Номер провадження: 22-ц/813/8363/20

Номер справи місцевого суду: 522/4334/20

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/4334/20

Провадження номер: 22-ц/813/8363/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В, Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

-позивач - ОСОБА_1 ,

-відповідач Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба»,

розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення» від 17.02.2020 року № 108-к про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Чернявської Л.М. о 10 годині 09 хвилині 07 серпня 2020 року, повний текст рішення складено 13 серпня 2020 року,

встановив:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17 лютого 2020 р. № 108-к про її звільнення з посади заступника директора з операційної діяльності Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»; 2) поновити її на посаді заступника директора з операційної діяльності Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»; 3) стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2020 року до дати винесення рішення у справі.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі КП «МПРС») створене згідно з постановою КМ України від 20.10.2011 року № 1069 «Про забезпечення функціонування єдиної системи пошуку і рятування на морі» і відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України (далі Мінінфраструктури).

Згідно розпорядження КМ України від 24.10.218 року № 863 КП «МПРС» передано із сфери управління Мінінфраструктури до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України (далі ДСМРТ України). Разом з тим, згідно переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, затвердженого розпорядженням КМ України від 21.03.2011 року № 265, державне підприємство «Морська аварійно-рятувальна служба», правонаступником якого є - КП «МПРС», належить до сфери управління Мінінфраструктури. Таким чином, на даний час є чинними нормативно-правові акти КМ України, три з яких визначають належність КП «МПРС» до сфери управління Мінінфраструктури та один розпорядчий документ про передачу КП «МПРС» до сфери управління ДСМРТ України.

Наказом Мінінфраструктури від 05.05.2018 року № 203 затверджено Статут КП «МПРС», згідно п. 6.10 якого заступники директора підприємства призначаються на посаду та звільняються з посади директором підприємства за попереднім погодженням уповноваженим органом управління.

Разом з тим, наказом ДСМРТ України від 22.01.2019 року № 28 затверджено Статут КП «МПРС», згідно п. 6.10 якого всі заступники директора підприємства призначаються на посаду та звільняються з посади директором підприємства за попереднім погодженням уповноваженим органом управління. Відповідно до п. 7.1 Статуту уповноважений орган управління погоджує призначення на посади та звільнення з посад заступників директора.

У зв`язку з реорганізацією підприємства, наказом КП «МПРС» від 08.04.2019 року « 187-к, за погодженням з ДСМРТ України від 05.04.2019 року № 1521/05/15/15-18, її переведено з посади першого заступника директора на посаду заступника директора з операційної діяльності. Посадова інструкція заступника директора з операційної діяльності директором КП «МПРС» затверджена не була, з переліком посадових обов`язків вона не була ознайомлена. З організаційною структурою підприємства в частині керівного складу її також не ознайомили.

Наказом ДСМРТ України від 18.10.2019 року № 12-ПД, у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади директора підприємства згідно наказу ДСМРТ України від 17.10.2019 року № 8-ПД, на ОСОБА_1 покладено обов`язки директора КП «МПРС».

Наказом ДСМРТ України від 23.12.2019 року ОСОБА_2 поновлено на посаді директора КП «МПРС» з 17.10.2019 року. Після поновлення ОСОБА_2 на роботі останнім відносно неї проявлено агресивну поведінку, у період її тимчасової непрацездатності було відкрито її робочий кабінет, зникла службова документація та викрадено особисті речі. 30.01.2020 року робочим місцем їй було визначено кабінет № 4218.

30.01.2020 року вона подала заяву про надання з 03.02.2020 року додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням без відриву від виробництва в аспірантурі. У зв`язку з тим, що адміністрація підприємства прийняти вказану заяву відмовилася, вона її відправила на офіційну електронну адресу підприємства. 31.01.2020 року їй надана відповідь про необхідність надати індивідуальний план навчання.

03.02.2020 року вона переписала заяву, змінила строк надання додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням без відриву від виробництва в аспірантурі з 04.02.2020 року, до якого додала копію довідки про навчання в аспірантурі на заочній формі навчання та копії індивідуальних планів (навчального та наукового). 03.02.2020 року її письмово було поінформовано, що її заява потребує уточнення. На її звернення, які саме уточнення необхідні, їй нічого не повідомили.

Вона також є одинокою матір`ю, як жінка яка сама виховує та утримує дитину. Розуміючи умисне затягування оформлення учбової відпустки, нею 03.02.2020 року було надіслано на офіційну електронну адресу підприємства: - заяву про надання з 04.02.2020 року додаткової відпустки відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки», як одинокій матері, тривалістю 10 календарних днів, яка відповідно до ст. 10 вказаного Закону надається за бажанням працівника в зручний для нього час; - заяву про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням в аспірантурі з 14.02.2020 року,

Станом на 06.02.2020 року жодної відповіді на її заяви про надання відпусток вона не отримала. Після обіду 06.02.2020 року у зв`язку з погіршенням здоров`я вона звернулася до лікаря. З 06.02.2020 року по 14.02.2020 року вона перебувала на листку непрацездатності. Перед виходом на роботу вона звернулася до навчального закладу щодо наявності запиту з уточнення учбової відпустки. Їй була надана копія відповіді навчального закладу № 87 від 13.02.2020 року, яке нею цього ж дня було відправлено на офіційну електронну адресу КП «МПРС» та додатково Укрпоштою.

З виходом її на роботу 17.02.2020 року оформлення відпустки не відбулося. Вона ще раз надала підприємству копію відповіді навчального закладу № 87 від 13.02.2020 року. У зв`язку з тим, що оформлення відпустки не відбулося вона написала заяву, що вважає себе такою, що перебуває у відпустці з 17.02.2020 року, яку о 13 годині 14 хвилині цього ж дня відправила на офіційну адресу КП «МПРС».

18.02.2020 року вона прибула на роботу для ознайомлення з наказом про відпустку до відділу управління персоналом, але натомість начальник вказаного відділу повідомила їй, що її звільнено 17.02.2020 року та надала копію наказу про звільнення № 108-к від 17.02.2020 року. З тексту копії наказу про звільнення вбачається, що її звільнено у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників КП «МПРС», складений ДСМРТ України від 28.01.2020 року, Лист ДСМРТ України від 14.04.2020 року № 971/05/15-20. Її усне звернення, письмова зава до КП «МПРС» про ознайомлення з вказаними актом та листом, надання їх копій були проігноровані. Не відбулося цього і після її звернення до ДСМРТ України.

Звільнення з посади заступника директора з операційної діяльності КП «МПРС» вважає незаконним, а наказ про її звільнення № 108-к від 17.02.2020 року таким, що підлягає скасуванню за таких підстав: - відсутнє узгодження на її звільнення з Мінінфраструктури; - її звільнення відбулося у період перебування у відпустці, час надання якої визначається самим працівником у зручний для нього час за його заявою, навіть за відсутності наказу про відпустку. Надання учбової відпустки відповідає учбовому плану навчання; - відсутні визначені підприємством трудові обов`язки заступника директора з операційної діяльності, вона не була ознайомлена з ними, які могли б бути підставою для звільнення (відсутня посадова Інструкція заступника директора з операційної діяльності); - їй не було запропоновано надати письмові пояснення; - її не було ознайомлено ні з наказом, ні з актом; - у наказі не наведено конкретного одноразового грубого порушення, яке стало підставою для її звільнення; - не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини вчинення проступку, попередню роботу (працює на підприємстві з 1998 року, до неї ніколи не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, а тільки заохочення); - її звільнення є наслідком переслідування з боку адміністрації підприємства за викриття нею корупційних схем (Т. 1, а. с. 2 12).

Ухвалою Приморського районного суду від 18 березня 2020 року відкрито провадження у справі. Визначено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (Т. 1, а. с. 66).

09 квітня 2020 року до суду надійшла заява від КП «МПРС» про направлення матеріалів справи та продовження строку на подання відзиву (в порядку ст. ст.43,182 ЦПК України) за вх. № 37051/20-Вх (Т. 1, а. с. 69 -71).

09 червня 2020 року до суду від позивачки надійшли заперечення проти клопотання КП «МПРС» про витребування додаткових доказів по справі (Т. 1, а. с. 159 - 170) та заперечення проти заяви професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби про вступ до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (Т. 1, а. с. 171 -179).

12 червня 2020 року до суду від позивачки надійшла заява про зловживання процесуальними правами відповідачем (Т. 1, а. с. 181 - 182).

23 червня 2020 року представником КП «МПРС» подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона не була ознайомлена зі своїми посадовими обов`язками не відповідає дійсності. Вона особисто розробляла посадову інструкцію першого заступника директора, яку займала до реорганізації підприємства. Після реорганізації підприємства, переведення ОСОБА_1 на посаду заступника директора з операційної діяльності, у вказаній інструкції була змінена тільки назва посади, усі інші положення залишилися без змін. ОСОБА_1 грубо порушила основні гарантії діяльності професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної спілки та права працівника КП «МПРС» - ОСОБА_3 , інтереси якого захищаються профспілкою, який був звільнений коли ОСОБА_1 виконувала обов`язки директора підприємства. Штучно ініційоване і завідомо незаконне звільнення ОСОБА_3 з роботи, який є членом профспілки, з особистих мотивів, що потягло за собою його звільнення з посади голови Профспілки працівників МПРС, порушення гарантій працівників та гарантій діяльності профспілки працівників МПРС стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді її звільнення з посади заступника директора КП «МПРС» на підставі п. 1 ч. 1ст. 41 КЗпП. ОСОБА_1 помилково посилається на те, що її звільнення з посади на підставі Наказу КП «МПРС» від 17.02.2020 р. №108-к не було погоджено з Державною службою морського та річкового транспорту України. Помилковим є твердження позивачки про її звільнення у період знаходження у відпустці. ОСОБА_1 у позові власноруч підтвердила те, що в день її звільнення - 17.02.2020 року вона не перебувала ані на лікарняному, ані у відпустці, а перебувала на роботі. Тому, її не було звільнено в період перебування у відпустці. Твердження ОСОБА_1 про ненадання їй документів стосовно звільнення з роботи не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами. Інші доводи позову не стосуються предмету позову. Так як КП «МПРС» заперечує проти задоволення позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та оскільки позовна вимога про стягнення зарплати за час вимушеного прогулу є похідною від основної позовної вимоги про поновлення на роботі, то у стягненні зарплати також слід відмовити.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року (Т. 2, а. с. 88, 94 94 зворотна сторона) відмовлено у задоволенні клопотання профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби від 28.05.2020 року (Т. 1, а. с. 91 - 93) про вступ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року (Т. 2, а. с. 89, 95 95 зворотна сторона) відмовлено у задоволенні клопотання Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про витребування додаткових доказів по справі.

30 червня 2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому остання просить зауваження, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву відхилити у повному обсязі. Позивачка посилається на те, що відповідач під час звільнення її з посади заступника директора з операційної діяльності неправильно застосував норми трудового права вважаючи, що ознайомлення з посадовими обов`язками першого заступника директора є тотожнім з посадовими обов`язками заступника директора з операційної діяльності. Посада першого заступника директора була виведена зі штатного розпису, а тому посада заступника директора з операційної діяльності та посада першого заступника директора є окремими різними посадами, з різним колом та обсягом посадових обов`язків, зміна та перерозподіл яких підтверджено затвердженням директором 01.05.2019 року нової організаційної структури КП «МПРС».

Також позивачка зазначає, що відсутні правові підстави для звільнення її з посади заступника директора з операційної діяльності за п. 1ст. 41 КЗпП Україниза одноразове грубе порушення трудових обов`язків, під яким відповідач у відзиві пояснив, що вважає таким звільнення нею, під час виконання обов`язків директора підприємства, психолога ОСОБА_3 , оскільки такі події відбувались у період, коли вона перебувала на іншій посаді, а саме -В. о. директора, на яку була тимчасово призначена із внесенням відомостей щодо керівника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із звільненням від виконання обов`язків, обумовлених трудовим договором за основним місцем роботи. Крім цього, зазначила, що звільнення психолога ОСОБА_3 об`єктивно не могло бути підставою для її звільнення та не є пов`язаним, оскільки її звільнили 17.02.2020 року. Однак, рішення Київського районного суду м. Одеси щодо поновлення психолога ОСОБА_3 на роботі на цей час не набрало законної сили, як не набрало законної сили у період розгляду цієї справи та перебуває на перегляді в Одеському апеляційному суді, а тому не може стати підставою для звільнення «на перспективу».

ОСОБА_1 зазначає, що з Актом від 28.01.2020 року її не ознайомлювали, перевірка проводилась за її відсутності. Можливі порушення, що зазначені в акті, охоплюють період виконання нею обов`язків директора КП «МПРС», є безпідставними та такими, що не передбачені чинним законодавством. Позивачка також зазначає, що Акт від 28.01.2020 року не передбачає визначення одноразового грубого порушення трудових обов`язків з її боку, як заступника директора з операційної діяльності.

Акт службової перевірки від 24.12.2019 року позивачка вважає недопустимим доказом, який не визначено як підстава звільнення у наказі про звільнення. Щодо відеозйомки її прихованою камерою в обідню перерву в кафе, то такі дії заборонені чинним законодавством та є недопустимим доказом (Т. 2, а. с. 97 106).

06 липня 2020 року до суду надійшли заперечення КП «МПРС» на відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в яких підприємство просить у задоволенні позову відмовити (Т. 2, а. с. 138 - 144).

27 липня 2020 року до суду надійшли заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та клопотання ОСОБА_1 про допущення до негайного виконання, у разі задоволення позову, рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (Т. 2, а. с. 178 - 179).

У судовому засіданні позивачка підтримала позов, просила задовольнити його повністю. Посилалася на те, що відповідачем не визначено, в чому саме полягало одноразове грубе порушення трудових обов`язків. Звільнення відбулося з порушенням діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що для звільнення позивачки були всі підстави та було дотримано процедуру звільнення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2020 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17 лютого 2020 року за № 108-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2020 року по 07 серпня 2020 року включно, в розмірі - 410 260,18 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнуто зказенного підприємства«Морська пошуково-рятувальнаслужба» накористь держависудовий збір в загальній сумі - 2 102,00 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано узагальнюючим висновком про те, що відповідачем - КП «МПРС» був порушений порядок звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності, а саме: 1) звільнення ОСОБА_1 відбулося без погодження з Міністерством інфраструктури України, як органом до сфери управління якого віднесено КП «МПРС»; 2) відповідачем не було належним чином та у встановленому законодавством поряду доведено ОСОБА_1 про її права та обов`язки за укладеним трудовим договором на посаді заступника директора з операційної діяльності; 3) звільнення проведено у період перебування позивачки ОСОБА_1 у відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі, що не допускається згідно ч. 3ст. 40 КЗпП України; 4) позивачка ОСОБА_1 у період з 23 жовтня по 23 грудня 2019 року виконувала обов`язки директора КП «МПРС» на підставах тимчасового замісництва. На період такого замісництва була звільнена від виконання обов`язків заступника директора з операційної діяльності. Тому, відсутні підстави для звільнення позивачки з посади заступника директора з операційної діяльності на підставі Акту від 28.01.2020 року, висновки якого стосуються періоду виконання позивачкою ОСОБА_1 обов`язків директора підприємства; 5) ОСОБА_1 не залучалась комісією до проведення перевірки у період з 21.01.2020 року по 28.01.2020 року. Перевірка зроблена у період тимчасової непрацездатності останньої. ОСОБА_1 не була ознайомлена з результатами перевірки, що свідчить про порушення порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»; 6) відповідачем не були надані позивачці документи, які стали підставою її звільнення; 7) не були дотримані вимогист. 149 КЗпП України, щодо обов`язку власника або уповноваженого ним органу зажадати від позивачки ОСОБА_1 письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення; 8) відповідачем не надано доказів на підтвердження факту звільнення ОСОБА_1 саме за одноразове грубе порушення на посаді заступника директора з операційної діяльності; 9) відповідачем під час звільнення позивачки не враховано вимогст.149КЗпП України щодо врахування при визначенні виду стягнення ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника - багаторічний досвід роботи у морській галузі. З 2012 року працює в КП «МПРС» на відповідальних посадах, дисциплінарні стягнення до неї не застосовувались, мала заохочення від державних органів (Т. 2, а. с. 213 218 зворотна сторона).

13.08.2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якому остання просить зазначити точну грошову суму, допущену до негайного виконання та присуджену судом до стягнення в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, яка як на її думку складає 74592,76 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору (Т. 2, а. с. 222).

20.08.2020 року до суду першої інстанції надійшли письмові пояснення КП «МПРС» щодо ухвалення додаткового рішення, в яких останнє заперечує щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Вважає, що виплата за один місяць може розраховуватися лише в розумінні календарного місяця з 1-го про 30-те (31-ше) число, а в лютому 2020 року з 1-го про 29-те число. Тому, розрахунок ОСОБА_1 з 17.02.2020 року по 17.03.2020 року, як період нарахування та виплати заробітної плати, не відповідає вимогам чинного законодавства. Із розрахунку, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 3390,58 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць становить 30515,22 грн. = 3390,58 грн. х 9 робочих днів (Т. 2, 224 225).

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.08.2020 року стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, з 17 лютого 2020 року по 17 березня 2020 року (21 робочий день), що становить - 71 202,18 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Додаткове рішення суду обґрунтовано тим, що рішенням суду від 07.08.2020 року стягнуто з казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2020 року по 07 серпня 2020 року включно, в розмірі - 410 260,18 грн., з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, як період вимушеного прогулу, який починається днем після звільнення працівника з роботи. Разом з тим, не було визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць (Т. 2, а. с. 232 233).

Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» в апеляційній скарзі просить рішення Приморського районного суду від 07.08.2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) помилковим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з посадовою інструкцією, оскільки вона особисто як перший заступник директора підприємства розробляла вказану інструкцію; 2) ОСОБА_1 звільнена за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із штучно ініційованим нею, завідомо незаконним звільненням ОСОБА_3 під час виконання ОСОБА_1 обов`язків директора підприємства. Вказані обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 року про поновлення ОСОБА_3 на роботі. Встановлені цим рішенням обставини мають преюдиційне значення; 3) безпідставним є висновки суду про те, що ОСОБА_1 звільнена за дії, коли вона була на іншій посаді. Така посада, як виконуючий обов`язки директора, не передбачена ні класифікатором професій ДК 003:2010, ні штатним розписом КП «МПРС». ОСОБА_1 як на час вчинення дій з незаконного звільнення ОСОБА_3 , так і на час її звільнення з роботи перебувала на посаді заступника директора з операційної діяльності; 4) не відповідають дійсності висновки суду про звільнення ОСОБА_1 у період знаходження її у відпустці у зв`язку із навчанням в аспірантурі. ОСОБА_1 особисто у позові зазначила, що 17.02.2020 року вона перебувала на роботі; 5) помилковим є висновок суду про звільнення ОСОБА_1 без обов`язкового погодження з Мінінфраструктури, оскільки вказаний орган не є уповноваженим органом з управління КП «МПРС». З жовтня 2018 року КП «МПРС» відноситься до сфери управління ДСМРТ України; 6) оскільки звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, не підлягають задоволенню її похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахований невірно, оскільки ОСОБА_1 було звільнено - 17.02.2020 року. Цього ж дня було здійснено повний розрахунок станом на 17.02.2020 року включно. Тому, у будь-якому випадку середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно рахувати з 18.02.2020 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.09.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі. Роз`яснено учасникам справи їх право подання відзиву на апеляційну скаргу протягом семи днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копія апеляційної скарги була направлена сторонам.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що на дату подання відзиву на апеляційну скаргу рішення суду в частині поновлення її на роботі, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 71202,18 грн. виконано.

Правильним є висновок суду про те, що у зв`язку з переведенням її з посади першого заступника директора на посаду заступника директора з операційної діяльності відбулася істотна зміна умов праці (найменування посади, обсяг посадових обов`язків, розмір заробітної плати). Вона не була під розписку ознайомлена з інструкцією заступника директора з операційної діяльності.

Правові підстави для звільнення її з посади заступника директора з операційної діяльності на підставі Акту від 28.01.2019 року відсутні, оскільки: - у вказаному акті містяться висновки, коли вона виконувала обов`язки за іншою посадою (керівника підприємства); - у вказаному акті не визначено одноразового грубого порушення трудових обов`язків заступника директора з операційної діяльності.

На момент її звільнення рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 року про поновлення ОСОБА_3 на роботі не набрало законної сили, її було звільнено «на перспективу». Крім того, після її поновлення на роботі наказом від 10.08.2020 року № 553-к апелянт одразу її звільнив з роботи на підставі інших вигаданих подій прогул.

Правильним є висновок суду про її звільнення у період знаходження у відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі. Вона 03.02.2020 року надала заяву про надання вказаної відпустки та усі необхідні документи, а тому мала право на її отримання за законом. Саме такий висновок та правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року по справі № 209/396/18. 17.02.2020 року вона прибула на підприємство, не у зв`язку з виходом на роботу, а тільки для того, щоб з`ясувати чи був виданий наказ про відпустку.

Правильним є висновок суду про те, що КП «МПРС» віднесено до сфери управління Мінінфраструктури, оскільки існують нормативно-правові акти про одночасне віднесення підприємства як до сфери управління Мінінфраструктури, так і до сфери управління ДСМРТ України. Цей процес ще не закінчився.

Кількість робочих днів вимушеного прогулу було відкоригована у додатковому рішенні Приморського районного суду від 20.08.2020 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.10.2020 року закінчено підготовку справи до розгляду. Визначено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

28.10.2020 року від КП «МПРС» до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо посилань ОСОБА_1 у позові на статус одинокої матері. Підприємство вказує, що позивачка вказаного статусу не довела, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що: 1) ОСОБА_1 не перебуває у шлюбі, у фактичних шлюбних відносинах; 2) ОСОБА_1 не отримує аліменти від батька дитини. Батько іншим чином не приймає участь в утриманні дитини; 3) батько дитини не приймає участі у вихованні дитини. У Свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері. Встановлені ч. 3 ст. 148 КЗпП України гарантії не розповсюджуються на ОСОБА_1 , оскільки на дату її звільнення сину вже виповнилося 14-ть років.

29.10.2020 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на додаткові пояснення КП «МПРС» до апеляційної скарги, в яких остання вказує, що вона не обґрунтовувала позовні вимоги статусом одинокої матері. Посилання у позові на те, що 03.02.2020 року вона звернулася до підприємства із заявою про надання додаткової відпустки, як одинокій матері, було зроблено лише для викладення послідовності подій перед її звільненням та не є підставою позову. Викладена у додаткових поясненнях КП «МПРС» інформація не має жодного відношення до ненадання відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі. Вважає, що додаткові пояснення КП «МПРС» до апеляційної скарги підписані неповноважною особою, оскільки не надано доказів щодо здійснення заступником директора з інженерної інфраструктури ОСОБА_4 самопредставництва підприємства в суді. Додана довіреність на заступника директора з інженерної інфраструктури Мікруха Р.М. не є таким доказом.

02.11.202 року від КП «МПРС» до апеляційного суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме копії постанови Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 року, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.03.2020 року про поновлення на роботі ОСОБА_3 залишено без змін.

03.11.2020 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надішли заперечення щодо заяви КП «МПРС» про долучення до матеріалів справи копії постанови Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 року. ОСОБА_1 вважає, що факт її звільнення з посади заступника директора з операційної діяльності не є пов`язаним із звільненням з роботи ОСОБА_3 .. Її звільнено з посади заступника директора з операційної діяльності, а звільнення ОСОБА_3 відбулося у період її перебування на іншій посаді, а саме керівника підприємства, звільнення якого відбувається тільки ДСМРТ України як уповноваженим органом відповідно до п. 6.2 Статуту КП «МПРС». Посилається на надання вказаної постанови Одеського апеляційного суду після закінчення підготовки справи до апеляційного розгляду. Вважає, що заява КП «МПРС» про долучення до справи додаткового доказу підписана неповноважною особою, оскільки не надано доказів щодо здійснення заступником директора з інженерної інфраструктури ОСОБА_4 самопредставництва підприємства в суді. Додана довіреність на заступника директора з інженерної інфраструктури ОСОБА_4 не є таким доказом.

17.11.2020 року від КП «МПРС» до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останнє посилається на недоведеність ОСОБА_1 статусу одинокої матері. Помилковим є доводи позивачки та висновки суду про те, що звільнення відбулося у період знаходження позивачки у відпустці. Відпустка у зв`язку із навчанням надається не у будь-який зручний для працівника час, а виключно за погодженням з роботодавцем на підставі виданого наказу та на період, коли того вимагає план навчальної програми. Згідно наданого плану наукової роботи написання наукової статті повинно було відбуватися протягом лютого березня 2020 року. Разом з тим, затвердженою наказом Міністерством освіти і науки України від 13.02.2019 року № 179 довідкою-викликом не передбачено надання додаткової оплачуваної відпустки в період написання наукової статті, яка може бути написана дистанційно та у вільний від роботи час. ОСОБА_1 у день звільнення (17.02.2020 року) перебувала на роботі.

18.11.2020 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшли заперечення на Додаткові пояснення КП «МПРС» від 16.11.2020 року, в яких остання вказує, що такої заяви по суті справи як додаткові пояснення до апеляційної скарги не існує. Строк, протягом якого можна доповнювати апеляційну скаргу, минув. Відповідач нагромаджує справу додатковими доводами щодо доводів, які нею ніколи на заявлялись. Крім того, зазначає, що аспіранти проводять наукові дослідження згідно з індивідуальним планом наукової роботи, в якому визначається, зокрема строки виконання наукових робіт. Індивідуальний план наукової роботи погоджується здобувачем з його науковим керівником та затверджується науковою радою закладу вищої освіти або науковою радою відповідного структурного підрозділу. Індивідуальний план наукової роботи є обов`язковим до виконання здобувачем і використовується для оцінювання успішності запланованої наукової роботи. Його невиконання, виконання з порушенням строків без поважних причин може бути підставою для відрахування аспіранта. Наданий нею Індивідуальний план наукової роботи повністю відповідає вищевказаним вимогам. Крім того, зазначає, що наразі у Приморському районному суді м. Одеси порушена інша цивільна справа за її позовом до КП «МПРС» про поновлення на роботі, в якій вона оскаржує наказ від 10.08.2020 року № 553-к про її звільнення за прогул, який як на думку відповідача відбувся 17.02.2020 року. Таким чином, по даній справі відповідач стверджує про її знаходження 17.02.2020 року на роботі, а по іншій про здійснення нею 17.02.2020 року прогулу. Таким чином, стандарт поведінки відповідача не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності. Зазначає також, що Додаткові пояснення КП «МПРС» підписані неповноважною особою, оскільки щодо ОСОБА_4 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про те, що останній може вчиняти дії від імені підприємства.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових правовідносин.

Відповідно п. 2 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових правовідносин.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа пов`язана з трудовими правовідносинами, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заперечень на відзив, додаткових пояснень до апеляційної скарги та заперечень проти додаткових пояснень до апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.08.2020 року не оскаржено, тому його законність та обґрунтованість апеляційним судом не переглядається.

Згідно зположеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд дійшов вказаного висновку при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильному застосуванні матеріального (ст. ст. 36, 41, 147, 148, 149 КЗпП України) права та з порушенням норм процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1.2 наявного у справі Статуту КП «МПРС», в редакції, затвердженій наказом Міністерства інфраструктури України від 05.05.2018 року № 203, вказане підприємство належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. П. 6.6 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності директора Підприємства, починаючи з 6-го дня хвороби, Уповноважений орган має право призначити особу згідно розподілу обов`язків, що буде виконувати обов`язки директора Підприємства (або покласти виконання обов`язків), якого звільняє (або усуває) від виконання обов`язків по закінченню періоду тимчасової непрацездатності директора. Згідно п. 6.10 всі заступники директора Підприємства призначаються на посаду та звільняються з посади директором Підприємства за попереднім погодженням з Уповноваженим органом управління. Пункт 7.1 передбачає, що Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, затверджує статут Підприємства та зміни до статуту Підприємства. Погоджує призначення на посади та звільнення з посад заступників директора Підприємства (Т. 1, а. с. 13 20).

Згідно з п. 1.2. наявного у справі Статуту КП «МПРС», в редакції, затвердженій наказом Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 22.01.2019 року № 28, вказане підприємство належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України (далі Уповноважений орган управління). Пунктом 6.10. передбачено, що всі заступники директора Підприємства призначаються на посаду та звільняються з посади директором Підприємства за попереднім погодженням з Уповноваженим органом управління. Пункт 7.1. передбачає, що Уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, затверджує статут Підприємства та зміни до статуту Підприємства. Погоджує призначення на посади та звільнення з посад заступників директора Підприємства (Т. 1, а. с. 20 26).

Матеріали справи не містять інших редакцій Статуту КП «МПРС».

Відповідно до Розпорядження КП «МПРС» від 18.12.2917 року № 21-р «Про розподіл обов`язків між заступниками директора КП «МПРС», у разі відсутності директора КП «МПРС» або неможливості виконання ним повноважень з інших причин, обов`язки директора покладаються на першого заступника директора (п. 2). Заступник директора, який виконує обов`язки директора на час його тимчасової відсутності у зв`язку з відпусткою, відрядженням, та іншими поважними причинами, має право підпису усіх розпорядчих та фінансових документів, крім кадрових наказів з особового складу (п. 3) (Т. 2, а. с. 116 116 зворотна сторона).

ОСОБА_1 працювала в казенному підприємстві «Морська пошуково-рятувальна служба» на посаді заступника директора з операційної діяльності відповідно до наказу від 08.04.2019 № 187-к «Про переведення», згідно якого ОСОБА_1 - першого заступника директора переведено постійно на посаду заступника директора з операційної діяльності (Т. 2, а. с. 12), за погодженням з Державною службою морського та річкового транспорту України від 08.04.2019 року (Т. 1, а. с. 31).

Під час роботи ОСОБА_1 на попередній посаді першого заступника директора на підприємстві діяла Посадова інструкція першого заступника директора, затверджена наказом від 19.09.2018 року № 656-Н (Т. 2, а. с. 13 23, 108 115, 196), зі змісту якої вбачається, що вона була розроблена 10.09.2018 року першим заступником директора Купрій А.А., до якої наказом від 02.04.19 року № 198-Н внесено зміни, а саме слова «перший заступник директора КП «МПРС» замінено словами «заступник директора з операційної діяльності» (Т, 2, а. с. 21, 23).

17.10.2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ № 8-ПД «Про звільнення директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_2 (Т. 1, а. с. 32).

17.10.2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ № 9-ПД «Про покладення виконання обов`язків директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», пункт 1 якого згідно наказу Державної служби морського та річкового транспорту України № 12-ПД від 18.10.2019 року «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 17.10.2019 № 9-ПД», викладено у наступній редакції: «Покласти на ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», виконання обов`язків директора з 18 жовтня 2019 року на період до призначення керівника підприємства в установленому порядку. Підстава: письмова згода ОСОБА_1 » (Т. 1, а. с. 33, Т. 2, а. с. 24).

23.10.2019 року проведено реєстраційну дію - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 визначена як - виконуюча обов`язки директора підприємства,керівник (Т. 2, а. с. 117 - 120).

23.12.2020 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ за № 21-ПД «Про поновлення на посаді ОСОБА_2 » (Т. 1, а. с. 34) та за № 20-ПД «Про увільнення від виконання обов`язків директора казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» ОСОБА_1 » (Т. 2, а. с. 205).

24.12.2019 року проведено реєстраційну дію - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 визначено керівником підприємства (Т. 2, а. с. 201 - 204).

З 24.12.2019 року по 29.01.2020 року ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною, про що свідчать листки непрацездатності серія АДН № 210068; серія АДН № 210121; серія АДН № 132983, серія АДН № 133456. Датою стати до роботи визначено - 30 січня 2020 року (Т. 1, а. с. 35 - 37).

24.12.2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України складено Акт службової перевірки щодо дотримання законодавства про працю під час видання наказу КП «МПРС» від 06.11.2019 року № 752-к «Про звільнення». У вказаному Акті зазначені наступні висновки комісії: «1. Наказ КП «МПРС» «Про звільнення» від 06.11.2019 року № 752-к, підписаний заступником директора з операційної діяльності ОСОБА_1 , як виконуючої обов`язки директора, виданий: а) безпідставно, за відсутності будь-яких доказів про відсутність ОСОБА_3 на роботі в період з 1 травня по 31 жовтня 2019 року; б) з грубим порушенням вимог статті 252 Кодексу законів про працю України та статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». 2. Під час службової перевірки комісією виявлені ознаки протиправного тиску заступника директора з операційної діяльності ОСОБА_1 на підлеглих з метою фальсифікування інформації, що стосується обліку робочого часу ОСОБА_3 .. 3. На думку комісії, ОСОБА_3 звільнений з посади наказом від 06.11.2019 року № 752-к протизаконно. Тому, комісія рекомендує директору підприємства невідкладно розглянути питання про поновлення його на роботі та скасування наказу від 06.11.2019 року № 752-к. 4. Комісія вважає, що заступником директора з операційної діяльності ОСОБА_1 грубо порушила трудові обов`язки та законодавство про працю і рекомендує директору підприємства розглянути питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади відповідно до пункту першого частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України» (Т. 2, а. с. 49 53).

24.12.2019 року КП «МПРС» складено Акт № 2 про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з змістом Акту службової перевірки від 24.12.2019 року, але проставити підпис відмовилася та надати пояснення також відмовилася (Т. 2, а. с. 54).

28.01.2020 року комісією, створеною з представників Мініфраструктури, профспілки ДСМРТ України, працівників ДСМРТ України, ДП «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства» та ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом», складено Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», який був затверджений В. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 01.02.2020 року, у висновках якого зазначено: «1. Питання, порушенні у зверненнях, регулюються кримінальним законодавством та належать до компетенції правоохоронних органів, а також трудовим та цивільно-правовим законодавством. 2. ОСОБА_1 , як в. о. директора КМ «МПРС», на час своїх відряджень не призначала виконуючого обов`язки. Перебуваючи у відрядженнях, ОСОБА_1 приймала організаційно-розпорядчі та кадрові рішення (накази). 3. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приймали рішення про звільнення працівників без погодження з профспілками в порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС». 4. ОСОБА_1 не дотримувалась умов колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 2019 роки. 5. У заяві про звільнення ОСОБА_5 , заступника директора з загальних питань, не зазначена дата написання заяви та не вказана дата звільнення, відсутнє погодження звільнення ОСОБА_5 з Уповноваженим органом управління, що є порушенням вимог пункту 6.10 Статуту казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», також в наказі відсутнє ознайомлення ОСОБА_5 з вищезазначеним наказом. 6. Зміни і доповнення № 3 до колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 2019 роки від 01.08.2018 року не були зареєстровані в установленому законом порядку, що є порушенням законодавства. 7. Звільнення ОСОБА_3 з посади психолога служби охорони праці не погоджувалось з Профспілковою організацією, що є порушенням законодавства та Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 2019 роки. 8. Звільнення ОСОБА_3 з ініціативи роботодавця без отримання згоди ПРМТУ на розірвання трудового договору є порушенням вимог п. 10 ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», ст. 43 Кодексу законів про працю України та п. 2.2.9 Статуту професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби. 9. Порядок скликання Конференції 27.11.2019 та прийняття на ній рішення порушують вимоги чинного законодавства та Статуту. 10. Керівництвом підприємства не забезпечено виконання вимог статей 32, 40, 42, 103 та ін. Кодексу законів про працю України, якими передбачено обов`язкове погодження за три місяці до введення в дію змін до штатного розкладу та організаційної структури з профкомом підприємства та за два місяці обов`язкове попередження (ознайомлення) працівників про внесення істотних змін умов праці.

Серед пропозицій зазначено, зокрема у п. 2: «За систематичне порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС», Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 2019 роки розглянути питання щодо застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 відповідно до статей 147, 147-1 Кодексу законів про працю України (Т. 2, а. с. 26 44).

30.01.2020 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та згідно Акту приймання-передачі від 30 січня 2020 року передала, а начальник відділу управління персоналом ОСОБА_6 прийняла оригінали вищевказаних лікарняних листків (Т. 1, а. с. 38).

30.01.2020 року ОСОБА_1 надала КП «МПРС», на ім`я директора ОСОБА_2 , заяву про надання їй додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів, у зв`язку з навчанням в аспірантурі Міжнародного гуманітарного університету на заочній формі навчання, та копію довідки № 537 від 24 вересня 2019 року про те, що вона є аспіранткою першого року навчання, заочної форми навчання на контрактній основі. Зарахована до аспірантури вказаного навчального закладу без відриву від виробництва на чотири роки з 14.09.2019 року до 14.09.2023 року (Т. 1, а. с. 40 - 42).

КП «МПРС» листом від 31.01.2020 року вих. № 41/40-2020 для надання ОСОБА_1 у лютому 2020 року відпустки, як аспіранту вищого навчального закладу, запросило від останньої до вищевказаної заяви надати відповідну довідку відділу аспірантури Міжнародного гуманітарного університету або кафедри, аспіранткою якої вона є, про проходження курсу підготовки у цьому закладі вищої освіти та індивідуальний план підготовки або графік начального процесу (Т. 1, а. с. 43).

03.02.2020 року ОСОБА_1 знову звернулася до підприємства із заявою, в якій на підставі ст. 15 Закону України «Про відпустки» та у зв`язку із навчанням в аспірантурі Міжнародного гуманітарного університету на заочній формі навчання, просила надати їй додаткову оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів з 04.02.2020 року. До вказаної заяви було додано Індивідуальний навчальний план та Індивідуальний план наукової роботи аспіранта. У навчальному плані першого року підготовки аспіранта (І семестр) вказується, що заплановані заліки на 26.12.2019 року та 31.01.2020 року зараховані, навчальний план за І семестр станом на 31.01.2020 року виконано.

В Індивідуальному плані наукової роботи аспіранта першого року навчання передбаченою написання наукової статті «Правовий статус морського пошуково-рятувального району України» лютий 2020 року, а наукової статті «Порівняльний правовий аналіз пошуково-рятувального та аварійно-рятувального забезпечення» - лютий березень 2020 року (Т. 1, а. с. 44 - 49).

Листом начальника відділу управління персоналом КП «МПРС» Терлецької С.С. від 03.02.2020 року вих. № 41/45-20 повідомлено ОСОБА_1 , що надані нею підтверджуючи документи щодо надання додаткової навчальної відпустки потребують уточнення (Т. 1, а. с. 50).

03.02.2020 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту КП «МПРС»: 1) заяву, в якій на підставі ст. 19 Закону України «Про відпустки» просить надати додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів з 04.02.2020 року (Т. 1, а. с. 51); 2) заяву про уточнення дати надання учбової відпустки, а саме з 14.02.2020 року (Т. 1, а. с. 52).

Відповідно до наявних у справі копії паспорту ОСОБА_1 та свідоцтва про народження (Т. 2, а. с. 187 188) 19.11.2000 року був зареєстрований шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , який був розірваний рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2011 року. Під час вказаного шлюбу народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа Міжнародного гуманітарного університету від 13.02.2020 року за вих. № 87, який був надісланий на запит КП «МПРС» від 12.02.2020 року за вих. № 1/61/227-20, вказаний учбовий заклад підтвердив, що ОСОБА_1 є аспіранткою першого року заочної форми навчання на контрактній основі. Відповідно до наказу № 782 від 13.09.2019 року зарахована до аспірантури вказаного навчального закладу без відриву від виробництва на чотири роки до 2023 року. Індивідуальний навчальний план І семестру І року навчання аспіранткою ОСОБА_1 виконаний успішно. За Індивідуальним науковим планом аспіранткою ОСОБА_1 разом з її науковим керівником запланована наукова робота у період лютого березня 2020 року. Копії індивідуальних наукового та навчального планів додаються (Т. 1, а. с. 54).

З 06 лютого по 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною, про що свідчить листок непрацездатності серія АДЦ № 814860, в якому зазначено дату стати до роботи 15.02.2020 року (Т. 1, а. с. 56), який є вихідним днем - субота.

14.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Профспілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби із заявою про вихід із вказаної профспілки (Т. 1, а. с. 174 174 зворотна сторона).

17.02.2020 року позивачка ОСОБА_1 з`явилась на підприємстві, відповідно до наявного у справі Табелю обліку робочого часу за лютий 2020 року остання була протабельована за 17.02.2020 року (Т. 2, а. с. 73). Наказу КП «МПРС» про надання ОСОБА_1 відпустки у зв`язку і навчанням в аспірантурі цього дня видано не було. 17.02.2020 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту КП «МПРС» заяву про те, що вона вважає себе такою, що знаходиться у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі, в якій зазначила також, що усі заяви та документи знаходяться в КП «МПРС» та відділі управління персоналом (Т. 2, а. с. 191 192).

17.02.2020 року директор КП «МПРС» видав наказ № 108-к «Про звільнення», згідно якого ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності, звільнено із займаної посади 17.02.2020 року, у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1ст. 41 КЗпП України. Підстава: 1. Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників КП «МПРС» від 28.01.2020 року Державної служби морського та річкового транспорту України, затверджений в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 07.02.2020 року; 2. Лист Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.03.2020 року № 971/05/15/-20 (Т. 2, а. с. 25).

Згідно листа ДСМРТ України від 17.02.2020 року за вих. № 180, вказана служба погоджує звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності КП «МПРС» (Т. 2, а. с. 47).

17.02.2020 року КП «МПРС» складено Акт, в якому зазначається, що ОСОБА_1 17.02.2020 року, приблизно о 12 годині 55 хвилині, була ознайомлена з наказом № 108-к від 17.02.2020 року про звільнення, від підписання та отримання копії відмовилася (Т. 2, а. с. 82).

Відповідно до наданого КП «МПРС» табеля обліку робочого часу за лютий 2020 року ОСОБА_1 17.02.2020 року була на роботі. Перестала виходити на роботу з 18.02.2020 року (Т. 2, а. с. 73).

Згідно наявного у справі Акту приймання-передачі від 17.02.2020 року листка непрацездатності серії АДЦ № 814860, ОСОБА_1 передала вказаний листок непрацездатності - 18.02.2020 року. Підпис посадової особи підприємства про прийняття листка непрацездатності 18.02.2020 року вказаний Акт не містить. Разом з тим, є пояснення наступного змісту: «На 18.02.2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора з операц. діяльності.

Листок непрацездатностіприйнятий для наданнякомісії.18.02.2020 (Підпис)С.Терлецька»(Т.1,а.с.57).Вказане непідтверджує доводи ОСОБА_1 про ознайомленняз наказомпро звільнення 18.02.2020року інавпаки усукупності підтверджує,що з18.02.2020року ОСОБА_1 не працювала.

21.02.2020 року ОСОБА_1 отримала листа КП «МПРС» від 17.02.2020 року по необхідність отримання трудової книжки у відділі управління персоналом підприємства. Про можливість надання згоди на направлення трудової книжки поштою із зазначенням адреси (Т. 2, а. с. 193 195).

Між сторонами виникли правовідносини щодо звільнення працівника з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

За правилами, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 36, п. 1 ст. 41 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Крім випадків, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації усіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Розірвання трудового договору в випадках, передбачених ч. ч. 1 і 2 цієї статті, провадиться з додержанням вимог ч. 3 ст. 40 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не розповсюджується на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Статтями 147, 148, 149 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. п. 17, 18, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», з подальшими змінами та доповненнями, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність закону.

Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

На підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірваний лише з керівником підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з операційної діяльності наказом КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 108-к «Про звільнення», у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1ст. 41 КЗпП України. Підстава: 1. Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників КП «МПРС» від 28.01.2020 року Державної служби морського та річкового транспорту України, затверджений в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 07.02.2020 року; 2. Лист Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.03.2020 року № 971/05/15/-20.

Щодо доводів ОСОБА_1 про її звільнення без узгодження з Міністерством інфраструктури України як уповноваженим органом з управління КП «МПРС», заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції щодо цих обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 2 5 ст. 76 Господарського кодексу України, казенне підприємство створюється за рішенням КМ України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Виходячи з того, що п. 1.2 останньої редакції Статуту КП «МПРС», затвердженого наказом Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 22.01.2019 року № 28, вказане підприємство належить до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України, а звільнення ОСОБА_1 відбулося за погодженням з ДСМРТ України, колегія суддів відхиляє доводи останньої про її звільнення без погодження з Мініфраструктури України та погоджується з доводами відповідача про погодження звільнення ОСОБА_1 з уповноваженим органом управління ДСМРТ України.

Вказане також підтверджується тим, що: 1) наказом від 08.04.2019 № 187-к «Про переведення», ОСОБА_1 , за погодженням з ДСМРТ України, а не Мініфраструктури, було переведено з посади першого заступника директора постійно на посаду заступника директора з операційної діяльності; 2) на ОСОБА_1 , заступника директора з операційної діяльності, саме наказом ДСМРТ України від 17.10.2019 року, без погодження з Мінінфраструктури, було покладено виконання обов`язків директора з 18.10.2019 року на період до призначення керівника підприємства, за письмовою згодою ОСОБА_1 ..

Сама позивачка у позові посилається на те, що згідно розпорядження КМ України від 24.10.2018 року № 863 КП «МПРС» передано із сфери управління Мінінфраструктури до сфери управління ДСМРТ України. Знаходження КП «МПРС» у Переліку підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Мініфраструктури, затвердженого розпорядженням КМ України від 21.03.2011 року № 265, само по собі не свідчить про знаходження КП «МПРС» у сфері управління Мінінфраструктури.

У запереченнях ОСОБА_1 на заяву КП «МПРС» про долучення до матеріалів справи копії постанови Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 року остання також вказує, що звільнення керівника підприємства відбувається тільки ДСМРТ України як уповноваженим органом відповідно до п. 6.2 Статуту КП «МПРС».

Доводи позивачки про не надання погодження на її звільнення Міністерством інфраструктури України є безпідставними, а аналогічні висновки суду першої інстанції є помилковими.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність та не ознайомлення її з Посадовою інструкцією заступника директора з операційної діяльності, яка визначає обов`язки цієї посадової особи, невиконання яких могло стати підставою для її звільнення з посади заступника директора з операційної діяльності, заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції щодо цих обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з операційної діяльності наказом КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 108-к «Про звільнення», у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1ст. 41 КЗпП України. КП «МПРС» пов`язує вказане звільнення з тим, що у період виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків директора підприємства останньою було допущено одноразове грубе порушення норм трудового законодавства. Таким чином, підприємство не поєднує звільнення ОСОБА_1 з невиконанням останньою безпосередньо обов`язків заступника директора підприємства з операційної діяльності в іншій період.

Таким чином, вищевказані обґрунтування позивачки є безпідставними, а тому колегія суддів відхиляє їх і погоджується із запереченнями відповідача в цій частині про те, що саме ОСОБА_1 була розроблена Посадова інструкція першого заступника директора, під час її роботи на цій посаді. У послідуючому, у зв`язку із реорганізацією підприємства, введенням посади заступника директора з операційної діяльності, до вказаної посадової інструкції були внесені зміни щодо найменування посади. ОСОБА_1 за її згодою була переведена з посади першого заступника директора на посаду заступника директора з операційної діяльності.

Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не було належним чином та у встановленому законодавством поряду доведено ОСОБА_1 її права та обов`язки за укладеним трудовим договором на посаді заступника директора з операційної діяльності.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що їй під час звільнення не було запропоновано надати письмові пояснення, заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції щодо цих обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування наказу про притягнення до дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року по справі№ 6-2801цс15, постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року в справі № 758/9164/16-ц.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з вищевказаного, за наявності у справі достатніх доказів на підтвердження факту порушення з боку ОСОБА_1 трудових обов`язків, колегія суддів відхиляє вищевказані підстави позову ОСОБА_1 та погоджується із запереченнями відповідача в цій частині.

Висновки суду першої інстанції про недодержання процедури звільнення є хибними.

Щодо доводів ОСОБА_1 про не ознайомлення її з наказом про звільнення, не надання їй документів, які стали підставою її звільнення, заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції щодо цих обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що 17.02.2020 року, під час перебування ОСОБА_1 на підприємстві, КП «МПРС» було складено Акт, в якому зазначається, що ОСОБА_1 17.02.2020 року, приблизно о 12 годині 55 хвилині, була ознайомлена з наказом № 108-к від 17.02.2020 року про звільнення, від підписання та отримання копії відмовилася.

Перебування позивачки на підприємстві 17.02.2020 року узгоджується з її посиланнями у позові на те, що: «…Але з виходом на роботу 17.02.2020 року оформлення відпустки не відбулося. Я звернулась до відділу документального забезпечення та контролю на предмет отримання та реєстрації листа Міжнародного гуманітарного університету вих. № 87 від 13.02.2020, на що отримала відповідь щодо реєстрації належним чином та надана копія цього листа, яку я одразу надала до відділу управління персоналом…» (Т. 1, а. с. 6, абзаци 4-й та 5-й знизу). «…У разі якщо я б не прийшла на роботу 18.02.2020 року для ознайомлення з наказом про відпустку, то взагалі не володіла б інформацією про своє звільнення…» (Т. 1, а. с. 9, 7-й абзац знизу).

Таким чином, у будь-якому випадку станом на 18.02.2020 року позивачка була освідомлена про наявність наказу про її звільнення. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 16.03.2020 року (Т. 1, а. с. 2). Таким чином, обставини щодо дати ознайомлення з наказом про її звільнення на предмет спору по даній справі (поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), за умови вчасного звернення до суду, не впливають.

Щодо доводів позивачки про не надання їй документів, які стали підставою для її звільнення, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до наявного у справі Акту № 2, складеного КП «МПРС» 24.12.2019 року, ОСОБА_1 цього числа була ознайомлена зі змістом Акту службової перевірки від 24.12.2019 року (вказаний акт містить висновки про незаконність звільнення з роботи ОСОБА_3 ), але поставити підпис про це відмовилася. Матеріали справи дійсно не містять доказів ознайомлення, надання ОСОБА_1 складеного ДСМРТ України від 28.01.2020 року та Листа ДСМРТ України від 14.03.2020 року № 971/05/15/-20. Однак, вказані обставини не впливають на оцінку правомірності наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1 , дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів не приймає до уваги вищевказані підстави позову ОСОБА_1 та погоджується із запереченнями відповідача в цій частині. Серед підстав позову ОСОБА_1 не посилається на невидачу трудової книжки.

Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів видачі у день звільнення копії наказу про звільнення з роботи та трудової книжки, не надання їй документів, які стали підставою для її звільнення, як на підстави задоволення позову, є хибними.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у наказі про звільнення не наведено конкретного одноразового грубого порушення трудових обов`язків, заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції щодо вказаних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Трудове законодавство не встановлює конкретної форми наказів (розпоряджень) про звільнення з роботи. Разом з тим, причини звільнення повинні вказуватися в наказі (розпорядженні) у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства, з посиланням на відповідну статтю, пункт Закону. Конкретні причини звільнення можуть бути встановлені належним чином оформленими внутрішніми документами підприємства - доповідними записками, актами тощо.

Встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з операційної діяльності наказом КП «МПРС» від 17.02.2020 року № 108-к «Про звільнення», у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, відповідно до п. 1ст. 41 КЗпП України. У вказаному наказі підставами звільнення вказані: 1. Акт перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників КП «МПРС» від 28.01.2020 року Державної служби морського та річкового транспорту України, затверджений в. о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України 07.02.2020 року; 2. Лист Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.03.2020 року № 971/05/15/-20.

У вищевказаному Акті вказується, що остання, як в. о. директора КМ «МПРС», на час своїх відряджень не призначала виконуючого обов`язки, перебуваючи у відрядженнях приймала організаційно-розпорядчі та кадрові рішення (накази). ОСОБА_1 приймала рішення про звільнення працівників без погодження з профспілками в порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС». ОСОБА_1 не дотримувалась умов колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 2019 роки. Звільнення ОСОБА_3 з посади психолога служби охорони праці не погоджувалось з Профспілковою організацією, що є порушенням законодавства та Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 2019 роки. Звільнення ОСОБА_3 з ініціативи роботодавця без отримання згоди ПРМТУ на розірвання трудового договору є порушенням вимог п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», ст. 43 Кодексу законів про працю України та п. 2.2.9 Статуту професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби. Серед пропозицій в Акті запропоновано, що за систематичне порушення вимог Кодексу законів про працю України, Статуту КП «МПРС», Колективного договору між адміністрацією казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016 2019 роки розглянути питання щодо застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 відповідно до статей 147, 147-1 Кодексу законів про працю України.

Тобто, у вищевказаному Акті дійсно вказується про вчинення ОСОБА_1 декількох порушень посадових обов`язків, що можуть скласти систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (ч. 3 ст. 40 КЗпП України). Разом з тим, з наявних у справі матеріалів вбачається, що підприємство пов`язує, що є його правом, звільнення ОСОБА_1 саме із скоєнням останньою одноразового грубого порушення трудових обов`язків у період, коли на неї було покладено виконання обов`язків директора підприємства, а саме незаконне звільнення ОСОБА_3 з роботи.

Вказане підтверджується тим, що вищевказаний Акт від 28.01.2020 року містить посилання на те, що звільнення ОСОБА_3 не погоджувалося профспілковою організацією підприємства, що є порушенням вимог п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», ст. 43 КЗпП України та п. 2.2.9 Статуту професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби.

Відповідно до Акту ДСМРТ України від 24.12.2019 року, підписаний ОСОБА_1 , як виконуючою обов`язки директора підприємства, наказ КП «МПРС» «Про звільнення» від 06.11.2019 року № 752-к, був виданий за відсутності будь-яких доказів про відсутність ОСОБА_3 на роботі в період з 1 травня по 31.10.2019 року, з грубим порушення вимог ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Були виявлені ознаки протиправного тиску ОСОБА_1 на підлеглих з метою фальсифікування інформації, що стосується обліку робочого часу ОСОБА_3 .. Комісія вважає, що заступник директора з операційної діяльності ОСОБА_1 грубо порушила трудові обов`язки та законодавство про працю і рекомендує директору підприємства розглянути питання про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06.10.2020 року, задоволено частково позов ОСОБА_3 до КП «МПРС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача заступник директора з операційної діяльності Казенного підприємства «морська пошуково-рятувальна служба» Купрій А.А., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «МПРС» від 06.11.2019 року за № 752-к, яким звільнено ОСОБА_3 з посади психолога служби охорони праці, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на посаді психолога служби охорони праці КП «МПРС». Стягнуто з КП «МПРС» на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2019 року по 13.02.2020 року в сумі 89968,30 грн., з яких підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді психолога служби охорони праці КП «МПРС».

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_3 було звільнено з роботи згідно наказу, підписаному В. о. директора КП «МПРС» Купрій А.А., від 06.11.2019 року № 752-к згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Звільнення ОСОБА_3 за вказаним наказом є незаконним. ОСОБА_3 був членом та займав посаду голови Професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби. Разом з тим, звільнення відбулося без згоди профспілкової організації. Також встановлено, що за вказівкою в. о. директора підприємства ОСОБА_1 інженером 1 категорії служби охорони праці КП «МПРС» ОСОБА_9 подавався уточнюючий табель робочого часу ОСОБА_3 про відсутність останнього на робочому місці протягом 28 31 серпня 2019 року. Службові записки в. о. начальника служби охорони праці КП «МПРС» Салабутіної Д.С. від 14.11.2019 року та 15.11.2019 року, про начебто відсутність на роботі ОСОБА_3 , були складені під тиском в. о. директора ОСОБА_1 .. Предметом дослідження під час розгляду вказаної справи був, зокрема Акт ДСМРТ України від 24.12.2019 року (Т. 2, а. с. 145 167).

У листі Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 № 971/05/15-20 вказується про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності. Тому, не є порушенням трудового законодавства тільки посилання у наказі про звільнення на вказаний лист без розкриття його змісту.

Колегія суддів також приймає до уваги, що такої посади як виконуючий обов`язки директора КП «МПРС» не існує. Виконуючим обов`язки підприємства директора може бути працівник, який займає іншу посаду, але протягом певного періоду, як то на час тимчасової відсутності директора з різних причин, або до призначення директора тощо, на підставі наказу (розпорядження), положень внутрішніх нормативних документів підприємства (Посадова інструкція тощо), тимчасово виконує обов`язки директора підприємства. У випадку по даній справі на заступника директора з операційної діяльності ОСОБА_1 на підставі наказу ДСМРТ України від 17.10.2019 року № 9-ПД було покладено виконання обов`язків директора з 18.10.2019 року на період до призначення керівника підприємства в установленому порядку. Тому, наказом від 17.02.2020 року ОСОБА_1 не можна було звільнити з роботи інакше як із посади заступника директора з операційної діяльності, яку остання постійно займає.

Висновки суду першої інстанції про те, що наказ про звільнення позивачки не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків, не містить змісту листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 14.02.2020 № 971/05/15-20, відсутні підстави для звільнення позивачки з посади заступника директора з операційної діяльності на підставі Акту від 28.01.2020 року, висновки якого стосуються періоду виконання ОСОБА_1 обов`язків за іншою посадою на підставах тимчасового замісництва, є хибними.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що при її звільненні не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу, заперечень проти цього відповідача та висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи встановлені по справі обставини щодо звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків, які полягали у звільненні голови професійної спілки ОСОБА_3 з роботи згідно наказу, підписаному В. о. директора КП «МПРС» ОСОБА_1 , від 06.11.2019 року № 752-к, з порушенням діючого законодавства, послідуючого поновлення його на роботі за рішенням суду, стягнення з підприємства на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, складення документів, які стали підставою для незаконного звільнення з роботи, за вказівкою та тиском В. о. директора ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що адміністрація підприємства у повній мірі врахувала передбачені ст. 149 КЗпП України вимоги.

Доводи позивачки у вищевказаній частині є безпідставними, а тому колегія суддів їх не приймає до уваги і погоджується із запереченнями відповідача в цій частині. Висновки суду першої інстанції про те, що підприємство не врахувало ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу, є хибними.

Непідтвердженими належними та допустимими доказами є доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що її звільнення з роботи є наслідком переслідування з боку адміністрації підприємства за викриття корупційних схем, з приводу яких вона зверталася до правоохоронних органів.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що її звільнення відбулося у період знаходження у відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі, заперечень відповідача проти цього та висновків суду першої інстанції щодо цих обставин, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, яка виховує одну дитину - сина, якому ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 14-ть років. 03.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до КП «МПРС» із заявами, в яких просить надати їй додаткові оплачувані відпустки: 1) відпустку як одинокій матері тривалістю 10-ть календарних днів, починаючи з 04.02.2020 року; 2) у зв`язку із навчанням в аспірантурі тривалістю 30-ть календарних днів, починаючи з 14.02.2020 року.

Станом на 04.02.2020 року КП «МПРС» наказ про надання відпустки ОСОБА_1 відпустки як одинокій матері не видало. 04 та 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 виходить на роботу, її табелюють. З 06.02.2020 року по 14.02.2020 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, згідно якого повинна була стати до роботи 15.02.202 року (субота). Відповідно до табелю обліку робочого часу за лютий 2020 року ОСОБА_1 протабельована 17.02.2020 року. Починаючи з 18.02.2020 року у вказаному табелі зазначено невихід на роботу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 дійшов до висновку, що останню звільнено під час знаходження у відпустці, у зв`язку з навчанням в аспірантурі, на яку ОСОБА_1 мала право.

Обставини, пов`язані із зверненням ОСОБА_1 із заявою про надання їй додаткової відпустки як одинокій матері, не надання цієї відпустки, суд першої інстанції не досліджував і відповідної оцінки не надавав. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржує.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що 03.02.2020 року нею були надані усі необхідні документи для надання їй додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням в аспірантурі. Тому, вважає, що має суб`єктивне право на отримання такої відпустки.

У запереченнях щодо врахування додаткових пояснень КП «МПРС» від 28.10.2020 року до апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що: «…Додаткові пояснення містять інформацію, оцінку документів та фактів, які не належать до предмету доказування, а саме щодо статусу та гарантій одинокої матері.

Так, мною не обґрунтовувались позовні вимоги статусом одинокої матері.

Посилання у позовній заяві на подання мною заяви 03.02.2020 року про надання додаткової відпустки, як одинокій матері, зроблено лише для викладення послідовності подій у період перед звільненням та не є підставою позову, оскільки у період з 06.02.2020 року по 14.02.2020 року я перебувала на листку непрацездатності, який охопив такий період…

…17.02.2020 в день звільнення я мала суб`єктивне право перебувати в учбовій відпустці з огляду на подання заяви від 03.02.2020 про надання учбової відпустки у зв`язку з навчанням в аспірантурі…».

Вказане також підтверджується тим, що 17.02.2020 року ОСОБА_1 направила на електронну пошту КП «МПРС» заяву про те, що вона вважає себе такою, що знаходиться у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також вказує на те, що правильним є висновок суду про її звільнення у період знаходження у відпустці у зв`язку з навчанням в аспірантурі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд не досліджує та не надає оцінку обставинам, пов`язаним із наданням/ненаданням ОСОБА_1 додаткової оплачуваної відпустки як одинокій матері.

Щодо доводів ОСОБА_1 про її звільнення під час знаходження у додатковій оплачуваній відпустці у зв`язку із навчанням в аспірантурі, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами, передбаченими ст. 202, ч. ч. 4, 6 ст. 216 КЗпП України, працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний навчальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Вказана відпустка надається впродовж навчального року.

Частинами 5, 6 ст. 15, ч. 7 ст. 20 Закону України «Про відпустки» передбачено, що працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Відпустки, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року.

Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 06.09.2005 року № 09-402, відповідно до ст. ст. 215, 216 Кодексу законів про працю України працівникам, які навчаються у вузах з вечірньою та заочною формою навчання, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва, надаються додаткові оплачувані відпустки. Підставою для надання такої відпустки є довідка-виклик з вузу.

Планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів освіти, їм належить право розподілу установленої законом тривалості додаткової оплачуваної відпустки протягом навчального року. Підприємство, установа зобов`язані надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений вузом. Ненадання відпустки у цей час не може бути обґрунтоване виробничою необхідністю. Закон вимагає створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням.

03.02.2020 року до КП «МПРС» надійшла заява ОСОБА_1 про надання їй з 14.02.2020 року додаткової відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі тривалістю 30-ть календарних днів. На надання вказаної відпустки ОСОБА_1 має право за законом, оскільки згідно наявних у справі матеріалів остання є аспіранткою першого року заочної форми навчання на контрактній основі Міжнародного гуманітарного університету. Відповідно до наказу № 782 від 13.09.2019 року зарахована до аспірантури вказаного навчального закладу без відриву від виробництва на чотири роки до 2023 року. Індивідуальний навчальний план І семестру І року навчання аспіранткою ОСОБА_1 виконаний успішно. За Індивідуальним науковим планом аспіранткою ОСОБА_1 разом з її науковим керівником запланована наукова робота у період лютого березня 2020 року. При цьому, у навчальному плані першого року підготовки аспіранта (І семестр) вказується, що заплановані заліки на 26.12.2019 року та 31.01.2020 року зараховані, навчальний план за І семестр станом на 31.01.2020 року виконано.

В Індивідуальному плані наукової роботи аспіранта першого року навчання передбаченою написання наукової статті «Правовий статус морського пошуково-рятувального району України» лютий 2020 року, а наукової статті «Порівняльний правовий аналіз пошуково-рятувального та аварійно-рятувального забезпечення» - лютий березень 2020 року.

Таким чином, у зв`язку з наданням індивідуального плану навчання в аспірантурі, у адміністрації КП «МПРС» виник обов`язок з надання ОСОБА_1 , яка успішно навчається в аспірантурі, додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі тривалістю 30 календарних днів протягом періоду з 01.02.2020 року по 31.03.2020 року (60 календарних днів), оскільки більш конкретний термін виконання наукових робіт в Індивідуальному плані наукової роботи аспіранта не визначений вищим навчальним закладом. Разом з тим, станом саме на 17.02.2020 року (час видання наказу про звільнення) у адміністрації КП «МПРС» не настав обов`язок з надання ОСОБА_1 відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі тривалістю 30 календарних днів, оскільки з цього часу і до 31.03.2020 року кількість календарних днів становить 44 календарних дня, у тому числі 13 календарних днів у лютому 2020 року, протягом яких підприємство могло надати вказану відпустку. Станом на 17.02.2020 року у підприємства було наявне право визначитися надати ОСОБА_1 відпустку у зв`язку із навчанням в аспірантурі або застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення за порушення трудових обов`язків.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю наказу про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі доводи ОСОБА_1 про те, що станом на 17.02.2020 року вона знаходилася у відпустці у зв`язку із навчанням в аспірантурі є безпідставними. Підприємство не порушило право ОСОБА_1 на надання додаткової відпустки у зв`язку із навчанням в аспірантурі, вона не знаходилася у вказаній відпустці, а тому воно не підлягає захисту.

Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 року по справі № 6-1412цс17, колегія не приймає до уваги, оскільки у вказаній справі мова йде про звільнення позивачки за прогули у зв`язку із самовільним використанням працівником соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Верховний Суд України вказує про правильність висновку суду першої інстанції про самовільний, без погодження з відповідачем невихід на роботу.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року по справі № 209/396/18 мова також йде про використання соціальної відпустки без збереження заробітної плати працівником, який є пенсіонером. У вказаній справі встановлено, що працівник подала заяву про надання їй соціальної відпустки без збереження заробітної плати, на яку за законом мала право, про що у належній спосіб повідомила роботодавця, який у свою чергу зобов`язаний був на виконання вимог закону надати таку відпустку з дня, про який просила позивачка. Однак, безпідставно не зробив цього, чим порушив права останньої, в тому числі, оформивши дні її відсутності на роботі як прогул без поважних причин та провів її звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Колегія суддів не приймає до уваги вказані висновки Верховного Суду, оскільки обставини по цій справі інші, а саме мова йде про право працівника на надання йому соціальної відпустки; - працівника було звільнено за прогул без поважних причин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги КП «МПРС» про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 5 частиною 1 статті 374, пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, порушення процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи, що недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , за вищезазначеного обґрунтування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, судовій збір по даній справі необхідно віднести за рахунок держави.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 274, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства«Морська пошуково-рятувальнаслужба» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу «Про звільнення» від 17.02.2020 року № 108-к, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе