ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

09.08.07 Справа № 2/1412-33/513

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого-судді М.Г. Слука

Суддів Я.В. Дух

П.Д. Скрутовський

при секретарі Тренич А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) „Мікроприлад” за № 07/01 від 18.01.2006 р.

на постанову господарського суду Львівської області від 29.11-08.12.2005 р.

у справі № 2/1412-33/513

за позовом відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) „Мікроприлад”, м. Львів

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень

та за зустрічною позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова

до відповідача ВАТ „Мікроприлад”, м. Львів

про стягнення 78685,15 грн.

третьої особи-1: Виробничого об’єднання „Мікроприлад”, м. Львів

третьої особи-2: Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області, м. Львів

третьої особи-3: Управління державної реєстрації Львівської міської ради, м. Львів

за участю представників:

від позивача (за перв. позовом): Пахомов Ю.Д. –довіреність № 01/102 від 10.02.06 р.;

від відповідача (за перв. позовом): Таряник В.О. –довіреність № 6413/06-08 від 02.07.07 р.;

від третьої особи-1: не з’явився;

від третьої особи-2: не з’явився;

від третьої особи-3: не з’явився.

Ухвалою від 20.02.06 р. апеляційну скаргу залишено без руху і надано апелянту строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 07.03.06 р. закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду і призначено розгляд апеляційної скарги на 03.05.06 р.

Ухвалами від 03.05.06 р., 04.07.06 р., 03.10.06 р., 19.12.06р., 06.02.07 р., 16.03.07 р., 24.04.07 р., 12.06.07 р. та 24.07.07 р. відкладався розгляд апеляційної скарги і витребувались від сторін додаткові докази.

В судових засіданнях 21.11.06 р., 28.11.06 р., 11.04.07 р. і 07.08.07 р. оголошувались перерви.

23.04.07 р., 08.06.07 р. та 03.08.07 р. розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суддів.

До початку судового засідання представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Передаточного балансу і пояснювальної записки до нього позивачем (за первісним позовом) суду не надано.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України, спір розглядається за наявними доказами у справі з врахуванням доказів, які надані сторонами суду апеляційної інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено:

Постановою господарського суду Львівської області від 29.11-08.12.2005 р. у справі № 2/1412-33/513 (суддя Костів Т.) в задоволенні первісного позову про визнання недійсними податкових повідомлень відмовлено, зустрічний позов про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на суму 78 685,15 грн. задоволено, стягнуто в дохід держбюджету 789,85 грн. держмита і на користь ДП «Судовий інформаційний центр»- суму 118 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що: ВАТ «Мікроприлад»є правонаступником ВАТ «Львівський завод електровимірювальних приладів», якому головним підприємством ВО «Мікроприлад»- «Львівським державним заводом електровимірювальних приладів»ВО «Мікроприлад»передано все майно ВО «Мікроприлад», а тому несе відповідальність по всіх зобов’язаннях, платежах та боргах останнього; працівникам ВАТ «Мікроприлад»та працівникам підприємств, правонаступником яких воно стало були призначені пенсії за віком на пільгових умовах, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню в повному розмірі.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що: судом першої інстанції помилково визнається правонаступництво позивача до ВО «Мікроприлад», а також платником спірних сум; межі правонаступництва повинні визначатися не листом Фонду держмайна у Львівській області, а розподільчим актом (балансом) та актом приймання-передачі майна, відповідно до п. 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»від 27.03.91 р.; доказу про прийняття позивачем на себе всього майна ВО «Мікроприлад»суд у своєму розпорядженні не має, а навпаки, позивач надав суду докази, що ВО «Мікроприлад»існує як самостійне підприємство, яке включене до ЄДРПОУ, перебуває на обліку як платник податків, має відкриті р/рахунки у Львівському центральному відділенні ПІБ України, свої активи і пасиви; судом першої інстанції зроблено висновок про те, що в матеріалах справи відсутній баланс, складений станом на 01.01.91 р. і сторонами на вимогу суду не представлений, що в свою чергу унеможливлює дійти обґрунтованого висновку, що саме до Львівського ВО «Мікроприлад», а не до «Львівського заводу електровимірювальних приладів»перейшли відповідні обов’язки по сплаті пільгових пенсій працівникам, які були працевлаштовані на Львівському ВО «Мікроприлад»; таке твердження суду апелянт спростовує тим, що вказаний вище баланс не є звітністю позивача, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що саме ВО «Мікроприлад»мало працевлаштованих працівників, господарської діяльності на час складення балансу (01.01.91 р.) не здійснювало, звітів не подавало, працівників не мало, лише після передачі активів і пасивів відповідно до акту приймання-передачі станом на 01.04.96 р. підприємство розпочало свою господарську діяльність; зробивши помилковий висновок стосовно правонаступництва, суд дійшов висновку, що видаючи довідки, які уточнюють особливий характер роботи або умов праці, позивач взяв на себе зобов’язання відшкодувати відповідачу суму виплачених пенсій; задовольняючи зустрічний позов на підставі заявлених відповідачем податкових повідомлень, позивач буде змушений двічі сплатити оскаржувану суму протягом десяти днів від дати набуття чинності постанови, оскільки після цього виникне податковий борг за оскаржуваним позивачем податковим повідомленням і вдруге –на виконання постанови суду; оскільки ВО «Мікроприлад» не ліквідоване, знаходиться в ЄДРПОУ, то ВАТ «Мікроприлад»не є правонаступником; ВО «Мікроприлад»не ліквідовувалось і не реорганізовувалось, а тому не було ніяких розподільчих актів; зарплату працівникам виплачувало ВО «Мікроприлад», яке об’єднувало виробничу, наукову, комерційну і інші види діяльності; відповідно до п. 3 ст. 3 Закону «Про підприємства в СРСР»та п. 4 ст. 3 Закону України «Про підприємства в Україні», об’єднання не відповідає за зобов’язання підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язання об’єднання; просить постанову господарського суду Львівської області від 29.11-08.12.05 р. у справі № 2/1412-33/513 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача (за первісним позовом) задоволити, в зустрічному позові відмовити.

Відповідач (за первісним позовом) в запереченні на апеляційну скаргу за № 2640/04-34 від 27.04.06 р., поясненнях № 6251/06-08 від 03.10.06 р. і № 6918/06-08 від 19.07.07 р. посилається на те, що: позивач (за первісним позовом) є правонаступником ВАТ «Львівський завод електровимірювальних приладів», яке в свою чергу створене на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області № 246 від 15.02.96 р., шляхом перетворення «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів», який в свою чергу входив до складу ВО «Мікроприлад»як складова частина; листом № 385/43 від 08.04.97 р. було повідомлено УПФ про перетворення ВО «Мікроприлад»у ВАТ «Львівський завод електровимірювальних приладів»; згідно статуту ВО «Мікроприлад», до складу ВО входили, крім головного підприємства –«Львівського державного заводу електровимірювальних приладів», такі самостійні підприємства:

1.) Господарсько-будівельна-монтажна дільниця;

2.) Самбірський приладобудівельний завод «Омега»;

3.) Перемишлянський приладобудівельний завод «Модуль»;

які перебували на обліку в органах ПФ України з 1991 року за місцем знаходження та звітувались, як самостійні платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, тому судом першої інстанції правомірно встановлено, що працівники яким призначено пільгові пенсії, які були працевлаштовані на ВО «Мікроприлад»; згідно наказу від 01.10.91 р. Держоборонпроммашу та Фонду державного майна України, ВО «Мікроприлад»перейшов у відання Держоборонпроммашу України, який і затвердив статут «Львівського заводу електровимірювальних приладів»та Львівського ВО «Мікроприлад», як окремих юридичних осіб створених на базі Львівського виробничо-технічного об’єднання «Мікроприлад»ім. 60-річчя Радянської України; розмір статутного фонду ЛВО «Мікроприлад»не був визначений, у той час як розмір статутного фонду «Львівського заводу електровимірювальних приладів»становив 32,5 млрд. крб., що підтверджує те, що ЛЗЕП входив до складу об’єднання як окрема самостійна юридична особа, а об’єднання було створене як об’єднання самостійних господарських одиниць; у виписах з трудових книжок відсутні записи про звільнення працівників з Львівського виробничо-технічного об’єднання «Мікроприлад», водночас внесені відомості про подальше перебування таких працівників після 1991 року в трудових відносинах з ЛЗЕП та ВАТ «Львівський завод електровимірювальних приладів», правонаступником якого є ВАТ «Мікроприлад», тому на останнього поширюються норми ст. 253 КЗпП України, щодо обов’язкового держаного соціального страхування і підтверджує перебування у трудових відносинах з ВАТ «Мікроприлад»документом, який засвідчує пільговий стаж і дає право на призначення пенсії на пільгових умовах; є довідки, які уточнюють особливий характер роботи, завірені печатками позивача (за первісним позовом); просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області надало листа № 11/8-877 від 05.02.07 р. з додатком.

Колегія судів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова господарського суду Львівської області від 29.11.-08.12.05 р. у справі № 2/1412-33/513 за зустрічним позовом –скасуванню, виходячи з такого:

Первісний позов заявлено про визнання недійсними податкових повідомлень вказаних в позовній заяві (а.с.4 т.-1) з подальшими змінами в сторону збільшення позовних вимог (фактично пред’явлення нових вимог) (а.с.65-72, 133, 171, 174, 178, 181 т.-1).

В уточненнях позовних вимог від 02.01.03 р. (а.с.13 т.-1), позивач просить: визнати недійсними податкові повідомлення відповідача (за первісним позовом); визнати ВАТ «Мікроприлад»неналежним платником збору на державне пенсійне страхування у вигляді відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, виплачуваних працівникам ВО «Мікроприлад»; заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове виконання податкових повідомлень до завершення розгляду справи в суді.

Як видно з повідомлень (податкових повідомлень), форма повідомлень не затверджена і відповідно до п. 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до ПФ України»№ 16-6 від 19.10.01 р. (надалі Інструкція № 16-6), повідомлення були двох видів: повідомлення про сплату збору і повідомлення про сплату платежів (п. 6.1 і п. 6.2 Інструкція № 16-6).

Таким чином, відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не відноситься до збору, а відноситься до інших обов’язкових платежів передбачених п. 6.2 Інструкції № 16-6, хоч розмір таких обов’язкових платежів передбачений Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97 від 26.06.97 р. (надалі ЗУ № 400/97).

Суть обов’язкового платежу є іншою ніж суть збору. Збір визначається від об’єкту оподаткування, яким є сума виплаченої зарплати і сплачується органу ПФ України, а обов’язковий платіж підлягає відшкодуванню в повному розмірі, після виплати такого платежу органом ПФ України фізичним особам.

До прийняття Закону України «Про прийняття змін до деяких законів»№ 1461-111 від 17.02.00 р. (надалі ЗУ № 1461), відшкодування таких витрат ПФ проводилося шляхом пред’явлення в судовому порядку регресних стягнень, згідно ст. 460 ЦК України на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»№ 1788 від 05.11.98 р. (надалі ЗУ № 1788).

Після прийняття ЗУ № 1461, таке відшкодування внесено в ЗУ № 400/97 і відноситься не до збору, а до інших обов’язкових платежів.

Оскільки, форма повідомлень не була і на сьогоднішній день не встановлена, то органи ПФ України направляли друковані машинописом повідомлення або податкові повідомлення (а.с.67-69, а.с.70 – податкове повідомлення) на свій погляд.

Визначення повідомлення дано в п. 6.1 Інструкції № 16-6 для збору.

Для відшкодування витрат в п. 6.2 Інструкції № 16-6 зроблено посилання на відповідне повідомлення, яке і на сьогоднішній день передбачено п. 6.5 Інструкції № 21-1 від 19.12.03р. і не є виконавчим документом як вимога чи рішення органу ПФ України.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, на час заявлення позовних вимог, господарському суду були підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

Повідомлення, яке не є виконавчо-розпорядчим документом, не може бути віднесено до певного акту (загального чи локального), оскільки воно не затверджене в установленому діючим законодавством порядку і є нічим іншим як сповіщенням боржника сплатити в добровільному порядку суму боргу, яку боржник може заперечувати, уточнювати.

Аналогічна норма передбачена ст. 17 КАС України в п. 1 ч. 1 якої передбачена компетенція адміністративних судів, щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень. Повідомлення не є правовим актом.

Таким чином, колегія судів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції прийнято законну постанову, щодо відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Що стосується задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій на суму 78 685,15 грн. за 2002-2003 роки, то колегія судів Львівського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні в справі докази і надані суду апеляційної інстанції, виходить з того, що в цілому судом першої інстанції за наявними у справі доказами, наданими сторонами в процесі розгляду справи по суті, правильно визначено правонаступництво.

Оскільки, позивач не надав передаточний баланс і пояснювальну записку до нього для встановлення об’єму прав і обов’язків, які перейшли від ВО «Мікроприлад»до ВАТ «Мікроприлад», то на підставі доказів, які зібрані судом в матеріалах справи, суд першої інстанції всебічно і повно дослідив процес правонаступництва.

Наданий позивачем (за первісним позовом) баланс «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів»станом на 01.04.96 р. без пояснювальної записки до балансу, без балансу ВО «Мікроприлад»на час передачі майна ВО «Мікроприлад»на баланс «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів»(акт від 19.03.96 р.) не відображає даних, які б свідчили про повне чи часткове правонаступництво «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів».

Однак, в сукупності з даними акту прийняття-передачі майна з балансу ВО «Мікроприлад»на баланс «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів»видно, що генеральний директор ВО «Мікроприлад»в своїй особі –Кушнір Ю.Є. без створення комісії, без оцінки майна, передав своїй особі - Кушнір Ю.Є. но вже директору державного заводу електровимірювальних приладів, майно на загальну суму 858 427 805 000 крб., в т.ч. основні засоби і ряд інших коштів.

Як видно з статуту «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів»(а.с.35 т.-1), колишній генеральний директор ВО «Мікроприлад»розробив, підписав статут і став директором заводу електровимірювальних приладів.

Наступний перехід прав і обов’язків від «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів»до ВАТ «Львівський завод електровимірювальних приладів», який відбувся на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області від 15.02.96 р., шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян використання приватизаційних майнових сертифікатів» № 699/94 від 26.11.94 р., а потім перетворення у ВАТ «Мікроприлад»не заперечується позивачем (за первісним позовом) його правонаступництво.

Таким чином, повністю підтверджується викладене позивачем (за зустрічним позовом) в запереченні на апеляційну скаргу (№ 2640/04-34 від 27.04.06 р.) і досліджене судом першої інстанції те, що на підставі п. 6 постанови КМУ від 24.09.91 р. «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України», керівників підприємств, які перейшли у відання органів державного управління України, зобов’язано було внести зміни до статутів і забезпечити їх перереєстрацію відповідно до законодавства України.

З розпадом СРСР розпались виробничі об’єднання, які забезпечували виготовлення військової продукції, в якій відпала на той час потреба.

На виконання вказаних вище актів, пов’язаних з передачею державного майна СРСР у державну власність підприємств, установ, організацій, які розташовані на території України, головою Держкомітету України з оборонної промисловості і машинобудування було затверджено статути «Львівського заводу електровимірювальних приладів»і Львівського ВО «Мікроприлад»як окремих юридичних осіб, створених на базі Львівського виробничо-технічного об’єднання «Мікроприлад»ім. 60-річчя Радянської України, як окремих юридичних осіб. Розмір статутного фонду Львівського ВО «Мікроприлад»в статуті не визначений. Розмір статутного фонду «Львівського заводу електровимірювальних приладів»становив 32,5 млрд. крб. (див. розд. 2 статуту –а.с.163 т.-1).

Статути ВО «Мікроприлад»та ЛЗЕП затверджені 29.11.91 р. (а.с.162-170 т.-1).

В 1996 році не відомо на підставі якого рішення з ВО «Мікроприлад»по акту приймання-передачі майна з балансу Львівського ВО «Мікроприлад»на баланс «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів», як базового підприємства ВО «Мікроприлад»передано майно на суму 858 427 805 000 крб.

Як видно з матеріалів справи, генеральний директор Кушнір Ю.Є. став керівником «Львівського державного заводу електровимірювальних приладів». В трудових книжках працівників проставлено штампи про те, що Львівський завод «Теплоконтроль»з 07.05.68 р. перейменований в «Львівський завод електровимірювальних приладів», що свідчить про існування ЛЗЕП ще до 1991 року.

Як видно з наданої ксерокопії подання на Нікітіну Ларису Іванівну, «Львівський завод електровимірювальних приладів»з 31.01.75 р. перейменований у Львівське виробничо-технічне об’єднання «Мікроприлад», а з 18.07.76 р. останнє перейменоване у Львівське ВО «Мікроприлад».

Працівники, яким призначена пенсія на пільгових умовах були прийняті і працювали, згідно виписок з трудових книжок і довідок наданих відповідачем (за зустрічним позовом), на одному підприємстві без зазначення в трудових книжках про їх звільнення чи перевід на інше підприємство.

Таким чином, суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції, досліджуючи надані суду сторонами докази, прийшов до висновку, що працівники, яким призначені пільгові пенсії працювали на одному і тому ж підприємстві, без записів в трудових книжках про їх звільнення чи переведення на інше підприємство.

Все вищезазначене свідчить про те, що ВО «Мікроприлад»було юридичною особою, об’єднанням юридичних осіб, вказаних в розділі 111 статуту (а.с.65 т.-1), мало свій баланс, активи і пасиви якого по акту від 29.03.06 р. передано ЛДЗЕП, керувати яким став колишній директор ВО «Мікроприлад»і працівники залишились працювати на «Львівському державному заводі електровимірювальних приладів», який був перетворений в ВАТ «Львівський завод електровимірювальних приладів», а останній перетворений у ВАТ «Мікроприлад».

Такі перетворення випливають з довідки, яка уточнює особливий характер роботи або умови праці необхідні для призначення пільгової пенсії Кузів О.Ф. (а.с.161 т.-2), виданої відповідачем (за зустрічним позовом).

Як встановлено в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, ВО «Мікроприлад»на протязі 10 років не здійснює господарської діяльності, керівництво відсутнє.

На звернення листом від 20.06.07 р. Львівським апеляційним господарським судом до ряду управлінь в т.ч. Міністерство статистики України, ДПІ у м. Львові, ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова повідомлено, що порушено провадження у справі (не вказавши номера справи, дати) про припинення державної реєстрації за неподачу звітності більше року.

Однак, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено підстави для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в повному розмірі.

Як з’ясувалося в суді апеляційної інстанції, ряду працівникам виплачені і продовжують виплачуватись пенсії, які призначені їм по ст. 100 ЗУ № 1788, витрати яких не підлягають відшкодуванню відповідачем (за зустрічним позовом).

В процесі розгляду апеляційної скарги, позивач (за зустрічним позовом) подав заяву № 919/06-06 від 05.02.07 р. про зменшення позовних вимог до суми 35 996,57 грн., зменшивши відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по кількості фізичним особам з 28 фізичних осіб до 18 фізичних осіб вказаних в заяві, виходячи з того, що решті –10 фізичним особам, яким були виплачені пільгові пенсії із списку пільгових пенсіонерів, які були включені до відшкодування в позовній заяві, пенсії призначені по ст. 100 ЗУ 1788. Внаслідок зменшення позовних вимог (відмови від частини позову) на суму 42 688,58 грн., зустрічна позовна заява складає суму 35 996,57 грн., яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача (за зустрічним позовом) частково на суму 34 616,27 грн. Відшкодування суми 1 380,3 грн. виплаченої пенсіонеру Москва Я.В. не було предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому в цій частині не приймається судом апеляційної інстанції.

Таким чином, постанова суду першої інстанції за зустрічним позовом підлягає зміні, а саме: частковому скасуванню на суму 42 688,58 грн.

Крім цього, підлягає скасуванню оспорювана постанова господарського суду Львівської області від 29.11-08.12.2005 р. у справі № 2/1412-33/513 в частині стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) судових витрат, оскільки це суперечить ч. 4 ст. 94 КАС України, так як позивач (за зустрічним позовом) звільнений від сплати судових витрат, які фактично не сплачувались і не стягуються з відповідача.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 198, 207, 254 та п.6 Розділу УІІ КАС України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 29.11-08.12.05 р. у справі № 2/1412-33/513 в частині відмови від задоволення первісного позову залишити без змін.

Постанову господарського суду Львівської області від 29.11-08.12.05 р. у справі № 2/1412-33/513 за зустрічним позовом скасувати.

За зустрічним позовом прийняти нову постанову –позов задоволити частково.

Стягнути з ВАТ «Мікроприлад»(м. Львів, вул. Ніщинського,35) на користь УПФ України в Личаківському р-ні м. Львова (м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 116) суму 34 616 грн. 27 коп. відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Доручити господарському суду Львівської області видати виконавчий лист.

Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.

Головуючий суддя Слука М.Г.

Судді Дух Я.В.

Скрутовський П.Д.