ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 200/12960/19-а

касаційне провадження № К/9901/15244/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Бабіч С.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі № 200/12960/19-а за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

06.11.2019 Державна служба геології на надр України (далі - позивач або Держгеонадра) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-3 «Новогродівська» (далі - відповідач або ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська») про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5615 від 25.07.2012, наданого відповідачу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, у задоволенні позову відмовлено.

22.06.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позивачем подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2020 відкрито провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

27.07.2020 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідач неодноразово звертався із клопотанням про прискорення розгляду справи, оскільки остання має суттєве значення для правової визначеності та забезпечення безперебійної діяльності підприємства.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 справу призначено до розгляду у письмовому проваджені.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позовні вимоги мотивовані тим, що надана відповідачу для розробки ділянка надр в межах шахти 1-3 «Новогродівська» (пласти n1, 11), виділена в межах поля діючої шахти «Новогродівська» №1-3 (пласти n1, m6-1, m4-2, m3, m2, 18-2, 18-1, 18, 17, 16, 11. k8) ДП «Селідоввугілля»(спеціальний дозвіл від 18.11.2008 №4780).

У наданому відповідачем на погодження позивачу проекті подальшого розвитку гірничих робіт по пласту L1 відсутній протокол спільного засідання технічної наради щодо затвердження проекту, передбаченого статтею13 Гірничого закону України та не надана гірничо-графічна документація відповідно до чинного законодавства.

Позивачем було запропоновано відповідачу передбачити заходи щодо спільного користування гірничими виробками з метою встановлення відповідальності кожного із користувачів надр що забезпечило би повне та найбільш раціональне вилучення з надр запасів корисних копалин.

Також позивач просив відповідача надати інформацію щодо узгодження з ДП Селідоввугілля спільної розробки пластів на полі шахти Новогродівська №1-3, а також інформацію що відпрацювання пласта її, відповідно до наданого календарного плану, не призведе до неможливості (не раціональності) відпрацювання запасів вугілля на цьому та інших пластах ВП шахта Новогродівська №1-3 ДП Селідоввугілля.

Наказом позивача від 23.04.2019 №125 зупинено дію спеціального дозволу №5615 від 25.07.2012, наданого відповідачу, та надано йому 30 календарних днів на усунення порушень.

З посиланням на невиконання вищезазначених вимог, позивач вважає, що відповідач порушив законодавство у сфері надрокористування та не усунув порушення, а отже наявні підстави для анулювання дозволу згідно із статтею 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 (далі - Порядок № 615).

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи що у позивача відсутні правові підстави для застосування жодних заходів реагування/впливу, оскільки Держгеонадра у визначеному законом порядку не встановлювалися порушення ТОВ "Шахта 1-3 «Новогродівська» у сфері надрокористування. Зазначає, що позивачем стосовно відповідача будь-яких планових чи позапланових заходів державного нагляду (контролю) у встановленому законом порядку не проводилося, акт, визначений у пункті 6 статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), щодо нього не складався, припис або інший розпорядчий документ не вносився.

Звертає увагу на те, що обставини щодо розробки проекту, його затвердження, проведення стосовно нього державної експертизи, погодження з позивачем, а також щодо надання проекту позивачеві первісно листом від 24.10.2018, вже встановлено у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2018 у справі №200/11311/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 та постановою Верховного Суду від 06.03.2019 року. Водночас звертає увагу суду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.19 у справі № 640/11811/19, яке набрало законної сили та яким скасовано пункт 2 наказу Державної служби геології та надр України від 23.04.2019 № 125 «Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів» у частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 25.07.2012 №5615, виданого ТОВ «Шахта 1-3 Новогродівська» і пункт 23 Додатку 2 до наказу Держгеонадр України від 23.04.2019 № 125 «Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дію яких зупинено».

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ І ЇХ ОЦІНКА СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5615 від 25.07.2012 з метою видобування кам`яного вугілля і супутніх корисних копалин, строком на 20 (двадцять) років до 25.07.2032.

Листом від 06.02.2019 № 33 ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» звернулося до Держгеонадр щодо погодження «Проекта дальнейшего развития горних работ на шахтоучастке ООО «Шахта 1-3 «Новоргодовская» (далі - Проект).

Листом Держгеонадр № 4673/03/10-19 від 13.03.2019 надрокористувача було повідомлено, що в даному Проекті відсутній протокол спільного засідання технічної наради щодо затвердження Проекту, передбаченого статтею 13 Гірничого закону України та не надана гірничо-графічна документація відповідно до діючого законодавства.

Наказом Держгеонадр від 23.04.2019 № 125 зупинено дію спеціального дозволу №5615 від 25.07.2012, наданого ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська», та надано надрокористувачу 30 календарних днів на усунення порушень. Про даний факт відповідача було повідомлено листом № 8406/03/14-19 від 07.05.2019.

09.07.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 12413/03/14-19 з проханням надати позивачу в 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/незгоду) з приводу припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з порушення вимог передбачених спеціальним дозволом.

31.07.2019 на адресу позивача надійшов лист відповідача № 139 від 30.07.2019, у якому зазначено про отримання 18.07.2019 листа позивача № 12413/03/14-19 від 09.07.2019 та у якому, зокрема, зазначено про те, що відповідач заперечує проти припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надр № 5615 від 25.07.2012.

Позивач стверджує, що не усунення вищезазначених порушень є підставою для анулювання Дозволу згідно статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку № 615.

Підставою для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 25.07.2012 №5615 та зверненням до суду із позовом про анулювання дозволу послугувала відсутність протоколу спільного засідання технічної наради щодо затвердження Проекту, передбаченого статтею 13 Гірничого закону України.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у справі № 200/11311/18-а судами вже було встановлено наступне: позивачем розроблено Проект подальшого розвитку гірничих робіт по пласту L1 на шахтодільниці ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська», щодо якого державною експертною установою - ДП «Донецький експертно-технічний центр Держпраці» проведено експертизу, за результатами якої 23.08.2018 затверджено висновок № 14.-05.-18.-1334.18, відповідно до якого наданий на експертизу Проект відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (термін дії експертного висновку - до внесення змін в проектні рішення).

Вказаний Проект затверджено наказом директора ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 23.08.2018 №7.

30.08.2018 позивач звернувся за погодженням Проекту до Головного управління Держпраці України у Донецькій області, яким Проект було погоджено, що підтверджується листом від 25.10.2018 №06.2-13-2/10502-18. Також Проект погоджено з Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном, що підтверджується листом від 19.10.2018 №03/1-7-1242.

Судами у справі № 200/11311/18-а також встановлено, що позивачем з дотриманням строку розроблено, проведено державну експертизу та у встановленому порядку затверджено зазначений Проект, що дозволяло йому проводити гірничі роботи, зокрема з розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини (статті 51 Кодексу України про надра, статті 19 Гірничого закону України).

Суди першої та апеляційної інстанцій також врахували, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2019 у справі № 640/11811/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Державної служби геології та надр України від 23.04.2019 № 125 «Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5615 від 25.07.2012, виданого ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37909199) і пункт 23 Додатку 2 до наказу Державної служби геології та надр України від 23.04.2019 № 125 Перелік спеціальних дозволів на користування надрами, дію яких зупинено.

У вказаних рішеннях судами, серед іншого встановлено, що жодної перевірки відповідача позивачем зі спірних питань не проводилося, відповідного акту перевірки не складалося, припису/розпорядження щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування не вносилося.

Відповідачем жодних пояснень або доказів проведення перевірки позивача та встановлення факту правопорушення суду не надано, твердження позивача щодо не проведення відповідної перевірки відповідачем не спростовано.

Водночас в межах вищезазначеної справи судами встановлено, що Проект подавався позивачем Держгеонадрам тричі, а саме: листом від 24.10.2018 №201, який отримано відповідачем 29.10.2018; листом від 06.02.2019 №33, який отримано відповідачем 08.02.2019 вх.№4744/02/10-19 та листом від 25.03.2019 №72, який отримано відповідачем 25.03.2019 вх.№7577/02/10-19.

Також судами встановлено, що відповідно до копії Аналізу проектних надходжень "Проекту подальшого розвитку гірничих робіт по пласту l1 на шахтоділянці ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська»" щодо дотримання умов користування надрами та відповідних вимог стосовно охорони надр і природного навколишнього середовища, затвердженого директором Державного геологічного підприємства Геолексекспертиза від 08.05.2019, експертами узагальнено, що Проект доцільно прийняти та погодити.

З огляду на зазначене, суди дійшли виснову, що відповідачем вжито усіх заходів щодо погодження Держгеонадрами "Проекта дальнейшего развития горных работ по пласту l1 на шахтоучастке ООО «Шахта 1-3 «Новогродовская»".

Водночас у справі № 640/11811/19 суди наголосили, що своєю бездіяльністю щодо своєчасного не погодження Проекту, відповідачем створено невизначеність для позивача, що не може ставитися йому у провину як суб`єкту користування надрами.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Скаржник стверджує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник наполягає на тому, що відповідач порушив вимоги статті 24, 51 Кодексу України про надра, Постанови КМУ від 27.01.1995 № 59 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів»,оскільки здійснює діяльність без затвердженого проекту розробки родовища.

За позицією скаржника, суди зазначені обставини не врахували, у зв`язку із чим у оскаржуваних рішеннях дійшли хибних висновків та неправильно застосували норми матеріального права.

Відповідач надав відзив, у якому зазначив, що касаційна скарга має очевидно штучний характер, оскільки Держгеонадра погодила ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» Проект розробки корисних копалин, про що повідомила останнього листом від 10.12.2019 № 24505/01/10-19 «Про погодження проекту», який отримано надрокористувачем 26.12.2019.

Також відповідач зазначає, що формальне посилання позивача на порушення відповідачем вимог у сфері надрокористування, а також листи про надання інформації, не можуть доводити порушення у відповідній сфері.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням вимог статті 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє на підставі Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174 (далі-Положення № 1174).

Згідно з підпунктом 12 пунктом 4 Положення № 1174, Держгеонадра України відповідно до покладених завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.

Згідно із статтею 2 завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Так, статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Відповідно до статті 19 зазначеного Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра слідує, що користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Згідно із пунктом 5 статті 26 Кодексу України про надра користування надрами припиняється у тому числі(…) у разі використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, у судовому порядку.

Згідно з положеннями частини першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Порядок № 615 регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовані повноваження Держгеонадра України.

Верховним Судом України у постановах від 25.06.2011 у справі № 21-36а11, від 19.09.2011 у справі № 21-164а11 та від 10.12.2013 у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №802/4846/13-а, від 26.06.2018 у справі № 802/923/14-а, від 18.10.2018 справа №812/1735/17 було зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку.

Згідно із пунктом 23 Порядку № 615 Право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Позивач стверджує, що підставою для припинення права користування надрами є порушення з боку відповідача вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр.

Згідно з вимогами пункту 6 статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадовою особою органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт, в якому зазначається стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Пунктами 7, 8 статті 7 Закону України № 877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що анулюванню дозволу, зупиненню дії дозволу передує процедура встановлення порушення надрокористувачем вимог відповідного законодавства, тобто перевірка, за результатами якої нарокористувачу може бути винесено припис, розпорядження або інший розпорядчий документ щодо уснення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Так, непроведення Держгеонадрами заходів нагляду в порядку та спосіб, що встановлені Законом № 877-V, виключає виявлення ним будь-яких порушень у діяльності ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська» у сфері надрокористування, що унеможливлює застосування до нього заходів впливу як у виді зупинення дії, так і анулювання спецдозволу.

Аналогічний підхід у подібних правовідносинах застосовано Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 у справі №П/811/43/17(п. 36 - 41), від 04.03.2020 у справі №200/1466/19-а.

Водночас відповідне рішення Держгеонадра щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, яке передує процедурі анулювання відповідного дозволу, залежить виключно від встановлення у визначеному порядку факту порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених спеціальним дозволом.

За приписами 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо визнання обставин, встановлених у справах №640/11811/19 та №200/11311/18-а, преюдиційними та такими, що свідчать про відсутність у позивача правових підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 25.07.2012 № 5615, виданого відповідачу, та не спростовуються доводами скаржника.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що судовими рішеннями у справі №640/11811/19 вже була встановлена відсутність порушень відповідачем умов спеціального дозволу на користування надрами від 25.07.2012 № 5615, виданого ТОВ «Шахта 1-3 «Новогродівська», і те, що позивачем вжито усіх заходів щодо погодження Держгеонадрами "Проекта дальнейшего развития горных работ по пласту l1 на шахтоучастке ООО «Шахта 1-3 «Новогродовская»".

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341,345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі № 200/12960/19-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа