ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
15 вересня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/14026/19
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/950/20
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді - Бобрової І.О.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
за участю секретаря - Шкарупи Ю.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Чернігівська обласна державна адміністрація,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова області від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди,
місце постановлення рішення судом першої інстанції - м.Чернігів,
дата складання повного тексту рішення судом першої інстанції - 15.06.2020,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 вернулась з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 325 615,68 грн та моральну шкоду в розмірі 2000 грн, які були завдані неправомірним діями відповідача.
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є особою з інвалідністю 2 групи, захворювання пов`язане з впливом наслідків аварії на ЧАЕС. 30.09.2004 їй було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 від 30.09.2004. Обласною комісією зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 21.05.2012 було прийнято рішення, оформлене протоколом №5, яким у неї було вилучено посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладки до нього, а також направлено до всіх комунальних підприємств інформацію, про припинення пільг. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 були скасовані всі протокольні рішення комісії при ЧОДА та зобов`язано Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 вкладку до посвідчення позивачки, але відповідачем таке рішення належним чином та у встановлений строк виконане не було, що змусило її неодноразово звертатися з позовами для відновлення своїх порушених прав. Позивачка посилається на ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, надаються основні гарантовані державою компенсації та пільги, однак надання їй останніх не забезпечувалося певний час через протиправну бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації, а саме із травня 2012 року по липень 2017 року. За розрахунками позивачки суми неотриманих нею пільг становлять : безплатне придбання ліків за рецептами лікарів за період з 2012 по 2017 роки - 1560,05 грн, позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками І раз на рік з 2012 по 2016 роки - становить 36500 грн, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами з червня 2012 року по липень 2017 року - 1686,60 грн, безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту з червня 2012 року по липень 2017 року - 604,25 грн, безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з 2012 року по 2017 рік - 6782,90 грн, отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 16 робочих днів на рік 2012 - 2013 роки - 8504,64 грн, щорічна допомога на оздоровлення - 104325,00 грн, грошова компенсація на бензин з червня 2012 по грудень 2019 - 2435,14 грн. Внаслідок зняття її з черги на безоплатне отримання автомобіля не змогла його отримати, тому сума упущеної вигоди становить вартість автомобіля «Ланос-Сенс» в сумі 170 000 грн. За твердженням позивачки їй було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди через визнання недійсним посвідчення та припинення компенсацій і пільг за період з червня 2012 року по липень 2017 року на загальну суму 325 615,68 грн. Крім того, з урахуванням ступеня вини відповідача, тривалості моральних страждань позивачки та негативних наслідків від перенесених моральних та психоемоційних травм, які настали у зв`язку з протиправними діями, позивачем заявлено також вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Скаржниця зазначає, що дійсно, нею заявлялися позовні вимоги до Чернігівського окружного адміністративного суду схожі з позовними вимогами в даній цивільній справі, але відповідачем була інша юридична особа, а позовні вимоги не були ідентичними з позовними вимогами, які заявлені зараз, адже в адміністративному провадженні (справа № 825/581/18) позивач подавала позов про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а в Деснянський районний суд м. Чернігова в даній справі заявлена вимога відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, спричинену внаслідок незаконних дій та бездіяльності органів державної влади. Крім того, посилання суду на адміністративну справу № 825/581/18 та твердження, що дана справа дублює справу № 750/14026/19 є не доречним, адже в адміністративній справі розглядалося питання не матеріальної шкоди, а надання пільг та компенсацій позивачу. Питання відшкодування шкоди здійснюється в порядку цивільного судочинства. Скаржниця також не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо пропуску нею строку позовної давності, зазначаючи, що перебіг позовної давності переривався, оскільки позивачка зверталась із позовами з приводу порушення її прав в 2012 - 2018 роках, а отже пропуску позовної давності не відбулося. Крім того, позивачка вказує на порушення судом строків розгляду справи по суті, оскільки рішення у справі було ухвалено майже через 6 місяців після відкриття провадження, замість 90 днів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач - Чернігівська обласна державна адміністрація просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що судом при постановленні оскаржуваного рішення дотримано норм матеріального та процесуального права, а рішення ухвалено з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, відповідач зазначає, що судом було досліджено належним чином всі докази по справі, зокрема постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2018, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі № 825/581/18 за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; досліджено надані детальні розрахунки пільг та компенсацій.
Також судом вірно застосовано строк позовної давності, оскільки про порушення свого права позивачка дізналась в момент, коли набрала законної сили постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 по справі № 825/569/14, якою були скасовані всі протокольні рішення комісії та зобов`язано Чернігівську ОДА видати вкладку до посвідчення позивачки. Про стягнення матеріальної та моральної шкоди з травня 2012 року по липень 2017 року позивачка звернулась з позовною заявою лише 10.12.2019, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Заяву про застосування строків давності Чернігівською ОДА було подано до суду першої інстанції 20.02.2020. Отже судом вірно застосовано строки позовної давності.
Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, а також того, що позовні вимоги, що заявлені в позовній заяві, дублюються з позовними вимогами, задоволеними на користь позивачки по справі, відповідачем по якій було місцеве управління праці та соціального захисту.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та є особою з інвалідністю 2 групи.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:
1) безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;
2) безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я);
3) першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;
4) позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні; право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов`язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків. Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
5) користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи;
6) щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах;
7) переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.У разі вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року. При переведенні у зв`язку із станом здоров`я на нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року;
8) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу;
9) виплата працюючим особам з інвалідністю допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців у календарному році;
10) позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім`ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України. Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах. Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, які потребують поліпшення житлових умов, надається додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати. Сім`я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України. Передбаченими цим пунктом пільгами щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися лише один раз;
11) 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним. Особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню. У разі проживання у гуртожитку оплата за проживання провадиться у розмірі 50 процентів встановленої плати;
12) передача безплатно в приватну власність займаних ними та їх сім`ями квартир (будинків) державного та громадського житлового фонду незалежно від того, чи є зазначена особа наймачем чи членом сім`ї наймача. Зазначена пільга може бути використана один раз;
13) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем осіб з інвалідністю I групи незалежно від наявності медичних показань та осіб з інвалідністю II групи за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, відсутності у них протипоказань до керування автомобілем; позачергове пільгове забезпечення автомобілем осіб з інвалідністю II групи за наявності медичних показань та протипоказань до керування з правом передачі керування автомобілем члену сім`ї. Особи з інвалідністю II групи за відсутності відповідних медичних показань мають право на безоплатне або на пільгових умовах забезпечення автомобілем, а також особи з інвалідністю III групи за наявності медичних показань - на забезпечення автомобілем та відсутності протипоказань до керування ним - на пільгових умовах у порядку загальної черги. Порядок та умови забезпечення автомобілем визначаються Кабінетом Міністрів України;
14) забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;
15) безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
16) одержання лікарняного листка на весь період лікування в санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з урахуванням часу проїзду туди й назад, з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню незалежно від того, ким і за чий рахунок видано путівку;
17) позачергове обов`язкове забезпечення їх дітей місцями у дошкільних закладах незалежно від відомчої підпорядкованості;
18) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
19) безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків;
20) обов`язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач;
22) використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік;
23) позачерговий протягом року вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів для тих, хто потребує поліпшення житлових умов, до кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічного обслуговування, до садівницьких товариств, а також право на позачергове придбання садових будинків або матеріалів для їх будівництва, для індивідуальної забудови. У випадку одержання житла права, передбачені пунктом 10 цієї статті, втрачаються, якщо житлові умови поліпшились настільки, що відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. Передбаченими цим пунктом пільгами по забезпеченню житлом громадяни мають право скористатися один раз;
24) першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях зв`язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
25) першочергове придбання промислових товарів підвищеного попиту, в тому числі легкового автомобіля, мотоцикла, моторного човна, телевізора, холодильника, меблів, пральної машини, пилососа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
26) вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов`язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і виплатою соціальної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без екзаменів до державних вищих закладів освіти за результатами співбесіди. Зазначені особи навчаються в цих закладах освіти за рахунок держави;
27) позачергове влаштування в заклади соціального захисту, а також на обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо хворий не має близьких родичів, які проживають з ним. У разі неможливості організації такого обслуговування закладами соціального захисту відшкодовуються витрати, пов`язані з доглядом за хворим;
28) позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення;
31) оплата лікарняних листків по тимчасовій непрацездатності особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нараховується за їх бажанням з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами. У такому ж порядку оплата лікарняних листків провадиться і особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок загального захворювання.
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що неправомірні дій комісії, головою якої був заступник голови обласної адміністрації, щодо визнання недійсним її посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії та вкладки до нього, а також бездіяльность голови Чернігівської обласної державної адміністрації щодо видачі вкладки на новий термін, призвели до припинення компенсацій та пільг, зняття її з черги на придбання авто, що завдало їй збитків у вигляді упущеної вигоди, яка складається із вартості неотриманих пільг та компенсацій на загальну суму 325 615,68 грн.
Відповідач 20.02.2020 подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.210 т.1).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на дану правову позицію та, не встановивши чи обґрунтованим є позов до обраного позивачкою відповідача, застосував наслідки спливу позовної давності при цьому одночасно відмовив в позові по суті через аналогічні (на думку суду) вимоги, що були вирішені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі №825/581/18 .
Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (пункт 2 частини другої статті 22 ЦК України).
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Необхідно довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи є наслідком такої протиправної поведінки.
Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Розглядаючи позовні вимоги по суті, колегія суддів апеляційного суду вважає, що вартість неотриманих позивачкою пільг не може вважатися збитками у розумінні положення частини другої статті 22 ЦК України, оскільки упущена вигода позивачки полягає в тих доходах, які вона недоотримала або недоотримає внаслідок порушених цивільних прав, однак забезпечення позивачки пільгами та компенсаціями відповідно до статті ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вважається доходом, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, а є пільгами, надання яких пов`язується із наявністю статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Вказане відповідає правовій позиції, що висловлена 20 листопада 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи N 357/10721/16-ц.
Відповідно до п.п.2,4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 №936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад.
З огляду на викладене вище, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської ОДА про відшкодування майнової шкоди в сумі 325615,68 грн належить відмовити.
Що стосується заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення з Чернігівської обласної державної адміністрації моральної шкоди, то апеляційний суд виходить з наступного.
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції послався на пропуск позивачкою строку позовної давності.
У частині першій статті 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (статті 280 ЦК України).
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що на вимоги про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, оскільки вони випливають із порушення особистих немайнових прав, а пропуск позовної давності за вимогами про відшкодування майнової шкоди не свідчить про відсутність моральної шкоди.
Вказане відповідає правовій позиції, що висловлена 01.04.2020 Верховним Судом при розгляді справи № 699/72/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок прийняття Чернігівською обласною комісією зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації 21.05.2012 рішення про вилучення у ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та вкладки до нього ОСОБА_1 змушена була неодноразово звертатись до суду для відновлення свого порушеного права, що підтверджується рішеннями у справах:
- №2а/2570/2658/12 за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними;
- №825/2765/13-а за позовом до Чернігівської обласної комісії зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Чернігівській обласній державній адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
- №825/659/14 за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії;
- №825/3032/15-а за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
- №825/211/16 за позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії;
-№825/133/17 за позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії;
- №825/581/18 за позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Судовим рішенням по даній справі від 21.03.2018, яке набрало законної сили 19.06.2018, було зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради надати ОСОБА_1 пільги та сплатити компенсації, передбачені пунктами 1,4,15,19,22 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яких вона фактично була позбавлена внаслідок прийняття незаконного рішення комісією при Чернігівській ОДА про вилучення у неї посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладки до нього.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Колегія суддів, оцінюючи характер та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалості, враховуючи тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, а саме з 2012 року, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнення на її користь 2000 грн моральної шкоди.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 1921 грн (768,40 грн за 1 інстанцію та 1152,60 грн за апеляційну інстанцію).
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2020 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00022674) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2 000 (дві тисячі гривень) грн моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00022674) на користь держави 1921 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Судді Чернігівського апеляційного суду
І.О.Боброва
Н.В.Висоцька
Н.В.Шитченко
Повний текст постанови суду складений 16.09.2020.
