УХВАЛА
09 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 924/344/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду Хмельницької області
у складі судді Мухи М.Є.
від 03.06.2020
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Розізнана І.В., Олексюк Г.Є., Мельник О.В.
від 15.09.2020
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України, м. Київ
про зобов`язання Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» припинити незаконні дії щодо заміни членів Наглядової ради, шляхом виключення зі складу Наглядової ради Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» ОСОБА_2 і ОСОБА_3
про скасування рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» та визнання недійсним протоколу № 40 засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» від 20.03.2020 року
ВСТАНОВИВ:
Фонд державного майна України 09.10.2020 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 924/344/20.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Мамалуй О.О.
08.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За змістом частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З урахуванням викладеного, розгляд касаційної скарги Фонду державного майна України щодо форми, змісту та підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 460-ІХ від 15.01.2020.
Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
У касаційній скарзі скаржник не зазначає конкретний пункт частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не зазначає, які саме правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, чи необхідність від їх відступлення.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
Окремі посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на висновки Верховного Суду не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Цитування скаржником у касаційній скарзі приписів пунктів частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України без зазначення конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, та без визначення передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави) не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу скаржника на те, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів»".
З огляду на викладене та, враховуючи принцип диспозитивності та принцип рівності всіх сторін перед Законом та судом, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції сторонам у справі.
Крім того, пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви немайнового характеру у 2020 році, а саме 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на час звернення з позовом, становила 2 102,00 грн.
Отже, за подання вказаної касаційної скарги на судові рішення Фонду державного майна України необхідно сплатити 8 408,00 грн (2 102,00 х 2 х 200 %).
До касаційної скарги Фонд державного майна України документ про сплату судового збору не додав, про що складено акт Верховного Суду № 29.1-11/293 від 19.10.2020.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, касаційна скарга Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 924/344/20 має бути залишена без руху.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонду державного майна України необхідно усунути недоліки касаційної скарги та зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 цього Кодексу підставу (підстави) подання цієї скарги, а також надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату (доплату) судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 8 408,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102,
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 924/344/20 залишити без руху.
2. Надати Фонду державного майна України строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Фонду державного майна України усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі, у такий спосіб:
- навести підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, які передбачено абзацом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з обґрунтуванням наявності таких підстав;
- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 408,00 грн.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач О. Баранець
