Справа №127/1-597/10
Провадження №1-в/127/373/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання засудженого ОСОБА_3 прозастосування щодонього ст.101Кримінально-виконавчогокодексу України, -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування щодо нього ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.
В судовомузасіданні засуджений ОСОБА_3 та йогозахисник адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримали та просили його задовольнити. Зазначили, що ОСОБА_3 тривалийчас відбуває покарання у виді позбавлення волі згідно вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 03.12.2010 року. Просили суд про пом`якшення режиму відбування покарання та застосування до ОСОБА_3 ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України. До адміністрації установи, де ОСОБА_3 відбуває покарання, ОСОБА_3 із відповідною заявою про застосування до нього ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України не звертався, оскільки тривалий час перебуває в слідчому ізоляторі Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", в зв`язку з розглядом судами його заяв та клопотань. Просили суд змінити режим утримання засудженого з максимального рівня безпеки на середній рівень безпеки в межах м. Вінниці, оскільки засуджений відбув значний строк покарання, режим утримання не порушував. Крім того, до установи відбування покарання не мають можливості приїжджати його батьки, які є особами похилого віку.
Прокурор ОСОБА_4 вважає, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню, оскільки статтями 100-101Кримінально-виконавчогокодексу України визначенопорядок зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі та порядок переведення засуджених до позбавлення волі. Суд не має повноважень щодо застосування до ОСОБА_3 ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України. Просив в задоволенні клопотання засудженого відмовити.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого, суд дійшов таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Ленінського районного суду міста Вінниці від 03.12.2010 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.01.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, вирок Ленінського районного суду міста Вінниці від 03.12.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23.06.2011 року залишено без змін
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.04.2016 року зараховано ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що становить 2 роки 7 місяці 7 днів, відповідно до Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання".
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.04.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15.10.2019 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02.04.2019 року залишено без змін.
На даний час засуджений відбуває покарання в Державній установі "Ладижинська виправна колонія (№39)".
Відповідно до положень ст. 86 Кримінально-виконавчого кодексу України вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Статтею 87 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Порядок зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі визначено ст. 100 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно якої залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії. У разі якщо така постанова передбачає збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання, вона погоджується із спостережною комісією. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією.
Порядок переведення засуджених до позбавлення волі визначено ст. 101 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно якої засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться: з приміщень камерного типу в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання; із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання; у колоніях мінімального і середнього рівня безпеки - до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття: 1) не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за нетяжкий злочин; 2) не менше третини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 3) не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання. Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: 1) особи, які мають достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку стягнення, зазначені в абзацах 4, 6-10 статті 132 цього Кодексу, протягом строку, визначеного статтею 134 цього Кодексу; 2) особи з інвалідністю першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку; 4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; 6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі. Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.
Дані питання також врегульовані в розділі XXVII "Особливості зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі" Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2018 р. за № 1010/32462.
Зокрема, згідно п. п. 1-3 розділу XXVII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї виправної колонії або шляхом переведення до виправної колонії іншого виду. Зміна умов тримання в межах однієї виправної колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення постановою начальника виправної колонії. У разі якщо така постанова передбачає переведення засудженого у більш суворі умови тримання або збільшує обсяг встановлених правообмежень, вона обов`язково погоджується зі спостережною комісією. Засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться з ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки у звичайні жилі приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки або колонію середнього рівня безпеки після фактичного відбуття не менше однієї четвертої частини призначеного судом строку покарання. Підставою для такого переведення в межах однієї установи є постанова про переведення засудженого з приміщення камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки у звичайне жиле приміщення у тій самій виправній колонії (додаток 35), винесена начальником установи виконання покарань. Переведення засуджених, які стають на шлях виправлення, з ПКТ виправних колоній максимального рівня безпеки до колонії середнього рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником міжрегіонального управління. Засуджені можуть бути переведені із звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки в ПКТ цієї самої установи на підставі постанови про переведення засудженого, який злісно порушує режим відбування покарання, із звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки до приміщення камерного типу цієї виправної колонії (додаток 38), винесеної начальником установи та погодженої зі спостережною комісією. Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником міжрегіонального управління. Якщо зміна умов тримання передбачає переведення засудженого у більш суворі умови тримання або збільшує обсяг встановлених правообмежень, подання погоджується зі спостережною комісією.
Як встановлено в судовому засіданні, до адміністрації установи, де засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання, ОСОБА_3 із відповідною заявою про застосування до нього ст. ст. 100-101 Кримінально-виконавчого кодексу України не звертався.
При цьому, суд зазначає, що до компетенції суду не входить вирішення питань щодо зміни умовтримання засудженихдо позбавленняволі тащодо переведеннязасуджених допозбавлення волі. Для вирішення даних питань засудженому ОСОБА_3 слід звернутися до адміністрації установи, де засуджений відбуває покарання, в порядку, встановленому ст. ст. 100-101 Кримінально-виконавчого кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376, 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 100-101 Кримінально-виконавчого кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 прозастосування щодонього ст.101Кримінально-виконавчогокодексу України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
