ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/3137/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ломака В.С.)

від 04.02.2020

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ломака В.С.)

від 26.05.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)

від 14.09.2020

та матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ломака В.С.)

від 26.05.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду (в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020)

(головуючий суддя - Майданевич А.Г.; судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)

від 14.09.2020

у справі № 910/3137/18

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик"

про стягнення 2 768 441, 64 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Косик С.І., Куць О.В.;

відповідача - Колос Ю.В.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" з позовом про стягнення 2 768 441, 64 грн, з них: 2 732 733, 65 грн заборгованості за договором, 35 707, 99 грн пені.

1.2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору № 03/258-2013 від 29.04.2013, в редакції додаткової угоди № 8 від 01.12.2015, про надання послуг з організації перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги. Зокрема, позивач вказує на те, що відповідно до п. 3.9. договору позивачем 30.11.2017 було здійснено донарахування неврахованої плати за послуги, що надавалися за періоди з січня по травень 2017 року, внаслідок чого складено Коригування № 11/1 від 30.11.2017, згідно з яким сума донарахувань склала 2 659 794, 11 грн. Крім того, до суми основного боргу позивач додає заборгованість за послуги, що надавалися у грудні 2017 року, що підтверджується актом наданих послуг № 12 від 31.12.2017.

2. Зміст рішень господарських судів

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 219 035, 24 грн заборгованості; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій були обґрунтовані тим, що акт коригування № 11/1 від 30.11.2017 не може бути належним доказом здійснення донарахування неврахованої плати за надані послуги за період з січня по травень 2017 року на суму 2 513 698, 41 грн, оскільки в ньому зазначено, що це коригування складено відповідно до акта наданих послуг № 10 від 31.10.2017 у зв`язку з уточненням наданих послуг з організації перевезення вантажів, які були надані у жовтні місяці за умовами договору, в той час як позивачем заявлено борг за період з січня по травень 2017 року, тому підстави для стягнення з відповідача коригування провізної плати у зазначеному розмірі, а також нарахованої на цю суму пені, відсутні. Обов`язок відповідача здійснити оплату наданих послуг у грудні 2017 року у сумі 219 035, 24 грн настав 08.02.2018 та відповідно з 09.02.2018 відбулося прострочення грошового зобов`язання, однак позивач здійснив розрахунок пені за період з 01.12.2017 по 16.01.2018, тобто до настання строку оплати цих послуг, тому в цій частині позовних вимог суди відмовили.

2.3. Постановою Верховного Суду від 25.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у цій справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.4. При цьому Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд виходив з того, що акт коригування №11/1 від 30.11.2017 не може бути належним доказом здійснення донарахування неврахованої плати за надані послуги за період з січня по травень 2017 року на суму 2 513 698, 41 грн, оскільки складений до акта наданих послуг № 10 від 31.10.2017 за період з 01 по 31.10.2017. В той же час, зазначивши, що цей акт підписаний, суди залишили поза увагою та не перевірили доводи відповідача, який заперечував підписання та погодження зазначеного акта товариством.

Крім того, суди не з`ясували, чи містить договір, укладений сторонами у справі, права/обов`язки товариства підписувати та надавати зауваження до акта коригування; який порядок визначений сторонами договору щодо оформлення акта коригування; чи визначено договором наслідки непідписання або ненадання заперечень стороною до акта коригування, складеного та наданого іншою стороною; чи є такий акт підставою для здійснення розрахунків та за яких умов.

Отже, суди не дослідили договір, не з`ясували характер та зміст правовідносин, що виникли з його умов між сторонами у справі.

Суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали оцінки доводам Залізниці щодо того, що надання послуг на суму 2 768 441, 64 грн підтверджується не тільки актом коригування № 11/1 від 30.11.2017, а й перш за все відповідними накладними, які містяться в матеріалах справи, та які судами першої та апеляційної інстанцій не досліджені та оцінка яким не надавалась.

Також місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили доводи відповідача про наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення оплати послуг в сумі 219 035, 24 грн на підставі акта наданих послуг № 12 від 31.12.2017 за період з 01 по 31 грудня 2017 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків за договором станом на 30.09.2018, який судами не досліджений та не перевірений.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог не висловився з приводу наявної в матеріалах справи заяви Товариства про застосування строку позовної давності. На зазначене порушення не звернув увагу і апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку.

2.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" про стягнення 2 768 441, 64 грн.

2.6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості коригування провізної плати у сумі 2 513 698, 41 грн, суд вказав, що позивач безпідставно в односторонньому порядку здійснив донарахування вартості наданих послуг за перевезення вагонів в транзитному сполученні та застосовував норми Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частини стягнення заборгованості за надані послуги у грудні 2017 в сумі 219 035, 24 грн, суд дійшов висновку, що вказана заборгованість була сплачена відповідачем у повному обсязі. Крім того, суд вказав, що позивач безпідставно здійснював зарахування коштів не в рахунок оплати наданих у грудні 2017 року послуг, а в рахунок оплати здійсненого позивачем коригування № 11/1 від 30.11.2017 та нарахованої пені.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд вказав, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.

2.7. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 276 844, 16 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Додаткове рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 228 823, 88 грн не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для позивача, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача складає 276 844, 16 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

3.2. Підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 скаржник визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права - пункту 3.2 Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на 2017 рік до перевезень, здійснених у межах України згідно із накладними, оформленими у внутрішньому сполученні.

Посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції, дійшли безпідставного висновку, що між сторонами укладено договір перевезення, в той час, як між сторонами укладено договір транспортного експедирування. Суди попередніх інстанцій не дослідили надані позивачем докази: коригування №004/1 від 30.04.2017, коригування №004/2 від 30.04.2017, та дійшли необґрунтованого висновку, що ці докази не підтверджують правомірність донарахування плати відповідачу за послугами, наданими в спірний період з січня по травень 2017 року на суму 2 513 698, 41 грн. Також суди дійшли неправильного висновку, що внутрішнє зобов`язання № ПР/М-11717/НЮп/017-2011/38 є внутрішнім документом позивача, укладеним між його внутрішніми підрозділами, у зв`язку з чим не може встановлювати підстави для донарахування грошових зобов`язань для відповідача.

3.3. Підставою касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, викладені у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18. Суди попередніх інстанцій за наявності заперечень позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшли помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 276 844, 16 грн, адже зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Вважає, що судами допущено порушення статей 73,74,76,77 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, наданих відповідачем.

3.4. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 в частині залишення без змін додаткового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" також подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким заяву товариства про розподіл судових витрат задовольнити повністю.

3.5. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо неспівмірності розміру судових витрат на послуги у вигляді аналізу судової практики та підготовки до судових засідань); у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо кількості часу, витраченого на участь у судових засіданнях); у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 (щодо застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зменшення розміру судових витрат). Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено положення Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності розміру судових витрат у частині комунікації з клієнтом та інформування останнього щодо статусу справи, не застосовано статтю 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статтю 26 Правил адвокатської етики.

Також підставою для касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що відсутні правові позиції Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення співмірності розміру судових витрат на послуги помічника адвоката; а також щодо питання застосування статті 26 Правил адвокатської етики, яка свідчить про те, що інформування клієнта щодо стану справи є невід`ємним обов`язком адвоката у відносинах щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення по суті позовних вимог залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик", як замовником, 29.04.2013 укладено договір (з урахуванням додаткової угоди № 8 від 01.12.2015), предметом якого є організація перевезення вантажів залізничним транспортом та проведення замовником розрахунків із виконавцем за надані нею послуги з перевезення вантажів у вагонах, які в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів не мають ознаки "УТЛЦ" (далі - вагонах), порожніх вагонів, а також інші послуги, пов`язані з зазначеними перевезеннями по території України.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору замовник зобов`язався здійснювати попередню оплату тарифу та додаткових послуг наданих йому, згідно з умовами цього договору, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів, калькуляцій регіональних філій ПАТ "Укрзалізниця" з надання послуг замовнику за вільними тарифами.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору замовник зобов`язався здійснювати попередню оплату за послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені ним, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 (трьох) діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця № НОМЕР_1 у ТВБВ № 10026/01 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код за ЄДРПОУ №40123465 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору замовник зобов`язався проводити оплату за надані послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, та інші послуги, пов`язані з перевезеннями вантажів, які замовлені ним, відповідно до розділу 3 договору.

Згідно з пунктом 3.7 договору виконавець надає замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на оплату послуг, наданих виконавцем. При цьому у виписці відображаються дати створення і розміри заборгованості та пені.

Відповідно до пункту 3.8 договору акти наданих послуг та виписки з особового рахунку оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акта наданих послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт наданих послуг або підписати акт наданих послуг з зауваженнями. У випадку підписання акта наданих послуг з зауваженнями між замовником та виконавцем здійснюється перевірка наданих послуг та за результатами перевірки проводиться коригування, яке відображається в наступних актах. У випадку, якщо акт наданих послуг не підписаний замовником протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня їх складання без письмового обґрунтування - акт наданих послуг вважається затвердженим обома сторонами.

Відповідно до пункту 3.9 договору наявність підписаного акта наданих послуг не позбавляє виконавця права здійснити донарахування неврахованої плати за надані послуги за минулі періоди.

Згідно з пунктом 4.4 договору у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, замовник сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення платежу до моменту повного погашення заборгованості, але не більше шести місяців від дня виникнення заборгованості. Моментом виникнення заборгованості у замовника є дата фактичного надання виконавцем послуг за цим договором за умовами відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника. Із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов`язання за цим договором, виконавцем у першу чергу погашається пеня, у другу чергу - основна сума боргу, а залишок коштів зараховується як попередня оплата. Сторони домовились, що стягнення пені здійснюється в межах загального строку позовної давності, встановленого для стягнення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до пункту 9.1 договір набирає чинності з дати підписання та діє до 29.02.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

На виконання договору Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" послуги з організації перевезення вантажів, а саме: в період з січня по травень 2017 року відбулося перевезення у вагонах з номерами, перелік яких наведений судами, що підтверджується актами наданих послуг №001 за період з 1 по 31 січня 2017 року від 31.01.2017, № 002 за період з 1 по 28 лютого 2017 року від 28.02.2017, № 003 за період з 1 по 31 березня 2017 року від 31.03.2017, № 004 за період з 1 по 30 квітня 2017 року від 30.04.2017, № 5 за період з 1 по 31 травня 2017 року від 31.05.2017, які підписані представниками сторін. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" ці акти підписані з розбіжностями.

Також на виконання умов договору Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" послуги з організації перевезення вантажів у грудні 2017 року, про що складено акт наданих послуг №12 за період з 1 по 31 грудня 2017 року від 31.12.2017 на суму 219 035, 24 грн, який підписаний сторонами.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" претензію № ЦТЛ-22/616 від 01.12.2017, відповідно до якої просило перерахувати кошти у сумі 2 659 794, 11 грн у семиденний строк з дати отримання претензії. Вказану претензію Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" отримало 12.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" претензію №ЦТЛ-22/28 від 31.01.2018, відповідно до якої просило погасити заборгованість у сумі 219 035, 24 грн за надані послуги у період з 01.12.2017 по 17.01.2018, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 9152 від 02.02.2018.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Підставою касаційного оскарження судових рішень по суті спору Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" визначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 3.2 Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на 2017 рік до перевезень, здійснених у межах України згідно із накладними, оформленими у внутрішньому сполученні.

5.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.4. Суди попередніх інстанцій встановили, що здійснюючи коригування наданих послуг №11/1 від 30.11.2017 до акту наданих послуг № 10 від 31.10.2017, позивач застосував п. 3.2 Тарифної політики залізниць-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні. В обґрунтування застосування вказаного пункту скаржник зазначив, що відповідач складав перевізні документи на відправлення вагону "під навантаження" з прикордонних або припортових станцій на станцію України завідомо без мети вчинення відповідної операції. Зокрема, перед оформленням експортних накладних (згідно із СМГС), відповідачем були ще оформлені накладні на перевезення вантажу у внутрішньому сполученні. Згідно з додатком 3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 зі змінами, графу "20" накладної, оформленої у внутрішньому сполученні, заповнює відправник, і на підставі даних, внесених у графу "20" накладної, нараховується тариф на перевезення на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ним послуг або тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні. На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" відображало в накладних дані, що не відповідали дійсній меті перевезення, а саме, у графі "15" накладної СМГС "найменування вантажу" не зазначено, що вантаж - вагон на власних осях, є "після вивантаження транзитного вантажу", що призвело до застосування меншого тарифу. У графі "20" накладної, що оформлюється у внутрішньому сполученні, відправник повинен був зазначити, що направляється вантаж - вагони на власних осях "після вивантаження транзитного вантажу". В той же час, працівник станції позбавлений можливості перевірити достовірність відмітки, передбаченої пунктом 14.7 розділу ІІ Збірника тарифу, фактичній меті направлення порожнього вагону. Отже, графа 48 накладної СМГС була заповнена на підставі даних, заповнених відповідачем, які не відповідали меті навантаження вагонів вантажем.

5.5. Умовою застосування п. 3.2 Тарифної політики залізниць-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні є встановлення факту перевезення транзитного вантажу.

Закон України "Про транзит вантажів" визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України.

Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закон України "Про транзит вантажів" транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Згідно з частиною 3 статті 7 Митного кодексу України засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1 статті 70 Митного кодексу України передбачено, що з метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються, зокрема, такі митні режими: імпорт (випуск для вільного обігу); експорт (остаточне вивезення); транзит.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 94 Митного кодексу України для декларування товарів, що не є підакцизними, замість митної декларації залежно від виду транспорту може використовуватися накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (ЦИМ/СМГС, CIM/SMGS), книжка МДП (Carnet TIR).

Статтею 6 Закону України "Про транзит вантажів" також передбачено, що транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом до митних органів на дільницях, на які поширюється сфера застосування Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), подається накладна ЦІМ (СІМ). У разі транзиту вантажів залізничним транспортом на інших дільницях до митних органів подається накладна УМВС (СМГС) або накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), що містить відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Разом з тим у частині 2 статті 2 Закону України "Про транзит вантажів" передбачено, що цей Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Пунктом 27 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317 врегульовано стягнення плати за перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Так, підпунктом 27.1 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що плата за перевезення вантажів у міжнародному залізничному сполученні визначається відповідно до загальних правил цього Збірника за тарифом того вагона або кожного з тих вагонів, у яких вантаж перевозиться:

експортний - від станції відправлення залізниць України до вихідної прикордонної (припортової) станції (державного кордону);

імпортний - від вхідної прикордонної (припортової) станції (державного кордону) до станції призначення залізниць України.

Підпункт 27.2 Збірника тарифів встановлює випадки, до яких не застосовуються його правила, зокрема до транзитних вантажів, які перевантажуються у зоні митного контролю.

5.6. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довів факт перевезення вагонів у транзитному сполученні.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" оплату тарифів за перевезення в експортно-імпортному сполученні було здійснено із застосуванням Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, що підтверджується накладними та підписаними актами наданих послуг за період з січня по травень 2017.

При цьому позивачем було прийнято відповідні, заповнені відправниками транспортні накладні до перевезення, що підтверджують перевезення в експортно-імпортному сполученні (підтвердженням є штемпелі відповідних станцій на накладних).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що законодавством України, в т.ч. Статутом залізниць України, не передбачено порядку зміни видів операцій з перевезення вантажів, а також не передбачено та не надано відповідних повноважень позивачу щодо самостійного визначення виду операцій з перевезення вантажу.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем безпідставно змінено вид перевезення з експортно-імпортного на транзитне, не беручи до уваги оформлені належним чином перевізні документи, що підтверджують здійснення відповідачем перевезення саме в експортно-імпортному сполученні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач безпідставно та в односторонньому порядку здійснив донарахування вартості наданих послуг як за перевезення вагонів в транзитному сполученні, та, відповідно, застосовував норми Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" вартості коригування провізної плати у сумі 2 513 698, 41 грн.

5.7. З огляду на викладене, оскільки суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про те, що спірні правовідносини не регулюються пунктом 3.2 Тарифної політики залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, то у суду касаційної інстанції відсутні підстави для викладення висновку щодо застосування відповідної норми права до перевезень, здійснених у межах України згідно із накладними, оформленими у внутрішньому сполученні.

Оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, визначена скаржником, не знайшла свого підтвердження, то колегією судді відхиляються доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині визначення правової природи договору, укладеного між сторонами, та внутрішнього зобов`язання № ПР/М-11717/НЮп/017-2011/38.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанції не дослідили надані позивачем докази: коригування №004/1 від 30.04.2017, коригування №004/2 від 30.04.2017, та дійшли необґрунтованого висновку, що ці докази не підтверджують правомірність донарахування плати відповідачу за послугами, наданими в спірний період з січня по травень 2017 року на суму 2 513 698, 41 грн, колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, згідно з якою встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено статтями 76, 77, 78, 79, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

5.8. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 25.06.2019 у цій справі, суди попередніх інстанцій перевіривши доводи відповідача про наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення оплати послуг в сумі 219 035, 24 грн, встановили, що заборгованість за надані позивачем у грудні 2017 послуги була сплачена відповідачем у повному обсязі, у зв`язку з чим в цій частині у позові також відмовлено.

5.9. Встановивши необґрунтованість позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині додаткового рішення з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери" (ВКП) 03.09.2018 укладено договір про юридичні послуги № 1410-18.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору № 1410-18 ВКП надасть Клієнту послуги щодо проекту та/або згідно з інструкціями Клієнта, які надаються час від часу та прийняті до виконання ВКП, а Клієнт оплатить гонорари та відшкодовує ВКП витрати. Сторони можуть погодити або не погодити Спеціальні умови для конкретного проекту. Якщо сторони погодили Спеціальні умови, такі Спеціальні умови будуть застосовуватися до відносин між сторонами щодо проекту, визначеного в Спеціальних умовах, які для цілей такого проекту будуть мати перевагу у випадку виникнення конфлікту з Загальними умовами. Відносини з приводу надання послуг, щодо яких сторони не погодили Спеціальні умови, будуть регулюватися тільки Загальними умовами.

Під "проектом" або "справою" сторони розуміють предмет послуг, що мають бути надані, або судова справа, яку має вести ВКП, відповідно до домовленості сторін. Сторони можуть визначити проект чи справу в Спеціальних умовах (якщо погоджені між сторонами). Відповідно до контексту, термін "проект" також означає "справа" і навпаки (п. 1.8. договору № 1410-18).

Крім того, 03.09.2018 року між відповідачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери" (ВКП) було укладено договір про юридичні послуги № 1410-18-1, яким погоджені спеціальні умови для конкретної справи.

Пунктом 2 договору № 1410-18-1 передбачено, що ВКП надасть послуги Клієнту щодо проекту, а Клієнт буде оплачувати гонорари та відшкодовувати витрати. Ці Спеціальні умови будуть застосовані виключно щодо проекту, зазначеного нижче.

Згідно з пунктом 4 договору № 1410-18-1 Справа/Проект: справа № 910/3137/18 (далі - Проект). ВКП надаватиме Клієнту послуги з представництва його інтересів у справі № 910/3137/18 Господарського суду міста Києва, що включатиме, зокрема, такі послуги:

- підготовка заяв, пояснень, клопотань, апеляційних і касаційних скарг та інших процесуальних документів, вивчення процесуальних документів та доказів, що подаються іншими сторонами, процесуальні дії у відповідь;

- участь у збиранні доказів, надання рекомендацій щодо отримання конкретних доказів, які необхідні для обґрунтування правової позиції. Клієнт буде брати активну участь у збиранні доказів;

- вивчення та оцінка доказів та аналіз можливих варіантів правової позиції, аналіз спірних правових відносин; погодження з Клієнтом правової позиції/стратегії;

- участь та представництво Клієнта в судових засіданнях в суді апеляційної та касаційної інстанції;

- регулярні звіти Клієнту щодо стану справи, подальших дій і очікуваних подій.

12.08.2019 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 1410-18-1, якою змінили п. 4 договору та визначили, що Справа/Проект: справа № 910/3137/18. ВКП надаватиме Клієнту послуги з представництва його інтересів у справі № 910/3137/18 Господарського суду міста Києва у судах усіх інстанцій, що включатиме, зокрема, такі послуги:

- підготовка заяв, пояснень, клопотань, відзивів, апеляційних і касаційних скарг та інших процесуальних документів та доказів, що подаються сторонами, процесуальні дії у відповідь;

- участь у збиранні доказів, надання рекомендацій щодо отримання конкретних доказів, які необхідні для обґрунтування правової позиції. Клієнт буде брати активну участь у збиранні доказів;

- вивчення та оцінка доказів та аналіз можливих варіантів правової позиції, аналіз спірних правових відносин; погодження з Клієнтом правової позиції/стратегії;

-участь та представництво Клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій;

- регулярні звіти Клієнту щодо стану справи, подальших дій і очікуваних подій.

За умовами пункту 5 договору № 1410-18-1 вартість послуг, що має бути сплачена Клієнтом ВКП, визначається як загальна сума Гонорару та Витрат. Гонорар розраховується шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами/юристами та іншим юридичним персоналом ВКП на надання послуг, на відповідні ставки, відповідно до процедури, що визначена цим Договором.

Звичайні погодинні ставки адвокатів і юристів ВКП становлять: (і) партнер - від 350 до 500 євро; (іі) радники - від 250 до 300 євро; (ііі) старші юристи - від 190 до 250 євро; (іv) юристи - від 120 до 190 євро; (v) молодші юристи - від 90 до 120 євро.

Розрахунок гонорару здійснюється ВКП відповідно до пункту 3.2. статті 3 Загальних умов.

Згідно з Довідкою від 06.02.2020 погодинна ставка адвоката Колос Юрія Вадимовича складає 220 євро, а помічника адвоката Подолєвої Аліни Ігорівни - 90 євро.

09.09.2019 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 1410-18-1, якою доповнили договір пунктом 5.1. такого змісту: "Максимальна сума гонорару за надані юридичні послуги не може перевищувати 1 300 000, 00 грн з ПДВ. Вказана сума не включає додаткових витрат, пов`язаних із наданням юридичних послуг, які відшкодовуються Клієнтом окремо".

Згідно з п. 3.2. договору № 1410-18 для визначення суми гонорарів ВКП веде облік часу, витраченого її адвокатами та юристами на надання послуг. Облік часу ведеться у часових сегментах по 1/10 годині. Мінімальною одиницею оплачуваного часу вважається 1/10 години. ВКП нараховуватиме гонорари за будь-яку роботу, що виконується в інтересах Клієнта у зв`язку з наданням послуг, включаючи, але не обмежуючись, наступним: вивчення та аналіз документів; підготовка документів; дослідження юридичних питань; проведення зустрічей та участь в переговорах; візити в суди та інші державні органи; підготовка до та участь у судових засіданнях, засіданнях та слуханнях інших органів; відрядження, телефонні переговори, включаючи (без обмежень) переговори з Клієнтом та/чи його вповноваженими працівниками, директорами, агентами, підрядниками та ін.; наради між співробітниками ВКП стосовно питань щодо надання послуг. За можливості, ВКП доручатиме виконання замовлень Клієнта юристам та помічникам юристів із найнижчими ставками, які на думку відповідального партнера, мають знання та досвід, необхідні для виконання доручення. ВКП вживатиме всіх належних заходів, щоб звести до мінімуму кількість юристів та помічників юристів, залучених до виконання доручення Клієнта. Однак у разі, якщо належне і повне виконання доручення Клієнта вимагатиме проведення професійних нарад юристів та нагляду за виконанням доручення Клієнта, ВКП включатиме в рахунки вартість проведення таких нарад та здійснення такого нагляду. На розсуд відповідального партнера та в залежності від характеру нарад, ВКП може включати в рахунки участь адвоката / юриста тільки з максимальною погодинною ставкою.

Положеннями п. 6 договору № 1410-18-1 визначено, що Клієнт оплатить 200 000, 00 грн авансом протягом 5 днів після підписання договору. Вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок наданих послуг. ВКП виставлятиме рахунки щомісяця у відповідності з погодинними ставками. Клієнт оплачуватиме рахунки ВКП протягом 5 днів після їх отримання. ВКП також включатиме ПДВ і витрати, якщо такі будуть, у рахунки за відповідні послуги щоразу, коли вони виникатимуть. Клієнт погоджується відшкодувати ВКП будь-які прямі документально підтверджені звичайні витрати. ВКП виставляє та підписує відповідні Акти надання послуг по факту оплати Клієнтом виставлених рахунків.

Факт надання Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери" відповідачу професійної правничої допомоги підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування всього на суму 1 228 823, 88 грн, а також детальним описом робіт (наданих послуг) по справі, виконаних адвокатом та помічником адвоката.

На виконання умов договору Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Василь Кісіль і партнери" були виставлені позивачу рахунки за надання юридичних послуг на суму 1 228 823, 88 грн, які Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" оплачено в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Дослідивши наданий відповідачем детальний опис робіт (наданих послуг) у справі, виконаних адвокатом Колос Юрієм Вадимовичем та помічником адвоката Подолєвою Аліною Ігорівною, суди попередніх інстанцій встановили таке.

Матеріалами справи не підтверджено кількість вказаного у детальному описі виконаних робіт часу, витраченого адвокатом на візити до Господарського суду міста Києва для участі в судових засіданнях 22.10.2019 (1 година), 06.11.2019 (1 година 12 хвилин), 11.12.2019 (2 години), 29.01.2020 (1 година), 04.02.2020 (1 година 30 хвилин), з огляду на відстань від офісу адвоката до будівлі Господарського суду Києва та тривалість судових засідань відповідно до протоколу судового засідання від 22.10.2019, 06.11.2019, 11.12.2019, 29.01.2020, 04.02.2020.

При цьому, господарські суди встановили, що виходячи з детального опису робіт, до переліку наданих юридичних послуг включено візити помічника адвоката для участі у судових засіданнях та подання документів до канцелярії суду.

Також, відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) по справі, виконаних адвокатом та помічником адвоката, судами попередніх інстанцій встановлено, що адвокатом здійснювалося направлення електронних листів клієнту стосовно проектів відзиву на апеляційну скаргу, проектів письмових пояснень та пропозицій про внесення змін до пояснень, стосовно підготовки акту звірки та скасування судового засідання, стосовно виконання вимог ухвали суду та підготовки акту звірки взаєморозрахунків, стосовно судового засідання 22.10.2018, стосовно реєстрації справи у Північному апеляційному господарському суді та нового складу колегії суддів, стосовно судового засідання 12.12.2018, стосовно повного тексту постанови та заяви про видачу постанови, стосовно сплати судового збору за подання касаційної скарги, стосовно касаційної скарги Укрзалізниці, стосовно реєстрації касаційних скарг та призначення складу суду, стосовно ухвали Верховного Суду від 06.05.2019 та підготовки відзиву на касаційну скаргу Укрзалізниці, стосовно подання відзиву на касаційну скаргу Укрзалізниці, стосовно розрахунку вартості наданих послуг, на що адвокатом було витрачено 14.09.2018 - 6 хвилин, 24.09.2018 - 18 хвилин, 08.10.2018 - 12 хвилин, 08.10.2018 - 12 хвилин, 17.10.2018 - 6 хвилин, 19.11.2018 - 6 хвилин, 12.12.2018 - 12 хвилин, 11.03.2019 - 12 хвилин, 25.03.2019 - 12 хвилин, 16.04.2019 - 12 хвилин, 25.04.2019 - 6 хвилин, 20.05.2019 - 18 хвилин, - 04.06.2019 - 6 хвилин, 09.10.2019 - 6 хвилин.

Крім того, у детальному описі виконаних адвокатом робіт зазначається, що адвокатом в межах укладеного з відповідачем договору здійснювалися телефонні дзвінки та направлялись електронні листи клієнту стосовно засідання 12.12.2018, стосовно участі у судовому засіданні 14.02.2019 та подання письмових пояснень, стосовно подання касаційної скарги на постанову від 19.02.2019 року, стосовно доповнень до касаційної скарги, стосовно заяви Укрзалізниці про усунення недоліків та письмових пояснень, стосовно відкриття виконавчого провадження та арешту майна і рахунків, стосовно внесення доповнень в проекти відзиву та письмових пояснень, стосовно подання відзиву та письмових пояснень, стосовно підписання додаткової угоди до договору про юридичні послуги, стосовно обґрунтування письмових пояснень у справі, стосовно результатів судового засідання і подальших дій, стосовно статусу справи і подальших дій, стосовно узгодження контррозрахунку вартості послуг, стосовно результатів судового засідання 22.10.2019 та подальших дій, дзвінок від клієнта та повідомлення клієнту стосовно додаткових витрат по проекту, стосовно обговорення результатів судового засідання та подальших дій, стосовно результатів судового засідання 29.01.2020, та вказано витрачений на ці дії час, а саме: 11.12.2018 - 12 хвилин, 13.02.2019 - 12 хвилин, 25.03.2019 - 6 хвилин, 05.04.2019 - 12 хвилин, 27.05.2019 - 18 хвилин, 30.05.2019 - 30 хвилин, 05.08.2019 - 12 хвилин, 12.08.2019 - 12 хвилин, 14.08.2019 - 6 хвилин, 12.09.2019 - 30 хвилин, 17.09.2019 - 18 хвилин, 19.09.2019 - 12 хвилин, 10.10.2019 - 18 хвилин, 22.10.2019 - 12 хвилин, 05.11.2019 - 12 хвилин, 11.12.2019 - 12 хвилин, 14.01.2020 - 12 хвилин, 29.01.2020 - 6 хвилин.

Також 24.01.2020 помічником адвоката було здійснено телефонний дзвінок до суду для отримання інформації щодо можливості ознайомлення з матеріалами справи, на що було витрачено 6 хвилин.

Разом з тим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надання адвокатом та помічником адвоката вищевказаних послуг щодо направлення електронних листів та телефонних дзвінків клієнту, участь помічника адвоката у судових засіданнях та подання ним письмових заяв та клопотань до канцелярії суду в контексті даної справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах усіх інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Також місцевий господарський суд зазначив, що він критично оцінює співмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги щодо аналізу судової практики та підготовки до судових засідань, оскільки доводи й позиція сторін під час повторного розгляду справи суттєво не змінювалися, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, утретє вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, тобто, підготовка цієї справи в суді під час повторного розгляду справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для позивача, у зв`язку з чим, суди дійшли висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача складає 276 844, 16 грн.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик", зокрема, визначили пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

6.4. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржників, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

6.5. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, викладені у пунктах 58-61 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, а саме:

"58. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

59. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

60. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

61. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг."

При цьому Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" зазначає, що питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішено без урахування його заперечень.

Разом з тим колегія суддів встановила, що у справі №905/1795/18 заявник просив стягнути на його користь 98 121, 18 грн витрат на правничу допомогу, з яких суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою суму в розмірі 97 128, 00 грн, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме: рахунком на передплату за надання юридичних послуг та платіжним дорученням підтверджуються витрати позивача лише на цю суму. Верховний Суд у згаданій постанові від 24.10.2019 у цій справі встановив, що відповідач за первісним позовом під час розгляду справи апеляційним господарським судом заперечував проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу посилаючись, зокрема, на їх неспівмірність. Водночас, як свідчить зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційної інстанції, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішено без урахування заперечень відповідача за первісним позовом.

У цій справі, що переглядається, місцевий господарський суд врахував заперечення Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що підтверджується змістом додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020, в якому зазначено, що 02.03.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подані заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких позивач просить суд зменшити розмір судових витрат на відшкодування професійної правничої допомоги на 1 228 823, 88 грн та відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі; 17.03.2020 на електронну пошту, та 18.03.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подані пояснення; 26.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання, відповідно до змісту якого позивач просить суд задовольнити його клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги та відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення означених витрат.

Так, суд першої інстанції врахував доводи позивача про зменшення розміру судових витрат на відшкодування професійної правничої допомоги щодо створення направлення електронних листів Клієнту; щодо телефонних дзвінків клієнту; щодо часу витраченого на візити до Господарського суду міста Києва та участі у судових засіданнях; щодо візитів помічника адвоката для участі у судових засіданнях та подання документів до канцелярії суду; щодо наданням адвокатом послуг з аналізу судової практики та підготовки до судових засідань.

Також зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 14.09.2020 свідчить про те, що доводам позивача про зменшення розміру судових витрат на відшкодування професійної правничої допомоги, які були включені до апеляційної скарги та є аналогічними з доводами касаційної скарги, було надано відповідну оцінку:

-посилання позивача на те, що в матеріалах справи відсутні повідомлення про збільшення ставок та доказів зміни договору у визначений сторонами спосіб, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки у пункті 1 додаткової угоди №2 до договору про юридичні послуги № 1410-18-1 від 09.09.2019 сторони домовились, що максимальна сума гонорару за надані юридичні послуги не може перевищувати 1 300 000, 00 грн (з ПДВ). Станом на 07.02.2020 розмір витрат, які відповідач поніс та сплатив у зв`язку з наданням йому правової допомоги у даній справі, становив 1 228 823, 88 грн, тобто не перевищував максимальної суми гонорару. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" прийняло виконану АО "ЮФ "Василь Кісіль і Партнери" роботу з юридичного обслуговування товариства без зауважень та оплатило прийнятий обсяг робіт (послуг);

-щодо доводів позивача про те, що відповідач застосовував для розрахунку середній курс 38, 81 грн за 1 євро, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 5 договору про юридичні послуги вартість послуг, що має бути сплачена клієнтом ВКП, визначається як загальна сума гонорану та витрат. В абзаці 3 пункту 6 вказаного договору сторони передбачили, що ВКП включатиме також ПДВ. Тобто, розрахунок складається з суми гонорару та суми ПДВ;

-твердження представника позивача про те, що відповідачем не доведено оплату витрат на правничу допомогу, оскільки товариством не надано банківських виписок з особового рахунку АО "ЮФ "Василь Кісіль і Партнери", які мали б підтвердити операції щодо надходження коштів від відповідача, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним, оскільки наявними в матеріалах справи актами приймання виконаної роботи, рахунками та платіжними доручення підтверджується здійснення оплати коштів товариством за надані юридичні послуги;

- посилання позивача на те, що сума судових витрат не підлягає відшкодуванню в розмірі, що перевищує попередній розрахунок відповідача, оскільки останнім не заявлено під час розгляду справи про понесення таких витрат, а також не було доведено про неможливість передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки відповідно до частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При цьому суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідачем не доведено кількість вказаного у детальному описі виконаних робіт часу, витраченого адвокатом на візити до судів для участі в судових засіданнях, оскільки з формулярів судового засідання вбачається, що проміжок загального часу судових засідань є значно меншим, ніж зазначено в описі виконаних робіт адвоката. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про неврахування судом апеляційної інстанції додаткової постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, якою відмовлено у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, що складаються з витрат на підготовку та участь в судових засіданнях, оскільки заявником не надано доказів витраченого часу на дорогу до судів та зворотньо, і час визначений заявником не відповідає тривалості судових засідань в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Отже, врахувавши заяву позивача про зменшення витрат на правову допомогу, доповнення до неї та письмові пояснення, надавши оцінку доказам відповідача, поданим на підтвердження заявленої суми витрат на правову допомогу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для позивача. У зв`язку з чим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача складає 276 844, 16 грн.

З огляду на викладене, підстава касаційного оскарження, визначена Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, викладених у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, не знайшла свого підтвердження, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду, оскільки ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст відповідних правовідносин, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Оскільки не знайшла свого підтвердження підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то інші доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про порушення судами попередніх інстанцій статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів, наданих відповідачем, колегією суддів відхиляються.

Крім того, колегія суддів зазначає, що такі доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції, в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Об`єктивність, повнота та всебічність дослідження доказів судом не визначається стороною судового спору та не є предметом суб`єктивних поглядів такої сторони. У разі наявності сумнівів сторони спору у належному дослідженні судом доказів ця сторона спору має навести об`єктивні аргументи цього. Сама по собі незгода сторони спору з оцінкою судом обставин справи та доказів не є таким аргументом.

6.6. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" також визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо неспівмірності розміру судових витрат на послуги у вигляді аналізу судової практики та підготовки до судових засідань);

-у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо кількості часу, витраченого на участь у судових засіданнях);

-у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 (щодо застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зменшення розміру судових витрат).

6.7. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції погодившись з висновком суду першої інстанції про "неспівмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги щодо аналізу судової практики та підготовки до судових засідань, оскільки доводи й позиція сторін під час повторного розгляду справи суттєво не змінювалися, а отже, підготовка цієї справи в суді під час повторного розгляду справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, підготовка адвоката до судових засідань по суті є повторенням вже визначеної правової позиції", не врахував, що Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, відхилила доводи позивачки про те, що справа неодноразово розглядалася у судах різних інстанцій, усі обставини справи були відомі і відповідачці та її представнику, а відтак обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, як такі, що є суб`єктивною оцінкою позивачки та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідачки надавав правові послуги у кожній судовій інстанції.

Виходячи зі змісту постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, позивачка наполягала, що обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи, а отже, такі послуги не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не підтверджені доказами, тобто позивачка просила не враховувати їх вартість взагалі, проте, в цій справі № 910/3137/18, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неспівмірність таких витрат, а не про їх необґрунтованість в цілому.

Крім того, такі висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені, виходячи з обставин конкретної справи, в якій із заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 73 703, 20 грн, суд касаційної інстанції стягнув 64 074,40 грн, оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі № 755/9215/15-ц та заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у встановлений законом строк. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, починаючи з 2015 року, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також колегія суддів враховує, що справа № 755/9215/15-ц та справа № 910/3137/18 відрізняються за предметами та підставами позову, матеріально-правовим регулюванням правовідносин, що відповідно впливає на визначення складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Отже, суди попередніх інстанцій в цій справі дійшли висновку про неспівмірність розміру судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом послуги щодо аналізу судової практики та підготовки до судових засідань, виходячи з обставин конкретної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах № 755/9215/15-ц та № 910/3137/18 не є подібними, а отже підстава касаційного оскарження в цій частині не знайшла свого підтвердження.

6.8. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо кількості часу, витраченого на участь у судових засіданнях).

Так, у згаданих постановах викладено правову позицію, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

У цій справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником фактично не підтверджено у встановленому процесуальним законом порядку кількість вказаного у детальному описі виконаних робіт часу, витраченого адвокатом на візити до судів для участі в судових засіданнях, оскільки з формулярів судового засідання вбачається, що проміжок загального часу судових засідань є значно меншим, ніж зазначено в описі виконаних робіт адвоката.

Тобто аналіз висновків суду апеляційної інстанції не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у згаданих постановах Верховного Суду, оскільки ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст відповідних правовідносин, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

6.9. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 (щодо застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зменшення розміру судових витрат).

Проаналізувавши згадані постанови Верховного Суду, колегія суддів встановила, що в кожній зі згаданих справ було відсутнє клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Проте в цій справі, яка переглядається, колегія суддів встановила, що 02.03.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подані заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких позивач просить суд зменшити розмір судових витрат на відшкодування професійної правничої допомоги на 1 228 823, 88 грн та відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі; 17.03.2020 на електронну пошту, та 18.03.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подані пояснення; 26.05.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання, відповідно до змісту якого позивач просить суд задовольнити його клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги та відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення означених витрат.

6.10. Іншою підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначило те, що відсутні правові позиції Верховного Суду щодо:

- застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення співмірності розміру судових витрат на послуги помічника адвоката;

-щодо застосування статті 26 Правил адвокатської етики, яка свідчить про те, що інформування клієнта щодо стану справи є невід`ємним обов`язком адвоката, у відносинах щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту наведених положень, оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката включає вартість послуг помічника адвоката, то такі витрати підлягають розподілу сукупно з усіма іншими складовими витрат на професійну правничу допомогу із застосуванням частини 4 статті 126 та положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням таких критеріїв як: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши докази, подані відповідачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, дійшли висновку, що надання адвокатом та помічником адвоката, зокрема, вищевказаних послуг щодо направлення електронних листів та телефонних дзвінків клієнту, участь помічника адвоката у судових засіданнях та подання ним письмових заяв та клопотань до канцелярії суду в контексті даної справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, також виходив з того, що до переліку наданих юридичних послуг включено витрати на візити помічника адвоката для участі у судових засіданнях та подання документів до канцелярії суду, що не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, оскільки під час судового засідання надавав пояснення у справі саме адвокат, а не помічник адвоката, який в протоколі судового засідання значиться як вільний слухач.

Крім того, щодо інформування клієнта про стан справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 26 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат зобов`язаний інформувати клієнта про його законні права та обов`язки. Адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих положень, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що послуги щодо направлення електронних листів та телефонних дзвінків клієнту мають інформаційний, а не правовий характер. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що покладання на позивача витрат за правничу допомогу (з розрахунку погодинної ставки адвоката Колос Ю.В. - 220 євро, а помічника адвоката Подолєвої А.І. - 90 євро), які по факту носили інформаційний характер не є співмірними.

6.11. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З врахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарських судів про те, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом і його помічником обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для позивача, у зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів відповідача, складає 276 844, 16 грн.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій по суті спору

7.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на додаткове рішення

8.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18; а також Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо неспівмірності розміру судових витрат на послуги у вигляді аналізу судової практики та підготовки до судових засідань); у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №923/726/18, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 (щодо застосування частини 4 статті 126 та пункту 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо кількості часу, витраченого на участь у судових засіданнях); у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №922/619/18, від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 (щодо застосування частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зменшення розміру судових витрат); - не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у цій справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" в цій частині.

8.2. Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" в іншій частині, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з нормами матеріального права, зроблені без порушень норм процесуального права, то колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020.

9. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 236, 238, 240, пунктом 5 частини 1 статті 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 в частині залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі № 910/3137/18 залишити без змін.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3137/18, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3137/18, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Логістик" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3137/18 залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй