1Справа № 335/6283/20 2/335/1997/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Коваль Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася досуду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця. Позов обґрунтовує наступним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді недоотриманої пенсії, яку при житті її батько не отримав в розмірі 100 326,15 грн. 10.10.2019 вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. 11.10.2019 вона звернулася до Приморського відділу обслуговування громадян з необхідними документами для оформлення виплати спадщини. За викликом Приморського відділу обслуговування громадян вона з`явилася у відділ 22.10.2019 і отримала разове доручення № 92320013313/14 від 16.10.2019 на виплату призначеної пенсії за віком за період з 01.10.2016 по 01.03.2019 в сумі 96 520,17 грн. Тобто сума виплати була зменшена з невідомих причин на 3 805,98 грн. Вона звернулася до начальника Приморського відділу обслуговування громадян з проханням надати роз`яснення, на якій підставі сума виплати була зменшена, в порівнянні з тою, яку було зазначено у відповіді на запит нотаріуса. В усній формі їй було роз`яснено, що нею був пропущений строк звернення за виплатою грошових коштів. Оскільки відповідь на запит нотаріуса була надана у серпні, то у серпні вона і повинна була звернутися за виплатою. На її заперечення, що вона не могла звернутися за виплатою раніше 21.09.2019, оскільки не закінчився шестимісячний строк на прийняття спадщини, встановлений законом, їй було запропоновано звертатися до суду. Того ж дня вона отримала в усній формі інформацію про те, що її батько - ОСОБА_2 , не отримував пенсію з 01.02.2015 по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . В наданні їй письмового документу про даний факт було відмовлено. 22.10.2019 вона звернулася до Приморського відділу обслуговування громадян в письмовій формі. Відповідь на її звернення носила загальний характер, її прохання про надання інформації про загальну суму не отриманої пенсії ОСОБА_2 , залишилося без задоволення. Крім того, відповідне звернення було нею направлено 28.10.2019 на електронний ресурс Пенсійного Фонду України. У відповіді ГУПФУ в Запорізькій області на її звернення містилися формальні відписки, які не мали жодного значення для вирішення питання, поставленого нею. Зміст відповідей зводився до того, що за нормами ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у ч. 1 цієї статті, або у разі не звернення за виплатою вказаної суми протягом шести місяців, з дня відкриття спадщини суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Розмір недоотриманої пенсії визначається за період, початок якого рахується від дня звернення за недоотриманою пенсією з урахуванням норм ст. 46 Закону, тобто за три роки перед зверненням за пенсією, але не більше, ніж по місяць смерті пенсіонера включно. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоотриманої пенсії. З урахуванням приведених норм вважає недоцільним посилання Приморського відділу обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч. 2, ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. В її випадку період з 01.02.2015 по 31.03.2019 - це період, коли її батько не отримував пенсію. Відповідно до законодавства зазначена дія (припинення виплати) має бути оформлена рішенням/розпорядженням Пенсійного фонду, що має бути долучено до матеріалів пенсійної справи пенсіонера, в тому числі електронної пенсійної справи. Тобто в матеріалах пенсійної справи чітко відображено дату припинення виплати пенсії. Саме з цієї дати (дати припинення відповідно до рішення/розпорядження Пенсійного фонду) по дату смерті пенсіонера (включно) Пенсійний фонд зобов`язаний зазначити розмір пенсії, яка була нарахована, але з певних причин не була виплачена. Таким чином, на сьогодні, сума, зазначена у відповіді Пенсійного фонду на запит нотаріуса не включає весь період, протягом якого пенсія не виплачувалася ОСОБА_2 . Тобто частина грошових коштів у вигляді пенсії, недоотриманих її батьком з 01.02.2015 по 15.08.2016 є неврахованою в загальній масі спадкового майна. За загальним підрахунком, враховуючи розмір пенсії на той період, сума ненарахованої пенсії за цей період складає близько 44 650 грн. Крім того, їй не були виплачені 3 805,98 грн. на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2019. Вважає, що вказаними діями відповідача її право, як спадкоємця, було порушено.

З огляду на вказане, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просила стягнути з ГУПФУ в Запорізькій області нараховану, але не виплачену пенсію її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не була ним отримана за період з 15.08.2016 року по 31.03.2019 року в сумі 3805,98 грн., стягнути з ГУПФУ в Запорізькій області нараховану, але не виплачену пенсію її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не була ним отримана за період з 01.02.2015 року по 15.08.2019 року в сумі 43295,97 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., стягнути з відповідача на її користь судовий збір за подання позовної заяви в сумі 840,80 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 року відкрито провадження по справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано у Красногорівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.08.2020 року на адресу суду надійшли витребувана спадкова справа після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31.08.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно відзиву відповідач у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що ГУ ПФУ в Запорізькій області позов не визнає. Пенсіонер ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його донька, яка є спадкоємцем оформила спадщину 10.10.2019. Із заявою про недоодержану пенсію позивач звернулася до ПФ 11.10.2019. Тобто, виплата відбувалась таким чином: заявниця звернулася до ПФУ в жовтні 2019 року - розрахунок суми, яку потрібно виплатити за минулий час їй було проведено з 11.10.2016 по 31.03.2019. На запит державного нотаріуса про суму недоотриманої пенсії, управлінням було вказано розмір недоотриманих сум пенсій за весь період, та було зазначено, що розмір пенсії буде зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу ПФУ особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину. Крім того, за період з 01.02.2015 по момент смерті ОСОБА_2 до Приморського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не звертався та заяву щодо поновлення виплати пенсії не надавав. Довідка внутрішньо переміщеної особи в матеріалах пенсійної справи відсутня. Відповідачу був зроблений нотаріальний запит, на який відповідач повідомив, що розмір недоотриманої пенсії було зменшено в залежності від дати звернення до управління Пенсійного фонду. Посилаючись на викладене відповідач вважає вимоги необґрунтованою.

17.09.2020 року до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог стягнути з ГУПФУ в Запорізькій області нараховану, але не виплачену пенсію її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не була ним отримана за період з 15.08.2016 року по 31.03.2019 року в сумі 3805,98 грн., стягнути з ГУПФУ в Запорізькій області нараховану, але не виплачену пенсію її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не була ним отримана за період з 01.02.2015 року по 15.08.2019 року в сумі 43295,97 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., стягнути з відповідача на її користь судовий збір за подання позовної заяви в сумі 840,80 грн. . Також від позивача надані заперечення на відзив відповідача, в яких просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду на 20.10.2020 року.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, просить позов задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 466, виданого Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 10.10.2019 року державним нотаріусом Красногорівської державної нотаріальної контори Клименко Н.І., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії за період з 15.08.2016 по 31.03.2019 в сумі 100 326,15 грн., згідно повідомлення Приморського відділу обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.08.2019 № 1035/04.

Згідно розрахунку, загальна сума пенсії ОСОБА_2 , яка була ним не отримана за період з 01.02.2015 по 31.03.2019 - 143 622,12 грн.

Згідно розрахунку, загальна сума пенсії ОСОБА_2 , яка була ним не отримана за період з 01.02.2015 по 14.08.2016, та не включена до спадщини - 42 716,52 грн., в зв`язку з арифметичною помилкою не було включено до спадщини 579,45 грн.

16.10.2019 управлінням було виплачено ОСОБА_1 , згідно разового доручення №923200133013/14 недоотриману пенсію ОСОБА_2 у сумі 96 520,17 грн. за період з 01.10.2016 по 01.03.2019.

Згідно листа Приморського відділу обслуговування громадян від 24.10.2019 № 10/І-11, в свідоцтві про право на спадщину зазначено суму недоотриманої пенсії на дату формування довідки про розмір недоотриманої пенсії за період з 15.08.2016 по 31.03.2019 в розмірі 100 326,15 грн. З заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 звернулась ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому недоотриману пенсію розраховано за період з 10.10.2016 по 31.03.2019 (по місяць смерті ОСОБА_2 ). Розмір недоотриманої пенсії за цей період склав 96 520,17 грн.

Відповідне звернення було направлено на електронний ресурс Пенсійного Фонду України 28.10.2109 року, яке зареєстроване за № ВЕБ-08001-Ф-С-19-033021. У відповіді Головного Управління ПФ України в Запорізькій області було запропоновано звернутися до суду.

ОСОБА_1 звернулася з позовом про захист свого порушеного права до Приморського районного суду Запорізької області, одночасно подавши клопотання для забезпечення позову.

Згідно розрахунку, наданому Приморським відділом обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, загальна сума ненсії ОСОБА_2 , яка не була ним отримана за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2019 р. складає 143 622,12 грн.

Згідно розрахунку, загальна сума пенсії ОСОБА_2 , яка не була ним отримана за період з 01.02.2015 р. по 14.08.2016 р. та не включена до спадщини складає 42 716, 52 грн., в зв`язку з арифметичною помилкою не було включено до спадщини 579, 45 грн.

Таким чином, на сьогодні, сума, зазначена у відповіді Пенсійного фонду на запит нотаріуса не включає весь період, протягом якого пенсія не виплачувалася ОСОБА_2 . Тобто частина грошових коштів у вигляді пенсії, недоотриманих батьком позивача з 01.02.2015 р. по 14.08.2016 р., є неврахованою в загальній масі спадкового майна. Сума не отриманої ним пенсії складає 43295,97 грн.

Крім того, позивачу не були виплачені 3 805 грн. 98 коп. на підставі Свідоцтва про право власності за законом від 10.10.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц зроблено висновок, якщо предметом позову є майнова вимога про визнання в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти, тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом позову у справі є вимога про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом, а тому доводи відзиву в цій частині не заслуговують на увагу.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Згідно статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Позивач вказав, що в свідоцтві про право на спадщину зазначено суму недоотриманої пенсії на дату формування довідки про розмір недоотриманої пенсії за період з 15.08.2016 року по 31.03.2019 року в розмірі 100326 (сто тисяч триста двадцять шість грн.),15 коп. З заявою про виплату недоотриманої пенсії позивач звернулась 11.10.2019 року, тому недоотриману пенсію розраховано з урахуванням ст. 46 Закону за період з 10.10.2016 року по 31.03.2019 (місяць смерті пенсіонера (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Розмір недоотриманої пенсії склав 96520 (дев`яносто шість тисяч п`ятсот двадцять грн.) 17 коп. Відповідач визнає право позивача лише на грошову суму у розмірі 96520,17 грн.

Щодо доводів відповідача, то визнання позову на суму 96520,17 грн. ґрунтується на тому, що право на спадщину підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року, яке видане на ім`я позивача та не є предметом спору в дійсній справі.

Відповідно до положення статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду. Відповідачем не надано належних доказів недійсності Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2019 року, яке видане на ім`я ОСОБА_1 , тому в цій частині заперечення відповідача визнати необґрунтованими.

Також, ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин 2 і 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцеві у повному обсязі без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонерові певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 15.08.2016 по 31.03.2019 підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у розмірі 3805,98 грн.

Заперечення відповідача щодо припинення (поновлення) виплати пенсії спадкодавцю ОСОБА_2 , є неспроможними, оскільки вказані вимоги не є предметом даного спору згідно змісту позовних вимог, оскільки як зазначив позивач вони втратили свою актуальність у зв`язку зі смертю батька.

Як вбачається із наданого відповідачем розрахунку загальної суми пенсії ОСОБА_2 , яка була ним не отримана за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2019 р., залишок невиплаченої суми пенсії за період з 01.02.2015 по 14.08.2016 р., яка не ввійшла до складу спадщини, складає 43295 (сорок три тисячі двісті дев`яносто п`ять грн.), 97 коп.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач має право на недоотриману ОСОБА_2 за життя пенсію в період з 01.02.2015 по 14.08.2016 в розмірі 43295,52 грн., частина якої фактично увійшла до складу спадщини, але відомості про яку не були відповідачем надані нотаріусу, який посвідчив право на спадщину за законом.

ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем, що підтверджено вище зазначеним Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.10.2019 р., яке в розумінні ст.66 Закону України «Про нотаріат» засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців, тобто є правовстановлюючим документом.

За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Свідоцтво на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 є чинним, його зміст ніким не оспорений.

Положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на які посилається відповідач, обґрунтовуючи часткову виплату недоодержаної ОСОБА_2 за життя пенсії, якими передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, - не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки зазначена норма регулює правовідносини органу, що призначає і виплачує пенсію, з пенсіонером, а не правовідносини з отримання спадщини.

Стаття 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такого обмеження не містить.

Оскільки, за життя батько позивача, яка помер ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотримав пенсію у розмірі 43295,52 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивач є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняв спадщину, тому суд доходить висновку, що позивач як спадкоємець набув право на отримання невиплаченої пенсії.

Положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до спадщини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 06.07.2020 у справі № 750/8819/19, зауважив, що дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.

Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту способом примусового виконання обов`язку в натурі, тобто стягнення її на користь позивача. При цьому суд зауважує, що право обирати спосіб отримання коштів на підставі свідоцтва про право на спадщину належить позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 377/612/17 від 06.02.2019 р.

Заперечення відповідача не спростовують підстав позову і не приймаються судом до уваги, оскільки предметом позову є не оскарження позивачем бездіяльності відповідача щодо невиплати недоотриманої пенсії, а захист права власності. Роз`яснення Пенсійного фонду України мають виключно рекомендаційний характер та жодним чином не замінюють собою положень ст.52 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та ст.ст.321, 1216, 1227 ЦК України.

Враховуючи, що позивач має право як спадкоємець на отримання нарахованих, але не виплачених в повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши в сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 23 ЦК України передбачено, що „особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 13,81 ЦПК України.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» №4 від 31.03.1995 року обов`язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови Пленуму від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" надав роз`яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

При цьому, відшкодування моральної шкоди можливе за умови, коли право на дане відшкодування передбачено спеціальним законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Нормами пенсійного законодавства такого виду відшкодування не передбачено.

В обґрунтування моральної шкоди позивач послався на ті обставини, що порушено його право власності, і він вимушений був звернутися з цього питання до суду, і справа розглядалася судом, однак судове рішення було скасовано, у зв`язку із тим, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача.

Звернення позивача до суду з позовом не є саме по собі підставою для відшкодування моральної шкоди, доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, перенесення нею моральних страждань, а також наявності причинного зв`язку між такою шкодою та неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, не надано, будь- яких інших обґрунтувань даної вимоги позовна заява не містить і доказів, що діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди в матеріалах справи немає, розмір грошового відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованим, а тому позовні вимоги щодо відшкодування майнової та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідача слід стягнути 840,80 грн. судового збору на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,81,89,141,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про стягнення нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, знаходиться за адресою: просп. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), в порядку спадкування нараховану, але не виплачену пенсію її батька ОСОБА_2 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була ним не отримана за період з 15.08.2016 по 31.03.2019 в сумі 3 805 (три тисячі вісімсот п`ять) грн. 98 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, знаходиться за адресою: просп. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), частину пенсії її батька ОСОБА_2 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була ним не отримана за період з 01.02.2015 по 15.08.2016 в сумі 43295 (сорок три тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн. 97 коп.

В решті частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2020 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова