Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2020 р.Справа № 520/1285/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Ради адвокатів Харківської області, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 18.06.20 року по справі № 520/1285/2020
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області треті особи Рада адвокатів Харківської області
про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про скасування рішення відповідача про порушення дисциплінарної справи від 14.01.2020 року та скасування рішення відповідача від 19.05.2020 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Позивачем 17.06.2020 року подано заяву про забезпечення позову, в якій просив суд: зупинити дію Рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2020 року у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю; зобов`язати Раду адвокатів Харківської області внести відомості до Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення дії Рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 19.05.2020 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, змінивши відомості, які внесені на підставі Рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 19.05.2020.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рада адвокатів Харківської області про скасування рішень задоволено. Зупинено дію Рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 19 травня 2020 року у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, Раді адвокатів Харківської області внести відомості до Єдиного реєстру адвокатів України про зупинення дії Рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 19.05.2020 щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, змінивши відомості, які внесені на підставі Рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 19.05.2020.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Радою адвокатів Харківської області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року незаконною, є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню . Зазначає, що зупиняючи дію оскаржуваних рішень, суд фактично надав можливість, без жодних обмежень продовжувати позивачу здійснювати адвокатську діяльність, що може призвести до скасування судових рішень, які будуть ухвалені по справам, в яких буде приймати участь позивач, до визнання доказів неналежними та інших негативних наслідків для досудового слідства та судового розгляду справ за участю адвоката ОСОБА_1. Вказує, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову від 18.06.2020 року, суд фактично задовольнив позовні вимоги, що є неприпустимим. Посилається на те, що приймаючи рішення в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 суд не врахував вимоги статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в якій зазначено, що рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня прийняття, якщо інший строк не передбачений рішенням. Оскарження такого рішення не зупиняє його дії. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.05.2020 року адвокатів Харківської області виконано і змінити відомості, які внесені на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатуру Харківської області від 19.05.2020 взагалі, неможливим. Зазначає, що виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду про забезпечення позову ОСОБА_1 від 18.06.2020 р. Радою адвокатів Харківської області є неможливим. Враховуючи вищенаведене просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року про забезпечення позову ОСОБА_1 скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Харківської області також подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вищезазначена ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 є такою, що ухвалена із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що усі договори укладені між позивачем, як адвокатом, та клієнтами є припиненими та втратили свою дійсність з моменту прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді припинення права на заняття адвокатською діяльністю, тобто з 19.05.2020, а тому останній зобов`язаний був повідомити про розірвання договорів клієнтів, а також, на виконання вимог ПАЕ, повернути усі отримані від клієнтів документи; документи, видані адвокату для клієнтів іншими особами в ході виконання доручення; поінформувати клієнтів щодо здійсненої адвокатом роботи (наданих послуг) і передати клієнтам копії процесуальних документів, наявних у адвоката. З огляду на вищевикладене, вбачається, що на теперішній час у позивача, як адвоката, враховуючи норми чинного законодавства, немає клієнтів, оскільки з 19.05.2020 усі договори вважаються розірваними, а тому обґрунтування заяви про забезпечення позову необхідністю продовження здійснення адвокатської є надуманими, безпідставними, а також такими, що вводять суд в оману та протирічать чинному законодавству. На підставі вищевикладеного просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 скасувати повністю, прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви позивача відмовити.
Від позивача по справі, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти задоволення апеляційних скарг заперечує та вважає їх безпідставними та не обґрунтованими, які направлені не на становлення об`єктивних обставин справи. Вказує, що він, як адвокат здійснював (до позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю оскаржуваним рішенням КДКА Харківської області) свою професійну діяльність індивідуально, мав ряд договорів про надання правничої допомоги, але оскаржуваним рішенням КДКА Харківської області його було позбавлено професійної діяльність адвоката. Посилається на те, що в теперішній час він не може здійснювати надання правничої допомоги, що може призвести до дострокового розірвання договорів та повернення гонорарів за адвокатську правничу допомогу. Вказаним рішенням фактично вже заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди йому, так і його клієнтам, у зв`язку з чим продовження невжиття заходів забезпечення адміністративного позову приведе до істотно ускладненого поновлення порушених прав, за захистом яких він звертається, так і унеможливить відновлення в повній й прав, які пройшли від 19.05.2020, тобто з дня позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Вказує, що через дію рішення КДКА Харківської області від 19.05.2020 його участь у вказаних кримінальних провадженнях на стороні захисту неможлива, та поновити права з даними справами неможливо. Також, посилається на те, що оскаржуване рішення унеможливлює надання позивачем професійної правничої (правової) допомоги за договорами про надання професійної правничої допомоги. Посилається на те, що судові розгляди зазначених проваджень та справ відбувалися в проміжок часу з 19.05.2020 та мають відбуватися у ближній час, майже кожен день, як і слідчі дії, в тому числі невідкладні - продовження терміну тримання під вартою, допити, слідчі експерименти та інше, що фактично унеможливлює поновлення утраченого права, як мого так і клієнта. Просить врахувати співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких він звернувся до суду, майнових наслідків заборони йому здійснювати певні дії. На підставі зазначеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, просить суд апеляційні скарги Ради адвокатів Харківської області та Кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 залишити без змін.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином згідно поштового повідомлення про вручення (а.с.98) .
Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав .
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником доведено, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача. Також суд зазначив, що обрані заходи забезпечення позову за змістом не є тотожними задоволенню позовних вимог, які заявлені позивачем, оскільки безперешкодність виконання спірного рішення від 19.05.2020 року матиме місце у разі ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Статтями 152-154 КАС України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляду судом.
Підстави забезпечення позову, визначенні статтею 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
Тож, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, не погоджуючись з прийнятим КДКА м. Києва рішенням, реалізував своє право на звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позов у порядку, передбаченому адміністративним процесуальним законодавством.
Предметом спору у цій справі є, серед іншого, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 19.05.2020 року яким було притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з ЄРАУ.
У заяві про забезпечення позову позивач просив зупинити дію названого рішення змінивши відомості, які внесені на підставі Рішення кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 19.05.2020..
За приписами ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Пунктом 4 ч.1 ст.32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі: накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно ч.1 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив, що як адвокат здійснював (до позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю оскаржуваним рішенням КДКА Харківської області) свою професійну діяльність індивідуально, мав ряд договорів про надання правничої допомоги, але оскаржуваним рішенням КДКА Харківської області його було позбавлено професійної діяльність адвоката. В теперішній час, як вказував заявник, він не може здійснювати надання правничої допомоги, що може призвести до дострокового розірвання договорів та повернення гонорарів за адвокатську правничу допомогу. Вказаним рішенням, на що акцентував увагу заявник, фактично вже заподіяно значної матеріальної та моральної шкоди як йому, так і його клієнтам, у зв`язку з чим невжиття заявлених заходів забезпечення адміністративного позову приведе до істотно ускладненого поновлення порушених його прав, за захистом яких він звернувся до суду, так і унеможливить відновлення в повній мірі прав, з дня позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Окрім того, заявник вказує, що через дію рішення КДКА Харківської області від 19.05.2020 його участь у кримінальних провадженнях на стороні захисту неможлива, та поновити права з даними справами неможливо. Судові розгляди зазначених проваджень та справ відбувалися в проміжок часу з 19.05.2020 та мають відбуватися у ближній час, майже кожен день, як і слідчі дії, в тому числі невідкладні - продовження терміну тримання під вартою, допити, слідчі експерименти та інше, що фактично унеможливлює поновлення утраченого права, як його так і клієнта.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню та доводам позивача, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено та документально підтверджено обставини, які передбачені ст. 150 КАС України.
Подане позивачем до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за наявності яких позивач вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.
В обґрунтування поданої зави, позивачем не до суду першої, не до суду апеляційної інстанції не надано жодного договору про надання правничої допомоги.
Щодо посилань позивача в заяві про забезпечення позову на те, що копії договорів про надання правничої допомоги за необхідністю можуть надатися суду, колегія суддів зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.
Враховуючи вищенаведене, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову саме позивач повинен надати до суду докази в обґрунтування заявленої заяви та в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
Щодо наданих позивачем, до заяви про забезпечення позову копій витягів з реєстру судової влади та повідомлень, щодо призначених та проведених судових засідань, колегія суддів зазначає наступне.
Дані документи не свідчать про підстави надання позивачем правової допомоги та про наявність фінансових взаємовідносин між позивачем та відповідними особами.
Колегія суддів зазначає, що наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Більше того, позивач не навів належних мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Також, доводи позивача стосовно представництва ним клієнтів по справам на підставі договорів про надання правової допомоги, погіршення його матеріального становища як позивача та і його клієнтам, з огляду на дію спірного рішення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наведені обставини також не підтверджують того факту, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так як вже було зазначено вище, належних доказів зазначених обставин позивач, до суду не надає.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, при прийнятті в подальшому судом рішення по справі про задоволення позовних вимог, щодо скасування рішення КДКА Харківської області від 19.05.2020, невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову не призведе до ускладнення або унеможливлення його виконання, або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересі позивача.
Щодо доводів позивача стосовно того, що в даному випадку позовні вимоги є обґрунтованими, оскаржуване рішення КДКА Харківської області від 19.05.2020 має очевидні ознаки протиправності у силу існування та бездіяльності КДКА Харківської області, яке полягає у не бажанні витребувати докази, то дані доводи є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.
В разі забезпечення позову з підстав, зокрема, передбачених пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України необхідно враховувати, що, по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Таке тлумачення зазначеної пункту 2 частини другої статті 150 КАС України зроблено в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 13.03.2020 р. у справі № 1740/2484/18,.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції поклав обов`язки вчинення дій на третю особу по справі, Раду адвокатів Харківської області, тоді як ст. 151 КАС України передбачає вчинення дій відповідачем по справі.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення відповідача, не встановлено таких ознак і судами попередніх інстанцій.
Отже, наведені позивачем доводи в обґрунтування заяви про забезпечення позову не свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
Виходячи з викладеного, з урахуванням доводів викладених в заяві про забезпечення позову, суд вважає, що відсутні підстави, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а отже клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року по справі № 520/1285/2020 скасувати.
В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 14.09.2020 року
