ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/14855/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФ України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.10.2020 №69 та зобов`язання призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком з часу звернення, тобто з 25.09.2020 відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках від 25.09.2020 №К-16/4 та № К-146/5.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 03.10.2012 одержував пенсію по ІІ групі інвалідності від загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. Після звільнення з роботи з 12.10.2012 був переведений на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, а з 03.10.2019 переведений на отримання пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.09.2020 позивач звернувся до ГУ ПФ України у Волинській області із заявою про переведення його на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши для цього всі необхідні документи.

Рішенням від 30.10.2020 №69 пенсійний орган, посилаючись на п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що з 12.10.2012 ОСОБА_1 була призначена пенсія по інвалідності за нормами Закону України Про державну службу №3723-ХІІ від 16.12.1993.

Позивач зазначає, що згідно з ч.1 статті 10, ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника) призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів.

Позивач зазначає, що з 01.05.2016, після набуття чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України №1058-ІV. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ. Так, право на пенсію одержують особи, зазначені в п. 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік.

Усі зазначені умови позивачем підтверджені на час звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: а) стаж державної служби 27 років 11 місяців 19 днів при необхідних 20 роках; б) страховий стаж 41 рік 01 місяць 01 день при необхідних 35 роках; в) відповідний вік.

Враховуючи вищезазначене, позивач не згідний з рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству, порушує його законне право на пенсійне забезпечення з огляду на що просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відзиві на позов від 26.10.2020 №0300-0802-7/35189 представник відповідача позовні вимоги не визнав. Зазначив, що на звернення позивача від 25.09.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу рішенням ГУ ПФ України у Волинській області від 30.10.2020 №69 позивачу відмовлено у переведенні на даний вид пенсії, оскільки згідно наданих документів останній не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII, тому що з 12.10.2012 йому вже призначалась пенсія по інвалідності згідно із Законом України Про державну службу №3723-ХІІ.

Вказує, що згідно з п.2 Прикінцеві та Перехідні положення Закону України Про державну службу №889-VIII втратив чинність Закон України Про державну службу №3723-ХІІ, крім статті 37, яка регулює питання призначення пенсій державним службовцям у визначених випадках.

Згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України Про державну службу №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України "Про державну службу" порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі Порядок №622) зазначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про державну службу №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України Про державну службу №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом України Про державну службу №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку №622 визначено, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу №3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим ч.1 ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 Порядку, якщо до набрання чинності Законом України Про державну службу №889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону України Про державну службу №3723-ХІІ, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що позивачу призначалася пенсія по інвалідності згідно з Законом України «Про державну службу» № 3727 ХІІ, підстав для призначення пенсії за віком відповідно до закону України «Про державну службу» № 3727-ХІІ немає.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не спростував аргументи позовної заяви, а наведені у відзиві заперечення підлягають відхиленню. Вказав на те, що єдиною підставою, на думку відповідача, що не дає позивачу права на призначення пенсії по віку, відповідно до Закону України «Про державну службу» є факт призначення і отримання ним пенсії по інвалідності за Законом України № 3727 ХІІ до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889 VІІІ. Разом з тим, звертає увагу, що така умова передбачена лише у підзаконному акті (пункті 3 Порядку № 622) і такої умови не містить Закон 10.12.2015 №889 VІІІ. Відтак, при вирішенні спору просить суд керуватися законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, який суперечить закону і звужує його конституційні права.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії ВЛН №0104861 від 03.10.2012 є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання).

З 03.10.2012 по 12.10.2012 позивач отримував пенсію по інвалідності від загального захворювання, призначену згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 12.10.2012 по 03.10.2019 ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, призначену згідно з статтею 37 Закону України Про державну службу №3723-ХII від 16.12.1993.

З 03.10.2019 позивача переведено на пенсію за віком згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходились на час переведення в пенсійній справі та перераховано розмір пенсії з врахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, яку він отримуєте і на даний час, що підтверджується довідкою ГУ ПФ України у Волинській області від 15.09.2020 №4908 (а.с.31).

25.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Волинській області із заявою № 6434 про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Рішенням ГУ ПФ України у Волинській області від 30.09.2020 №69 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.09.2020 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу позивачу відмовлено у призначенні вказаного виду пенсії з посиланням на пункт 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про державну службу №889-VIII з тих підстав, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу, оскільки 12.10.2012 йому була призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України Про державну службу №3723-ХІІ.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що для визначення права на перерахунок пенсії згідно Закону України Про державну службу заявником були подані наступні документи: заява №6434 від 25.09.2020 про перерахунок пенсії; довідка від 25.09.2020 №К-146/5 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; довідка від 25.09.2020 №К-146/4 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); копії військового квитка та диплома. Згідно до пункту 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу №889-VIII втратив чинність Закон №3723-ХII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Пенсії відповідно до Закону № 889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (стаття 37 Закону № 3723-ХІІ) призначається особам, які: досягли пенсійного віку; мають страховий стаж: чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; не призначали пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ (а.с.26-27).

Вважаючи рішення відповідача щодо непереведення його на пенсію державного службовця за віком протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про державну службу від 19.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно абзацу 1 до ч.1 ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VІІІ (далі Закон №889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Згідно з частиною першою статті 90 цього Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIIІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У постанові Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення стажу державної служби від 03.05.1994 №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців (пункт 2 вказаної Постанови).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 03.10.2012 призначено пенсію по інвалідності вперше за Законом №1058-ІV, а з 12.10.2012 за Законом №3723-ХІІ, на момент призначення яких він не мав права на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», оскільки не досяг відповідного пенсійного віку.

На час звернення до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком державного службовця (25.09.2020) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку (62 роки), мав відповідний страховий стаж більше 40 років (при необхідному 35) та стаж його державної служби становив не менше 20 років, тобто позивач відповідав умовам визначеним ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Таким чином, при поданні позивачем заяви про переведення його на пенсію державного службовця за віком, ним були дотримані законодавчо визначені умови, за яких така пенсія призначається, відтак у відповідача були відсутні правові підстави для відмови позивачу у переведенні на таку пенсію.

При цьому суд не бере до уваги посилання Управління на пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, який передбачає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у разі якщо до набрання чинності Законом №889-VIII пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ не призначалася.

В розглядуваному випадку ОСОБА_1 відповідно до Закону №3723-ХІІ у 2012 році призначено пенсію по інвалідності, а не по віку, що є різними видами пенсій. При цьому на момент призначення пенсії по інвалідності позивач не набув права на пенсію по віку.

Суд зауважує, що безумовне право особи на вибір того чи іншого виду пенсії закріплене у частині першій статті 10 Закону №1058-ІV, відтак, набувши право на пенсію державного службовця по віку, ОСОБА_1 на законних підставах скористався правом вибору вказаної пенсії, подавши відповідну заяву до відповідача.

Таким чином, у спірному випадку мова йде про звернення позивача до ГУ ПФ України у Волинській області із заявою від 25.09.2020 про переведення його з одного виду пенсії на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Оскільки, позивачем ставиться питання саме про переведення його на інший вид пенсії - за віком відповідно до Закону України Про державну службу, а не про призначення, суд дійшов переконання про протиправність відмови відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право на пенсію за віком одержують зазначені в пунктах 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII особи, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік. В жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їй раніше пенсія за Законом №3723-ХІІ не призначалась.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

ЄСПЛ неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції, як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). З вищенаведеного вбачається, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У частині другій статті 8 Конституції України, встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п.4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007).

При цьому, пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначає, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В силу частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на проаналізовані норми законодавства, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 30.09.2020 №69 за результатами розгляду заяви позивача про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 визначено, що форма довідки про заробітну плату для призначення пенсій державним службовцям затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 затверджені форми довідок про складові заробітної плати (для призначення пенсії державного службовці (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу.

Судом встановлено, що позивач, звернувся 25.09.2020 до Управління із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Таким чином, переведення та нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця за віком згідно з Законом України Про державну службу слід проводити з дати звернення, тобто з 25.09.2020.

Щодо того у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає виплата пенсії позивачу, суд зауважує, що приймаючи рішення від 30.09.2020 №69 відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію з тих підстав, що ОСОБА_1 не має права на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Саме переведення на пенсію державного службовця здійснено не було. Відтак, спору щодо відсоткового розміру пенсії відносно заробітної плати на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого переведення будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання відсоткового розміру пенсії відносно заробітної плати є передчасним.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи відповідачем не доведено правомірність відмови у переведенні позивача на пенсію за віком згідно з Законом України Про державну службу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 30.09.2020 №69 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу та зобов`язання відповідача перевести та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком згідно з Законом України Про державну службу з дати звернення, тобто з 25.09.2020.

Щодо вимоги позивача допустити судове рішення до негайного виконання суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Разом з тим даним рішенням суду зобов`язано ГУ ПФ України у Волинській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України Про державну службу з 25.09.2020. Тобто, рішення суду носить зобов`язальний характер по відношенню до відповідача. При цьому у вказаному рішенні суд не присуджує конкретних сум пенсії до виплати.

З урахуванням того, що суд у даному рішенні не здійснював присудження ОСОБА_1 виплати (стягнення) пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, у задоволенні вимоги позивача щодо звернення рішення до негайного виконання належить відмовити.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.10.2020 №69 щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу з 25.09.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук