ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4172/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області (81652 Львівська область м. Новий Розділ вул. Грушевського 24), департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (79005 м. Львів вул. Конопницької 3), Міністерства охорони здоров`я України (01601 м. Київ вул. Грушевського 7), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» (79035 м. Львів вул. Дністерська 27) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) із позовною заявою до виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області (далі - відповідач-1), департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2), Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач-3), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарським засобом «Брамітоб», починаючи з 01.01.2020;

- зобов`язати відповідачів у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили забезпечити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарським засобом «Брамітоб».

Також просить зобов`язати відповідачів подати до суду протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання рішення та стягнути на її користь судові витрати у вигляді понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у жовтні 2019 року зверталася до відповідачів із заявами про термінове забезпечення її доньки лікарським засобом «Брамітоб». Листами Міністерства охорони здоров`я України, департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації позивачку повідомлено про неможливість закупівлі більшої кількості препарату «Брамітоб» у 2019 року у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням та зазначено, що у 2020 році такий буде закуплено комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» після затвердження програми на 2020 рік та виділення коштів. Відповіді від Новороздільської міської ради Львівської області станом на день звернення до суду не отримала. Вважає таку бездіяльність відповідачів щодо забезпечення її доньки лікарським засобом такою, що порушує права останньої, відтак звернулася до суду із цим позовом за захистом порушеного права ОСОБА_2 .

Ухвалою від 03.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та залучено до участі у справі комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Ухвалою суду від 15.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про розгляд справи № 380/4172/20 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.07.2020 поновлено Міністерству охорони здоров`я України процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі, для подання відзиву та продовжено строк розгляду справи № 380/4172/20.

На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 31679 від 24.06.2020), у якому проти позову заперечив. Зазначив, що, на його думку, до повноважень виконавчого комітету не віднесено безпосередньо забезпечення осіб лікарськими засобами та медичними препаратами, оскільки рішення про делегування таких повноважень Львівською обласною державною адміністрацією не приймалося. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 проти позову заперечив, надіслав відзив на позовну заяву (вх. № 32281 від 30.06.2020). Вказав, що у 2019 році у межах бюджетних призначень попереднього року для дітей, хворих на муковісцидоз з хронічною колонізацією синьогнійної палички в дихальних шляхах закуплено 1512 ампул «Брамітоб» загальною вартістю 1556968,77 грн. Дитині ОСОБА_2 безкоштовно видано 168 ампул такого препарату на 2019 рік. З 2020 року препарат «Брамітоб» включено до обласної комплексної програми надання медичної допомоги мешканцям Львівської області на 2017-2020 рр. «Забезпечення дітей-інвалідів і дітей з важкими інтоксикаціями медичними препаратами, виробами медичного призначення та дезінтоксикаційною терапією» і закуплено 1176 ампул препарату «Брамітоб». У червні 2020 року цей препарат отримала, серед інших, і дитина ОСОБА_2 . Зазначив, що до кінця року ОСОБА_2 потребує три упаковки по 56 амп. згаданого препарату на суму 173408,73 грн, що і буде забезпечено у рамках обласної програми. Просить відмовити у задоволенні позову. У повному обсязі.

Від представника відповідача-3 на адресу суду також надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 43131 від 01.09.2020), у якому проти позову заперечив. Вказав, що закупівля лікарських засобів здійснюється МОЗ України за міжнародною непатентованою назвою, тобто за діючою речовиною, а не за торговою маркою певного лікарського засобу. Відповідно до п. 5 постанови № 160 забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами здійснюється закладами охорони здоров`я відповідного профілю за місцем проживання або лікування таких громадян. Крім цього позивачка має право на безоплатний відпуск лікарських засобів дитині з інвалідністю за рецептами лікарів, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1303 від 17.08.1998 муковісцидоз віднесено до Переліку захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно. Вважає, що позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження протиправної бездіяльності МОЗ України, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа правом подати письмові пояснення щодо предмета спору у строк, встановлений ухвалою від 03.06.2020, не скористалася.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 хворіє на рідкісне (орфанне) захворювання муковісцидоз з панкреатичною недостатністю та потребує для життя препарат «Брамітоб» (а.с. 13-19). Ця обставина визнається сторонами.

У 2019 році позивачка звернулася, зокрема, до Міністерства охорони здоров`я України, департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, Новороздільської міської ради Львівської області із заявою про термінове забезпечення її доньки лікарським засобом «Брамітоб».

Міністерство охорони здоров`я України листом за вих. № 03.1-17/49156/2-19 від 20.12.2019 (а.с. 21) та департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації листом за вих. № 07 від 03.01.2020 (а.с. 20) повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням у 2019 році закупівля більшої кількості препарату неможлива. Такий препарат включено до обласної програми «Комплексна програма підтримки галузі охорони здоров`я Львівської області на 2017-2020 роки». Після затвердження програми на 2020 рік та виділення коштів препарат « ІНФОРМАЦІЯ_2 » буде закуплено у 2020 році КНП «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр».

Відповіді від Новороздільської міської ради Львівської області позивачка не отримала.

Вважає, що така бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення її доньки препаратом «Брамітоб» є протиправною, тому звернулася із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Стаття 3 Конституції України визнає здоров`я людини найвищою соціальною цінністю в Україні.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Конституції України охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення зазначеній конституційній нормі у Рішенні № 10-рп/2002 від 29.05.2002, яким підтвердив конституційне право на отримання безоплатної медичної допомоги.

Законом України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до статті 2 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995; ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91) (далі - Конвенція) держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

Статтями 6, 23 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя та забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров`я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров`я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров`я (стаття 24 Конвенції).

Згідно з ст. 53-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801-XII від 19.11.1992 (далі - Закон № 2801-XII) держава забезпечує заходи з профілактики рідкісних (орфанних) захворювань та організацію надання громадянам, які страждають на такі захворювання, відповідної медичної допомоги. З цією метою центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я:

- визначає та затверджує перелік рідкісних (орфанних) захворювань та забезпечує офіційну публікацію цього переліку;

- в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує створення та ведення державного реєстру громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання;

- визначає заходи, необхідні для забезпечення профілактики рідкісних (орфанних) захворювань, та встановлює порядок надання медичної допомоги громадянам, які страждають на ці захворювання.

Громадяни, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, безперебійно та безоплатно забезпечуються необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання відповідно до їх переліку та обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 160 від 31.03.2015 затверджено Порядок забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання (далі - Порядок № 160), відповідно до пунктів 3, 4 якого прийняття рішення щодо необхідності у забезпеченні, продовженні або припиненні забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами, що закуповуються за рахунок коштів:

державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі гуманітарної допомоги, здійснюється утвореною МОЗ комісією;

місцевих бюджетів а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі гуманітарної допомоги - комісіями, утвореними обласними та Київською міською держадміністраціями.

Забезпечення, продовження або припинення забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами здійснюється на підставі відповідного рішення однієї із зазначених у пункті 3 цього Порядку комісії після інформування нею громадянина про таке рішення та отримання його письмової згоди, а для дітей до 14 років та осіб, які в установленому порядку визнані судом недієздатними, - згоди їх законних представників.

Забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами здійснюється закладами охорони здоров`я відповідного профілю за місцем проживання або лікування таких громадян (п. 5 Порядку № 160).

Відповідно до п. 6 Порядку № 160 безперебійне і безоплатне забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами, закупленими за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, здійснюється в межах бюджетних призначень.

Контроль за забезпеченням громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами здійснюється МОЗ. Структурні підрозділи з питань охорони здоров`я обласних та Київської міської держадміністрацій ведуть облік лікарських засобів та харчових продуктів і щокварталу подають МОЗ звітну інформацію із зазначенням найменувань та кількості виданих лікарських засобів та харчових продуктів згідно з реєстром громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, у визначеному Міністерством порядку (пункти 7, 8 Порядку № 160).

З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що держава взяла на себе обов`язок із безперебійного та безоплатного забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами.

Представник відповідача-3 у відзиві на позовну заяву послався на Перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, які здійснюють закупівлі за напрямами використання бюджетних коштів у 2018 році за програмою «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28.03.2018, згідно з яким закупівля товару здійснюється за міжнародною непатентованою назвою, тобто за діючою речовиною. З огляду на зазначене вважає, що лікуючий лікар, враховуючи стан пацієнта, має призначити лікарські засоби відповідно до вимог Протоколу, а не лікарський засіб конкретної марки, яким є «Брамітоб».

Суд критично оцінює такі твердження відповідача-3, оскільки у матеріалах справи містяться докази забезпечення ОСОБА_2 , зокрема у 2019 році, саме лікарським засобом «Брамітоб». Крім цього ні МОЗ України, ні департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації у відповідях на звернення ОСОБА_1 не посилалися на таку обставину як на підставу неможливості забезпечення ОСОБА_2 лікарським засобом. Відтак такі судом до уваги не беруться.

Суд не заперечує твердження представника відповідача-3 на можливість безоплатного відпуску лікарських засобів дитині з інвалідністю за рецептами лікарів, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» № 1303 від 17.08.1998 муковісцидоз віднесено до Переліку захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно, однак не вважає це обставиною, яка спростовує позовні вимоги. Безоплатний відпуск лікарських засобів на підставі вищезазначеної постанови є правом позивачки та не впливає на обов`язок, взятий на себе державою, щодо безоплатного та безперебійного забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання (зокрема і дитини ОСОБА_2 ), необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами.

Як уже встановлено судом, ОСОБА_2 хворіє на рідкісне (орфанне) захворювання муковісцидоз з панкреатичною недостатністю та потребує для життя препарат «Брамітоб».

Доказів забезпечення ОСОБА_2 таким лікарським засобом у 2020 році відповідачами не надано.

Щодо посилання позивачки на те, що саме на виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області покладено обов`язок із забезпечення її доньки препаратом «Брамітоб» суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2801-XII реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

Підпунктом 3 п. «б» ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Згідно із ст. 1 Закону № 280/97-ВР делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо прийняття рішення про делегування виконавчому комітету Новороздільської міської ради Львівської області вищезгаданих повноважень.

Оскільки відповідно до п. 7 Порядку № 160 Міністерство охорони здоров`я здійснює лише контроль за забезпеченням громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами, то організація безпосереднього забезпечення таких громадян лікарськими засобами відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2801-XII та п. 8 Порядку № 160 покладається саме на департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації.

Суд зауважує, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у доньки позивачки права на забезпечення лікарським засобом «Брамітоб», що є предметом спору у даній справі.

Наведене у сукупності свідчить про те, що доводи відповідачів щодо відсутності коштів для закупівлі лікарського засобу судом не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення людей, які хворіють на рідкісні (орфанні) захворювання безперебійно та безоплатно лікарськими засобами є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від узятих на себе зобов`язань шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Відтак департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації допущено протиправну бездіяльність.

Щодо тверджень відповідача-1 про те, що такий не є належним відповідачем суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/7122/17 (провадження 12-78гс19) від 11.09.2019 «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача».

За таких обставин, зважаючи на те, що судом встановлено, що саме на департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації покладено обов`язок щодо забезпечення лікарськими засобами, в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області та Міністерства охорони здоров`я України щодо незабезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарським засобом «Брамітоб», починаючи з 01.01.2020, та зобов`язання таких у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили забезпечити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарським засобом «Брамітоб» слід відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги положення ст. ст. 3, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 49 Конституції України, ч. 2 ст. 11 КАС України, суд доходить висновку, що з метою захисту порушених прав позивачки, яка звернулася до суду в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (ненадання останній ліків, необхідних для її подальшого життя), слід визнати протиправною бездіяльність відповідача - департаменту охорони здоров`я Льввської обласної державної адміністрації, щодо незабезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарським засобом «Брамітоб», починаючи з 01.01.2020, та зобов`язати такого відповідача у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили забезпечити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарським засобом «Брамітоб».

Положеннями статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання відповідачів подати звіт про виконання рішення суду суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми видно, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачка не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме дане рішення суду не буде виконано відповідачем, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому така вимога позивачки не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивачки понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Оскільки до позовної заяви позивачем не додано будь-яких документів, що підтверджують повноваження представника позивачки на представництво її інтересів, доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу (як це визначено ч. 4 ст. 134 КАС України), суд не вирішує питання про їх розподіл.

З огляду на те, що позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору стягненню не підлягають.

У зв`язку з перебуванням судді Качур Р.П. у щорічній основній відпустці у період з 03.08.2020 по 16.09.2020 включно справу розглянуто в перший робочий день судді - 17.09.2020.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації щодо незабезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікарським засобом «Брамітоб», починаючи з 01.01.2020.

3. Зобов`язати департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (79005 м. Львів вул. Конопницької 3; код за ЄДРПОУ 02013047) у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили забезпечити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), лікарським засобом «Брамітоб».

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.П. Качур