10.12.2020 Справа № 756/6827/19
Справа пр. №2/756/1232/20
ун. №756/6827/19
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання шлюбу недійсним, -
в с т а н о в и в:
У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання шлюбу недійсним.
Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва Васалатія К.А. від 29 травня 2019 року було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі №756/6827/19 за позовом ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2019 року справу №756/6827/19 за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд судді Андрейчуку Т.В.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 11 грудня 1993 року її батько ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_3 , зареєстрований відділом запису актів громадянського стану Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва, актовий запис №1924.
У шлюбі у подружжя ОСОБА_3 народився син ОСОБА_4
ОСОБА_1 стверджувала, що між її батьком та відповідачем постійно виникали сварки, після яких ОСОБА_3 йшла з дому і поверталась через декілька днів. У 2011 році відповідач покинула ОСОБА_5 , подружжя повністю припинили шлюбно-сімейні стосунки та ведення спільного господарства.
ОСОБА_3 проживала однією сім`єю без шлюбу з іншим чоловіком, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину.
Як стверджує позивач, відповідач повідомила ОСОБА_5 , що вона ніколи його не кохала, а жила з ним заради квартири АДРЕСА_1 .
Зі слів ОСОБА_1 , її батько мав намір розірвати шлюб з ОСОБА_3 , проте не встиг це зробити у зв`язку з передчасною смертю.
Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_5 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Позивач стверджувала, що відповідач не має законних прав на отримання спадщини після смерті чоловіка, а тому на підставі ч. 2 ст. 40 СК України просила суд визнати шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , недійсним внаслідок його фіктивності.
Відповідач ОСОБА_3 відзив на позову заяву ОСОБА_1 до суду не подала.
Третя особа пояснення щодо позову ОСОБА_1 до суду не подала.
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві. У судовому засіданні 08 грудня 2020 року позивач та її представник відмовились від допиту свідка ОСОБА_8 .
Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася, про причини неявки в судове засідання до його початку суд не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не подала.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача і її представника суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
Заслухавши вступне слово позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, матеріали справи №756/2284/13-ц, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
11 грудня 1993 року батько позивача ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_3 , зареєстрований відділом запису актів громадянського стану Жовтневої районної державної адміністрації м. Києва, актовий запис №1924 (а. с. 59).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4 , батьком якого є ОСОБА_5 (а. с. 59).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 квітня 2017 року (а. с. 48).
На випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті повинно здійснюватись за законом.
За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За приписами ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_5 вбачається, що спадщину після його смерті прийняли його діти ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та його дружина ОСОБА_3 . Матір померлого ОСОБА_9 відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а. с. 46-76).
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений відповідачем у справі без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, що свідчить про його фіктивність.
Відповідно до ст. 15 КпШС України, чинного на час реєстрації спірного шлюбу, для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.
Згідно зі ст. 45 КпШС України, шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених ст. ст. 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім`ю (фіктивний шлюб). Визнання шлюбу недійсним провадиться в судовому порядку.
Ст. 47 КпШС України встановлено, що позов про визнання шлюбу недійсним може бути пред`явлений одним з подружжя, прокурором і особами, права яких порушені.
Нормою ч. 1 ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. 2 ст. 24 СК України реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені ст. ст. 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених ст. ст. 22, 24-26 цього Кодексу (ст. 38 СК України).
За положеннями ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
У постанові від 17 квітня 2019 року у справі №752/2337/16-ц Верховний Суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 41 СК України).
Ст. 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації (ст. 44 СК України). Недійсний шлюб (ст. 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України (ч. 1 ст. 45 СК України).
У випадку визнання недійсним шлюбу, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відповідач втратить право на спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги, що у свою чергу збільшить частку у спадщині позивача. Таким чином, ОСОБА_1 має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана надати докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а допустимими є докази, отримані одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 чи ОСОБА_3 укладено шлюб без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Про відсутність ознак фіктивності шлюбу ОСОБА_5 чи ОСОБА_3 свідчить те, що після його реєстрації подружжя мешкало разом, вело спільне господарство, відповідач завагітніла від ОСОБА_5 та народила сина у період шлюбу, а також тривалість їх сумісного проживання. Те, що у 2011 році подружжя припинило мешкати разом, шлюбно-сімейні стосунки та ведення спільного господарства, проживання ОСОБА_3 з червня 2011 року однією сім`єю без шлюбу з іншим чоловіком та народження від нього дитини, не свідчить, що на момент укладення шлюбу з ОСОБА_5 у відповідача не було наміру створити сім`ю з ОСОБА_5 та набути прав та обов`язків подружжя.
З огляду на викладне суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання шлюбу недійсним - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Андрейчук
Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2020 року
