ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/20482/18

адміністративне провадження № К/9901/20461/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року (прийняте судом у складі судді Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Управління, третя особа - Нотаріальна палата України, про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Управління від 29 листопада 2018 року № 018197-18.

На обґрунтування позову зазначила, що спірна конструкція не містить закликів до придбання товару/послуги або іншої інформації, яка призначена сформувати або підтримати інтерес споживачів щодо товарів/послуг; на «написі» зображено виключно знак «Нотаріус» у відповідності до вимог пункту 8 Положення про вимогу до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2011 року № 888/5.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління від 29 листопада 2018 року № 018197-18.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що інформаційна вивіска з відомостями про нотаріальну контору не є рекламою в розумінні статей 8, 9 Закону України «Про рекламу». Також, з огляду на вимоги Закону України «Про нотаріат» та Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, нотаріуси зобов`язанні обладнувати свої робочі місця (нотаріальні контори) інформаційними вивісками, а органи місцевого самоврядування не мають права обмежувати чи ускладнювати виконання нотаріусами того обов`язку, який випливає і з вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 липня 2019 року Управління звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що позивачем розміщено конструкцію з інформацією, яка не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Судами не взято до уваги те, що конструкція, розміщена позивачем, за формою не являється інформаційною вивіскою, а відповідає такому типу рекламного засобу - як «Банер, панно на фасаді будинку», на розміщення якого потрібно отримати у встановленому порядку дозвіл на розміщення об`єкта зовнішньої реклами.

Крім того, зазначає, що вимога Управління щодо усунення порушення в сфері розміщення рекламних засобів не є правовим актом, не створює ніякого юридичного стану і не спрямована на регулювання суспільних відносин.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Чиркін С.М., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 23 липня 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 є приватним нотаріусом та здійснює нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про зайняття нотаріальною діяльністю НОМЕР_1 від 28 жовтня 2005 року та реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності НОМЕР_2 від 31 жовтня 2007 року, договором оренди нежитлового приміщення № 15/14-А від 01 серпня 2014 року.

Управлінням підготовлено та скеровано позивачеві вимогу № 018197-18 від 29 листопада 2018 року щодо усунення порушень Типових правил розміщення зовнішньої реклами шляхом «демонтажу конструкції: Банер, панно на фасаді будинку (будівлі), споруди. Примітка: (№ документу): № 56259С від 27 червня 2017 року» у зв`язку з порушенням, визначеним відповідачем, як «Самовільно встановлений Р3 (п.17.2 «Б»), на підставі акта обстеження відповідача від 28 листопада 2018 року.

Вказану вимогу позивач отримала 03 грудня 2018 року.

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Закон України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

За приписами статті 2 Закону № 270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов`язані з підприємницькою діяльністю.

Згідно з частиною шостою статті 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Частиною першою статті 16 Закону № 270/96-ВР визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2003 № 2067, спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Пунктом 14.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Типові правила) визначено, що розміщення та утримання зовнішньої реклами в м. Києві повинно відповідати вимогам Закону України «Про рекламу», Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 2 Типових правил визначено, що спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Згідно з пунктом 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Класифікатором типових рекламних засобів, затвердженим рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві» визначено такий вид рекламного засобу, як: «Банер, панно на фасаді будинку (будівлі), споруди - рекламний засіб, що розміщується на фасаді будинку, має зовнішні поверхні для розміщення реклами та складається з каркаса та рекламного поля».

Водночас, відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон № № 3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Підпунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

За приписами частини четвертої статті 3 Закону № 3425-XII нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Відтак, враховуючи наведені вище положення, приватний нотаріус є уповноваженою державою фізичною самозайнятою особою, яка не має і не може мати статусу фізичної особи-підприємця, і на якого не може поширюватися дія Закону № 270/96-ВР та Типових правил.

Що стосується посилання відповідача на те, що розміщена позивачем конструкція є саме інформаційною вивіскою суди обґрунтовано зазначили таке.

За приписами статті 25 Закону № 3425-XII приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.

З наведеною нормою кореспондується обов`язок визначений пунктом 8 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2001 року № 888/5, відповідно до якого біля входу у приміщення повинна знаходитись інформаційна вивіска, що ідентифікує робоче місце (контору) приватного нотаріуса.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ретельно дослідили докази у справі, повно та всебічно з`ясували обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про те, що розміщений на конструкції позивача напис «нотаріус» не містить індивідуалізації, не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду.

У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

С.М. Чиркін