Справа № 495/4340/20

№ провадження 2/495/2259/2020

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

17 грудня 2020 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Іванченко А.С.,

справа №495/4434/20,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Білгород-ДністровськомуОдеської областіцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, просить суд: визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Так, вимоги позивача мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 14 вересня 1995 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної контори і зареєстрованому в реєстрі за № 2-2916, 23 жовтня 1995 року у Білгород-Дністровському МБТІ, реєстраційний номер 301, Інвентаризаційна справа №720, технічного паспорту КП «Білгород-Дністровське БТІ» від 02.01.2019 року, довідки Старокозацької сільської ради від 23 липня 2020 року, вона є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що в належному їй будинку з 21 жовтня 1994 року зареєстрована її донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 21 липня 2020 року № 08/05-24/124, але у 2015 році, дочка, ОСОБА_2 , добровільно відмовилася від права користування вказаним житловим будинком, вона залишила будинок та виїхала на інше постійне місце проживання, а саме у Вінницьку область, де проживає по теперішній час.

Її місце проживання не відомо, у вказаний житловий будинок відповідач не приїздить, свою адресу не повідомляє, підтримує тільки телефонний зв`язок.

У спірному житловому приміщенні відсутні особисті речі відповідача, тобто, відповідач без поважних причин не проживає у спірному будинку.

Факт того, що відповідач не проживає у спірному будинку з 2015 року, підтверджується Актом обстеження факту проживання на території Старокозацької сільської ради гр. ОСОБА_2 №15, що складений комісією у складі: заступника сільського голови, спеціаліста з питань виконавчої роботи ОСОБА_3 , депутата Старокозацької сільської ради по вул. Кочубинського Фоменко І.В., сусідів : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Окрім того позивач вказує, що між нею та відповідачем не було ніякої угоди про те, що вона після виїзду в інше місце проживання залишиться зареєстрованою у вказаному житловому будинку.

Вона має бажання розпоряджатися своєю власністю, оформити субсидії, матеріальну допомогу, але реєстрація в її будинку відповідача являється перешкодою в реалізації своїх законних прав.

Таким чином, вона вважає, що ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок відсутності за місцем реєстрації без поважних причин понад встановлені строки.

З урахуванням наведеного, вона і звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав.

29 липня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду по вказаній справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням її підготовчого розгляду.

29 вересня 2020 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутності, з проханням позовні вимоги задовольнити .

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України повідомлялась належним чином, причина неявки суду невідома .

Так, у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Зі згоди позивача, про що свідчить її заява, суд ухвалою від 17 грудня 2020 року перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280 - 281 ЦПК України.

Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданої заяви, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 14 вересня 1995 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної контори і зареєстрованому в реєстрі за № 2-2916, 23 жовтня 1995 року у Білгород-Дністровському МБТІ, реєстраційний номер 301, Інвентаризаційна справа №720, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи встановлено, що згідно Довідки, виданої виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради в тому, що згідно записів по господарської книги сільської ради за 2016-2020 роки № 16, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована, окрім інших, відповідач по справі ОСОБА_2 .

Актом обстеження факту проживання на території Старокозацької сільської ради гр. ОСОБА_2 №15, що складений комісією у складі: заступника сільського голови, спеціаліста з питань виконавчої роботи ОСОБА_3 , депутата Старокозацької сільської ради по вул. Кочубинського Фоменко І.В., сусідів : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно не проживає за адресою АДРЕСА_1 .

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовий режим який регулює ці правовідносини системно входить до Глави 2 ЖК України і регулює порядок визнання наймача, або членів його сім`ї такими, що втратили право на користування жилим приміщенням внаслідок їх відсутності понад встановлені строки.

За змістом ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Ст. 72 цього Кодексу передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Початок перебігу строку відсутності визначається з дня не проживання особи в займаному приміщенні.

Виходячи з аналізу даної норми для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщеннями необхідними є дві умови: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Відсутність відповідача за місцем реєстрації достовірно підтверджено актом про фактичне місце проживання, з якого можливо встановити тривалість відсутності наймача за місцем реєстрації понад встановлені чинним законодавством строки.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У відповідності до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їхніх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до частини 1 статті 156 ЖК України, члени сім`ї власника житлової квартири які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів його сім`ї права користування займаним приміщенням.

Тобто проживання членів сім`ї у житловому приміщенні, яке належить громадянину на праві власності, є результатом реалізації права власника й у них виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

У разі виникнення спору між власником та особами, які проживали з ним як члени сім`ї, необхідно враховувати той факт, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв`язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами статей 405, 406 ЦК України.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У ч. 2 ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зазначено, що зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Положеннями ст.7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні закріплено, що судове рішення, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття з реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, а саме, зареєстроване у встановленому порядку право приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ту обставину, що відповідач не проживає у вказаному будинку з 2015 року, що станом на день винесення рішення перевищує встановлені чинним законодавством строки відсутності проживання членів сім`ї власника, суд приходить до висновку про те, що є усі законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного та керуючись ст. 150 ЖК України, ст. 319, 391, 405,406 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265,280 ЦПК України , суд, -

УХВАЛ И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 17 грудня 2020 року.

Суддя :