ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1406/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Урсу І.М. на підставі ордеру;

Від відповідача: Попов М.М. на підставі ордеру;

Від третіх осіб: не з`явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом громадської організації „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог до громадської організації „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської Національної академії харчових технологій, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог (далі по тексту ГО „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог) звернулася до господарського суду із позовною заявою до громадської організації „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа (далі по тексту ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа) про визнання недійсною угоди про колективне членство від 01.05.2008р., укладеної між позивачем та відповідачем. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем наголошено, що угода про колективне членство від 01.05.2008р. є удаваним правочином, а саме договором оренди, за умовами якого відповідачу було передано в користування державне нерухоме майно, закріплене на праві господарського відання за Одеською Національною академією харчових технологій.

Ухвалою суду від 25.05.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. При цьому, судом було залучено Одеську Національну академію харчових технологій (далі по тексту Академія) та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, відповідачем було наголошено про недоведеність позивачем факту порушення його прав в результаті укладення спірної угоди, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідачем було зроблено заяву про застосування інституту позовної давності до заявлених ГО „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог позовних вимог та відмову у позові.

Академія у поданих до суду письмових поясненнях просила задовольнити заявлені ГО „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог позовні вимоги у повному обсязі. Так, третьою особою було наголошено, що угода про колективне членство від 01.05.2008р. є удаваним правочином, укладеним з метою приховання іншого договору договору оренди, укладеного із порушенням вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна. Наведене, за переконанням Академії, є підставою для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання договору недійсним.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі, письмових пояснень на подану ГО „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог позовну заяву до господарського суду від третьої особи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1 Статуту ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог, затвердженого рішенням загальних зборів, яке оформлено протоколом №2 від 28.01.2004р., клуб є об`єднанням громадян, який створений для реалізації задоволення своїх спортивних та інших спільних інтересів. Головною метою діяльності клубу є популяризація та розвиток фізичної культури студентів, аспірантів, викладачів та співробітників Академії, а також членів їх сімей та членів клубу спільно з кафедрою фізичного виховання та ректором Академії.

02.01.2008р. між ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог та Академією було укладено угоду про організацію діяльності у сфері фізичної культури з метою реалізації уставних цілей сторін договору.

Відповідно до п. 3.1 договору про організацію діяльності у сфері фізичної культури від 02.01.2008р. Академія зобов`язується виділити ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог спортивні зали для проведення фізкультурно-оздоровчих робіт, а саме: занять в спортивних секціях, тренувань збірних академії, занять для студентів, співробітників Академії та членів ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог.

01.05.2008р. між ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог та ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа, а також за погодженням Академії, було укладено угоду про колективне членство, відповідно до п. п. 1, 3 якої ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа вступає до членів ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог для участі у спортивно-оздоровчих заходів та соціально-громадській діяльності ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог в якості колективного члена. Вступаючи до членів ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог, ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа в якості вступного внеску приймає на себе зобов`язання провести власними силами та за власний рахунок капітальний ремонт спортивного залу, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 116, що знаходиться у користуванні ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог.

Відповідно до п. 4 угоди про колективне членство від 01.05.2008р. ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог, приймаючи до членів ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа за умови виконання останнім прийнятого на себе обов`язку щодо проведення капітального ремонту: виділяє відповідачеві у вільний від академічних занять час можливість проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у спортивному залі за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 116; забезпечує схоронність майна ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа; гарантує право використання даного спортивного залу за погодженим графіком протягом 10 років; гарантує право використання даного спортивного залу після закінчення вказаного строку (10 років) протягом 5 років.

Згідно з п. 5 угоди про колективне членство від 01.05.2008р. членство ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа в ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог не може бути припинено за закінченням сумарного строку, який складається із строків, указаних в п.п. 4.3, 4.4 даної угоди.

Положеннями п. 13 угоди про колективне членство від 01.05.2008р. дана угода складена у двох примірниках та діє з 01.05.2008р. до 01.05.2013р. з правом пролонгації.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №49893532 від 15.12.2015р. вбачається, що комплекс будівель та споруд Академії, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 112, загальною площею 11466,4 кв. м., належать на праві власності державі в особі Міністерства освіти і науки України.

Наказом Міністерства освіти і науки України №270 від 15.03.2016р. за Академією на праві господарського відання було закріплене нерухоме майно, зазначене в додатку до наказу, зокрема, спортзал при гуртожитку №1, площею 404,3 кв. м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.01.2019р. по справі №916/3170/17 у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Академії, про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди №11599 від 30.06.2017р. та виселення відповідача із приміщення спортивного залу, розташованого на першому поверсі гуртожитку №1, площею 316,5 кв. м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час вирішення спору по справі №916/3170/17 господарським судом було встановлено, що ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа протягом 10 років використовує приміщення спортивного залу, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, на підставі угоди про колективне членство від 01.05.2008р., яка укладена між ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа та ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог і погоджена Одеською Національною академією харчових технологій. При цьому, судом наголошено, що угода про колективне членство від 01.05.2008р. у встановленому законом порядку визнана недійсною не була, сторонами не розривалась, а, отже, є чинною.

З огляду на викладене, у межах справи №916/3170/17 судом було встановлено факт використання ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа приміщення спортивного залу відповідно до умов угоди про колективне членство від 01.05.2008р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. по справі №916/2451/19 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Одеської Національної академії харчових технологій до громадського об`єднання „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, про розірвання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю №2/17 від 07.09.2017р., укладеного між сторонами по справі; виселення відповідача із займаного приміщення спортивного залу, розташованого на першому поверсі гуртожитку №1, площею 316,5 кв. м., за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, що перебуває на балансі Академії; стягнення із відповідача 1104573,28 грн.

Слід зазначити, що станом на момент вирішення судом даного спору рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. по справі №916/2451/19 законної сили не набрало.

Листом №13-10-03410 від 18.08.2020р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях у відповідь на запит представника ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа було повідомлено, що на обліку та сфері управління фонду не перебуває державне нерухоме майно, яке належить Академії.

Крім того, листом №212/р4 від 20.08.2020р. Академією у відповідь на запит представника ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа було повідомлено, що у період до 09.12.2015р. приміщення спортивного залу, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, знаходилося у користуванні Академії на законних підставах, правова оцінка яким надавалась судом у межах справи №916/490/15-г про визнання права власності за державою.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа про визнання договору недійсним, позивачем було наголошено про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з невідповідністю угоди вимогам Закону України „Про оренду державного та комунального майна. При цьому, у поданій до суду відповіді на відзив позивачем було наголошено, що останній ніколи не вважав угоду про колективне членство підставою для використання відповідачем приміщення спортивного залу. Наявність у відповідача права на використання приміщення спортивного залу на підставі оспорюваного правочину вперше було встановлено рішенням суду від 08.01.2019р. по справі №916/3170/17, а, отже, саме з цього моменту і необхідно розраховувати строк позовної давності для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами. Наведене, за переконанням позивача, свідчить про відсутність правових підстав для застосування інституту позовної давності до заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Господарський суд, враховуючи, що предметом заявлених ГО „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог позовних вимог до ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа є вимога про визнання угоди про колективне членство від 01.05.2008р. недійсною з підстав невідповідності вказаного правочину вимогам чинного законодавства, яким врегульовані питання оренди державного та комунального майна, суд вважає за необхідне насамперед надати правову оцінку доводам позивача з приводу укладання між сторонами удаваного правочину.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 235 ЦК України врегульовано, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Так, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, які можуть підтверджувати, що сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі ч. 2 ст. 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі № 927/451/18.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 01.05.2008р. між ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог та ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа, за погодженням Академії, було укладено угоду про колективне членство, умовами якої передбачено обов`язок позивача забезпечити відповідачеві можливість проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у спортивному залі Академії.

Як зазначалось вище по тексту рішення, за результатами розгляду справи №916/3170/17, предметом позовних вимог у межах якої були вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа про стягнення, розірвання договору оренди та виселення, господарським судом було встановлено, що ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа протягом 10 років використовує приміщення спортивного залу, площею площею 316,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, на підставі угоди про колективне членство від 01.05.2008р., яка укладена між ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа та ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог і погоджена Академією.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене вище, враховуючи преюдиціальне значення обставин, встановлених рішенням суду від 08.01.2019р. по справі №916/3170/17 щодо використання відповідачем спірного приміщення відповідно до умов угоди про колективне членство від 01.05.2008р., господарський суд доходить висновку про наявність у ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа права на використання приміщення спортивного залу, який є об`єктом права державної власності, на підставі оспорюваного правочину.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності їх структурних підрозділів станом на момент укладення між сторонами по справі угоди про колективне членство від 01.05.2008р. були врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-XII (з наступними змінами та доповненнями; в редакції чинній на дату укладання угоди; далі по тексту Закон України „Про оренду державного та комунального майна).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Згідно зі ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Положеннями ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Згідно зі ст. 20 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.

Як зазначалось вище по тексту рішення, ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа використовує приміщення спортивного залу, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 112, площа якого складає 316,5 кв.м.

Враховуючи вимоги ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, а також приймаючи до уваги площу приміщення спортивного залу, яка знаходиться у користуванні ГО Спортивний клуб дзюдо, самбо Європа, господарський суд доходить висновку про наявність саме у Фонду державного майна України повноважень на передачу в оренду нерухомого державного майна, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог, навіть за умови отримання погодження від Академії, права на передання державного нерухомого майна у користування відповідачу на підставі спірної угоди.

Підсумовуючи вищевикладені приписи чинного законодавства, господарський суд доходить висновку про укладення між ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог та ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа удаваного правочину - угоди про колективне членство від 01.05.2008р., який за своєю правовою природою є договором оренди державного майна. Враховуючи відсутність у ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог права на передання у користування ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа державного нерухомого майна, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання угоди про колективне членство від 01.05.2008р. недійсною.

Проте, вирішуючи питання про задоволення заявлених ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог позовних вимог до ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа про визнання недійсною угоди про колективне членство від 01.05.2008р., господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку поданій відповідачем заяві про застосування інституту позовної давності до заявлених у межах даної справи вимог.

Приписами п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Предметом даного спору є вимога ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог про визнання угоди про колективне членство від 01.05.2008р. недійсною. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що трирічний строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами повинен розраховуватись з моменту складення позивачем вказаної угоди. Таким чином, трирічний строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про визнання угоди про колективне членство від 01.05.2008р. недійсною сплинув 01.05.2011р.

При цьому, господарським судом відхиляються доводи ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог про правомірність розрахунку строку позовної давності після остаточного вирішення господарським судом спору по справі №916/3170/17, у межах якої було встановлено наявність у відповідача права на використання приміщення спортивного залу на підставі оспорюваного правочину. Господарський суд зазначає, що як ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог, так і Академія, якій на праві господарського відання належить приміщення спортивного залу, були обізнані про використання відповідачем вказаного приміщення на підставі даної угоди безпосередньо з моменту її укладання. Таким чином, встановлення судом вказаної обставини у межах розгляду справи №916/3170/17 не змінює перебігу строків позовної давності для звернення позивача до суду із даним позовом.

Позиція господарського суду щодо необхідності розрахунку строку позовної давності для звернення сторони за договором до суду із вимогою про визнання договору недійсним з моменту його укладання відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 13.02.2018р. по справі №910/9452/17, у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/7394/17.

Відповідно до ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

В силу приписів ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи вищенаведені положення цивільного законодавства, якими встановлено умови переривання та зупинення перебігу строків позовної давності, господарський суд зазначає, що наведені ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог по тексту рішення вище доводи, в силу вище наведених приписів чинного законодавства не є підставою для переривання або зупинення строків позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування інституту позовної давності до позовних вимог ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог, враховуючи відсутність клопотання останньої про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, суд, керуючись ст. 267 ЦК України, доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ГО Спортивний клуб ОНАХТ Технолог до ГО „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа про визнання недійсною угоди про колективне членство від 01.05.2008р. з підстав пропуску строку позовної давності.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні позовних вимог громадської організації „Спортивний клуб ОНАХТ „Технолог до громадської організації „Спортивний клуб дзюдо, самбо „Європа про визнання недійсною угоди про колективне членство від 01.05.2008р.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна