ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №808/1860/14

адміністративне провадження №К/9901/10982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 (колегія у складі суддів Ясенової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.В.)

у справі № 808/1860/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент-Перетворювач"

до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання протиправним та скасування рішення №30 від 28.01.2014 в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 5630,70 грн. -

І. РУХ СПРАВИ

1. 13.03.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент-Перетворювач" (по тексту постанови - позивач, ТОВ "Елемент-Перетворювач") звернулося до суду з позовом до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (по тексту постанови - відповідач).

2. З врахування заяви про зміну позовних вимог (а.с.2-4 том 2) позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності № 30 від 28.01.2014р. в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 5630,70 грн.

3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2014 у задоволенні позову відмовлено. Позивач звернувся з апеляційною скаргою. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено повністю.

4. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося з касаційною скаргою. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2016 відкрито касаційне провадженян у справі. В касаційному порядку справа не розглядалася.

5. У зв`язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. ТОВ "Елемент-Перетворювач" перебуває на обліку як страхувальник у Запорізькій міській виконавчій дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

7. ОСОБА_1 прийнята на роботу до позивача згідно наказу № 89-к від 11.02.2008.

8. 09.12.2009 ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.12.2009 по 24.10.2012.

9. В період з 25.10.2012 по 31.10.2012 ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами.

10. ОСОБА_1 позивачем нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності згідно листків непрацездатності: серії АВХ № 483705 за період з 05.11.2012 по 16.11.2012 та серії АВХ № 484012 за період з 26.10.2012 по 08.12.2012 в загальній сумі 1674,08 грн. Для розрахунку суми допомоги по тимчасовій непрацездатності позивач враховував розмір місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку (2310 грн.) на підставі п. 10 Порядку № 1266.

11. Окрім того, працівники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 працюють на підприємстві позивача як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом у вільний від основної роботи час.

12. Сума виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності позивачем була визначена на підставі листків непрацездатності, виданих ОСОБА_2 серії АВС № 186456 за період з 14.05.2013 по 31.05.2013, ОСОБА_3 серії АВС № 170336 за період з 08.01.2013 по 18.01.2013, ОСОБА_4 серії АВС № 207806 за період з 12.04.2013 по 30.04.2013, ОСОБА_5 серії АВС № 35096 за період з 03.06.2013 по 15.06.2013. При цьому, розрахунок середньоденної заробітної вказаним працівникам позивач здійснив виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді (за основним місцем роботи та за сумісництвом) та кількості відпрацьованих робочих днів за основним місцем роботи.

13. Посадовими особами Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в період з 09.12.2013 по 26.12.2013 проведено перевірку дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних коштів у ТОВ "Елемент-Перетворювач", результати якої оформлено актом перевірки № 2115 від 26.12.2013.

14. Перевіркою правильності призначення та виплати всіх видів матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду встановлено порушення:

(а) Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240 (далі по тексту постанови - Закон № 2240), а саме: статті 7, 37 - допомога по тимчасовій непрацездатності призначена у розмірі 100% замість 80%, тобто, виплачена застрахованій особі незалежно від страхового стажу. Сума переплати - 130,63 грн. (2 страхові випадки - 2 л/н);

(б) частини 2 ст. 53 Закону № 2240 та порядку № 1266, а саме:

- пункт 5 Порядку № 1266 - при призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, за яку сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середню заробітну плату обчислено за фактично відпрацьовані календарні місяці з урахуванням місяця, який не відпрацьовано з першого до першого числа (враховано місяць працевлаштування). Сума переплати - 10,53 грн. (2 страхові випадки - 2 л/н);

- абзац 1 п. 14 Порядку № 1266 - при розрахунку середньоденної заробітної плати для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі невірно визначено нараховану за розрахунковий період заробітну плату (у розрахунковому періоді заробітна плата дорівнює 0). Сума переплати - 1674,08 грн. (2 страхові випадки - 2 л/н);

- абзац 1, 2 пункту 14, абзац 4 пункту 21 Порядку №1266 - при нарахуванні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працювали у товаристві за основним місцем роботи та за сумісництвом (у вільний від основної роботи час), невірно обчислено середньоденну (годинну) заробітну плату (обчислено шляхом ділення нарахованої заробітної плати за основним місцем роботи та за сумісництвом на кількість робочих днів (годин) за основним місцем роботи, замість здійснення окремих розрахунків середньоденної (годинної) заробітної плати за основним місцем роботи та за сумісництвом). Сума переплати - 2079,72 грн. (4 страхові випадки - 4 л/н).

15. Загальна сума неправомірно витрачених страхових коштів складає 3894,96 грн.

16. Позивач подав письмові заперечення на акт № 2115 від 26.12.2013. За результатами розгляду заперечень відповідач направив позивачу рішення від 28.01.2014 № 19-03-399 про відмову у задоволенні заперечення.

17. 28.01.2014 відповідач прийняв рішення № 30 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Цим рішенням до позивача застосовано фінансові санкції в таких розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти - 3894,96 грн., штраф у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів - 1947,48 грн. Всього: 5842,44 грн.

18. Позивач зазначене рішення оскаржував до Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Рішенням відповідача від 28.02.2014 № 19-03-1104 позивачу відмовлено в задоволенні скарги.

19. Позивач з рішенням не погодився і звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. Позивач не згоден лише з частиною нарахованих фінансових санкцій у сумі 5630,70 грн., а саме: неправомірно витрачених страхових коштів в сумі 3753,80 грн. в частині порушення ч. 2 ст. 53 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ: при розрахунку середньоденної заробітної плати для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі невірно визначено нараховану за розрахунковий період заробітну плату (у розрахунковому періоді заробітна плата дорівнює 0). Сума переплати - 1674,08 грн. (2 страхові випадки); при нарахуванні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працювали у товаристві за основним місцем роботи та за сумісництвом (у вільний від основної роботи час), невірно обчислено середньоденну (годинну) заробітну плату (обчислено шляхом ділення нарахованої заробітної плати за розрахунковий період за основним місцем роботи та за сумісництвом на кількість робочих днів (годин) за основним місцем роботи, замість здійснення окремих розрахунків середньоденної (годинної заробітної плати за основним місцем роботи та за сумісництвом). Сума переплати - 2079,72 грн. (4 страхові випадки). Відтак, позивач також не погоджується із сумою штрафу у розмірі 50 % неправомірно витрачених страхових коштів - 1876,90 грн.

21. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 працює на підприємстві (є застрахованою особою за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням) з 11.02.2008, має право на допомогу по соціальному страхуванню. В останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (червень-жовтень 2012 року) застрахована особа не мала заробітку, оскільки знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової непрацездатності було виконано за п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі по тексту постанови - Порядок № 1266). Крім того, відповідно до листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.02.2014 № 04-29-335, обчислення середньоденної заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на загальних підставах.

22. Щодо нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які працюють за сумісництвом, позивач зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак, при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які працюють у позивача і за основним місцем роботи і за сумісництвом, перевіряючі взагалі не врахували дохід, отриманий працівником за місцем роботи за сумісництвом.

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової страти непрацездатності позивачем було здійснено з урахуванням роз`яснень Міністерства праці та соціальної політики України, наданих у листі від 11.09.2006 № 912/020/153-06, згідно яких якщо сумісництво оформлено на одному підприємстві, то не потрібно робити окремі розрахунки для оплати лікарняного листка за різними місцями роботи.

Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюється виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи. Аналогічна відповідь міститься також у відповіді Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.02.2014 № 04-29-335.

23. Відповідач заперечував проти позову. Вважав, що розрахунок середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі ОСОБА_1 здійснюється на загальних підставах. Оскільки відпустка без збереження заробітної плати не входить до переліку поважних причин згідно п. 4 Порядку № 1266, дні перебування у цій відпустці не виключаються із розрахункового періоду. Тому у розрахунковому періоді залишається період з 25.10.2012 по 31.10.2012. У цей період застрахована особа не мала заробітної плати та у неї відсутні робочі дні, які необхідні для обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Норми п.10 Порядку № 1266 в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки такі норми застосовуються лише у разі, коли у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин або страховий випадок настав у перший день роботи.

24. Крім того, представники відповідача зазначили, що обчислення середньоденної (середньогодинної) заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом здійснюється відповідно до п. 21 Порядку № 1266. Обчислення середньоденної (середньогодинної) заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності потрібно здійснити окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Зважаючи, що графіки роботи осіб, які працюють за сумісництвом, відсутні, то з врахуванням п. 20 порядку № 1266, дні (години), які підлягають оплаті, відсутні. Нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам у випадках відсутності днів (годин), які в періоді тимчасової непрацездатності мали бути робочими згідно індивідуального графіку роботи за сумісництвом, не правомірне. Вважають оскаржуване рішення правомірним, просили в задоволенні позову відмовити повністю.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та дійшов висновку, що середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 згідно листків непрацездатності за період з 05.11.2012 по 16.11.2012 та з 26.11.2012 по 08.12.2012 має бути обчислена за останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, а саме за період з 1 травня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.

26. Суд також дійшов висновку, що обчислення середньоденної (середньогодинної) заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності потрібно здійснювати окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом з урахуванням абзаців 1, 2 пункту 14, абзацу 4 пункту 21 Порядку № 1266. Суд визнав необґрунтованими доводи позивача що при розрахунку допомоги по соціальному страхуванню працівників відповідачем не враховано дохід, отриманий застрахованими особами за місцем роботи за сумісництвом, оскільки графіки роботи застрахованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за період непрацездатності за місцем роботи за сумісництвом відсутні, а отже відсутні дні (години), за які має компенсуватися втрата заробітної плати (доходу).

27. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився. Цей суд взяв до уваги роз`яснення Міністерства соціальної політики України про те, що у випадках, якщо відсутні підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені Законом України №2240, та у розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин, що не зазначені у пункт 4 Порядку №1266 (щорічна відпустка, відпустка без збереження заробітної плати, які надаються відповідно до Закону України «Про відпустки»), для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності може бути застосовано пункт 10 Порядку №1266.

Щодо порушення частини 2 ст. 53 Закону № 2240, абзаців 1, 2 п. 14, абзацу 4 п. 21 Порядку № 1266 суд апеляційної інстанції зазначив, що працівники є застрахованими особами та сплачують страхові внески із заробітної плати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Отже, соціальні внески сплачуються із загального доходу.

Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати непрацездатності позивачем було здійснено з урахуванням роз`яснень Міністерства праці та соціальної політики України, наданих у листі від 11.09.2006 № 912/020/153-06, згідно яких, якщо сумісництво оформлено на одному підприємстві, то не потрібно робити окремі розрахунки для оплати лікарняного листка за різними місцями роботи. Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюється виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи.

З огляду на викладене позивачем обґрунтовано розраховано розмір виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності на підставі листків непрацездатності працівникам, які працюють за суміщенням посад на одному підприємстві, виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи та сплачених страхових внесків за період роботи.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. У касаційній скарзі відповідач наводить доводи, які загалом збігаються з його запереченнями проти позову та на яких грунтується рішення суду першої інстанції.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

29. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

30. Ключовим правовим питаннями у справі є обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах для осіб.

31. Відносини щодо надання допомоги виникли у 2012-2013 році, тому відповідне законодавство застосовується у редакції, чинній на час виникнення відповідних страхових випадків.

(а) щодо обчислення середньої заробітної плати у разі надання відпустки без збереження заробітної плати

32. Відповідно до частини 2 ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ) порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

33. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженому постановою КМУ №1266 від 26.09.2001 (далі - Порядок № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

34. Відповідно до пункту 10 Порядку № 1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

35. Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 право давати роз`яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням надано Міністерству праці та соціальної політики.

36. Відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 25.02.2014 №1837/0/14-14/18 у випадках, якщо відсутні підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені Законом України №2240, та у розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин, що не зазначені у пункт 4 Порядку №1266 (щорічна відпустка, відпустка без збереження заробітної плати, які надаються відповідно до Закону України «Про відпустки»), для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності може бути застосовано пункт 10 Порядку №1266.

37. З урахуванням такого підходу, перелік поважних причин, зазначених у п. 4 Порядку № 1266, не є вичерпним, як помилково вважав відповідач та суд першої інстанції.

38. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обґрунтовано застосовано пункт 10 Порядку №1266. Відповідно підстави для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірах: неправомірно витрачені страхові кошти - 1674,08 грн. та штраф у розмірі 50 % неправомірно витрачених страхових коштів - 837,04 грн. відсутні.

(б) щодо врахування доходу за сумісництвом

39. Статтею 35 Закону № 2240 передбачено що, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з страхових випадків.

40. Відповідно до положень статей 34, 50 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

41. Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку № 1266 (в редакції, що діяла на дату настання страхових випадків), сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п`ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи), - для допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати за перших п`ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця.

42. Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а для розрахунку допомоги по вагітності та пологах - на кількість календарних днів у відповідному періоді розрахункового періоду за основним місцем роботи.

43. Якщо особа у розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основним місцем роботи для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) за місцем роботи за сумісництвом обчислюється шляхом ділення нарахованої у розрахунковому періоді заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість робочих днів (годин), а для розрахунку допомоги по вагітності та пологах - на кількість календарних днів за місцем роботи за сумісництвом.

44. У цьому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

45. Відповідно до матеріалів справи працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 працюють на підприємстві позивача як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом у вільний від основної роботи час.

46. Вказані працівники є застрахованими особами та сплачують страхові внески із заробітної плати як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Отже, соціальні внески сплачуються із загального доходу.

47. Обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати непрацездатності позивачем було здійснено з урахуванням роз`яснень Міністерства праці та соціальної політики України, наданих у листі від 11.09.2006 № 912/020/153-06, згідно яких, якщо сумісництво оформлено на одному підприємстві, то не потрібно робити окремі розрахунки для оплати лікарняного листка за різними місцями роботи. Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснюється виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи.

48. Незважаючи на те, що роз`яснення надано Міністерством у листі від 11.09.2006 № 912/020/153-06 до внесення змін до п. 21 Порядку № 1266, Суд звертає увагу, що зміни не стосувалися спірного питання. Відтак, підхід, запропонований у роз`ясненні у 2006 році, може бути використаний до вирішення спору. Тим більше згодом цю ж позицію було висловлено у роз`ясненні Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у листі від 07.02.2014 № 04-29-335 за результатом розгляду звернення позивача. Відтак, позивач мав підстави вважати, що діє правомірно.

49. Суд, звісно, не застосовує зазначені листи-роз`яснення як нормативно-правові акти, але враховує їх як свідчення певного підходу відповідних органів до вирішення питань, що є спірними у справі.

Зважаючи на те, що ці листи є офіційними та були оприлюднені, підприємства мали підстави застосовувати їх з переконанням, що діючи відповідно до роз`яснень, вони діють правомірно. Це випливає з принципу «належного врядування» та презумпції правомірності рішень та дій суб`єктів владних повноваджень.

За таких обставин можливість іншого тлумачення, зокрема такого, що його пропонує відповідач, не може бути підставою для притягнення підприємства, що діяло відповідно до офіційних роз`яснень, до юридичної відповідальності. Навіть у випадку, якщо роз`яснення згодом виявилося помилковим. Наслідки помилкового тлумачення правової норми офіційним органом не можуть покладатися на підприємство, що діяло з урахуванням такого тлумачення.

50. З огляду на викладене позивачем обґрунтовано розраховано розмір виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності на підставі листків непрацездатності працівникам, які працюють за суміщенням посад на одному підприємстві, виходячи із загальної нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді та кількості відпрацьованих у ньому робочих днів за основним місцем роботи та сплачених страхових внесків за період роботи.

51. З урахуванням наведеного, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обгрунтованість позову та наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення № 30 від 28.01.2014 в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 5630,70 грн.

52. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 341, 345, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у справі № 808/1860/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб