ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/552/20

Провадження №2/477/421/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання Дячок Л.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача Казаєвої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2020 року до суду надійшла позовна заява, що підписана та направлена представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Ремешевським Є.А., про стягнення з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 38103 грн. 08 коп., з яких: 32536 грн. 50 коп. - сума незарахованих переказів, 2085 грн. - проценти, нараховані на підставі ст.1073 ЦПК України, 227 грн. 75 коп. інфляційні збитки, 3253 грн. 66 коп. пеня за несвоєчасне зарахування переказів, та, крім того, стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, в порушення законодавства та умов договору банківського обслуговування, не було зараховано на рахунок позивача грошові перекази від 19 вересня 2020 року на загальну суму 32536 грн. 50 коп. Розпорядження позивачем зазначеними коштами було зупинене відповідачем до підтвердження джерел їх походження. Проте відповідно до виписки про рух коштів за рахунком зазначено, що можливість розпорядження коштами була зупинена банком з посиланням на вимоги постанов НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» №705 від 05.11.2014 року та «Про затвердження інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів» № 492 від 12.11.2003 року, а під час листування з працівником банку позивачу було повідомлено, що фінансові операції були зупинені на підставі п.72 «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 року №417.

27 вересня 2020 року позивач на виконання вимоги відповідача щодо підтвердження законності походження коштів надав акт приймання передачі грошових коштів за договором позики від 10.09.2019 року та довідку від 27.09.2019 року., проте кошти на рахунок позивача зараховано не було.

04 грудня 2019 року позивач направив відповідачу лист з вимогою зарахування коштів на його картковий рахунок або перерахування на належний позивачу рахунок в АТ «Приват Банк». Лист відповідач отримав 06 грудня 2020 року, однак відповіді не надав.

Посилаючись на те, що дії відповідача в незарахуванні належних йому коштів на його рахунок є незаконними та порушують його права як власника грошових коштів та як споживача банківських послуг, позивач звернувся до суду.

30 березня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

17 квітня 2020 року представник позивача звернувся з заявою про зміну позовних вимог в зв`язку з тим, що 20 березня 2020 року відповідачем було зараховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 32536,50 грн., стягнення яких було предметом позову. Позовні вимоги щодо стягнення процентів, нарахованих в порядку ст.1073 ЦК України, та пені залишились без змін. Водночас, позивачем було уточнено розмір інфляційних збитків, розмір яких за період з 02 жовтня 2020 року по 20 березня 2020 року становить 722, 30 грн., в зв`язку з тим, що на момент звернення до суду з позовом не було опубліковано індекс інфляції за березень 2020 року.

23 червня 2020 року представником відповідача направлено до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що 19 вересня 2019 року на рахунок ОСОБА_2 дійсно здійснено перекази на загальну суму 32536, 50 грн. Програмним комплексом OperatorDesk автоматично було проведено аналіз загальних оборотів, джерел надходжень грошових коштів та, враховуючи призначення платежу, за сукупністю таких факторів здійснено перевірку клієнта ОСОБА_2 , внаслідок чого визначено необхідність проведення дій щодо підтвердження джерел походження грошових коштів відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача вказувала на те, що на вимогу відповідача позивачем не було надано належного підтвердження походження коштів.

Зарахування коштів на картковий рахунок позивача було проведено на день складання позовної заяви.

В зв`язку з зазначеним, представник позивача вважала позов не обгрунтованим, безпідставним та таким, в задоволенні якого належить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 06 липня 2020 року уточнення позовних вимог прийнято до провадження.

07 серпня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Просив суд стягнути в відповідача кошти в сумі 6061, 13 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 9984, 50 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, в зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача та сторони відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» було укладено договір надання банківських послуг «Monobank» на підставі якого позивачу був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Зазначена обставина визнана учасникам справи, обґрунтованого сумніву щодо достовірності вказаної обставини суд не має, а тому, в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, вона доказуванню не підлягає.

Відповідно до виписки про рух коштів по картці, 19 вересня 2019 року було здійснено три операції з терміналу самообслуговування «Приват Банк» по переказам на рахунок позивача грошових коштів на загальну суму 32536, 50 грн. (а.с.4). Кошти на рахунок остаточно не зараховані до підтвердження джерел походження, відповідно до постанов НБУ №705 від 05.11.2014 року та № 492 від 12.11.2003 року.

Того ж дня, о 10:23 год. на електронну пошту позивача, що ним не заперечується, від Моnitoring Monobank надійшло повідомлення про необхідність надати протягом п`яти днів документи, що підтверджують походження коштів (а.с.11 зворотній бік). О 13:12 год. ОСОБА_2 дирекції «Монобанк»(АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») було направлено лист-пояснення, в якому він пояснив, що суми надходжень на його рахунки є сумами повернених коштів за договорами безвідсоткової позики, укладеними ним з фізичними особами, що зазначені суми є його власними коштами та коштами його родини, отриманими законним шляхом. У відповідь від Моnitoring Monobank того ж дня надійшов запит про надання документів, що підтверджують дохід позивача з посиланням на п.72 «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 року №417 та ст.64 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

На зазначений запит 27 вересня 2019 року ОСОБА_2 надав акт приймання передачі грошових коштів за договором позики від 10.09.2019 року та довідку про передачу грошових коштів (а.с.13,14).

04.12.2019 року позивач направив відповідачу лист з вимогою про зарахування коштів на його картковий рахунок або на картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк».

Грошові кошти в сумі 32536, 50 грн. були зараховані на рахунок ОСОБА_2 20 березня 2020 року.

Відповідно дост.1067ЦК Українидоговір банківськогорахунка укладаєтьсядля відкриттяклієнтові абовизначеній нимособі рахункау банкуна умовах,погоджених сторонамита які відповідають закону та банківським правилам.

Згідно зі ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», чинному на момент зазначених правовідносин, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової операції, яка містить ознаки, передбачені ст.15 та ст.16 цього закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дії, які містять ознаки злочину, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадження терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції.

Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення операції на строк до п`яти робочих днів.

Статтею 15 зазначеного закону визначено фінансові операції, які підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу. До зазначених операцій відносяться операції, якщо сума, на яку вони здійснюються, дорівнює чи перевищує 150000 грн.

Статтею 16 зазначеного закону визначено фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу. До таких операцій, зокрема, відносяться операції, щодо яких у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникають підозри, які встановлені за результатами проведеного аналізу фактів невідповідності фінансової операції фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта.

Відповідноп.72 «Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 року №417, банк зобов`язаний на постійній основі з урахуванням ризик-орієнтованих підходів здійснювати аналіз фінансових операцій клієнтів з метою виявлення фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, або можуть іншим чином наражати банк на здійснення (залучення до здійснення) ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та/або діянь, передбаченихКПК України.

Банк самостійно з урахуванням ризик-орієнтованих підходів визначає перелік необхідної інформації [у тому числі інформації, яка є публічною (відкритою), та/або додаткових документів, у тому числі офіційних документів, що мають використовуватися для проведення оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану клієнта, за умови, що обсяг інформації за такими документами є достатнім для проведення відповідної ефективної оцінки (уточнення оцінки) фінансового стану клієнта, а також належного аналізу відповідності фінансових операцій клієнта його фінансовому стану (оцінці фінансового стану)].

Банк з урахуванням ризик-орієнтованих підходів має здійснити документально підтверджену перевірку джерел походження коштів (активів) клієнта на підставі офіційних документів, належним чином засвідчених їх копій або інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою). Результат такої перевірки має бути достатнім для визначення наявності/відсутності реально достатніх фінансових можливостей, розпорядження якими дає змогу проводити або ініціювати проведення фінансових операцій на відповідні суми.

Відповідно до п.4.3.6 Умов та правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданих позивачем в якості доказу (а.с.6-10), при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів Monobank (далі Умови та правила), банк має право витребувати документи і відомості, необхідні для здійснення аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Крім того, п.4.3.13 зазначених Умов та правил визначено, що для здійснення контролю за дотриманням клієнтом банку вимог законодавства в частині заборони здійснювати операції по рахунку фізичної особи, пов`язані з підприємницькою діяльністю, та контролю за відповідністю операцій клієнта його фінансовому стану банк має право зберігати грошові кошти, що надійшли для поповнення платіжної картки клієнта, на транзитному рахунку для завершення документальної перевірки джерел походження коштів.

П.4.3.13.6 визначено, якщо протягом 60 днів з моменту зарахування коштів та транзитний рахунок клієнт не надає пояснень щодо мети та суті операції та /або документального підтвердження джерел походження коштів, грошові кошти, що обліковуються на транзитному рахунку, зараховуються на рахунок клієнта. В цьому випадку банк має право відмовити клієнту у проведенні подальших операцій або в продовженні ділових відносин шляхом одностороннього розірвання договору.

Таким чином,здійснивши аналіззазначених положень,суд приходитьдо висновку,що відповідач мавздійснити зарахуваннягрошових коштівна рахунок ОСОБА_2 в будь-якомувипадку непізніше 60днів змоменту надходження,тобто непізніше 18 листопада2019року. Зарахування коштів на рахунок позивача було здійснене лише 20 березня 2019 року. Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено зобов`язання щодо зарахування коштів, визначене ст.1068 ЦК України.

Відповідно до ст.1073 ЦК України,уразі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Розраховуючи розмір належної до стягнення суми, позивач просив застосувати до спірних правовідносинст. 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першоїст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Однак позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК Україниборжник зобов`язанийсплатити сумуборгу зурахуванням встановленогоіндексу інфляціїза весьчас прострочення,а такожтри процентирічних відпростроченої суми,якщо іншийрозмір процентівне встановленийдоговором абозаконом. (наведену правову позицію викладено у Постанові ВП ВС від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17)

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Відповідно до ст.548 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно дост.30Закону України «Проплатіжні системита переказкоштів вУкраїні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно ст.32зазначеного законуу разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає доведеним прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 щодо зарахування на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 32536 грн. 50 коп., однак не доведеною обставину прострочення зобов`язання з 02 жовтня 2019 року.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню:

- три проценти річних від простроченої суми 32536, 50 грн. за період з 18 листопада 2019 року по 20 березня 2020 року (124 дня) в сумі 331,02 грн. (32536,50 х 3% / 100% / 124);

- пеня за той же період в сумі 3253, 66 грн. ( 32536, 50 х 0.1% х 124 =4034.53, але не більше 10% від суми переказу, тобто 3253,66 грн. )

Стосовно стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 227, 75 грн., то суд вважає цю вимогу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) використовується зокрема для підрахунку втрат від інфляції за ст.625 ЦК України. Відповідно до ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Зазначений поріг не був перевищений в жодному місяці періоду прострочення.

Стосовно витрат позивача на правничу допомогу адвоката, то відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони та підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження витрат щодо надання правової допомоги позивачем надано договір від 17 лютого 2020 року, укладений між адвокатом Ремешевським Є.А. та Сенюком С.М., відповідно до якого адвокат надає клієнту правову допомогу, яка полягає в підготовці, поданні позовних заяв, відзивів, заперечень, клопотань та інших процесуальних документів у справі про стягнення з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» грошових коштів, наданні консультацій, представництві інтересів.

Вартість послуг визначена у розмірі 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи, що станом на дату укладення договору становить 1051 грн. Умовами договору також визначена вартість окремих послуг.

Відповідно до акту №АП-0008 приймання-передачі наданих послуг станом на 18 лютого 2020 року загальна вартість наданих послуг з консультування, вивчення документів, формування правової позиції, аналізу судової практики, складання розрахунку заборгованості, позовної заяви та подання її до суду складає 7882, 50 грн, що підтверджується квитанцією №10 від 20.03.2020 року.

Відповідно до акту №АП-0014 станом на 05 серпня 2020 року надано послуг на суму 2102 грн., до складу яких входить підготовка про зміну позовних вимог, складання розрахунку заборгованості, участь у підготовчому судовому засіданні, що підтверджується квитанцією №12 від 05 серпня 2020 року.

07 вересня 2020 року відповідачем було подано клопотання про зменшення суми судових витрат в зв`язку з тим, що витрати на правничу допомогу не співмірні, не пропорційні та значно перевищують суму ціни позову за даною справою.

Вирішуючи питання про зменшення суми витрат на правову допомогу, суд вважає, що зазначена сума не підлягає зменшенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виконані адвокатом роботи детально зазначені в актах виконаних робіт і на думку суду є співмірними зі складністю страви.

Твердження відповідача, що зазначена справа не має значного значення для сторін, не має під собою підстав та спростовується самим фактом звернення позивача до суду та за правовою допомогою.

Твердження, що адвокатом не здійснювався аналіз судової практики, оскільки в позовній заяві відсутні посилання на судові рішення не відповідає дійсності, оскільки такі посилання містяться в позовній заяві.

Посилання відповідача на не співмірність ціни позову з витратами на правову допомогу також не приймаються судом до уваги, оскільки ціна позову була зменшена на 32536,50 грн. після зарахування відповідачем зазначеної суми на рахунок позивача 20 березня 2020 року о (15:59) (а.с.29) та вже після направлення позовної заяви до суду (а.с.22), тобто вже після фактичного надання значної частини послуг.

Таким чином, встановивши дійсність та необхідність витрат на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірними із складністю справи, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, отже, таким, що підлягає задоволенню в повному розмірі.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та роз`яснень п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 17.10.2014 року № 10, з відповідача належить стягнути:

- судовий збір на користь держави пропорційний до розміру задоволених позовних вимог 496 грн. 90 коп. (3584, 68 грн. х 100 / 6061,13 = 59,1 %; сума судового збору за даною категорією справ для фізичних осіб 840,80 грн. х 59.1% = 496,9);

- витрати на правову допомогу в сумі 5900 грн. 80 коп. (9984,50 х 59,1%=5900, 80).

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення коштів з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ:21133352, адреса: вул.Автозаводська, 54/19, м.Київ, 04114) на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) :

-3584 ( три тисячі п`ятьсот вісімдесят чотири) грн. 68 коп., з яких : 331 (триста тридцять одну) грн. 02 коп. - процентів, 3253 (три тисячі двісті п`ятдесят три) грн. 66 коп. пені;

-5 900 (п`ять тисяч дев`ятсот) грн. 80 коп. - витрат на правову допомогу.

Стягнути з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», (код ЄДРПОУ:21133352, адреса: вул.Автозаводська, 54/19, м.Київ, 04114) судовий збір в сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 90 коп. на користь держави ( отримувач Вітовське УК/ Вітовський район/22030101, ЕДРПОУ37992601, № рахунку UA648999980000031210206014172, банк отримувача: Казначейство України, код 22030101).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11 вересня 2020 року, з якого обчислювати строк на подання апеляційної скарги.

З повним текстом рішення учасники справи можуть ознайомитись та отримати його копію в канцелярії суду 11 вересня 2020 року.

Суддя Л.М. Семенова