ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

В засіданні взяли участь представники:

Ухвалою від 25.06.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., касаційна скарга Ради № НОМЕР_1була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 23.08.07.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111⁴ Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 23.08.07 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 23.08.07 представники сторін та скаржника не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін та скаржника повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 23.08.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам у справі в установленому порядку.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у черговій відпустці розпорядженням від 22.08.07 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи №№ 12/249 господарського суду Івано-Франківської області створено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Муравйов О.В., яка розглядає справу по суті.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що у серпні 2006 року Підприємець звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до БТІ про зобов'язання провести державну реєстрацію нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовані положеннями ст.ст. 4, 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Рішенням від 28.09.06 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Матуляк П.Я.) /з урахуванням ухвали від 16.10.06 господарського суду Івано-Франківської області про виправлення описки/ позовні вимоги Підприємця задоволено.

БТІ зобов'язано провести на користь Підприємця державну реєстрацію нерухомого майна - торгового павільйону, який знаходиться в м.АДРЕСА_1.

З БТІ на користь Підприємця стягнуто 203,00 грн. судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірний об'єкт відноситься до нерухомого майна, права власності на яке підлягає державній реєстрації в порядку п. 1.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі Положення), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за № 157/6445.

При винесенні вказаного рішення суд першої інстанції керувався

ст. 124 Конституції України, п. 1 ст. 181, ст. 344 Цивільного кодексу України, 1.6.1 Положення, та ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, як особа, яку не було залучено до участі у справі, щодо якої, на її думку, суд прийняв судове рішення, що стосується її прав і обов'язків.

У вказаній касаційній скарзі Рада просить рішення від 28.09.06 господарського суду Івано-Франківської області, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", ч. 2 п. 1, п.п. 27, 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.04, п.п. 1.3, 1.6 Положення, п. 7 ст. 3, п. 7 р. VII Кодексу адміністративного судочинства України, п. 3 ч. 1 ст. 111⁹, п. 3 ч. 2 ст. 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні 23.08.07 письмові відзиви на касаційну скаргу від БТІ та Підприємця не надійшли.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України; адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з визначенням термінів, що дається у ст. 3 цього Кодексу:

справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Предметом позову в даній справі є зобов'язання провести державну реєстрацію нерухомого майна.

Розглядаючи спір місцевий господарський суд керувався приписами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Проте, судом першої інстанції позов у даній справі розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України після вступу в дію Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак спір в даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами.

Із змісту ст. 4 ч. 1, ст.ст. 42, 43, 52, ст. 19 ч. 5 Господарського кодексу України вбачається, що господарські правовідносини виникають на підставі вільного волевиявлення господарюючих суб'єктів.

Підвідомчість справ господарським судам визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

В ч. 1 п. 1 вказаної статті цього Кодексу зазначено, зокрема, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають, зокрема, із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що спір у даній справі виник за позовом Підприємця, який звернувся до суду в порядку ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", про зобов'язання БТІ провести державну реєстрацію нерухомого майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що реєстрацію прав власності згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином БТІ в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Отже, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, оскільки спір у даній справі стосується реалізації державним органом своїх повноважень в організаційно-господарських відносинах, що встановлюються між цим органом та суб'єктом підприємницької діяльності, і пов'язаний з його компетенцією, визначеною законом.

Таким чином, дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), оскільки БТІ в даному випадку в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У відповідності з п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційній скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

В порушення цих вимог, розглядаючи справу на підставі вимог Господарського процесуального кодексу України після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства, суд першої інстанції не врахував, що дана справа належить до адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що місцевим судом при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Визначивши, що спір у даній справі носить адміністративний характер, Вищий господарський суд України звертає увагу, що спір у порушення вимог ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України розглянуто судом першої інстанції в порядку господарського судочинства після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, що унеможливлює здійснення касаційної перевірки даного судового рішення в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, оскаржене рішення підлягає безумовному скасуванню згідно ст. 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України господарським судом касаційної інстанції, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії порушення провадження у справі, для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради № НОМЕР_1задовольнити.

Рішення від 28.09.06 господарського суду Івано-Франківської області у справі № 12/249 господарського суду Івано-Франківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.