Тальнівський районний суд Черкаської області

У Х В А Л А

Єдиний унікальнийномер: 704/1233/17

Номер провадження:2/704/15/20

05.10.2020 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі суду:

головуючого-судді: Фролова О.Л.

при секретарі судового засідання: Кремсалюк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - фермерське господарство «Лащова» про визнання незаконним і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсним та скасування державної реєстрації прав,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що Звенигородською місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок державної власності з порушенням встановленого законом порядку зміни їх цільового призначення. Так, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Черкаській області щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адмінмежах Папужинської сільської ради Тальнівського району на земельну ділянку площею 9,9989 га. Відповідними наказами Головного управління Держземагентства були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та в подальшому укладені договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 та ФГ «Зернятко Плюс». Таким чином, з моменту отримання ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки в оренду останній не створюючи жодного фермерського господарства передає в суборенду отримані для ведення фермерського господарства земельні ділянки ФГ «Зернятко Плюс», а в подальшому ФГ «Лащова». Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців фермерське господарства «Зернятко Плюс» засноване 02.12.2013 року, тобто до отримання земельних ділянок в оренду. Позивач вважає, що оскільки накази Головного управління Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду є протиправними оскільки прийняті з порушенням законодавства, то договори оренди землі підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити та заперечив проти клопотання про закриття справи.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши учасників, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство» скористався своїм правом та звернувся до Головного управління Держземагентства з відповідними заявами про отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, надавши відповідні документи.

Так, за наслідком розгляду заяв ОСОБА_1 наказом Головного управління Держземагентства в Черкаській області від 16.09.2014№ ЧК/7124088200:01:001/0634надано дозвілна розробленнядокументації ізземлеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 9,9989 га., що знаходяться за межами населеного пункту в адмінмежах Папужинської сільської ради Тальнівського району.

Наказом Головного управління Держземагентства в Черкаській області від 26.02.2015№ 23-1099/14-15-СГзатверджено проектземлеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 9,9989 га. розташованої за межами населеного пункту в адмінмежах Папужинської сільської ради Тальнівського району.

На підставі наказу від 26.02.2015 №23-1099/14-15-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 26.02.2015 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7124088200:01:001:0634, площею 9,9989 га., розташованої в адмінмежах Папужинської сільської ради Тальнівського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.07.2015 за індексним номером 23271353.

Вищезазначені обставини в судових засіданнях не оспорювались.

Згідно ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ін.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство", статтею 1 якого передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 7 вказаного Закону встановлений порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Згідно ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання позову) у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1, 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При вирішенні питань, пов`язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, слід ураховувати роз`яснення, викладені в п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", з яких вбачається, що земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), та суб`єктивний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (редакція, що набрала чинності з 15.12.2017 року) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у п. 1.2 роз`яснив, що, виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Оскільки в судовому засіданні судом було встановлено, що земельні ділянки були передані відповідачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, тобто для здійснення на них підприємницької діяльності, а не передавалися йому у користування як фізичній особі, крім того, після отримання в оренду даних земельних ділянок на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідач створив ФГ «Лащова», яке на теперішній час використовує земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, то, враховуючи положення ст. 19 ЦПК України, ст. 2, 20 ГПК України, беручи до уваги те, що спори з приводу земельних ділянок, які були надані фізичним особам для ведення фермерського господарства і в подальшому використовувалися ними у господарській діяльності фермерського господарства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 р. по справі №275/82/18 вказано, що оскільки після державної реєстрації договорів оренди засновано і зареєстровано фермерське господарство, у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації і оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органами державної влади щодо користування земельними ділянками наданими із земель державної або комунальної власності підвідомчі господарським судам.

Керуючись ст. 19, 255, 256, 258-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - фермерське господарство «Лащова» про визнання незаконним і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсним та скасування державної реєстрації прав, закрити.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Розгляд таких справ належить до юрисдикції господарських судів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна судова ухвала складена 06.10.2020 року.

Суддя О.Л. Фролов