ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №460/1042/19

адміністративне провадження №К/9901/3686/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 460/1042/19

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя Ільчишин Н.В., судді Гуляк В.В., Коваль Р.Й.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову від 02 квітня 2019 року №489, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 85000,00 грн.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що на думку позивача, під час проведення стосовно нього відповідачем комплексної планової виїзної перевірки ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії, з постачання електричної енергії, з централізованого водопостачання та водовідведення інших сферах останнім порушено вимоги законодавства, спірну постанову про накладення штрафу прийнято без належного обґрунтування та врахування пояснень і заперечень позивача.

1.3. Зокрема, позивач вказує, що згідно з абзацом 8 частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. 28 листопада 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1106 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері електроенергетики, господарської діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, господарської діяльності на ринку природного газу, з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, з централізованого водопостачання та водовідведення, з перероблення та захоронення побутових відходів, яка підлягає ліцензуванню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та визначається періодичність проведення планових заходів державного контролю». Тобто, фактично прийнято новий нормативно-правовий акт у даній сфері. Відтак, відповідач відповідно до вимог закону зобов`язаний переглянути уніфіковану форму акта перевірки, зокрема переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю). Проте, в ході перевірки з`ясовано, що органом державного нагляду (контролю) після прийняття критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, не затверджено та не оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, а посадові особи органу державного нагляду (контролю) не додержуються вимог законодавства та використовують неуніфіковану форму акту. Крім того, всупереч вимогам частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» головою комісії-завідувачем сектору НКРЕКП у Рівненській області Нечипоруком В.О. зазначений акт не був наданий підприємству 25 березня 2019 року (в останній день перевірки), і лише 26 березня 2019 року надійшов в одному примірнику на підприємство поштовим відправленням, що суперечить вимогам законодавства. ПрАТ «Рівнеазот» наголошує, що у спірній постанові відповідач вказує на порушення підприємством Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з центрального водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою НКРЕ від 22 березня 2017 року №307. Згідно з цією постановою ліцензуванню підлягає господарська діяльність по центральному водопостачанню та водовідведенню, яка повинна включати наявність договорів із споживачами та комплекс об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом, що підтверджується документально. Проте, на балансі ПрАТ «Рівнеазот» перебувають лише очисні споруди. Також, позивач вказує, що висновок зазначений в акті перевірки про те, що ПрАТ «Рівнеазот» не здійснювало окремого обліку доходів та витрат від ліцензійного виду діяльності є необґрунтованим та спростовується постановою рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/1302/16. Разом з тим, позивач зазначає, що постанова НКРЕ від 22 березня 2017 року № 307 не зареєстрована Міністерством юстиції України в установленому законом порядку, а тому її використання під час перевірки є незаконним, оскільки порушено порядок її реєстрації. Крім того, позивач вказує, що підписантом спірної постанови від 02 квітня 2019 року №489 є член НКРЕКП - ОСОБА_1 , яка була призначена на цю посаду відповідно до Указу Президента України від 29 травня 2018 року №154/2018. Однак, Президент України відповідно до статті 116 Конституції України не має повноважень призначати членів НКРЕКП. Таким чином, позивач вважає, що постанова НКРЕКП від 02 квітня 2019 року №489 протиправна і підлягає скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено.

2.1. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки №113 від 25 березня 2019 року, який не відповідав уніфікованій формі, є недопустимим доказом, а порушення, які в ньому зафіксовані, не підтверджуються жодними іншими доказами, тому суд не дає оцінку обґрунтуванням сторін, що стосуються суті порушень вказаних у акті перевірки №113.

2.2. Невідповідність акта перевірки №113 уніфікованій формі свідчить про відсутність у нього ознак носія доказової інформації, що вказує на відсутність правової (юридичної) підстави для прийняття Постанови №489.

2.3. Також акт перевірки №113 не був підписаний усіма посадовими особами, які здійснювати контрольний захід, а сам акт перевірки №113 не був вручений керівнику підприємства чи його уповноваженій особі, що є порушенням статті 7 Закону України №877-V.

2.4. Встановлення судом вказаних обставин у сукупності дають самостійні підстави для висновку про протиправність Постанови №489, яка винесена не у порядку та спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані позивачем підстави позову не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує доводи, наведені ним у позовній заяві, та зазначає про правильність, на його думку, висновків суду першої інстанції по суті справи.

5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення цього позову, просив судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 листопада 2018 року №1584, затверджено План здійснення заходів державного контролю суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2019 рік №60 Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі - ПрАТ «Рівнеазот»), предмет здійснення заходу державного нагляду (контролю) дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг, ступінь ризику високий.

7. Відповідно до рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18 грудня 2018 року № 1964, видано посвідчення на проведення планової виїзної перевірки від 04 лютого 2019 року №58 посадовим особам органу контролю для проведення перевірки ліцензіата ПрАТ «Рівнеазот» на строк з 12 березня 2019 року по 25 березня 2019 року щодо дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 серпня 2012 року №279, та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року №307 (ліцензія безстрокова видана відповідно до постанови НКРЕКП від 22 лютого 2018 року №210), яке отримав Заступник Голови Правління, головний інженер Коваленко В.Г., про що свідчить його підпис на копії.

8. ПрАТ «Рівнеазот» зверталося до завідувача сектору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Рівненській області з письмовою вимогою від 22 березня 2019 року №865 щодо припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у зв?язку з використанням посадовими особами органу державного контролю не уніфікованої форми акту перевірки.

9. 25 березня 2019 року за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства у сфері центрального водопостачання та водовідведення посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оформлено акт за №113, у якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, що допущені ПрАТ «Рівнеазот».

10. 27 березня 2019 року ПрАТ «Рівнеазот» звернулося до Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, завідувача сектору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Рівненській області та голови Державної регуляторної служби України з письмовими запереченнями №884 щодо протиправності проведеного заходу контролю.

11. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у результаті розгляду 02 квітня 2019 року на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, акта планової виїзної перевірки від 25 березня 2019 року № 113, проведеної на підставі Плану здійснення заходів державного контролю суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 листопада 2018 року № 1584, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18 грудня 2018 року № 1964 «Про проведення планових перевірок суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у І кварталі 2019 року», посвідчення на проведення планової перевірки від 04 лютого 2019 року № 58, установила, що Приватне акціонерне товариство «РІВНЕАЗОТ» (код ЄДРПОУ 05607824) порушило Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22 березня 2017 року № 307 (далі Ліцензійні умови № 307), а саме:

пункт 2.1 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо дотримання вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а саме:

пунктів 3 та 4 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у частині надання відповіді на запити НКРЕКП щодо документів та інформації стосовно провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення в обсягах та строки, встановлені Регулятором;

пункту 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22 березня 2017 року № 307 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення» у частині подання до органу ліцензування документів та відомостей, визначених частиною третьою статті 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», у строк, що становить два місяці з дня офіційного опублікування цієї постанови;

пунктів 2.2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 13-НКРЕКП-водопостачання (квартальна) «Звіт щодо показників надійності водопостачання та якості питної води» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 14-НКРЕКП-водопостачання/водовідведення (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з централізованого водопостачання та (або) водовідведення», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 23 лютого 2017 року № 226 «Про затвердження форм звітності НКРЕКП № 13-НКРЕКП-водопостачання (квартальна) «Звіт щодо показників надійності водопостачання та якості питної води» та № 14-НКРЕКП-водопостачання/водовідведення (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з централізованого водопостачання та (або) водовідведення» та інструкцій щодо їх заповнення» у частині строків надання звітності;

пункту 7 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 06 квітня 2017 року № 491, у частині подання до структурних підрозділів НКРЕКП на територіях звіту про сплату внеску на регулювання не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати;

постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 11 травня 2017 року № 624 «Про надання суб?єктами господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг копій фінансової звітності до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у частині термінів надання копій фінансової звітності;

підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо надання в установленому органом ліцензування порядку і строки форм звітності за ліцензованим видом діяльності;

підпункт 7 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо ведення бухгалтерського обліку за ліцензованим видом діяльності з урахуванням вимог Порядку ведення окремого обліку доходів і витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 584;

підпункт 9 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 у частині розроблення інвестиційної програми, затвердження та здійснення її погодження, схвалення у порядку, затвердженому НКРЕКП;

підпункт 11 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо здійснення реалізації обсягів централізованого водопостачання та/або водовідведення відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом;

підпункт 12 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо сплати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внесків на регулювання, що визначаються НКРЕКП;

підпункт 13 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 у частині дотримання структури витрат згідно із статтями, затвердженими в тарифі на централізоване водопостачання та/або водовідведення;

підпункт 21 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 307 щодо обов`язкової перевірки незалежним аудитором річної фінансової звітності ліцензіата та її розміщення на веб-сайті ліцензіата у встановленому законом порядку.

12. Відповідно до статті 17 Закону України «Про природні монополії», статей 17, 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ухвалила постанову №489, якою, відповідно до пунктів 11 та 12 частини першої статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», наклала штраф у розмірі 85000,00 гривень на Приватне акціонерне товариство «РІВНЕАЗОТ» (код ЄДРПОУ 05607824) за вказані порушення (далі Постанова №489).

13. Позивач, вважаючи зазначену постанову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

18. Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб?єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

19. Згідно з частиною 4 статті 4 Закону виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

20. Частина 15 статті 4 Закону вказує, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

21. Відповідно до частини 2 статті 5 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

22. Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб`єктів господарювання (крім новостворених).

23. Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

24. З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний.

25. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

26. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

27. Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу.

28. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

29. Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

30. Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

31. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

32. Частиною 5 статті 7 Закону встановлено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб?єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

33. Згідно з частиною 6 статті 7 Закону в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб?єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

34. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг (частина перша); Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням (частина друга); роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи (частина третя).

35. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері комунальних послуг діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

36. Стаття 3 Закону встановлює, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом серед інших державного контролю та застосування заходів впливу.

37. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов.

38. Відповідно до статті 19 Закону регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб?єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю (частина перша); перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора (частина друга); під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом (частина четверта).

39. Частини 5-6 вказаної статті Закону встановлюють, що за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

40. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

41. У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

42. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

43. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

44. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

45. Планові перевірки суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, проводяться не частіше одного разу на рік відповідно до річних планів, які затверджуються Регулятором до 1 грудня року, що передує плановому, та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті.

46. План здійснення заходів державного контролю на відповідний плановий період оприлюднюється на офіційному веб-сайті Регулятора не пізніш як за п`ять днів до початку відповідного планового періоду.

47. Планова виїзна перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 днів до дня його початку.

48. Строк проведення планової виїзної перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - п`яти робочих днів.

49. У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення планової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до семи робочих днів з внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.

50. Щорічно, до 1 квітня, Регулятор готує звіт про виконання річного плану державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, за попередній рік, який включається до річного звіту про діяльність Регулятора та підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора.

51. Частиною першою статті 22 Закону встановлено, що суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

52. Частинами другою та третьою статті 22 Закону встановлено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

53. За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

54. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

55. Стаття 3 Закону України «Про природні монополії» встановлює, що законодавство України про природні монополії складається з цього Закону, Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про ринок електричної енергії», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про теплопостачання», інших законів України, що встановлюють особливості здійснення господарської діяльності у сферах природних монополій.

56. Згідно із статтею 17 Закону України «Про природні монополії» Національні комісії регулювання діяльності суб`єктів природних монополій накладають штрафи на суб`єктів природних монополій за: невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб?єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

VI. Позиція Верховного Суду

57. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

58. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку з прийняттям відповідачем постанови №489 від 02 квітня 2019року, якою відповідно до пунктів 11 та 12 частини першої статті 17, статей 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» наклала штраф у розмірі 85000,00 гривень на Приватне акціонерне товариство «РІВНЕАЗОТ» у зв`язку з виявленням посадовими особами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг порушення під час проведеного планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб?єктом господарювання вимог законодавства у сфері центрального водопостачання та водовідведення.

60. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції та вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

61. Відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 червня 2018 року прийняла постанову №428 «Про затвердження Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов» (далі - Порядок контролю), відповідно до пункту 5.1 Порядку контролю за результатами проведених планових та позапланових перевірок складається акт перевірки за формою, наведеною в додатку 18 до цього Порядку.

62. В акті планової перевірки відображається інформація з перевірки питань, визначених переліками питань для відповідних сфер енергетики та комунальних послуг (додатки 4 - 17).

63. Суд апеляційної інстанції встановив, що вказана постанова №428 від 14 червня 2018 року набрала законної сили та доказів її скасування позивачем не подано.

64. За цих обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що ця постанова правомірно застосована відповідачем до спірних правовідносин, що спростовує доводи позивача про порушення під час складення акту від 25 березня 2019 року за №113.

65. Також Постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342 затверджено Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), що встановлюють вимоги до складення уніфікованої форми акта перевірки.

66. Суд апеляційної інстанції встановив, що останні дотримані відповідачем під час винесення спірної постанови №489 від 02 квітня 2019 року.

67. Крім цього, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги ту обставину, що позивачем не оскаржувалась постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 листопада 2018 року №1584, якою затверджено план здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2019 рік, у якому під №60 визначено Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот», предмет здійснення заходу державного нагляду (контролю) - дотримання вимог законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг, ступінь ризику - високий.

68. Отже, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що планова перевірка здійснена відповідачем на підставі чинного акту.

69. Також суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами органу контролю проведено планову перевірку ПрАТ «Рівнеазот», за результатами якої оформлено «Акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері центрального водопостачання та водовідведення» від 25 березня 2019 року №113, яким встановлено вищенаведені порушення.

70. Верховний Суд вважає,що суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними та помилковими висновки суду першої інстанції про те, що акт перевірки №113 прийнятий із порушенням нормативного регулювання діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки такий прийнятий із додержанням Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та затверджених підзаконних нормативно-правових актів, а тому відповідач приймаючи оскаржувану постанову взяв його до уваги правомірно.

71. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач допустив працівників Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до перевірки, які, здійснюючи свої повноваження склали акт перевірки №113, позивач не спростовує відповідних порушень, які встановлені відповідачем, а лише посилається на акт перевірки №113, як на неналежний доказ без аналізу винесеної відповідачем постанови та встановлених порушень.

72. За цих обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2019 рік, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 листопада 2018 року № 1584 та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18 грудня 2018 року № 1964 «Про проведення планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у І кварталі 2019 року», посвідчення на проведення планової перевірки від 04 лютого 2019 року № 58, правомірно провела перевірку Приватного акціонерного товариства «РІВНЕАЗОТ» (код ЄДРПОУ 05607824).

73. Разом з цим, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту порушень.

74. Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що невручення Акту перевірки №113 керівнику підприємства чи його уповноваженій особі в останній день перевірки є порушенням статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»» з огляду на таке.

75. Частиною п`ятою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

76. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

77. У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

78. При цьому абзацом тринадцятим частини шостої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

79. Проте, суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що зазначеною нормою не визначений порядок вручення акта перевірки, у випадку відмови суб`єктом господарювання, діяльність якого перевірялася, прийняти акт про результати перевірки (зазначення запису в акті перевірки, складення додаткового акту про таку відмову тощо).

80. Суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання вимог абзацу третього частини п`ятої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та враховуючи положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», комісією з перевірки надіслано акт про результати перевірки суб`єкту господарювання рекомендованим листом (копія поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

81. Крім того, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів позивача про те, що спірна постанова підписана ОСОБА_1 , яка призначена членом НКРЕКП Указом Президента України від 29 травня 2018 року №154/2018, який згідно зі статтею 116 Конституції України не має повноважень призначати членів НКРЕКП; призначення ОСОБА_1 членом НКРЕКП суперечить нормам Конституції України, а відтак підписання оскаржуваної Постанови №489 такою особою є протиправним.

82. Верховний Суд погоджується з критичним сприйняттям судом апеляційної інстанції таких доводів позивача з огляду на таке.

83. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб?єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

84. За правилами пункту 2 частини першої статті 4 вказаного Закону основними принципами діяльності Регулятора є самостійність і незалежність.

85. Відповідно до абзаців першого та другого частини другої статті 5 Закону члени Регулятора, інші посадові особи Регулятора діють незалежно. Будь-які письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб`єктів господарювання, політичних партій, громадських об`єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, що стосуються виконання членами Регулятора, його посадовими особами своїх функцій і повноважень відповідно до закону, є незаконним впливом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, суб`єктам господарювання, політичним партіям, громадським об`єднанням, професійним спілкам та їх органам забороняється втручатися у процеси державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

86. Відповідно до абзаців другого, третього та четвертого частини третьої статті 8 Закону до складу Конкурсної комісії входять: 1) дві особи, яких визначає Президент України; 2) дві особи, яких визначає Верховна Рада України: одна особа - за поданням Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належить розвиток паливно-енергетичного комплексу, вугільної, газової, нафтової, нафтопереробної промисловості та електроенергетики; одна особа - за поданням Комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належить житлово-комунальне господарство. Комітети Верховної Ради України приймають рішення щодо кандидатур членів Конкурсної комісії, які пропонуються Верховній Раді України для обрання, на основі пропозицій депутатських фракцій (груп).

87. Згідно з абзацами 39 та 40 частини третьої статті 8 Закону Президент України призначає на посаду члена (членів) Регулятора з відібраних Конкурсною комісією кандидатів не пізніше місячного строку з дня внесення Конкурсною комісією відповідного подання. Члени Регулятора призначаються на посади указом Президента України.

88. Частиною шостою статті 8 Закону встановлено, що повноваження члена Регулятора припиняються достроково за рішенням Президента України у разі: 1) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою; 2) визнання його судом недієздатним або обмежено дієздатним, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього; 4) набрання законної сили рішенням суду про притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення або правопорушення, пов?язане з корупцією; 5) припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України; 6) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням, зокрема в разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров?я або у разі виходу на пенсію; 7) подання заяви про відставку у разі принципової незгоди з рішенням (рішеннями) Регулятора; 8) невідповідності вимогам частини другої статті 7 цього Закону; 9) смерті. Не може бути підставою для звільнення члена Регулятора набуття повноважень новообраним Президентом України. Повноваження члена Регулятора припиняються з дня видання указу Президента України про його звільнення.

89. Вказані норми Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019.

90. За приписами частин першої та другої статті 152 Конституції України Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

91. Суд апеляційної інстанції встановив, що Конституційний Суд України в Рішенні від 13 червня 2019 року №5-р/2019 вказав, що частина перша статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частина перша, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев?ятий, сороковий частини третьої, частина шоста статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з 31 грудня 2019 року.

92. Таким чином, Верховний Суд констатує правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, що призначена Президентом України ОСОБА_1 на посаду члена НКРЕКП мала повноваження на підписання оскаржуваної Постанови №489 від 02 квітня 2019 року.

93. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність вимог позову та про відсутність підстав для його задоволення.

94. Викладені в касаційній скарзі доводи про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності в Акті перевірки підписів не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги, не спростовують висновки суду та не приймаються Судом як належні, оскільки зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.

95. Крім цього, у контексті оцінки інших доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

96. Всі обставини спірних правовідносин в повній мірі перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм надана належна правова оцінка. Водночас, аргументи, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведені.

97. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

98. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

99. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

100. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

101. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

102. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова