-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 6/88-Б-05
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ВАТ "Трест Генічеськагробуд" - адвоката Крижановського М.М. (ордер серії АО №1010246),
Офісу Генерального прокурора - прокурора відділу Берестока Б.П. (посвідчення),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Щасливцевської сільської ради Херсонська область
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020
та рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2019
у справі № 6/88-Б-05
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Трест Генічеськагробуд»
до Щасливцевської сільської ради Херсонська область
про визнання незаконним та скасування рішення,
в межах справи про банкрутство, порушеної за заявою прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі: Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції; Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі
до Відкритого акціонерного товариства «Трест Генічеськагробуд»
про банкрутство,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.03.2005 порушена справа №6/88-Б-05 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Трест «Генічеськагробуд» (далі - ВАТ «Трест «Генічеськагробуд», боржник, банкрут).
Постановою Господарського суду Херсонської області від 16.07.2009 у справі № 6/88-Б-05 ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» визнане банкрутом та введена ліквідаційна процедура.
Ухвалою 15.01.2019 Господарський суд Херсонської області припинив процедуру ліквідації ВАТ "Трест "Генічеськагробуд" та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Глуховського О.Ю., увів процедуру санації боржника - ВАТ "Трест "Генічеськагробуд", призначив керуючим санацією арбітражного керуючого Глуховського О.Ю.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 затверджено план санації ВАТ "Трест "Генічеськагробуд".
Короткий зміст позовних вимог
Керуючий санацією ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Щасливцевської сільської ради (далі - Рада, відповідач) з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Щасливцевської сільської ради від 12.06.2019 № 1662 «Про припинення права користування ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» земельною ділянкою площею 9,7391 га, розташованої за адресою с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 32, кадастровий номер 6522186500:11:004:0296, та визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХС № 001868, виданий 20.09.1995 Генічеською районною Радою народних депутатів Генічеського району Херсонської області.
Заявник вказував, що під час розгляду справи № 923/843/17 в апеляційному провадженні 06.07.2019 йому стало відомо про прийняття Щасливцевською сільською радою 7-го скликання рішення № 1662 від 12.06.2019 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності ВАТ «Трест «Генічеськагробуд».
Вказаним рішенням Щасливцевської сільської ради:
- припинено право постійного користування ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» земельною ділянкою з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (по вул. Набережна, 32 в с.Генічеська Горка), у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на будівлі або споруди, які розташовані на цій земельній ділянці, та систематичною несплатою земельного податку;
- визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ХС № 001868, виданий Генічеською районною адміністрацією 20.09.1995, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 400.
11.09.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено наступні відомості:
- об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка;
- кадастровий номер: 6522186500:11:004:0296;
- опис об`єкта: площа 9,7391 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.09.1995, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - Відділ Держгеокадастру у Генічеському районі Херсонської області;
- адреса: Херсонська область, Генічеський район, с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 32;
- форма власності: комунальна;
- власник: Щасливцевська сільська рада.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вилучення земельної ділянки відбулось з порушенням вимог статей 12 та 144 ЗК України, оскільки сільські ради не наділені повноваженнями на припинення права постійного користування земельними ділянками. В свою чергу, ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» згоди на вилучення не надавало, а тому припинення права постійного користування земельною ділянкою повинно було здійснюватися виключно в судовому порядку.
Позивач наполягав на безпідставному посиланні в оскарженому рішенні органу місцевого самоврядування на пункт «д» статті 141 ЗК України (систематична несплата земельного податку), оскільки постановою Господарського суду Херсонської області від 16.07.2009 у справі №6/88-б-05 ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» було визнане банкрутом, що в силу приписів статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виключає можливість нарахування та сплати ним податків та зборів (обов`язкових платежів), в тому числі земельного податку.
Позивач зауважував також на тому, що набуття фізичними та юридичними особами права власності на окремі об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 6522186500:11:004:0296, не свідчить про наявність правових підстав для припинення права постійного користування всією земельною ділянкою, оскільки в силу приписів абзацу 2 частини 6 статті 120 ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номеру.
Короткий змість рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.12.2019 позов ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано рішення Щасливцевської сільської ради «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» від 12.06.2019 № 1662, яким припинено право постійного користування ВАТ «Генічеськагробуд» земельною ділянкою площею 9,7391га, розташованої за адресою: с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 32, кадастровий номер: 6522186500:11:004:0296; з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХС № 001868, виданий 20.09.1995 Генічеською районною Радою Народних депутатів Генічеського району Херсонської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 400.
Пославшись на статтю 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону, чинною до 19.01.2013, та на частину 1 статтю 38 цього Закону (в редакції від 22.12.2011 р. № 4212-VI), суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав для припинення права постійного користування землею у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку або орендної плати (пункт «д» статті 141 ЗК України).
Судом першої інстанції відхилено посилання Щасливцевської селищної ради на пункт «е» статті 141 ЗК України (набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці), оскільки надана позивачу у постійне користування земельна ділянка з кадастровим номером: 6522186500:11:004:0296 складає 6,7391 га, а будівлі та споруди, права на які набуто іншими особами, становлять окремі вкраплення.
Крім того, місцевим господарським судом зауважено, що в силу приписів частини 1 та частини 2 статті 116, статті 141, статті 142 та частини 2 статті 149 ЗК України передача (вилучення) земельних ділянок комунальної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні, відбувається шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням з користувачем, що в даному випадку встановлено не було.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача до Щасливцевської сільської ради з заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 9,7391 га, судом першої інстанції зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову ВАТ «Трест «Генічеськагробуд».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2019 залишене без змін.
Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статей 12, 140 - 149 Земельного кодексу України, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що рішення «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» від 12.06.2019 № 1662 прийняте Щасливцевською сільською радою за відсутністю у неї відповідних повноважень.
За відсутності у Щасливцевської сільської ради повноважень щодо припинення позивачеві права постійного користування землею, доводи щодо систематичної несплати ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» земельного податку та набуття іншими особами права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, судом апеляційної інстанції не були прийняті до уваги як такі, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до наявного в матеріалах справи архівного витягу з рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок» від 10.10.1995 №88:
- вилучено із земель запасу Щасливцевської сільської Ради народних депутатів Генічеського району 20,75 га земель, з них у постійне користування 20,75 га, та надано підприємствам, установам та організаціям під розширення об`єктів відпочинку в розмірах згідно з додатком;
- вилучено у колективних сільськогосподарських та державних підприємств 3,92 га земель, у тому числі забудованих земель (госпдворів), та надано їх підприємствам у постійне користування згідно з додатком;
- зобов`язано районні Ради народних депутатів видати державні акти на право користування землею.
Як вбачається з Переліку землекористувачів, із землекористування яких вилучаються земельні ділянки в постійне користування, який є додатком до рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок» від 10.10.1995 № 88, Трест «Генічеськагробуд» під пансіонат «Строітель» додатково до існуючої в нього на той час земельної ділянки площею 7,85 га одержав з земель запасу Щасливцевської сільської ради земельну ділянку 2,02 га.
Державним актом на право постійного користування землею від 20.09.1995 серія І-ХС № 001868 посвідчено, що Тресту «Генічеськагробуд» для пансіонату «Строітель» на Арбатській стрілці надано у постійне користування 9,87 га землі. Землю надано для оздоровлення громадян, відповідно до рішення Херсонської обласної Ради народних депутатів від 10.10.1995 № 88. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 400.
Крім того, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про реєстрацію за ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» права власності на об`єкт незавершеного будівництва: спальний корпус літ. «А'», готовністю 10%, розташований за адресою: Херсонська область, с. Генічеська Гірка, вул. Набережна, 32. Вказаний об`єкт незавершеного будівництва перебуває на земельній ділянці, щодо якої виник спір.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг сформовано 13.06.2018, індексний номер: 127422330) ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» (код ЄДРПОУ 01352965) є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296, площею 9,7391 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, для оздоровлення громадян. Власником земельної ділянки зазначено Херсонську обласну державну адміністрацію. Підстава виникнення іншого речового права: державний акт на право постійного користування землею, копія, серія та номер: І-ХС № 001868, виданий 20.09.1995.
Відповідач пізніше набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296. Так, згідно Відомостей з державного реєстру прав на нерухоме майно від 11.09.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296, площею 9,7391 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, для оздоровлення громадян, суб`єктом речового права - права постійного користування (правокористувачем) зазначено ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» (код ЄДРПОУ 01352965). Земельна ділянка зареєстрована як комунальна власність, власник: Щасливцівська сільська рада, підстава внесення запису про право власності - рішення про державну реєстрацію права від 26.09.2018.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частини 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
На дату прийняття відповідачем оспорюваного рішення (12.06.2019) запис №26599686 про право простійного користування ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» земельною ділянкою був чинним.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що в процедурі ліквідації в справі про банкрутство №12/130-Б-06 ДП "Пансіонат "Строитель" ВАТ "Трест "Генічеськагробуд" було реалізовано юридичним та фізичним особам нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 182233973 від 24.09.2019.
Таким чином, на належній позивачеві на праві постійного користування земельній ділянці з кадастровим номером 6522186500:11:004:0296, площею 9,7391га, знаходяться окремі об`єкти нерухомого майна (будівлі і споруди), право власності на які зареєстровано як за позивачем, так і за іншими юридичними та фізичними особами, які потребують відповідного оформлення права користування тією часткою земельної ділянки, яка необхідна власникам для обслуговування цих будівель та споруд.
Нові власники неодноразово зверталися до Щасливцевської селищної ради щодо вирішення питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
В силу обставин щодо розмежування земель державної та комунальної власності їм було відмовлено, так як право власності відповідача на спірну земельну було зареєстровано лише 26.09.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 182223379 від 24.09.2019.
27.05.2019, на адресу відповідача надійшли заяви від власників нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 6522186500:11:004:0296, про перешкоджання позивачем у користуванні зазначеною земельною ділянкою та неможливістю відвести у користування земельні ділянки під будівлями, які належать на правах власності заявникам, та просили скасувати акт на право постійного землекористування, як такий що перешкоджає вільному володінню, користуванню та розпорядження цим майном та втратив свою чинність.
Вказане слугувало однією із підстав для прийняття сільрадою оспорюваного рішення.
Короткий зміст касаційної скарги
В касаційній скарзі Щасливцевська сільська рада просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статті 141 Земельного кодексу України, залишення поза увагою доводів та доказів на підтвердження наявності підстав для припинення права користування спірною земельною ділянкою. Судами були застосовані норми матеріального права, які не відповідають спірним правовідносинам сторін.
Крім того Рада вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №922/1340/17, від 17.04.2018 у справі № 924/689/17, від 19.03.2020 у справі № 371/628/18, від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 21.03.2019 у справі № 912/431/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18 від 19.06.2019 у справі №289/718/18, від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.
Узагальнений виклад позицій інших учасників у справі
ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» заперечує проти задоволення касаційної скарги Щасливцевської сільської ради, вважає доводи, наведені у скарзі, необґрунтованими, рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 у справі №6/88-6-05 такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, та відповідають правовій позицій Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII набрав чинності 21.04.2019, а введено його в дію з 21.10.2019.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
При цьому в пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Кодексу встановлено, що з дня введення його в дію подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З огляду на викладені положення законодавства України розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц.
Предметом спору у даній справі є вимога ВАТ «Трест Генічеськагробуд», яке перебуває в процедурі банкрутства, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності та визнання таким, що втратив чинність державного акта на право постійного користування землею.
Вирішуючи дане питання, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.
За статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Разом із тим, відповідно до статті 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.
Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.
Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
Частиною 2 статті 20 ГПК України встановлено, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
За змістом частини 1 та частини 2 статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших проблем за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Отже, з огляду на приписи наведених норм, за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» було створено рішенням Регіонального відділення по Херсонській області Фонду державного майна України № 910 від 25.07.1996 шляхом перетворення державно-кооперативного проектно-промислово-будівельного треста «Генічеськагробуд» у відкрите акціонерне товариство згідно з декретом Кабінету Міністрів України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» № 51 від 17.05.1993.
Отже саме ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» є правонаступником державного треста «Генічеськагробуд», якому в 1995 році була надана земельна ділянка та виданий державний акт на право постійного користування.
В процесі реорганізації шляхом перетворення через акціонування, 08.08.1996 було зареєстровано ВАТ «Трест Генічеськагробуд», код ЄДРПОУ 01352965 (позивач) та внаслідок правонаступництва до позивача перейшло право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою згідно з актом на право постійного землекористування серія І-ХС № 001868 від 20.09.1995.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Як встановлено судами станом на день прийняття оскарженого рішення відповідачем позивач був землекористувачем, право постійного користування землею якого є зареєстрованим у встановленому законом порядку, до матеріалів справи долучено Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХС № 001868, виданий 20.09.1995 ВАТ «Трест «Генічеськагробуд», який не скасовано.
Вказане спростовує доводи Щасливцевської сільської ради про те, що внаслідок передачі позивачем у березні 2001 року Дочірньому підприємству «Пансіонат «Строитель» ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, до дочірнього підприємства в порядку статті З0 ЗК України від 18.12.1990 автоматично перейшло і право постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки доказів оформлення та видачі ДП «Пансіонату «Строитель» ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» державного акту про право постійного користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять.
Встановивши, що землекористувачем (позивачем) згоди на вилучення земельної ділянки не надавалось, за відсутності доказів на підтвердження звернення позивача з проханням про припинення права користування земельною ділянкою, землевпорядна документація щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні, позивачем не погоджувалась, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у Щасливцевської сільської ради правових повноважень для прийняття оскаржуваного рішення, яким припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою, правомірність користування якою підтверджена позивачем належними і допустимими доказами у справі, а факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права.
Крім того, як було зазначено вище, судами встановлено наявність у позивача нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці в межах державного акта на право постійного користування землею від 20.09.1995, а законодавство не містить норм, які дозволяють відповідачу з підстав, наведених в оспорюваному рішенні, вимагати припинення права користування на земельну ділянку, надану у постійне користування, на якій знаходиться об`єкт нерухомості землекористувача (ВАТ «Трест «Генічеськагробуд»).
В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 №7 (зі змінами і доповненнями) наголошено на тому, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред`явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред`явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.
Таким чином, у даному випадку, припинення права постійного користування земельною ділянкою за відсутності згоди землекористувача мало б провадиться за позовом Щасливцевської сільської ради в судовому порядку, однак зустрічний позов про що відповідачем не пред`являвся.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
ЄСПЛ у рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Таким чином приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ВАТ «Трест «Генічеськагробуд», яке є безстроковим, набуте згідно з державним актом, та на якій розташоване майно землекористувача, Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області без належних на те законодавчо встановлених підстав втрутилася у право позивача на мирне володіння своїм майном на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання його недійсним.
Посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Так, у справі № 925/549/17 (постанова від 02.05.2018) вирішувався спір за позовом Черкаської міської ради до ПП "Інда" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю та розірвання договору оренди землі внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати.
У справі № 912/431/18 (постанова від 21.03.2019) предметом позову заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, 2) Кіровоградської обласної державної адміністрації до ТОВ "Верхньоінгульська СЕС" було стягнення заборгованості з орендної плати за землю, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.
У справі № 289/718/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019) спір стосувався встановлення наявності правових підстав для розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати відповідно частині першій статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статтям 526, 651 ЦК України.
У справі № 912/1385/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018) за позовом Кіровоградської міської ради вирішувався спір про дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного з ПП "Терра 2006" та стягнення боргу з орендної плати.
У справі № 371/628/18, на яку посилається у касаційній скарзі відповідач, предметом спору за позовом орендодавця було розірвання договору оренди відповідно до пункту «д» статті 141 ЗК України та частини другої статті 651 ЦК України.
У справі № 922/1340/17 (постанові від 28.02.2018), на яку в касаційній скарзі посилається скаржник, за позовом Харківської міської ради з посиланням на положення статей 1212 - 1214 ЦК України розглядався спір про стягнення з відповідача грошових коштів доходів, отриманих від безпідставно набутого майна (грошових коштів).
У справі № 924/689/17 в судовому порядку розглядався позов Хмельницької міської ради до ПАТ "Хмельницький цукровий завод" про припинення права постійного користування земельними ділянками з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України.
Таким чином, посилання скаржника на наведену судову практику Верховного Суду не є релевантним, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання у даній справі (№ 6/88-Б-05) та у зазначених скаржником справах є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Посилання скаржника постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 за позовом Попільнянського кооперативного ринку до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області про визнання недійсним рішення від 27.03.2018 № 502, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою, є недоречними, оскільки у пункті 7.32 даної постанови зроблено висновок, що Рада, приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Попільнянського колгоспного ринку, яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом, без належних на те законодавчо встановлених підстав, порушила та припинила право постійного користування земельною ділянкою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування спірного рішення Щасливцевської сільської ради «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою комунальної власності ВАТ «Трест «Генічеськагробуд» від 12.06.2019 № 1662, тому касаційна скарга Щасливцевської сільської ради підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2019 у справі №6/88-Б-05 - залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Щасливцевської сільської ради Херсонська область залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2019 у справі №6/88-Б-05 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Пєсков В.Г.
скопійовано
-
скопійовано
-
