Ухвала
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 707/411/18
провадження № 61-20791св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у складі судді Луценко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та припинення зобов`язання за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 лютого 2006 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») укладено кредитний договір № 16.06-04/312-КЛ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 43 000,00 грн у вигляді відновлювальної кредитної лінії на строк до 14 лютого 2011 року зі сплатою 21,0 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним договором між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 15 лютого 2006 року № 16.06-04/312-КЛ-І, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , та належить останньому на праві приватної власності.
03 грудня 2007 року правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» стало Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»).
28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ПАТ «Сведбанк» укладено договір факторингу № 15 та договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до умов яких останнє відступило право вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2016 року № 16.06-04/312-КЛ.
31 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор плюс».
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26 вересня 2017 року скасовано рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 27 липня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог іпотекодавця ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену квартиру.
Позивач переконував, що ТОВ «ФК «Вектор плюс» задовольнило свої вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2016 року № 16.06-04/312-КЛ, тому зобов`язання за вищевказаним кредитним договором слід вважати припиненими.
Крім того, позивач зазначав, що витяг з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б, що є додатком до договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором становила 39 469,16 грн, тоді як відповідно до висновку про оцінку предмета іпотеки іпотекодержатель набув у власність предмет іпотеки вартістю 1 271,00 дол. США.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Вектор плюс» з урахуванням її майбутньої реалізації, сума боргу не буде повернута позивачем відповідачу в повному обсязі, то підстав вважати зобов`язання позивача за кредитним договором припиненими немає.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що договір факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 та наявні до нього додатки укладено без дотримання вимог підпункту 2 пункту 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» від 03 квітня 2009 року № 231, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 373/1689, а отже, цей договір є нікчемним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України;
- не врахували, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили отримання заявником кредитних коштів та перехід права вимоги за кредитним договором від 15 лютого 2006 року № 16.06-04/312-КЛ до нього, як належного кредитора;
- не надали оцінку тому, що первісна, згідно з інформаційною довідкою від 26 вересня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та обтяжень, іпотека за первісним кредитором - Черкаською філією АКБ «ТАС -Комерцбанк» - не припинена;
- не звернули увагу на те, що іпотечним договором від 15 лютого 2006 року № 16.06-04/312-КЛ-І встановлена вартість предмета іпотеки в розмірі 15 190,00 дол. США, тоді як кредитор набув у власність предмет іпотеки за значно нижчою вартістю, а саме 1 271,00 дол. США;
- не надали правової оцінки тому, що дії відповідача порушують права заявника, як споживача банківських послуг відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
У грудні 2019 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просить її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Станом на дату розгляду справи інших відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, витребувано матеріали справи № 707/411/18 із Оболонського районного суду міста Києва та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У грудні 2019 року матеріали справи № 707/411/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року справу№ 707/411/18 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 415 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 916/3146/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіот», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк» на рішення Господарського суду Одеської області від 04 липня 2019 року і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2019 року.
Ухвала обґрунтована необхідністю відступити від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 643/18466/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16 ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 щодо застосування при вирішенні спорів, які виникли на підставі кредитних правовідносин, частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку».
Зокрема, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що згідно зі змістом статей 1, 33, 36 Закону України «Про іпотеку» використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим іпотечним договорам, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням. Враховуючи, що іпотекодержатель сам обрав такий спосіб захисту і зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про припинення договору поруки, який позивач уклав з банком, як додаткове забезпечення зобов`язань за кредитним договором.
У постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 643/18466/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 та від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16 ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовів про стягнення кредитної заборгованості (позики) з тих підстав, що позивачі у позасудовому порядку звернули стягнення на предмет іпотеки, тоді як статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.
У свою чергу колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення.
Враховуючи зазначене, вбачається, що оскаржувані судові рішення у цій справі та оскаржувані рішення, які передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду, постановлені у подібних правовідносинах.
За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3146/17.
Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Зупинити касаційне провадження у справі № 707/411/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів та припинення зобов`язання за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/3146/17.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко
