Справа № 761/20718/18 Головуючий 1 інстанція- Саадулаєв А.І.

Провадження № 22-ц/824/11356/2020 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 листопада 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Мережко М.В., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченкана рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року у справі:

- за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення кошті;

- за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним рішення, наказу,-

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка звернувся до суду із вказаним позовом,який надалі уточнив і мотивував тим, що наказом ректора Київського національного університету від 28 жовтня 2015 року відповідачку ОСОБА_1 зараховано з 01 листопада 2012 року до аспірантури факультету соціології університету на навчання з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю 22.00.02 «методологія та методи соціологічних досліджень». 01 листопада 2012 року між сторонами укладено угоду про підготовку аспіранта, де врегульовано права та обов`язки сторін, пов`язані із навчанням.

Вказував, що на підставі рішення кафедри та у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану вченою радою факультету соціології університету (протокол № 4 від 28 жовтня 2015 року) принято рішення про відрахування відповідачки, аспірантки третього року навчання. Наказом ректора від 12 листопада 2015 року № 786-34 відповідачку відраховано із 28 жовтня 2015 року зі складу аспірантів факультету соціології університету у зв`язку із невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин. Посилався, що аспірант, який був зарахований до аспірантури за державним замовленням і відрахований із зазначеної підстави, повинен відшкодувати вартість навчання на підставі діючого законодавста, а саме: ст.ст.15,16,526,611,1166 ЦК України, ст.71 Закону України «Про вищу освіту», п.п.4 п.16 та п.22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМ України № 309 від 01 березня 1999 року, п.9.3, п.п.6 п.6.15 статуту Київського національного

- 2 -

університету імені Тараса Шевченка, угоди від 01 листопада 2012 року про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення.

Після уточнення позовних вимог просив стягнути із відповідачки на користь Київського національного університету збитки у вигляді вартості навчання у розмірі 138749,55 грн., яка включає отриману відповідачкою стипендію у розмірі 100852,01 грн. та заробітну плату наукового керівника у розмірі 37897,54 грн.

У жовтні 2018 року відповідачка ОСОБА_1 подала зустрічний позов, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення вченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зафіксоване у протоколі № 4 від 28 жовтня 2015 року, в частині її відрахування з аспірантури та наказ виконувача обов`язків проректора з наукової роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 12 листопада 2015 року №786-34 щодо її відрахування з аспірантури.

Вимоги мотивувала тим, що рішення про її відрахування з аспірантури прийняте неналежним суб`єктом, зокрема вченою радою факультету соціології, замість вченої ради національного університету. Оскільки рішення вченої ради факультету прийнято без належних повноважень, тому й підписаний на його підставі наказ було прийнято за відсутності встановленої законодавством підстави. Крім цього, видання і підписання наказу про відрахування виконувачем обов`язки проректора з наукової роботи, замість ректора, суперечить статуту університету, п.п.22, 41 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів № 309 від 01 березня 1999 року та ч.1 ст.34 Закону України «Про вищу освіту». Посилається, що наказ про її відрахування прийнятий без погодження наукового товариства, що суперечить ч.7 ст. 41 Закону України «Про вищу освіту» та п.8.12 статуту університету. У наказі про відрахування міститься посилання на невиконання нею індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин, тоді як у рішенні вченої ради факультету, яке слугувало підставою для видання наказу, відсутнє посилання на невиконання індивідуального плану роботи саме без поважних причин. Стверджує про неправомірність зазначення іншої підстави для відрахування, відмінної від тієї, що зазначена у рішенні вченої ради факультету. У рішенні та наказі про відрахування зроблено висновок про невиконання індивідуального плану роботи без врахування всієї повноти обставин.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року у задоволенні первісного позову Київського національного університету імені Тараса Шевченка відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення вченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зафіксоване у протоколі № 4 від 28 жовтня 2015 року, в частині відрахування з аспірантури ОСОБА_1 , визнано незаконним та скасовано наказ від 12 листопада 2015 року № 786-34 виконуючого обов`язки проректора з наукової роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка в частині відрахування з аспірантури ОСОБА_1 . Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із рішенням, Київський національний університет імені Тараса Шевченка подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким первісний позов університету задоволити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суд обставинам справи. Скарга мотивована хибністю висновків суду щодо відсутності увченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка повноважень на прийняття рішення про відрахування з аспірантури ОСОБА_1 , оскільки на момент розгляду справи у суді першої інстанції існувало рішення Вченої ради

- 3 -

університету від 07 вересня 2015 року (протокол № 2), яким було доповнено перелік повноважень вчених рад факультетів/інститутів, визначений в ухвалі Вченої ради ніверситету від 27 серпня 2015 року, і конкретизовано повноваження щодо прийняття ними рішень про відрахування аспірантів, ад`юнктів, пошукувачів і докторантів за наслідками їх атестації. З огляду на кадрові зміни у секретаріаті Вченої ради університету таке рішення не було своєчасно віднайдене і подане до суду першої інстанції, узв`язку з чим просить поновити строк подачі даного доказу.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив її зустрічні позовні вимоги і відмовив у задоволенні первісного позову, а доводи апеляційної скарги Київського національного університету імені Тараса Шевченка є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. Заперечила проти взяття до уваги доданих до апеляційної скарги нових доказів, які подані з порушенням строків і викликають сумнів у їх достовірності.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Київського національного університету імені Тараса Шевченка адвокат Мельник Т.М. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва як незаконне.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Карпуніна О.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що рішення вченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка прийнято без належних повноважень, а відтак підписаний на його підставі наказ проректора було прийнято за відсутності встановленої законодавством підстави.

При цьому суд виходив з того, що передача вченим радам інститутів/факультетів повноважень вченої ради університету, зокрема права вирішувати інші питання щодо діяльності факультету/інституту відповідно до статуту університету і положення про факультет/інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, не може бути підтвердженням передачі саме права вирішувати питання про відрахування з аспірантури. Інших доказів делегування відповідних повноважень позивачем не надано.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ч.1 ст.36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада є колегіальним органом управління закладу вищої освіти, який утворюється строком на п`ять років, склад якого затверджується наказом керівника закладу вищої освіти протягом п`яти робочих днів з дня закінчення повноважень попереднього складу вченої ради.

Компетенція та повноваження вченої ради визначені у ч.2 ст.36 вказаного Закону.

Згідно ч.7 ст.36 Закону України «Про вищу освіту» у закладі вищої освіти можуть бути утворені вчені ради структурних підрозділів, повноваження яких визначаються вченою радою закладу вищої освіти відповідно до статуту вищого закладу.

- 4 -

Відповідно до абзацу 2 п.22 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМ України № 309 від 01 березня 1999 року, рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи.

Повноваження вченої ради університету, факультету (інституту) врегульовано устатуті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Згідноп.п.6 п.6.15 редакції статуту, затвердженої 24 квітня 2015 року, в університеті утворюються вчені ради факультетів (інститутів), повноваження яких визначаються Вченою радою Університету, відповідно до статуту. Вчена рада Університету може делегувати частину своїх повноважень вченим радам факультетів (інститутів).

Ухвалою вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Про передачу повноважень Вченої ради Університету вченим радам факультетів/інститутів» від 27 серпня 2015 року, зважаючи на положення Закону України «Про вищу освіту», відповідно до якого вчена рада закладу освіти за своїм бажанням має право делегувати частину своїх повноважень вченим радам факультетів/інститутів, а також зважаючи на те, що будь-яких повноважень вчені ради факультетів/інститутів не мали, вирішено передати вченим радам інститутів/факультетів деякі повноваження вченої ради університету, а саме:

1) схвалювати навчальні програми та навчальні плани підготовки фахівців для затвердження ректором університету;

2) розглядати питання методики викладання навчальних дисциплін, організаційні питання навчально-виховної і наукової роботи;

3) вносити на розгляд Вченої ради Університету пропозиції щодо відкриття нових освітніх програм;

4) визначати теми наукових досліджень та затверджувати звіти про їх виконання;

5) затверджувати теми докторських і кандидатських дисертацій, індивідуальні плани аспірантів; рекомендувати наукових керівників (консультантів) аспірантів, докторантів, пошукувачів; проводити атестацію аспірантів, ад`юнктів, докторантів;

6) вносити на розгляд Вченої ради Універстету пропозиції щодо присвоєння вчених звань професора, доцента, старшого дослідника;

7) обирати на посаду таємним голосуванням доцентів, старших викладачів, викладачів, асистентів;

8) вирішувати інші питання щодо діяльності факультету/інституту відповідно до статуту університету і положення про факультет/інститут КНУ імені Тараса Шевченка.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ректора Київського національного університету від 28 жовтня 2015 року відповідачку ОСОБА_1 зараховано з 01 листопада 2012 року до аспірантури факультету соціології університету на навчання з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю 22.00.02 «методологія та методи соціологічних досліджень».

01 листопада 2012 року між сторонами укладено угоду № 450 про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва за рахунок державного замовлення, де врегульовано права та обов`язки сторін, пов`язані із навчанням. Відповідно до умов вказаної угоди аспірант зобов`язується дотримуватися всіх умов Положенння про підготовку науково-педагогічних та наукових працівників. В разі відрахування за наслідками атестації, невиконання індивідуального плану без поважних причин, грубе порушення правил внутрішнього розпорядку університету відшкодувати вартість навчання згідно з чинним законодавством.

- 5 -

За умовами угоди № 450 від 01 листопада 2012 року вона набирає чинності з моменту підписання і діє до 01 листопада 2015 року.

Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 28 жовтня 2015 року засідання вченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на підставі рішення кафедри та у зв`язку з невиконанням індивідуального плану відраховано з аспірантури ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 28 жовтня 2015 року засідання вченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на підставі рішення кафедри та у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану роботи аспірантів без поважних причин з аспірантури відраховано ОСОБА_1

12 листопада 2015 року виконувачем обов`язків проректора з наукової роботи ОСОБА_2 видано наказ № 786-34 про відрахування з аспірантури ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин. Як підставу вказано подання факультету соціології, рішення вченої ради факультету соціології від 28 жовтня 2015 року, оформлене протоколом № 4.

Також судом встановлено, що в ухвалі вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Про передачу повноважень Вченої ради Університету вченим радам факультетів/інститутів» від 27 серпня 2015 року відсутні посилання на передачу вченим радам факультетів/інститутів повноважень по відрахуванню аспірантів, ад`юнктів, пошукувачів і докторантів за наслідками їх атестації.

Вказані обставини стверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, з огляду на те, що прийняття рішення про відрахування аспіранта ОСОБА_1 належить до компетенції вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також відсутність доказів про делегування вченою радою університету вказаних повноважень вченій раді факультету соціології, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про прийняття рішення вченою радою факультету соціології без належних повноважень, і як наслідок видачу наказу проректора за відсутності встановленої законодавством підстави.

Доводи апеляційної скарги про хибність висновків суду щодо відсутності у вченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка повноважень на прийняття рішення про відрахування з аспірантури ОСОБА_1 безпідставні.

Як вище вказувалося, ухвала вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Про передачу повноважень Вченої ради Університету вченим радам факультетів/інститутів» від 27 серпня 2015 року не містить посилань на передачу вченим радам факультетів/інститутів повноважень по відрахуванню аспірантів, ад`юнктів, пошукувачів і докторантів за наслідками їх атестації. А твердження позивача про те, що таке дозволяє п.8 ухвали про можливість вченої ради факультету вирішувати інші питання щодо діяльності факультету/інституту відповідно до статуту університету і положення про факультет/інститут КНУ імені Тараса Шевченка необгрунтовані недоречні. Даним доводам дана оцінка судом першої інстанції у рішенні з якою апеляціний суд погоджується.

Доводи скарги про наявність у вченої ради факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка повноважень на прийняття рішення про відрахування з аспірантури ОСОБА_1 , оскільки на момент розгляду справи у суді першої інстанції існувало рішення Вченої ради університету від 07 вересня 2015 року (протокол № 2), яким було доповнено перелік повноважень вчених рад факультетів/інститутів, визначений в ухвалі Вченої ради ніверситету від 27 серпня 2015 року, і конкретизовано повноваження щодо прийняття ними рішень про відрахування аспірантів,

- 6 -

ад`юнктів, пошукувачів і докторантів за наслідками їх атестації колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Вказане рішення Вченої ради університету не подавалося позивачем у якості доказу до суду першої інстанції і відповідно не було предметом дослідження і оцінки судом.

При цьому колегія суддів не знаходить підстав для поновлення строку подачі даного доказу як пропущеного з поважних причин, про що просить у скарзі позивач, з наступних міркувань.

Відповідно до положень ч.2 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.83 ЦПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.83 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Встановлено, що ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва від 25 червня 2018 року відкрите провадження у даній справі.

19 жовтня 2018 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, де позов не визнала і однією з підстав невизнання позову зазначила прийняття рішення про її відрахування вченою радою факультету соціології, який був некомпетентним приймати таке рішення, бо вчена рада університету не делегувала йому таких повноважень (т.1 а.с.50-51).

В цей же день 19 жовтня 2018 року відповдіачка подала зустрічний позов про визнання незаконним і скасування рішення вченої ради факультету соціолоії університету про її відрахування з аналогічним обгрунтуванням (т.1 а.с.96). Копію зустрічного позову представник КНУ отримала 23 жовтня 2018 року (т.1 а.с.102).

Отже, починаючи із 23 жовтня 2018 року і до моменту ухвалення 26 лютого 2020 року судового рішення позивач був обізнаний про заперечення відповідачки проти його вимог та про її правову позицію щодо незаконності рішення вченої ради факультету про її відрахування, проте не подав доказів на підтвердження своїх доводів про передачу повноважень вченою радою університету.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу повинні добросовсно користуватися процесуальними правами (ч.1 ст.44 ЦПК України).

На думку колегії суддів позивач мав достатньо часу (півтора року) для подання відповідних доказів на спростування заперечень відповідачки, чого не зробив.

Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, пимаються судом лише у вийняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки, позивач не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданого до апеляційної скарги рішення вченої ради університету з причин, що об`єктивно

- 7 -

не залежали від нього, даний доказ не приймається.

При цьому посилання позивача на кадрові зміни у секретаріаті Вченої ради університету недоречні, бо по-перше не підтверджені, і по-друге, стосуються внутрішньої організації роботи навчального закладу і не пов`язані із причинами, які об`єктивно не залежали від позивача.

Відхиляючи дані доводи, колегія суддів враховує положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про необхідність дотримання прав усіх учасників процесу, в тому числі відповідачки щодо її права на справедливий суд, яка вправі очікувати від суду дотримання ним вимог процесуального закону щодо строків подання доказів позивачем.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBOBEHEER B.V. v. THENETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: