Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 539/1463/20
провадження № 61-14346св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне підприємство «СЕТАМ», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного Міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), ОСОБА_2 , державний нотаріус Першої Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Ганна Костянтинівна,
третя особа -Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пугача Сергія Васильовича, на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року у складі судді Даценка В. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 рокуу складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І. Лобова О. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного Міжрегіонального управління юстиції (м. Суми), Шубки О. В., державного нотаріуса Першої Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Г. К., третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про скасування результатів електронних торгів, визнання недійними протоколу електронних торгів, акту та свідоцтва про придбання нерухомого майна, в якому просив: визнати недійсними та скасувати результати електронних торгів, затверджених протоколом про проведення електронних торгів від 10 лютого 2020 року № 465240; скасувати акт про проведення електронних торгів та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 969, виданий 25 травня 2020 року Другою Лубенською державною нотаріальною конторою про придбання майна з електронних торгів, а саме нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також скасувати запис про право власності № 36608804, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений державним реєстратором Другої Лубенської державної нотаріальної контори Лубенського міського нотаріального округу Іщенко Г. К., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52360746 від 25 травня 2020 року.
Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження, продавати, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави (іпотеки) або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування, проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування нежитлового приміщення, загальною площею 89,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2086201153107, номер об`єкта № 22781638).
Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна новим власником третім особам, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.
На підтвердження своїх вимог вказував на те, що ОСОБА_2 має намір здійснити відчуження майна на користь третіх осіб, про що свідчить відповідна інформація, опублікована на рекламних сайтах.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчуження, здачу в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, передачу в іпотеку, передачу у платне або безоплатне користування, проведення ремонтних робіт, реконструкцію, перепланування нежитлового приміщення загальною площею 89,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2086201153107, номер об`єкта № 22781638).
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому вжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку є виправданим.
Вирішуючи питання відповідності виду забезпечення позову, суд виходив з доведених позивачем ризиків - вжиття новим власником заходів щодо відчуження майна, а тому на цій стадії розгляду справи суд вважав виправданим визначити спосіб забезпечення цього позову, який запропонував позивач, який, на думку суду, суттєво не позначиться на інтересах інших осіб.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 149, 150, 153, 263 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим стороною заявника ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову і вірно оцінив співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Пугач С. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили та надали правову оцінку наявним у справі доказам.
Вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки заходи забезпечення позову застосовані без достатньої правової підстави, позивач не обґрунтував у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду.
Крім того, вважає, що судами не надано оцінки співмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_1 .
Також, при постановленні оскаржуваних судових рішень суди не з`ясували можливість вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Доводи особи, яка відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стрижак Є. Ю., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, посилання відповідача на те, що позивачем не в достатній мірі обґрунтовано необхідність застосування заходів забезпечення позову судом, не заслуговують на увагу суду, оскільки було доведено протилежне, тому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Пугача С. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року
№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).
Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що є підстави для забезпечення позову у спосіб, який було заявлено позивачем, оскільки він є доцільним та співмірним з вимогами його позову, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову в майбутньому.
Доводи касаційної скарги про те, щопри постановленні оскаржуваних судових рішень суди не з`ясували можливість вжиття заходів зустрічного забезпечення позову є безпідставними, оскільки обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, судами не встановлено.
Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право, проте не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.
Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Крім того, положеннями частини шостої статті 154 ЦПК України передбачено право відповідача звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.
Доводи касаційної скарги про те, що заява ОСОБА_1 не була належно обґрунтованою, а висновки судів суперечать практиці Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39201/18 (провадження 61?9850св19) є необґрунтованими, оскільки судами встановлено реальність цивільно-правового спору між сторонами та об`єктивні ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а саме було враховано та надано правову оцінку вжиттю власником спірного майна заходів щодо його відчуження, зокрема, розміщення відповідної інформації в мережі інтернет.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пугача Сергія Васильовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк
