Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 вересня 2020 р. справа № 520/9220/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН), у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України розглянути документи, подані ОСОБА_1 для участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України розглянути документи ОСОБА_1 , подані для участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», як такі, що подані ОСОБА_1 у встановлений для їх подання строк;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України допустити ОСОБА_1 до участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та включити ОСОБА_1 до переліку кандидатів на посаду ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 березня 2020 року ОСОБА_1 через кур`єрську службу доставки направив (подав) до МОН заяву про участь у конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на ім`я т.в.о. Міністра освіти і науки України Мандзій Любомири Степанівни , а також усі документи щодо ОСОБА_1 . Після відправки документів позивачу зателефонували з кур`єрської служби та повідомили, що за правилами МОН усі документи приймаються відповідачем тільки через скриньку, розміщену на першому поверсі МОН в будівлі за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 10 . Тому на накладній про відправку документів позивача не проставлено відмітки відповідальним за отримання кореспонденції працівником МОН.

Як вказує позивач, у телефонному режимі на дзвінок позивача працівник МОН повідомив позивачу, що не має інформації щодо розгляду документів, де саме наразі знаходяться документи позивача, йому не відомо, а тому позивач, зрозумівши з відповіді працівників МОН, що його документи можуть бути втрачені, вирішив повторно подати до МОН документи для участі в конкурсі, однак для цього йому необхідно було повторно зібрати пакет документів.

Позивач вказує, що сервісні центри МВС, які видають довідки про відсутність судимості, на період карантину припинили прийом відвідувачів та відновили роботу лише 12 травин 2020 року, заклади охорони здоров`я, які здійснюють видачу довідок про проходження психіатричного огляду, в період квітня-травня 2020 року таких довідок не видавали у зв`язку із запровадженням карантину, отримати документи з відділу кадрів (особовий листок з обліку кадрів, копію трудової книжки тощо) та завірити копії документів позивач протягом тривалого часу не мав можливості у зв`язку зі встановленням особам, які досягли 60-річного віку, обов`язкової самоізоляції, відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 211 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 02 квітня 2020 року № 255). Додатково наказом № 1830Д від 03 квітня 2020 року «Про запровадження режиму карантину та вжиття додаткових заходів запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19» в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» особам (працівникам), які потребують самоізоляції запроваджено простій. Оскільки позивач 1953 року народження, на нього також розповсюджувався запроваджений режим самоізоляції.

Як зазначає позивач, у зв`язку з цим та внаслідок запровадження карантину і пов`язаних з ним обмежувальних заходів постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» повторно зібрати документи для участі в конкурсі позивач зміг лише в червні 2020 року. МОН листом від 19 червня 2020 року відмовило позивачу в розгляді його документів та повідомило, що не має правових підстав допустити його до участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», оскільки пропущено строки для подачі документів для участі в конкурсі.

Позивач вважає, що недотримання відповідачем обов`язку розглянути документи позивача, подані для участі в конкурсі 26 березня 2020 року у встановленому порядку, та повідомити позивача про результати їх розгляду призвело до порушення права позивача на участь в конкурсі, що в свою чергу порушило право позивача на працю як керівника закладу вищої освіти, гарантоване Конституцією України та Законом України «Про вищу освіту». Позивач наголошує, що у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції. Вказане призвело до прояву суб`єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого позивач не був допущений до участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому адміністративний позов не визнав, зазначив, що МОН в установленому порядку оголошено конкурс на заміщення посади ректора ХПІ, інформацію про який розміщено 13 лютого 2020 року на офіційному вебсайті МОН, та призначено дату проведення виборів на 29 квітня 2020 року (наказ МОН від 04.02.2020 № 22-к). Прийом документів здійснювався з 13 лютого до 12 квітня 2020 року.

У зв`язку з встановленням на всій території України карантину, наказ від 04.02.2020 № 22-к визнано таким, що втратив чинність в частині визначення дати проведення виборів ректора ХПІ, та передбачено визначити дату проведення виборів керівника в двотижневий термін після скасування режиму надзвичайної ситуації (наказ МОН від 02.04.2020 № 61-к ).

Виконання інших заходів з організації виборів ректора, передбачених законодавством, здійснення яких не суперечило вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 (зі змінами), МОН забезпечило в установленому порядку. Зокрема, документи претендентів, які надійшли до МОН у визначений термін, було розглянуто в установленому порядку. Претенденти, документи яких відповідають вимогам оголошеного конкурсу, були допущені до участі у виборах. Загальний список кандидатів доведено до університету, як це передбачено частиною третьою Закону та пунктом 13 Методичних рекомендацій (лист МОН від 17.04.2020 № 1/11-2860).

Відповідач наголошує, що продовження терміну прийому документів не передбачено нормативно-правовими актами, що регулюють проведення конкурсу на посаду керівника закладу вищої освіти, а також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 та постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами).

Щодо факту направлення документів ОСОБА_1 до МОН через кур`єрську службу доставки, відповідач вказав, що вся пошта, що надходить до МОН через поштову скриньку, встановлену в холі на першому поверсі міністерства, має бути зареєстрована. Перевірка вхідної кореспонденції у відділі документообігу МОН не виявила зареєстрованих документів.

Відповідачем зазначено, що заяву громадянин ОСОБА_1 (вх. МОН від 12.06.2020 № 5957/0/1-20) розглянуто в установленому порядку і надано відповідь з врахуванням вимог чинного законодавства (лист МОН від 19.06.2020 № 1/11- 4122).

Відповідач вважає, що позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 безпідставні і не можуть бути задоволені, оскільки наведена ним інформація щодо подачі до МОН документів у встановлені терміни, а саме до 12 квітня 2020 року, документально не підтверджується.

Правом надати інші заяви по суті справи сторони не скористалися.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, відзиву, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що наказом МОН від 04.02.2020 № 22-к "Про оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» оголошено конкурс на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Департаменту кадрового забезпечення ( ОСОБА_3 ), серед іншого, наказано організувати прийом і розгляд документів від претендентів на їх відповідність вимогам, передбаченим Законом України «Про вищу освіту», та внести кандидатури претендентів до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», а також забезпечити розміщення оголошення щодо проведення конкурсу на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua).

Пунктом 4 вказаного наказу визначено провести вибори ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» 29 квітня 2020 року.

З відкритих джерел, а саме офіційного веб-сайту Міністерства освіти і науки України (https://mon.gov.ua/ua/news/mon-ogoloshuye-konkurs-na-zajnyattya-posadi-rektora-nacionalnogo-tehnichnogo-universitetu-harkivskij-politehnichnij-universitet) судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України 13 лютого 2020 року розміщено оголошення щодо проведення конкурсу на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» такого змісту: "Міністерство освіти і науки оголошує конкурс на зайняття посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають вчене звання та науковий ступінь і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як десять років.

Строк подання заяв - два місяці з дня опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: - заяву про участь у конкурсі на ім`я засновника, в якій зазначається про застосування або незастосування до претендента обмежень, встановлених частиною другою статті 42 Закону України "Про вищу освіту"; - особовий листок з обліку кадрів з фотографією розміром 3 х 4 сантиметри; - автобіографію; - копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання; - довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1465 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 39, ст. 1656); - довідку про наявність або відсутність судимості; - витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення; - копію паспорта, засвідчену претендентом; - копію трудової книжки; - письмову згоду на збір та обробку персональних даних; - копію посвідчення щодо вільного володіння державною мовою отриманого до 25 вересня 2019 року або документи державного зразка про середню/вищу освіту, в яких зазначено про вивчення предмету/дисципліни, що підтверджують знання української мови; - засвідчену копію довідки про результати перевірки, видану органом, в якому така перевірка проводилася, або письмову заяву на ім`я засновника, в якій повідомляється, що до претендента не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 563 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 85, ст. 2412), та згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно претендента відповідно до зазначеного Закону.

Копії документів, які подаються претендентом/кою (крім копії паспорта), можуть бути засвідчені за місцем роботи претендента/ки, засновником або нотаріально. Документи надсилати на адресу: Міністерство освіти і науки України, проспект Перемоги, 10, м. Київ-135, 01135. Телефон для довідок: 481-32-35; 481-47-92".

Наказом від 02.04.2020 № 61-к з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) наказ МОН від 04.02.2020 № 22-к визнано таким, що втратив чинність в частині визначення дати проведення виборів ректора ХПІ та передбачено визначити дату проведення виборів керівника в двотижневий термін після скасування режиму надзвичайної ситуації.

Листом МОН від 17.04.2020 № 1/11-2860 Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» повідомлено про те, що МОН вносить до закладу вищої освіти для голосування кандидатуру ОСОБА_4 , доктора технічних наук, професора - претендента на посаду ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Дата проведення виборів ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та термін подання протоколу про підрахунок голосів будуть уточнені після завершення періоду карантину.

Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 виявив намір приймати участь у конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», оголошеного наказом МОН від 04.02.2020 № 22-к.

ОСОБА_1 займає посаду завідувача кафедрою мультимедійних інформаційних технологій і систем Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на підставі Контракту з науково-педагогічним працівником Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» від 26 червня 2017 року та наказу №1157С.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми чинного законодавства.

Порядок організації і проведення виборів керівника закладу вищої освіти визначено статтею 42 Закону України «Про вищу освіту» (далі - Закон) і Методичними рекомендаціями щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника закладу вищої освіти, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2014 року № 726 (далі - Методичні рекомендації).

Частиною 3 ст.42 Закону передбачено, що засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) зобов`язаний оголосити конкурс на заміщення посади керівника закладу вищої освіти не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає цю посаду. У разі дострокового припинення повноважень керівника закладу вищої освіти конкурс оголошується протягом тижня з дня утворення вакансії.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) протягом двох місяців з дня оголошення конкурсу на посаду керівника закладу вищої освіти приймає (приймають) пропозиції щодо претендентів на посаду керівника закладу вищої освіти і протягом 10 днів з дня завершення терміну подання відповідних пропозицій вносить (вносять) кандидатури претендентів, які відповідають вимогам цього Закону, до закладу вищої освіти для голосування.

Пунктами 3-8 Методичних рекомендацій регламентовано, що вибори керівника (далі - вибори) проводяться з дотриманням таких принципів: відкритості; гласності; таємного та вільного волевиявлення; добровільної участі у виборах; демократичності; забезпечення рівності прав учасників виборів.

Забезпечення проведення виборів здійснюється засновником (засновниками) вищого навчального закладу або уповноваженим ним (ними) органом (особою) (далі - засновник).

Процедура обрання керівника складається з таких етапів: 1) оголошення конкурсу та прийом документів від претендентів на посаду керівника (далі - претенденти); 2) підготовка виборів; 3) проведення виборів.

Конкурс оголошується засновником. Оголошення про проведення конкурсу не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку контракту особи, яка займає посаду керівника, або протягом тижня з дня утворення вакансії публікується засновником у газеті "Освіта України" та водночас розміщується на його веб-сайті (за наявності) і офіційному веб-сайті вищого навчального закладу.

Засновник може оприлюднювати таке оголошення також в інших друкованих засобах масової інформації.

Оголошення про проведення конкурсу повинне містити: повне найменування вищого навчального закладу; інформацію про строк подання претендентами документів, перелік яких зазначений у пункті 10 цих Методичних рекомендацій; адресу, за якою здійснюється прийом документів; контактну інформацію (номер телефону, адресу електронної пошти); інформацію про дату проведення виборів, яка не повинна припадати на канікулярний період у вищому навчальному закладі.

Як встановлено судом вище, відповідачем прийнято рішення про проведення конкурсу на заміщення посади ректора НТУ "ХПІ" та 13 лютого 2020 року розміщено оголошення на офіційному веб-сайті міністерства. Позивачем виявлено намір приймати участь у конкурсі.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли між сторонами щодо несвоєчасного, на думку відповідача, надання позивачем пакету документів для участі у конкурсі, у той час як позивач стверджує, що такі документи ним подавались своєчасно.

Так, пунктом 11 Методичних рекомендацій визначено, що прийом документів претендентів здійснюється засновником протягом двох місяців з дня публікації оголошення про проведення конкурсу.

У разі надіслання документів поштою датою подання документів вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі.

Документи, подані претендентами після закінчення встановленого строку, не розглядаються та повертаються особам, які їх подали.

Судом встановлено з наявної в матеріалах справи копії накладної № 604430 від 26 березня 2020 року, що позивачем за допомогою кур`єрської служби направлено на адресу МОН, вказану в оголошенні про проведення конкурсу, пакет документів для участі у конкурсі.

27 березня 2020 року кур`єром зроблено відмітку на накладній № 604430 від 26 березня 2020 року про те, що відправлення залишено у поштовому накопичувачі МОН за адресою, вказаною у накладній.

Відповідачем у відзиві підтверджено факт того, що в холі на першому поверсі міністерства встановлено поштову скриньку, до якої надходить кореспонденція.

З огляду на повідомлені учасниками справи обставини щодо отримання відповідачем кореспонденції за адресою: проспект Перемоги, 10, м. Київ-135, 01135, суд приходить до висновку про те, що у накладній № 604430 від 26 березня 2020 року відсутній підпис одержувача відправлення з об`єктивних причин - з огляду на особливості приймання пошти відповідачем через поштовий накопичувач.

Оцінюючи твердження відповідача про те, що перевірка вхідної кореспонденції у відділі документообігу МОН не виявила зареєстрованих документів, що надходили від позивача, суд зважає на приписи ч.2 ст. 77 КАС України та зазначає, що відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, що підтверджували б факт ненадання пакету документів, надісланого 26.03.2020 позивачем, у той час як позивачем надано до суду копію накладної № 604430 від 26 березня 2020 року.

Позивачем надано пояснення про те, що у телефонному режимі на дзвінок позивача працівник МОН повідомив позивачу, що не має інформації щодо розгляду документів, де саме наразі знаходяться документи позивача, йому не відомо, а тому позивач, зрозумівши з відповіді працівників МОН, що його документи можуть бути втрачені, вирішив повторно подати до МОН документи для участі в конкурсі, однак для цього йому необхідно було повторно зібрати пакет документів.

Судом встановлено, що також не заперечувалось і відповідачем, що позивачем у червні 2020 року подано заяву (вх. МОН від 12.06.2020 № 15957/0/1-20) про допуск його до участі у конкурсі на посаду ректора ХПІ, до якої додано необхідний пакет документів.

Листом МОН від 19.06.2020 № 1/11- 4122 позивача повідомлено про те, що продовження терміну прийому документів не передбачено нормативно-правовими актами, що регулюють проведення конкурсу, прийняття такого рішення призвело б до порушення прав інших претендентів, які подали документи у встановлені терміни. Міністерство повернуло документи позивачу та вказало на відсутність підстав допустити його до участі у конкурсі.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо неприйняття наданого позивачем у червні 2020 року пакету документів для участі у конкурсі, суд зважає на такі обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановляє установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" встановлено, що особами, які потребують самоізоляції, є, у тому числі, особи, які досягли 60-річного віку, крім осіб, які здійснюють заходи, пов`язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність об`єктів критичної інфраструктури. Особи, які потребують самоізоляції, зобов`язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають. Контроль за дотриманням режиму самоізоляції здійснюється працівниками Національної поліції та Національної гвардії, працівниками державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами, у тому числі з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Як встановлено судом, позивач є особою, яка потребувала самоізоляції на період дії вищевказаної постанови КМУ, оскільки досяг 60-річного віку.

Позивачем вказано, що йому необхідно було підготувати новий пакет документів, зокрема, отримати повторно довідки та виготовити певні копії документів і засвідчити їх за місцем роботи, для яких необхідно було залишити місце самоізоляції, а саме: особовий листок з обліку кадрів з фотографією розміром 3 х 4 сантиметри; копії документів про вищу освіту, науковий ступінь та вчене звання; довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. № 1465 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 39, ст. 1656); довідку про наявність або відсутність судимості; копію трудової книжки.

Позивач посилається на те, що сервісні центри МВС, які видають довідки про відсутність судимості, на період карантину припинили прийом відвідувачів та відновили роботу лише 12 травня 2020 року, що підтверджується інформацією з офіційного Веб-сайту Головного сервісного центру МВС, доданої до позовної заяви, заклади охорони здоров`я, які здійснюють видачу довідок про проходження психіатричного огляду, в період квітня-травня 2020 року таких довідок не видавали у зв`язку із запровадженням карантину.

Отримати необхідні документи та засвідчити певні копії з місця роботи позивач також не мав змоги з огляду на вищевстановлений факт необхідності дотримання ОСОБА_1 режиму самоізоляції.

Такі обставини суд вважає загальновідомими, а тому в силу вимог ч.3 ст.78 КАС України вони не потребують доказування.

Очевидно, що коронавірусна інфекція (COVID-19, SARS-CoV-2) є надзвичайною обставиною, оскільки носить винятковий загальнонаціональний характер і знаходиться поза межами впливу позивача і відповідача. В той же час, ця пандемія та обмеження, запроваджені у зв`язку із нею органами державної влади та місцевого самоврядування, є і невідворотною (непереборною) обставиною, оскільки мають неминучий характер, зумовлений зовнішніми факторами.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Рішення Європейського суду з прав людини і основоположних свобод по справі «Бендерський проти України» орієнтує судову практику застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities).

Зважаючи на встановлений процесуальним законом обов`язок доказування, що покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд з огляду на баланс імовірностей приходить до висновку про те, що стверджувані позивачем обставини щодо направлення документів на адресу відповідача 26.03.2020 є переконливими, у той час як відповідачем такий факт належними доказами не спростовано.

Окрім того, позивачем надіслано пакет документів у червні 2020 року, що відповідачем не заперечувалось, при цьому судом підтверджено наявність загальновідомих обставин (поширення коронавірусної інфекції SARS-CoV-2), що зумовили неможливість позивача підготувати повторний пакет документів у строк до 12 квітня 2020 року.

Посилання відповідача на те, що продовження терміну прийому документів не передбачено нормативно-правовими актами, що регулюють проведення конкурсу, є суперечливим, адже перенесення дати виборів ректора також не передбачено ані профільним законом, ані Методичними рекомендаціями, однак МОН прийнято наказ №61-к від 02.04.2020 з посиланням на постанову КМУ №211 від 11.03.2020, що з огляду на епідеміологічну ситуацію, яка склалась в країні, є розумним.

При цьому відповідачем враховано запровадження карантину виключно на одному з етапів проведення процедури обрання керівника ВНЗ, що не відповідає у контексті спірних правовідносин принципу забезпечення рівності прав учасників виборів.

Також неприйнятною є позиція відповідача щодо висновків про те, що прийняття рішення про допуск позивача до участі у конкурсі призвело б до порушення прав інших претендентів, які подали документи у встановлені терміни, оскільки таке твердження не відповідає принципам, визначеним п.3 Методичних рекомендацій, зокрема, принципу демократичності. Окрім того, відповідач не вказує, які саме права інших учасників конкурсу це порушуватиме.

Суд зазначає, що оскаржуваними діями відповідача щодо недопуску його до участі в конкурсі порушено право позивача на працю з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, відповідно до суспільних потреб.

У статті 24 Основного Закону закріплене положення про те, що всі громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.

Частина друга статті 24 Конституції України, а також стаття 2 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) проголошують, що всі громадяни рівні у трудових правах незалежно від походження, кольору шкіри, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Згідно із статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема - вільний вибір виду діяльності.

Закріпивши гарантії права на працю, законодавство України про працю встановлює порядок прийому на роботу, порядок переведення, вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника (або уповноваженого ним органу) тощо.

Законом України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI) визначено правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, а статтею 1 цього Закону встановлено, що: вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; вільно обрана зайнятість - реалізація права громадянина вільно обирати вид діяльності, не заборонений законом (зокрема такий, що не пов`язаний з виконанням оплачуваної роботи), а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей і потреб; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

У статті 6 Закону № 5067-VI передбачено право особи на вибір місця, виду діяльності та роду занять і встановлено, що кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке забезпечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору. Реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб`єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні.

Таким чином, будь-яке суб`єктивне право, в тому числі право на працю, передбачає правовий механізм його охорони і захисту, сутність якого полягає в тому, щоб забезпечити захист прав людини у сфері праці і продуктивної зайнятості, а основна мета захисту - забезпечити реалізацію суб`єктивного права на працю.

У межах цього спору трудові правовідносини у сфері вищої освіти урегульовано у Законі № 1556-VII.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Міністерства освіти і науки України розглянути документи, подані ОСОБА_1 для участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання Міністерства освіти і науки України розглянути документи ОСОБА_1 , подані для участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», як такі, що подані ОСОБА_1 у встановлений для їх подання строк.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача допустити ОСОБА_1 до участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та включити ОСОБА_1 до переліку кандидатів на посаду ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», суд зазначає, що пунктом 12 Методичних рекомендацій передбачено, що засновник проводить перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, встановленим частиною першою статті 42 Закону України "Про вищу освіту", і протягом десяти календарних днів з дати завершення строку подання претендентами документів подає перелік кандидатів на посаду керівника, які відповідають зазначеним вимогам, до вищого навчального закладу для голосування.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, повноваження МОН проводити перевірку відповідності претендентів вимогам до керівника, встановленим частиною першою статті 42 Закону України "Про вищу освіту", і подавати перелік кандидатів на посаду керівника, які відповідають зазначеним вимогам, до вищого навчального закладу для голосування, є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України розглянути документи, подані ОСОБА_1 для участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) розглянути документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), подані для участі в конкурсі на заміщення посади ректора Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», як такі, що подані ОСОБА_1 у встановлений для їх подання строк.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 16 вересня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов