою (а.с.27), актом (а.с.135, 140) показаннями свідка ОСОБА_4

ОСОБА_2 за липень 2018 року - червень 2019 року отримав заробітну плату у сумі 247432 грн. 34 коп., що встановлено довідкою (а.с.44).

Заявниця за липень 2018 року - червень 2019 року отримала пенсію у сумі 22831 грн. 48 коп., що встановлено довідками (а.с.55, 77).

Заявниця та ОСОБА_2 дбали один про одного, мали сімейні стосунки, що вбачається з показань свідка ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві настала смерть ОСОБА_2 , що встановлено свідоцтвом (а.с.60), актом (а.с.7-25).

31 січня 2020 року заявниця звернулась до Фонду соціального страхування України управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області Криворізьке відділення для отримання виплат по втраті годувальника. Листами від 7 лютого 2020 року та 16 грудня 2020 року їй було відмовлено та роз`яснено, щоб вона звернулася до суду та отримала судове рішення, що встановлено листом (а.с.28-29, 147), заявою (а.с. 112-113, 116).

ОСОБА_1 було призначено щомісячну страхову виплату, як особі, яка має на неї право в разі смерті потерпілого, у сумі 5167,50 грн. з 29.07.2019 року - безстроково, а також було перераховано виплату з 01.03.2020 року у сумі 5735, 92 грн., що встановлено постановами (а.с. 114,115).

У ОСОБА_1 є також син - ОСОБА_6 , який працює електрогазозварювальником ручного зварювання 5 розряду Будівельно-монтажного управління, його заробітна плата за період з березня 2020 року по серпень 2020 року складає 87467, 19 грн., його дружина ОСОБА_7 , працює бібліотекарем у Криворізькій загальноосвітній школі №41, її заробітна плата складає з березня 2020 року за серпень 2020 року 37712,12 грн., також на його утриманні перебуває двоє дітей, з яких син ОСОБА_8 є студентом 2 курсу механіко-машинобудівного факультету, що встановлено копією трудової книжки (а.с. 103-106), довідкою (а.с. 107), довідкою про доходи (а.с. 108), довідкою (а.с. 109), витягом з державного реєстру (а.с. 110), довідку з Нова-ком (а.с. 11), довідкою (а.с. 117).

Взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом «Закон»).

Відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги. Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду. Отже даною нормою передбачено, що факт проживання однією сім`єю та факт перебування на утриманні потерпілого передбачена можливість підтвердження таких фактів як іншими документами, так і рішенням суду.

Відповідно до п.6 ст. 42 вказаного Закону, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, у сумі що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Згідно ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як передбачено ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Частиною другою цієї норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявниця просить встановити факт перебування на утриманні, що передбачено частиною першою ст. 315 ЦПК України. Також вона просить встановити факт проживання з сином, що не передбачено даною нормою, але допускається в разі якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до ст.43 зазначеного вище Закону факт проживання однією сім`єю може бути підтверджений в іншому порядку, а саме: як наданням довідки про склад сім`ї, так і рішенням суду.

Встановлення вказаних фактів має значення для створення умов здійснення заявницею майнових прав на отримання виплат від Фонду.

У судовому засіданні встановлено, що заявниця та її син ОСОБА_2 проживали разом, дохід ОСОБА_2 значно, більш чим в десять разів, перевищував дохід заявниці, а тому є підстави вважати, що заявниця перебувала на утримання померлого.

Пояснення представника заінтересованої особи про те, що спільне проживання заявниці та її померлого сина є доказом того, що вони були однією сім`єю, оскільки син виконував свої обов`язки, надаючи їй свою підтримку та турботу, суд вважає такими, що не спростовують факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 .

Посилання заінтересованої особи на те, що згідно ч.2 п.2 ст. 1265 ЦК України, утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним і основним джерелом засобів для існування, суд вважає необґрунтованим, оскільки ця норма стосується спадкових правовідносин.

Таким чином, суд вважає, що заявниця необґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернулася до суду за захистом своїх прав, у інший спосіб, не зазначений в пунктах 1-10 ч.2 ст.15 ЦК України, що передбачено ст.16 ч.2 ЦК України.

Отже вислухавши сторони, свідка, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, вважає, що заяву належить задовольнити повністю.

Суд вважає, що таке рішення буде відповідати завданням цивільного судочинства щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що передбачено частиною першою статті 2 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч.7 ст.294 ЦПК України, у зв`язку з чим понесені заявницею судові витрати по справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.42, 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.ст.2, 12, 13, 258-259, 263-265, 280, 293, 294, 315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 41323962, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 93, про встановлення юридичних фактів - задовольнити повністю.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 разом з сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її сина - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судові витрати по справі покласти на заявницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду заявником може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Прасолов В.М.