Первомайський міськрайонний суд Харківської області
Справа № 632/1228/20
провадження № 2/632/414/20
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"07" грудня 2020 р. м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., при секретарі Кузьменко М.В., за участю представника відповідача Ляшко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до «Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз» про визнання права на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідача та зобов`язання відповідача провести компенсацію, шляхом стягнення на користь позивачки витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу, суд -
В С Т А Н О В И В :
В липні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз», в якому просила визнати за нею право на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідача та зобов`язання відповідача провести компенсацію, шляхом стягнення на користь позивачки витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу. Зокрема, витрати полягають в розробці проектної документації - 1242,83 грн.; придбання газового лічильника та супутніх матеріалів - 1340,00 грн.; будівельно-монтажних робіт - 2798,42 грн. та приймання в експлуатацію - 648,40 грн., а всього на загальну суму 6029,65 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 і вказана квартира забезпечена комунальною послугою газопостачання з режимом використання природного газу для приготування їжі. Наприкінці 2016 року відповідачем без попередньої згоди зі споживачами на багатоквартирному будинку, в якому вона мешкає, було встановлено загально будинковий лічильник газу та розпочато проведення нарахування вартості газу відповідно до Постанови КМУ від 23.03.2016 року № 203. Через вказані дії відповідача вона щомісячно почала отримувати надмірно великі платіжки за спожитий газ. На початку липня 2018 року нею подано заяву на адресу відповідача про надання дозволу та виготовлення проекту реконструкції системи газопостачання в частині встановлення газового лічильника. Всього нею було сплачено 6029,65 грн. Витрати підтверджені доданими квитанціями. Відповідно до ч.2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.
12.08.2019 вона письмово звернулася до керівника Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз» щодо компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуального квартирного лічильника газу, на що отримала відмову, як і на решту інших заяв.
Вважає, що відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник за власні кошти, а так само відмова в проведенні компенсації таких витрат у разі встановлення нею самою лічильника за власний рахунок, суперечить вимогам законодавства та порушує її права, в зв`язку з чим, вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
В судове засідання позивачка не прибула, проте, надала заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягає.
Представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» в судовому засіданні повністю заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, представник товариства зазначає, що звернення позивачки до суду, на її думку, є передчасним, адже на сьогоднішній день відсутня відповідна Постанова Кабінету Міністрів України, а відповідно і встановлений КМУ механізм визначення компенсації витрат побутовому споживачу на придбання та встановлення індивідуального лічильника газу.
З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Зокрема визнається сторонами та ними не оспорюється те, що позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 06.11.2009 року, Витягу з Державного реєстру правочинів та КП «Первомайське БТІ» про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.8-11). Вказана квартира забезпечена комунальною послугою газопостачання з режимом використання природного газу для приготування їжі. Наприкінці 2016 року відповідачем без попередньої згоди зі споживачами на багатоквартирному будинку, в якому мешкає позивачка, було встановлено загально будинковий лічильник газу та розпочато проведення нарахування вартості газу відповідно до Постанови КМУ від 23.03.2016 року № 203. 17.08.2018 року в квартирі позивачки за її рахунок працівниками Первомайського відділу Зміївської філії ПАТ «Харківгаз» було встановлено індивідуальний газовий лічильник. 12.08.2019 позивачка письмово звернулася до керівника Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз» щодо компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуального квартирного лічильника газу (а.с.37), на що отримала відмову (а.с.38), як і на решту інших заяв. Витрати складають саме з розробки проектної документації - 1242,83 грн.; придбання газового лічильника та супутніх матеріалів - 1340,00 грн.; будівельно-монтажних робіт - 2798,42 грн. та приймання в експлуатацію - 648,40 грн., а всього на загальну суму 6029,65 грн., що підтверджується квитанціями (а.с.32-36).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 18 ЗУ «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу (далі - ВОГ) обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Підпунктом «а» п. 1 ч. 1ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
Згідно з главою 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.
Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620(далі -Тимчасове положення).
Відповідно до Тимчасового положення ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.
Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку, визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 20.01.2018 за № 2260-VIII.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Позивачка скористалася наданим їй правом на встановлення індивідуального газового лічильника.
Посилання представника відповідача для обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів встановлюється Кабінетом Міністрів України і на дату звернення позивача із цим позовом такого порядку КМУ не встановлено, не звільняють відповідача від обов`язку здійснення такої компенсації.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. Крім того, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
Відповідно до абзацу 12 частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
В даному випадку позивачка просить визнати за нею право на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідача. Суд не може в такий спосіб задовольнити вимогу позивачки через те, що дане право стороною відповідача не оспорюється, воно у позивачки є і прямо передбачене ч.2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», тому, в цій частині позовних вимог позивачці у задоволенні слід відмовити.
Натомість, друга позовна вимога, яка полягає у проведенні компенсації, шляхом стягнення на користь позивачки витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу: витрати із розробки проектної документації - 1242,83 грн.; придбання газового лічильника та супутніх матеріалів - 1340,00 грн.; будівельно-монтажних робіт - 2798,42 грн. та приймання в експлуатацію - 648,40 грн., а всього на загальну суму 6029,65 грн., також, задоволенню не підлягають, адже, нажаль, відсутній на день розгляду справи Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), встановлений Кабінетом Міністрів України, і дана вимога є передчасною.
Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тож, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивачку.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до «Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз» про визнання права на компенсацію витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу за рахунок коштів відповідача та зобов`язання відповідача провести компенсацію, шляхом стягнення на користь позивачки витрат зі встановлення індивідуального приладу обліку природного газу - залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання його повного тексту.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .
Відповідач: «Акціонерне товариство «Оператор Газорозподільної системи «Харківгаз», 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1.
Повний текст рішення виготовлено 17.12.2020 року.
Суддя: С. В. Библів
