ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Справа № 915/1180/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ,

до товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу,

вул. Ювілейна,86, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101,

про стягнення вартості частки у майні відповідача у зв`язку з виходом із членів товариства,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Пугачов О.В., згідно довіреності,

від відповідача: Кравцов С.А. директор,

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1180/15 за позовом гр. ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу про стягнення грошових коштів у сумі 470353 грн. вартості частки у майні відповідача у зв`язку з виходом із членів товариства.

Вказаний позов ґрунтується на тому, що позивач був учасником товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» з часткою у статутному капіталі 1,152%. 14.02.2014 позивачем було подано заяву про добровільний вихід зі складу учасників товариства та 08.05.2014 на загальних зборах товариства його було виведено зі складу учасників. Позивач зазначає, що товариством йому було перераховано вартість частки у майні товариства у розмірі 34418,00 грн, що на думку позивача не відповідає дійсності.

Ухвалою суду від 23.01.2019 справу №915/1180/15 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О.

Ухвалою суду від 11.02.2019 провадження у справі поновлено, призначено повторне проведення підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 04 березня 2019 року об 11 год. 30 хв., встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалося.

Ухвалою суду від 25.03.2019 строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів.

Відзивом від 18.03.2019 відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заперечення відповідача обгрунтовано посиланням на норми п. 4 ст. 151, ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України Про господарські товариства, ст. ст. 3, 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, положення п. п. 2.1., 4.8. Статуту товариства та мотивовано наступним:

- 14.02.2014 на адресу загальних зборів товариства надійшла заява позивача про його добровільний вихід зі складу учасників товариства. Рішенням загальних зборів учасників ТДВ Зоря Інгулу від 08.05.2014 задоволено заяву ОСОБА_1 , виключено його зі складу учасників товариства з 14.05.2014 та вирішено виплатити йому вартість його частки у товаристві у розмірі 34766,00 грн. у строк не пізніше 14.02.2015. Вартість частки ОСОБА_1 на підставі Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено згідно висновків оцінки, виконаної ТОВ Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики Пи Кан. Свої зобов`язання відповідач виконав та сплатив позивачу його частку в майні товариства в сумі 34766,00 грн. платіжним дорученням №547 від 16.07.2014;

- згідно висновку експерта №1916/1917 судово-економічної експертизи у справі №915/1180/15 від 30.11.2016 станом на 08.05.2014 визначено ринкову вартість частки ОСОБА_1 у сумі 50584,32 грн. Різниця між даними дослідження та даними, визначеними рішенням загальних зборів в частині вартості частки ОСОБА_1 у сумі 15818,32 грн. виникла у зв`язку з тим, що товариством визначено вартість частки ОСОБА_1 згідно висновків про оцінку ТОВ Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики Пи Кан станом на 01.11.2013.

Позивачем 25.03.2019 подано до суду відповідь на відзив, якою позивач вважає заперечення відповідача безпідставними та зазначає, що при ознайомлені зі звітом про оцінку поточної ринкової вартості майнових прав ТДВ Зоря Інгулу виявлено, що звітом розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, в той час як відповідно до ст. 54 Закону України Про господарські товариства учасник, який вибув, має право на отримання вартості його частки у майні товариства. Тобто, на думку позивача, йому виплачено не вартість частки у майні товариства, а вартість частки у статутному капіталі.

16.04.2019 відповідачем подано до господарського суду заперечення за вих. №16/4 від 16.04.2019 з доказами їх надіслання позивачеві.

Запереченнями відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 2, 13 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 Про затвердження порядку подання фінансової звітності, ч. 2 ст. 148 ЦК України та мотивовано наступним:

- правові підстави для надання позивачу балансу товариства станом на дату його виходу з учасників товариства відсутні;

- Статутом товариства встановлено порядок визначення вартості частини майна, що підлягає виплаті учаснику, який виходить зі складу товариства та строки її виплати, товариством було проведено оцінку майна, визначено розмір частки позивача саме в такому порядку та виплачено 34766,00 грн.;

- позивач вважає, що в основу вартості частини майна товариства повинна братись балансова вартість майна, в той час як при розрахунку вказаної суми слід враховувати частину чистих активів товариства.

Ухвалою суду від 17.04.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 13.05.2019.

17.04.2019 позивачем подано до господарського суду клопотання про зобов`язання відповідача скласти та надати суду баланс станом на 14.02.2014.

Клопотання обґрунтовано посиланням на судову практику, зокрема на постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі №911/847/15. Позивач вважає, що датою виходу з учасників товариства є 14.02.2014 та розрахунок належної учаснику частки має здійснюватись на дату виходу з товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу учасника з товариства.

06.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на заперечення відповідача, якою позивач вважає, що Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 Про затвердження порядку подання фінансової звітності, на які посилається відповідач, не визначено можливість чи неможливість складання балансу підприємства на певну дату. Крім того, на думку позивача, Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 визначено, що баланс це звіт про фінансовий стан, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання, власний капітал.

Ухвалою суду від 13.05.2019 у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Карпенка, 27, м. Миколаїв, 54038).

Ухвалою суду від 03.09.2019 провадження у господарській справі № 915/1180/15 поновлено для розгляду клопотання експерта за вих. №07-19/19-600/601/602 від 29.05.2019.

Ухвалою суду від 27.09.2019 задоволено клопотання судового експерта №07-19/19-600/601/602 від 29.05.2019. Судом постановлено судову експертизу, призначену ухвалою господарського суду в цій справі від 13.05.2019, вважати комплексною: судово-економічною та товарознавчою, залучити декількох експертів для підготовки висновку.

В подальшому провадження у справі поновлювалось та зупинялось ухвалами суду від 14.11.2019, 03.12.2019, 03.03.2020 та 04.03.2020 у зв`язку з розглядом клопотань судових експертів.

Супровідним листом від 31.08.2020 за вих. №07-19/16-600/601/602 експертною установою повернуто до господарського суду матеріали господарської справи №915/1180/15 разом з висновком експерта №19-600/601/602 від 31.08.2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Також експертною установою повідомлено суду (вих. №07-19/20-600/601/602-вих від 09.09.2020) про залишення без виконання ухвал суду від 23.09.2019 та від 14.11.2019 в частині надання висновку в межах комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної, товарознавчої та автотоварознавчої експертизи у зв`язку з несплатою рахунку №19-1250/1251/07 від 22.11.2019 протягом 45 календарних днів.

Ухвалою суду від 21.09.2020 провадження у господарській справі №915/1180/15 поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 19 жовтня 2020 року о 11:30 год.

19.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 17 листопада 2020 року о 11:00.

17.11.2020 судове засідання у справі відкладено на 16.12.2020 об 11:30 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

16.12.2020 відповідачем подано до господарського суду додаткове пояснення з доданими доказами.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідачем не доведено причини, з яких зазначені докази неможливо було подати у строк, передбачений ч. 3 ст. 80 ГПК України, отже, суд не вважає поважними причини пропуску зазначеного строку та не приймає їх до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з висновком судової-економічної експертизи позивач згоден, просить позов задовольнити згідно висновку експертизи.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує, з висновком експерта не згоден, вважає, що підхід до оцінки вартості майна товариства, застосований експертом, є неправильним. ТДВ «Зоря Інгулу» є сільгосппідприємством, має сезонний характер роботи і велику залежність від природних форс мажорних обставин.

Відповідач також зазначає, що інший аспект, який впливає на вартість товариства це те, що багаторічні насадження (різні породи дерев, різні роки посадки, різні місця розташування на єдиному земельному масиві, який не є власністю товариства, його часткове крапельне зрошення) є значною частиною активів товариства (12 млн. грн.), але на відміну від інших активів (будівлі, споруди, технічне обладнання, автомобільний, тракторний парки, сільгоспмашини і сільгоспінвентар. складські запаси і інше) ці активи не можуть бути відокремлені, перенесені і реалізовані, втрачають свою вартість (залишається вартість дров з дерев і вартість поліетилену з зрошення на вторинну переробку).

Представник відповідача також зазначає, що без вирахування багаторічних біологічних активів з загального активу товариства частині учасників можуть залишитися активи, які не можуть бути реалізовані.

Всі ці фактори постійно обговорювались на загальних зборах, в яких ОСОБА_1 приймав участь.

Після виходу ОСОБА_1 з числа учасників, проводилася чергова оцінка вартості часток учасників, яка на тлі успішних показників господарського року збільшилася і була використана для послідуючих розрахунків з учасниками. Згідно оцінки СОД ПП «Міжрегіональний консалтинговий центр «Паритет» станом на 31.12.2015 вартість майнових прав учасників 7793500 грн, статутний капітал - 4504282 грн, частка ОСОБА_1 - 51900 грн.

16.12.2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 являвся учасником Товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» із часткою у статутному капіталі товариство у розмірі 1,152% (далі товариство).

14.02.2014 позивачем подано заяву про добровільний вихід зі складу учасників товариства. Зазначеною заявою ОСОБА_1 просив провести виділення належної йому частки у майні товариства відповідно до вимог законодавства України та виплатити вартість належної йому частини (частки) майна товариства в установленому законом порядку (а.с.10).

Згідно з пунктом 4.1. Статуту товариства кожний з учасників товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства та отримати згідно із законодавством та Статутом належну частку.

Відповідно до п. 4.8 Статуту, учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційно його частці у Статутному капіталі товариства. Вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, затверджується наглядовою радою товариства згідно з діючим законодавством України. За домовленістю між учасниками та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, та в строк до 12 (дванадцять) місяців з дня виходу (т. 3, а.с.154-155).

Рішенням чергових загальних зборів учасників ТДВ «Зоря Інгулу» від 08.05.2014 (протокол №2, т.1, а.с.29-31) задоволено заяву ОСОБА_1 та виключено його зі складу учасників товариства з 14.05.2014 та виплатити йому вартість його долі у товаристві у розмірі 34766,00 грн, яка визначена згідно висновків оцінки виконаної ТОВ «Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики «Пи Кан» станом на дату подання заяви, у строк не пізніше ніж до 14.02.2015.

Товариством перераховано ОСОБА_1 в якості вартості частки майна у розмірі 34418,34 грн.

Позивач не погодившись з виплаченою сумою його частки в майні товариства, звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 10.01.2017, 470353,00 грн вартості його частки у майні товариства, оскільки вважає, що дійсна вартість його частки згідно зі звітом про фінансовий стан товариства (балансом) за 2014 рік становить 504771,00 грн.

Частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої, частини другої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно із статтею 148 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закону) встановлено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ст. 65 Закону, товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 51-1-64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Відповідно до статті 54 Закону, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Частиною першою статті 66 та статтею 139 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2019 за ініціативою суду для визначення належної до виплати позивачеві вартості частки майна товариства у справі було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

- Яка вартість активів товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?

- Яка вартість зобов`язань товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?

- Яка вартість чистих активів товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?

- Який розмір частки активів ОСОБА_1 в товаристві з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу станом на момент виходу ОСОБА_1 з товариства (14.02.2014)?

- Яка дійсна (ринкова) вартість основних засобів (обладнання та товари народного споживання) товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу станом на 14.02.2014 року?

- Яка вартість частки майна позивача ОСОБА_1 в майні товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу на дату виходу із товариства 14.02.2014 року?

Ухвалою суду від 27.09.2019 задоволено клопотання судового експерта №07-19/19-600/601/602 від 29.05.2019. Судом постановлено судову експертизу, призначену ухвалою господарського суду в цій справі від 13.05.2019, вважати комплексною: судово-економічною та товарознавчою із залученням декількох експертів для підготовки висновку.

Відповідно до висновку експерта №19-600/601/602 від 31.08.2020, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи, проведеними дослідженнями наданих матеріалів справи встановлено:

- по першому питанню: вартість активів товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» станом на 31.12.2013 складає 43817000,00 грн;

- по другому питанню: вартість зобов`язань товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» станом на 31.12.2013 складає 25163000,00 грн;

- по третьому питанню: вартість чистих активів товариства з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» станом на 31.12.2013 складає 18654000,00 грн;

- по четвертому питанню: розмір частки активів ОСОБА_1 в товаристві з додатковою відповідальністю «Зоря Інгулу» станом на 31.12.2013 складає 214894,08 грн;

- по п`ятому питанню: дане питання не входить до завдань судово-економічної експертизи та виходить за межі компетенції експерта-економіста, тому дослідження по ньому не проводились.

За повідомленням Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07-19/20-600/601/602-вих від 09.09.2020 висновок в межах комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-оціночної експертиз, товарознавчої та автотоварознавчої експертизи надати неможливо у зв`язку з несплатою рахунку №19-1250/1251/07 від 22.11.2019.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи доведено факт виплати позивачу грошових коштів в сумі, що не відповідає вартості частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі у відповідності до Закону на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 180475,74 грн, яка становить різницю між вартістю частки майна ОСОБА_1 у майні ТДВ «Зоря Інгулу» - 214894,08 грн та сумою, виплачених ОСОБА_1 товариством коштів 34418,34 грн (т. 1, а.с.17).

Відповідно до ст 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розподіл судових витрат здійснити на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 165, 201-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу (код ЄДРПОУ 03106555, вул. Ювілейна,86, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 180475,74 грн заборгованості, 2707,14 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач: товариство з додатковою відповідальністю Зоря Інгулу (код ЄДРПОУ 03106555, вул. Ювілейна,86, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101).

Повний текст судового рішення складено та підписано 24.12.2020.

Суддя В.О. Ржепецький