ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 справа № 914/2209/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельно-курортний комплекс «Карпати», м.Трускавець Львівська область

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт», м.Трускавець Львівська область

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівське обласне територіальне відділення антимонопольного комітету України, м.Львів

за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство енергетики та захисту довкілля України, м.Київ

про визнання недійсними господарських договорів.

За участю представників:

від позивача: Могінська Т.А. - адвокат (ордер серії ЛВ №006574 від 21.01.2020 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1350 від 21.05.2008 р.); Шумелда Р.Р. - адвокат (ордер серії ЛВ №152015 від 03.12.2019 р.);

від відповідача: Дякон Б.Р. адвокат (довіреність б/н від 28.11.2019 р.);

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельно-курортний комплекс «Карпати» до Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» про визнання недійсними господарських договорів, укладених між ПрАТ «Трускавецькурорт» та ТзОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» про надання послуг з постачання мінеральних вод у спрощеній формі, шляхом обміну листами, а саме: 1) на підставі пропозицій ПрАТ «Трускавецькурорт» №1993 від 03.12.2015 р. та №83 від 22.01.2016 р.; 2) на підставі пропозицій ПрАТ «Трускавецькурорт» №2070/1 від 09.12.2016 р. та №33 від 25.01.2017 р.

Третіми особами позивач зазначив Львівське обласне територіальне відділення антимонопольного комітету України, м.Львів та Міністерство енергетики та захисту довкілля України, м.Київ, яких просив залучити до участі у справі на стороні позивача.

Ухвалою від 04.11.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельно-курортний комплекс «Карпати» та надав позивачу строк для усунення недоліків.

У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 13.11.2019 р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, залучив до участі у справі Львівське обласне територіальне відділення антимонопольного комітету України в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Міністерство енергетики та захисту довкілля України в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та призначив підготовче засідання на 03.12.2019р.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Представники позивача в судове засідання 23.09.2020 р. по розгляду справи по суті з`явилися, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених у позовній заяві, враховуючи такж відповідь на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 23.09.2020 р. по розгляду справи по суті з`явився, у задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав викладених у відзиві, враховуючи також письмові пояснення.

Треті особи явки повноважних представників в судове засідання 23.09.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечили. В ухвалі-повідомленні суду від 09.09.2020 р. про відкладення судового засідання на 23.09.2020 р. явка третіх осіб не визнавалась обов`язковою.

Відводів учасниками справи суду не заявлено.

В судовому засіданні 23.09.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Між ПрАТ «Трускавецькурорт» та ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» укладено господарські договори про надання послуг з постачання мінеральних вод у спрощеній формі, шляхом обміну листами, а саме: на 2016 рік на підставі пропозицій ПрАТ «Трускавецькурорт» № 1993 від 03.12.2015 р. та № 83 від 22.01.2016 р.; на 2017 рік на підставі пропозицій №2070/1 від 09.12.2016 р. та № 33 від 25.01.2017 р. Вказаними договорами змінено ціну, проте, ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» оплачувало за постачання мінеральних вод на підставі договору №070-01 від 01.01.2015 р.

Позивач зазначає, що укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами не суперечить ст.ст.181 ГК України та 207 ЦК України. Водночас між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме ціни, що підтверджується заперечними відповідями на пропозиції відповідача, проведеними позивачем оплатами і прийняттям вказаних оплат відповідачем за договором №070-01 від 01.01.2015 р. та неповерненням коштів отриманих на підставі вказаного договору.

Відповідач неодноразово ініціював зміну договору про надання послуг про постачання мінеральних вод, піднімаючи ціну, однак позивач такі умови заперечував та не погоджувався, тобто зміна умов у добровільному порядку не відбулась, а до суду відповідач з цього приводу не звертався.

Позивач зазначає, що відповідач встановив монопольно високі та дискримінаційні ціни (тарифи) на свої товари, що призвело до порушення прав відповідача, як споживача, що відповідно до ч.1 ст.29 ГК України визнається зловживанням монопольним становищем. Таке зловживання підтверджене рішенням адміністративної колегії ЛОТВ Антимонопольного комітету України від 07.12.2017 р. за № 61 р/к у справі №3-02-9/2016., яке не оскаржувалось відповідачем.

Крім того, позивач вважає, що у відповідача був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення договорів щодо продажу/постачання мінеральних вод, оскільки у період з 09.10.2015 р. по 26.02.2016 р. був відсутній акт про надання гірничого відводу, а в період з 16.08.2016 р. по 28.08.2017 р. не було спеціального дозволу на користування надрами.

Зважаючи на вищевикладене, посилаючись на положення ч.ч.4,5 ст.148, ст.ст. 30, 151,181, 188 ГК України, ч.1 ст.4, ст.ст.16,17 Кодексу України Про надра, ст.ст.203, 215, 646 ЦК України, позивач просить визнати недійнимии господарські договори, укладені між ПрАТ «Трускавецькурорт» та ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» про надання послуг з постачання мінеральних вод у спрощеній формі, шляхом обміну листами, а саме: на 2016 р. на підставі пропозицій ПрАТ «Трускавецькурорт» № 1993 від 03.12.2015 р. та № 83 від 22.01.2016 р.; на 2017 рік на підставі пропозицій №2070/1 від 09.12.2016 р. та № 33 від 25.01.2017 р.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві від 28.11.2019р. вих.№442 (вх.№50233/19 від 02.12.2019 р.), у запереченні від 16.12.2018 р. вих.№463 (вх.№53378/19 від 18.12.2019 р.).

Зокрема зазначив, що позовна заява є безпідставною, необгрунтованою та такою що не підлягає до задоволення. Заперечив той факт, що в момент укладення оспорюваних позивачем договорів не було додержано вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України, що у свою чергу відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для недійсності правочинів.

Відповідач вважає, що договір шляхом пропозиції ПрАТ «Трускавецькурорт» (лист №83 від 22.01.2016р.) та акцепту позивача (заявка на постачання мінеральних вод на 2016р. від 25.01.2016р.) було укладено 25.01.2016р. (дата одержання заявки позивача), а договір шляхом пропозиції ПрАТ «Трускавецькурорт» (лист №33 від 25.01.2017р.) та акцепту позивача (заявка на постачання мінеральних вод на 1 квартал 2017р. від 02.02.2017р.) було укладено 02.02.2017р., тобто в день одержання ПрАТ «Трускавецькурорт» заявок позивача.

Вказані договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме на реальне постачання мінеральних вод, про що свідчить той факт, що за ними дійсно відбувалось постачання мінеральних вод, що підтверджується щомісячними відомостями на відпуск мінеральних вод (з 2018 року відомості відбору мінеральних вод). Також, оскільки договори є консенсуальними і подальші дії для їх виконання сторони вчиняли добровільно (відповідач передавав, а позивач через уповноважених ним осіб отримував мінеральні води), можна стверджувати про те, що волевиявлення сторін цих договорів було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Щодо посилання позивача на відсутність у відповідача дієздатності відповідач зазначив наступне.

Листи ПрАТ «Трускавецькурорт» №83 від 22.01.2016р. та №33 від 25.01.2017р. підписані генеральним директором ПрАТ «Трускавецькурорт», який відповідно до статуту товариства є одноособовим виконавчим органом та представляє інтереси товариства у відносинах з третіми особами. При укладенні вказаних договорів генеральний директор діяв в інтересах ПрАТ «Трускавецькурорт», добросовісно і розумно та в межах своїх повноважень, що позивачем не заперечується. Відтак, при укладенні оспорюваних позивачем договорів ПрАТ «Трускавецькурорт» мало необхідний обсяг цивільної дієздатності. Обставини ж, на які вказує позивач, як на такі, що свідчать про відсутність у ПрАТ «Трускавецькурорт» цивільної дієздатності, насправді не є такими, оскільки жодним чином не впливають на можливість набуття та здійснення ПрАТ «Трускавецькурорт» цивільних прав та обов`язків через свої органи управління та на визначену статутом чи законом компетенцію цих органів.

На думку відповідача наведені позивачем обставини, що у ПрАТ «Трускавецькурорт» в період з 09.10.2015р. по 26.02.2016р. був відсутній акт про надання гірничого відводу, а з 16.08.2016р. по 28.08.2017р. спеціальний дозвіл на користування надрами не відповідають дійсності, не мають відношення до змісту оспорюваних ним договорів, оскільки стосуються питань користування надрами (видобування мінеральних вод) та відносин між надрокористувачем та органами державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики у сфері надрокористування.

Щодо твердження позивача, що між сторонами оспорюваних ним договорів не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цих договорів, а саме ціни договору відповідач зазначив, що з урахуваннямст.638 ЦК України, ст.ст.180,189 ГК України, а також вказаних позивачем в позові та підтверджених відповідачем обставин того, що між сторонами було укладено договори, визнання яких недійсними є предметом позову, сам факт укладення цих договорів вже свідчить про те, що сторони досягнули згоди з усіх їх істотних умов, в тому числі і щодо ціни.

Відповідач заперечив проти твердження позивача про те, що останній листом №245 від 07.04.2016р. повідомляв відповідача про неприйнятність пропозиції №83 від 22.01.2016р., який позивач помилково вважає відмовою від пропозиції №83 від 22.01.2016р. та водночас новою пропозицією.

До моменту одержання ПрАТ «Трускавецькурорт» заявки позивача (25.01.2016р.) на постачання мінеральних вод у відповідь на пропозицію №83 від 22.01.2016р., позивач не відкликав цієї заявки. Крім цього протягом січня 2016 року щоденно уповноважені представники відповідача приїжджали та отримували у ПрАТ «Трускавецькурорт» мінеральні води. Відтак ця пропозиція ПрАТ «Трускавецькурорт» в силу ст. 642 ЦК України вважається прийнятою, а відповідний договір укладений. В подальшому припинення відносин сторін за цим договором можливе лише у випадку припинення самого договору в порядку встановленому цивільним законодавством. Позивач не звертався до ПрАТ «Трускавецькурорт» з вимогами розірвати (припинити) укладений між сторонами договір. Жодних інших договорів, які б діяли між сторонами протягом 2016 року не укладалось.

Лист позивача №245 від 07.04.2016р. не містив жодної пропозиції про укладення договору, а містив лише пропозицію надіслати акти наданих послуг з відпуску мінеральних вод за вже укладеним між сторонами договором. Позивач пропонував вказати в цих актах вартість отриманих ним мінеральної вод за цінами, що не відповідали умовам укладеного між сторонами договору, ця пропозиція була проігнорована товариством.

Протягом 2017 та 2018 років позивач взагалі не звертався до ПрАТ «Трускавецькурорт», а ні з вимогами розірвати (припинити) укладений між сторонами договір, а ні з будь-якими іншими вимогами чи пропозиціями, а уповноважені представники відповідача на виконання укладеного договору також щоденно приїжджали та отримували у ПрАТ «Трускавецькурорт» мінеральні води.

Посилання позивача на встановлення Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку, на думку відповідача є безпідставним. Такі порушення не мають наслідком недійсність договорів чи окремих положень цих договорів, що визначають ціну товару, укладених з суб`єктами, які займають монопольне становище на ринку. Такі порушення навіть не є підставою для визнання цих договорів недійсними.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач частково здійснював оплату за поставлені йому мінеральні води, водночас при здійсненні платежів вказував договір, який 31.12.2015р. припинив свою дію внаслідок закінчення його строку і за яким у позивача не було заборгованості перед ПрАТ «Трускавецькурорт».

Відтак відповідач у своїй вимозі про погашення заборгованості №208 від 24.04.2019 р. заявив про те, що усі суми сплачені позивачем після 31.03.2016р. ПрАТ «Трускавецькурорт» зарахувало як оплату за поставлені протягом 2016-2018 р.р. мінеральні води по мірі виникнення заборгованості, а саме за мінеральні води поставлені у 2016 році (повністю) та за мінеральні води поставлені у 2017 році (частково).

У відповіді позивача №245 від 02.05.2019р. на вимогу ПрАТ «Трускавецькурорт» №208 від 24.04.2019 р. ним не було висловлено незгоду ні щодо обсягів постачання мінеральних вод, ні щодо здійсненого ПрАТ «Трускавецькурорт» зарахуванням оплат за постачання мінеральних вод, що свідчить про прийняття сторонами належного виконання товариством своїх зобов`язань щодо постачання та припинення зобов`язань позивача з оплати мінеральних вод поставлених у 2016 році та частково у 2017 шляхом зарахування відповідно до ст. 601 ЦК України.

Щодо посилання позивача на відсутність у відповідача спеціального дозволу на користування надрами, відповідач зазначає наступне.

Відсутність у юридичної особи спеціального дозволу на провадження певної діяльності, якщо відповідно до закону така діяльність може провадитись лише за наявності такого дозволу, жодним чином не впливає на дієздатність цієї юридичної особи.

Спеціальний дозвіл на користування надрами, який було видано відповідачу, надавав право на видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ), а предметом оспорюваних позивачем договорів було постачання мінеральних вод.

Відповідно до п.22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003р. №1540, дія дозволу на користування надрами, у тому числі нафтогазоносними, може бути тимчасово зупинена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду і екологічного контролю та органів місцевого самоврядування.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр є Державна служба геології та надр України, відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1174. Згідно з п.9 цього положення Держгеонадра у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Таким чином, єдиним можливим доказом зупинення дії чи анулювання спеціального дозволу на користування надрами може бути відповідний наказ Державної служби геології та надр України. Ні позивачем, а ні іншими учасниками справи не було надано як доказів наказів (їх копій) Державної служби геології та надр України про зупинення дії чи анулювання виданого відповідачу спеціального дозволу на користування надрами.

З наданої позивачем інформації з сайту ДНВП «Геоінформ України» вбачається, що наказ Держгеонадр України №253 від 16.08.2016р. постійно змінювався, зокрема щодо набрання чинності пунктом 4 додатку 2 цього наказу, в частині зупинення дії спецдозволу відповідача.

На підставі вищенаведених обгрунтувань відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позиція третьої особи-1.

Третя особа-1 виклала свою позицію у поясненні поданому 25.11.2019 р. (вих.№63-02/4371 від 21.11.2019 р.).

Зокрема зазначила, що Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішенням № 61 р/к від 07.12.2017р. у справі № 3-02-9/2016. У даному рішенні встановлено, що ПАТ «Трускавецькурорт» за період 2015, 2016 та січень-вересень 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку забезпечення гідромінеральною сировиною Трускавецького родовища в бюветах № 1, 2 із часткою 100% відповідно до ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також визнано, що ПАТ «Трускавецькурорт» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.1 ч.2 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 2 ст. 50 цього ж Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення гідромінеральною сировиною Трускавецького родовища в бюветах № 1, 2 шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ПАТ «Трускавецькурорт» було накладено штраф у розмірі 68 000 гри.

Рішення № 61 р/к від 07.12.2017р. у справі № 3-02-9/2016 ПАТ «Трускавецькурорт» не оскаржувало в судовому порядку, штраф сплачено.

Позиція третьої особи-2.

Третя особа-2 виклала свою позицію у поясненні поданому 05.12.2019 р. (вих.№ 9.1/11/292/19 від 02.12.2019 р.).

Зокрема зазначила, що як стало відомо про недотримання вимог законодавства про надра від Народного депутата України С. Євтушка який, в свою чергу, звертався до Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство) з питанням про дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони довкілля ПрАТ «Трускавецькурорт».

З листів Міністерства та Держгеонадра, наданих народному депутату, позивач дізнався про те, що ПрАТ «Трускавецькурорт» в період з 16.08.2016 р. по 28.08.2017 р. не мав спеціального дозволу на користування надрами тобто, видобував корисні копалини незаконно, оскільки дія дозволу була зупинена наказом Держгеонадр від 16.08.2016 №253 та поновлена наказом Держгеонадр від 28.08.2017 р. №377.

Окрім того, органами охорони навколишнього природного середовища встановлено відсутність акту про надання гірничого відводу з 09.10.2015 р. по 26.02.2016 р., відсутність договорів на право користування земельними ділянками тощо, що також свідчить про відсутність у відповідача прав на користування надрами, видобування мінеральної сировини та її відчуження.

Третя особа-2 зазначила, що відповідно до ст.4 Кодексу України «Про надра» надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Користування зазначеного у матеріалах справи виду надрами здійснюється на підставі спеціальних дозволів та гірничих відводів. Користування надрами за відсутності вказаних дозвільних документів забороняється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 148 ГК України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурси можуть надаватися суб`єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

На підставі вищевказаного третя особа-2 просить прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Обставини встановлені судом.

01.01.2015р. ПрАТ «Трускавецькурорт» (постачальник) та ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» (споживач) укладено було укладено договір № 070-01 про надання послуг з постачання мінеральних вод мінералопроводом (на вивіз) та для відбору в бюветах.

Відповідно до умов цього договору, встановлювалися наступні ціни на мінеральні води: для ванн - 110грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) на вивіз - 3 400грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) в бюветах - 4, 08грн за 1 ліжко-день (1,2л); термін дії договору визначено сторонами до 31.12.2015р. 01.04.2015р. між сторонами укладено Угоду № 010-04 про внесення змін до Договору № 070-01, за умовами якої змінено ціни на мінеральні води: для ванн - 159грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) на вивіз - 4 980грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1,2,3) в бюветах - 5,976грн за 1 ліжко-день (1,2л).

03.12.2015р. постачальник - ПрАТ «Трускавецькурорт» повідомив ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» про збільшення ціни з 01.01.2016р. на 55% від первинної (встановленої в договорі) на мінеральні води: для ванн - 240грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) на вивіз - 7 500грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) в бюветах - 9,00грн. за 1 ліжко-день (1,2л).

Разом із листом, ПрАТ «Трускавецькурорт» надіслав позивачу не підписаний постачальником примірник договору про надання послуг з постачання мінеральних вод з додатком, в якому визначені розцінки за послуги аналогічні наведеним у листі від 03.12.2015р.

22.12.2015р. ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» надало відповідь, в якій зазначено про неприйнятність цін у зв`язку із їх завищенням, а також про звернення до Антимонопольного комітету для перевірки калькуляції затрат.

Між ПрАТ «Трускавецькурорт» (продавець) та ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» (покупець) укладено господарські договори про надання послуг з постачання мінеральних вод у спрощеній формі, шляхом обміну листами, а саме:

- на 2016р. - на підставі пропозицій ПрАТ «Трускавецькурорт» № 1993 від 03.12.2015р. та № 83 від 22.01.2016р.;

- на 2017р. - на підставі пропозицій ПрАТ «Трускавецькурорт» № 2070/1 від 09.12.2016р. та № 33 від 25.01.2017р.

Зокрема 22.01.2016р. ПрАТ «Трускавецькурорт» надало ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» пропозицію № 83 про постачання мінеральних вод у 2016р. з умовою, що постачання мінеральних вод здійснюватиметься на підставі відповідних заявок, а їх облік за показниками лічильників (мінеральних вод для ванн) та за відомостями на відпуск мінеральних вод (питних мінеральних вод).

25.01.2016р. ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» подало заявку на 2016рік, проте за надані послуги оплачувало на підставі укладеного раніше договору № 070-01 від 01.01.2015р.

21.03.2016р. ПрАТ «Трускавецькурорт» надіслали претензію з вимогою про сплату 131 430,00 грн. заборгованості за надані послуги за період з 01.01.20116р. по 29.02.2016р. 31.03.2016р. ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» надало відповідь на претензію та зазначило, що погоджується оплатити надані послуги на умовах та за цінами визначеними договором № 070-01 від 01.01.2015р. Зазначило, що оскільки ціни, визначені в претензії базувалися не на умовах договору, а на пропозиціях ПрАТ «Трускавецькурорт», які не були погоджені споживачем, а також у зв`язку з тим, що постачальник визначив необґрунтовані ціни, зловживаючи монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

07.04.2016р. ТзОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» повідомив відповідача про те, що погоджує укладення договору про надання послуг з постачання мінеральних вод на умовах та за ціною, визначених договором № 070-01 від 01.01.2015р. та вважає неприйнятними умови, викладені у пропозиції № 83 від 22.01.2016р.

05.05.2016р. ТзОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» надав відповідь відповідачу за змістом схожу до попередньої і повідомив, що антимонопольним комітетом проводиться перевірка обґрунтованості цін на мінеральні води.

09.12.2016 р. ПрАТ «Трускавецькурорт» надало ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» лист за № 2070/1 від 01.12.2016р. про постачання мінеральних вод у 2017р., яким повідомило про зміну цін на мінеральні води.

25.01.2017 р. постачальник - ПрАТ «Трускавецькурорт» повідомив ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» про збільшення ціни з 01.01.2017 р. на мінеральні води: для ванн 280 грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) на вивіз - 8 750грн за 1 куб. м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) в бюветах - 10,50 грн за 1 ліжко-день (1,2л).

Протягом 2017 р., як і у 2016 р., позивач продовжував наполягати на тому, що погоджується укласти договір лише за цінами та на умовах, визначених договором № 070-01 від 01.01.2015 р.

26.01.2017 р. ПрАТ «Трускавецькурорт» надало ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» лист за № 33 від 25.01.2017 р. з пропозицією про постачання мінеральних вод на 2017 р.

02.02.2017 р. ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» подало заявку на постачання мінеральних вод у першому кварталі 2017 р.

05.04.2017 р. ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» подало заявку на постачання мінеральних вод у квітні, травні 2017 р.

24.05.2017 р. ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» подало заявку на постачання мінеральних вод на червень-грудень 2017 р. Проте, як і в 2016 році за постачання мінеральних вод оплачувало на підставі договору № 070-01 від 01.01.2015р.

ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» перераховувало кошти ПрАТ «Трускавецькурорт» за постачання мінеральних вод на підставі договору № 070-01.

ПрАТ «Трускавецькурорт» листом від 24.04.2019 р. пред`явило претензію позивачу про стягнення коштів, що становлять різницю між цінами, визначеними договором № 070-01 та сплаченими позивачем, і цінами вказаними відповідачем у пропозиціях № 83 та № 33.

11.06.2019 р. ПрАТ «Трускавецькурорт» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» про стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р.

ТзОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» звернулося до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зі скаргою про порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції та необгрунтоване завищення цін на товари і послуги.

Рішенням № 61 р/к від 07.12.2017 р. у справі № 3-02-9/2016 адміністративна колегія ЛОТВ Антимонопольного комітету України встановила порушення ПрАТ «Трускавецькурорт» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 2 ст. 50 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення гідромінеральною сировиною Трускавецького родовища шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку; та постановила: 1. Визнати, що за період 2015, 2016 та січень-вересень 2017р. ПрАТ «Трускавецькурорт» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку забезпечення гідромінеральною сировиною Трускавецького родовища в бюветах 1, 2 із часткою 100% відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції». 2. Визнати, що ПрАТ «Трускавецькурорт» вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 2 ст. 50 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забезпечення гідромінеральною сировиною Трускавецького родовища шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов значної конкуренції на ринку. 3. За порушення визначене у п. 2 резолютивної частини цього рішення накласти на ПрАТ «Трускавецькурорт» штраф у розмірі 68 000, 00грн.

Рішення адміністративної колегії ЛОТВ Антимонопольного комітету України відповідачем не було оскаржено в судовому порядку.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на відсутність у відповідача акту про надання гірничого відводу у період з 09.10.2015 р. по 26.02.2016 р. та відсутність спеціального дозволу на користування надрами у період з 16.08.2016 р. по 28.08.2017 р.

Окрім цього, на думку позивача, у відповідача був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення договорів щодо продажу/постачання мінеральних вод, адже в період з 09.10.2015р. по 26.02.2016р., у відповідача був відсутній акт про надання гірничого відводу, а в період з 16.08.2016р. по 28.08.2017р. відповідач не мав спеціального дозволу на користування надрами.

Посилаючись на положення ч.ч. 4, 5 ст.148, ст.ст. 30, 151,181, 188 ГК України, ч.1 ст.4, ст.ст.16,17 Кодексу України Про надра, ст.ст. 203, 215, 646 ЦК України, позивач просить визнати недійними господарські договори, укладені між ПрАТ «Трускавецькурорт» та ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» про надання послуг з постачання мінеральних вод у спрощеній формі, шляхом обміну листами, а саме: на 2016 р. на підставі пропозицій ПрАТ «Трускавецькурорт» № 1993 від 03.12.2015 р. та № 83 від 22.01.2016 р.; на 2017 рік на підставі пропозицій №2070/1 від 09.12.2016 р. та № 33 від 25.01.2017 р.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

01.01.2015 р. між ПрАТ «Трускавецькурорт» (постачальник) та ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» (споживач) укладено договір №070-01 про надання послуг з постачання мінеральних вод мінералопроводом (на вивіз) та для відбору в бюветах.

Відповідно до п. 4.1. даного договору, останній вступає в силу з дня його підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

Згідно п. 7.2 договору, умови договору можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу.

Додатком №1 до зазначеного договору є «Розцінка за послуги згідно з договором (з 01.01.2015 р.)», у якому сторони погодили назву мінеральних вод, одиницю виміру та ціну.

До закінчення дії договору, 01.04.2015 р, між сторонами була укладена угода №010-04 про внесення змін до договору №070-01 від 01.01.2015 р. про надання послуг з постачання мінеральних вод мінералпроводом (на вивіз) та для відбору в бюветах, якою внесено зміни в додаток №1 до договору та викладено його в новій редакції.

В порядку, передбаченому п.7.2. сторони не вносили змін в умови п.4.1. цього договору, яким врегульовано його строк дії. Таким чином, договір від 01.01.2015 р. припинив свою дію 31.12.2015 р.

Вказана обставина встановлена рішенням суду у справі 914/1158/19 від 14.11.2019 р. з чим погодився Західний апеляційний господарський суд у постанові від 24.03.2020 р. переглядаючи рішення суду.

В період з 2016 по 2018 роки між сторонами здійснювались господарські операції з постачання мінеральної води на підставі договорів, укладених у спрощений спосіб шляхом обміну листами.

Порядок та особливості укладення договорів, зокрема, господарських, врегульовано ст.ст.638-649 ЦК України, ст.ст.179-187 ГК України.

Так, згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом положень ч.1ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1.ст.627 ЦК України).

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договору не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склались на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

За приписами ст.ст.180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозицій однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції (акцепту) іншою стороною. Згідно з ч.1. ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутись не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов, а шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір (ч.2 ст. 642 ЦК України).

Відповідач надіслав позивачу лист за №1993 від 03.12.2015 р., у якому повідомляв що з 01.01.2016 р. вартість з послуг постачання мінеральних вод становитиме: мінеральні води для ванн - 240 грн за 1 куб.м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) на вивіз - 7500 грн за 1 куб.м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) в бюветах - 9,00 грн за 1 ліжко-день (1,2 л). Разом з листом відповідачу надіслано проект договору без номера та без дати про надання послуг з постачання мінеральних вод мінералопроводом (на вивіз) та для відбору в бюветах разом із додатком №1 «Розцінка за послуги згідно з договором з 01.01.2016 р».

22.12.2015 р. листом за №840, який отриманий відповідачем 22.12.2015 р. позивач повідомив відповідача про те, що не погоджується на вказані у листі №1993 від 03.12.2015 р. ціни з 01.01.2016 року, вважає їх завищеними, а оскільки, підприємство позивача є монополістом у видобутку та реалізації мінеральної води на курорті Трускавець, то позивач повідомив відповідача про те, що звернувся до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету.

22.01.2016 р. за № 83 відповідач скерував позивачу пропозицію щодо надання послуг з постачання мінеральних вод», яка позивачем отримана того ж дня. У пропозиції №83 відповідач вказував, що з 01.01.2016 р. вартість послуг з постачання мінеральних вод для усіх споживачів становить: мінеральні води для ванн - 240 грн за 1 куб.м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) на вивіз - 7500 грн за 1 куб.м; питні мінеральні води (природна мінеральна вода «Нафтуся», джерело № 1, 2, 3) в бюветах - 9,00 грн за 1 ліжко-день (1,2 л), в т.ч. ПДВ. Повідомлялось також, що про зміну вартості послуг відповідач інформував позивача в грудні 2015 р. У пропозиції йшлось і про те, що у зв`язку із закінченням 31.12. 2015 р. строку дії договору про надання послуг з постачання мінеральних вод мінералопроводом (на вивіз) та для відбору в бюветах, ПрАТ «Трускавецькурорт» в грудні 2015 року було запропоновано позивачу укласти новий договір на 2016 рік та надано проект відповідного договору для підписання. Оскільки, до 22.01.2016 р. ТОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» не укладено з ПрАТ «Трускавецькурорт» новий договір на 2016 рік, відповідач повідомляв позивача, що до моменту укладення відповідного договору, постачання мінеральної води може здійснюватись лише на підставі відповідної заявки (форма заявки додавалась). У пропозиції №83 також повідомлялось, що облік постачання мінеральних вод здійснюватиметься за показниками лічильників (для мінеральних вод для ванн), за відомостями на відпуск мінеральних вод (для питних мінеральних вод на вивіз) та довідками споживача про фактичну кількість проведених його відпочиваючими ліжко-днів (для питних мінеральних вод в бюветах). Повідомлялось також, що постачання мінеральних вод на вивіз здійснюватиметься виключено уповноваженій особі споживача (позивача).

25.01.2016 р. позивач оформив заявку на постачання мінеральної води, зі змісту якої слідує, що ТзОВ «Готельно-курортний комплекс «Карпати» просить ПрАТ «Трускавецькурорт» протягом 2016 р. надавати послуги з постачання мінеральних вод, назва яких запропонована відповідачем у пропозиції №83 від 22.01.2016 р. Заявка містила також обсяги постачання по місяцях кожного виду мінеральної води, яку мав намір отримати позивач. Крім того, у заявці чітко вказано, що позивач просив відповідача про поставку мінеральної води протягом 2016 року на умовах, оголошених ПрАТ «Трускавецькурорт» у пропозиції № 83 від 22.01.2016 р.