open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. справа № 300/1895/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді О. Л. Тимощука, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконною відмову та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_2 ), 3 серпня 2020 року звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) із вимогами визнати незаконною відмову у перерахунку пенсії з врахуванням у страховий стаж періоду роботи та заробітку в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії із врахуванням у страховий стаж періоду роботи та заробітку в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 починаючи з дня призначення пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено в зарахуванні стажу роботи позивачки в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 в подвійному розмірі, що суперечить статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, спеціальному законодавству, що регулює діяльність медичних працівників та документам про стаж, виданим роботодавцем позивача.

1.2. Позиція відповідача.

На адресу суду 04.09.2020 надійшов відзив на позов №0900-0804-8/15501 від 31.08.2020, у якому відповідач не визнає позов, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. З приводу зарахування заробітку, відповідач заявив, що вказані позовні вимоги є безпідставними, оскільки головним управлінням вже зараховано спірний період до страхового стажу і заробітку. З приводу зарахування стажу в подвійному розмірі, відповідач пояснив, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Тому підстав здійснювати обрахунок стажу в подвійному розмірі у відповідача немає (а.с.163-167).

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.43-44).

Пунктами 3 та 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження запропоновано позивачу деталізувати позовні вимоги із урахуванням викладених у позовній заяві обставин. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, окрім відзиву на позов, надати суду копії усіх матеріалів пенсійної справи позивача та усі документи на підставі яких складено лист №1745-1634/Я-02/8-0900/20 від 24.06.2020. Копії зазначених документів зобов`язано надати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала про відкриття провадження згідно з частиною 10 статті 171 КАС України направлена сторонам у відповідності до приписів статті 126 КАС України та отримана відповідачем 13.08.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с.46).

Позивачем ухвала про відкриття провадження не отримана, поштове відправлення повернулося на адресу суду з довідкою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.158).

Згідно з частиною 11 статті 128 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

До суду від відповідача 01.09.2020 надійшли витребувані судом матеріали (а.с.48-155).

Також, відповідач 04.09.2020 подав суду відзив на позов №0900-0804-8/15501 від 31.08.2020 (а.с.163-167).

Інших документів на адресу суду не надходило. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в строк, передбачений частиною 2 статті 263 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позов, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено таке.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 в справі №300/1290/19, залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020, визнано незаконною відмову Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у врахуванні ОСОБА_1 періоду роботи в Коломийському міжрайонному дерматовенерологічному диспансері на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії з 02.01.2013 по 17.12.2018 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Коломийському міжрайонному дерматовенерологічному диспансері на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії з 02.01.2013 по 17.12.2018 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити пенсію за вислугу років з дня звернення, а саме з 18 грудня 2018 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 19.03.2020.

Зокрема рішенням суду в справі №300/1290/19 встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1992, позивач працювала в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері:

- з 01.12.2005 прийнята на посаду лаборанта клінічної лабораторії на повну ставку;

- з червня 2012 переведена на посаду лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії;

- з 02.01.2013 призначена на посаду біолога клініко-діагностичної лабораторії;

- з 17.12.2018 звільнена із займаної посади за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.16-17).

18.12.2018 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії за вислугу років, в порядку пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд встановив, що актами законодавства передбачено шкірно-венерологічний диспансер як лікувально-профілактичний заклад охорони здоров`я та посади - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменувань посад).

Суд зазначив, що згідно з п. 50 Додатку № 3 до Наказу МОЗ України від 23.02.2000 року № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я», що діяв на час переведення позивача на посаду біолога, було визначено, що посади лаборантів установлюються з розрахунку: а) 1 посада на 60 ліжок; б) 1 посада на 10 посад лікарів, які ведуть амбулаторний прийом; в) у поліклініках лікарень, лікарський персонал у яких встановлюється згідно з підпунктом б) п. 7, - без врахування посад лікарів-фтизіатрів, лікарів-дерматовенерологів, лікарів-онкологів і, крім того, з розрахунку 1 посада на 2 посади лікарів-онкологів, які ведуть амбулаторний прийом, і 1 посада - на 3 посади лікарів-дерматовенерологів і лікарів-фтизіатрів, які ведуть амбулаторний прийом; г) 1,35 посади на 10 тис. дорослого населення району для проведення диспансеризації. При проведенні біохімічних, бактеріологічних, цитологічних, серологічних досліджень посади лаборантів установлюються за штатними нормативами відповідних підрозділів (додаток 26). Наказом МОЗ України від 12.03.2008 року № 122 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.2000 року № 33», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, було дозволено замінювати за відомістю заміни посади лікарів-лаборантів за спеціальностями «Клінічна біохімія» на посади «біохімік» (відповідно до примітки після пункту «г» пункту 14 до Додатка 26). З врахуванням даних змін МОЗ листом від 22.07.2008 року № 1-02-13/21 було запропоновано в лабораторних підрозділах замінювати за відомістю заміни посади «лікарів-лаборантів з клінічної біохімії» на посади «біохіміків» та призначати на них спеціалістів з вищою немедичною освітою за спеціальністю «біохімія». Посади лаборантів з вищою освітою у зв`язку з їх відсутністю в Класифікаторі професій ДК 003-2005 замінити на посади біохіміків, з дотриманням вимог, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 листа. Спеціалістів, які зараховані на посади лаборантів з вищою освітою після 01.10.1994 року, за умови їх згоди, перевести відповідно на посади біологів, хіміків, бактеріологів (пункт 7 зазначеного листа МОЗ). Суд вказав, що як слідує з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1992, позивач в Коломийському міжрайонному дерматовенерологічному диспансері з 01.12.2005 прийнята на посаду лаборанта клінічної лабораторії, з червня 2012 переведена на посаду лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії, в цій же установі - з 02.01.2013 по 17.12.2018 призначена на посаду біолога клініко-діагностичної лабораторії. Відповідно до наданих суду в якості доказу посадових інструкцій, слідує, що посадові обов`язки позивача як лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії так і біолога клініко-діагностичної лабораторії за час її роботи в Коломийському міжрайонному дерматовенерологічному диспансері не змінились, вимоги у посадових інструкціях до займаних посад як лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії так і біолога клініко-діагностичної лабораторії не змінились також. Документами про освіту підтверджується наявність у позивача повної вищої освіти, окрім того позивач займала посаду лікаря (лаборанта), оскільки їй видано сертифікат спеціаліста (лікаря, провізора) про присвоєння звання «біолога» спеціаліста за спеціальністю «клінічна лабораторна діагностика», а також видано як лікарю посвідчення № НОМЕР_2 про присвоєння кваліфікаційної категорії за спеціальністю «Клінічна лабораторна діагностика».

Вказані обставини дали суду підстави вважати, що позивач являється лікарем вищої категорії за спеціальністю «клінічна лабораторна діагностика» і позивач, 02.01.2013 була, за згодою заміни, переведена на посаду біохіміка через відсутність у Класифікаторі професій ДК 003-2005 посади лаборанта з вищою освітою. Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для врахування періоду роботи позивача в Коломийському міжрайонному дерматовенерологічному диспансері на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії з 02.01.2013 по 17.12.2018 до стажу роботи, що дає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як спеціального стажу. Як наслідок, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення, а саме з 25 січня 2019 року незалежно від віку, оскільки має необхідний спеціальний стаж 25 років станом на 01.04.2015. Суд, при цьому, вважає помилковим посилання відповідача на наказ МОЗ №308/519 від 05.10.2005, оскільки таким затверджено умови оплати праці працівникам закладів охорони здоров`я, а також на наказ МОЗ №33 від 23.02.2000 року, з огляду на втрату ним чинності.

Суд зазначає, що вищевказані обставини не підлягають доказуванню в силу приписів частини 4 статті 78 КАС України.

На підставі вищевказаних рішень судів, позивачці, рішенням №092950000737 від 12.06.2020 призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується протоколом призначення пенсії (а.с.33).

Не погоджуючись із розміром пенсії, вважаючи, що стаж роботи в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері повинен зараховуватися в подвійному розмірі, ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №1745-1634/Я-02/8-0900/20 від 24.06.2020 повідомило, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, яке діяло за період з січня 2004 року застосовується виключно в частині визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років. Оскільки позивачка працювала в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 то подвійне обчислення стажу в цьому закладі, застосовне тільки для визначення права на пенсію за вислугу років з врахування періоду з 01.01.2005 по 01.01.2013. Період роботи на посаді біолога диспансеру з 02.01.2013 по 17.12.2018 зараховано до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до судових рішень, які не містять зобов`язання щодо застосування пільгового порядку обчислення стажу роботи згідно норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому цей період враховано в одинарному розмірі.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернулася із даною позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі, також - Закон № 1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Схоже за змістом визначення міститься в частині 1 статті 24 Закону №1058.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з пунктом е) частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі, також - Закону №1788), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 60 Закону №1788, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III, інфекційні хвороби - розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Згідно з статтею 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Пенсійний фонд України листом від 06.06.2006 р. № 7112/0220 довів територіальним органам пенсійного забезпечення роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України, які надано в листі від 15.02.2006 р. № 10.03.68/286, щодо віднесення шкірно-венерологічних диспансерів, відділень, палат та кабінетів до інфекційних закладів, робота в яких зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, за умови роботи з хворими на захворювання, віднесені до особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб, перелік яких затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» від 19.07.95 р. № 133 (далі - наказ № 133).

За змістом пункту 2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Частиною 16 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що підставою у не зарахуванні відповідачем стажу роботи ОСОБА_2 у Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері у подвійному розмірі є відсутність правової норми в Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV та відсутність обов`язку враховувати статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII для обрахунку стажу з 01.01.2014.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки вимогами пункту 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Вказана правова позиція аналогічна висновкам Верхового Суду, висвітленим у постановах від 04 грудня 2019 року, у справі №689/872/17 та від 27 лютого 2020 року, у справі №462/1713/17, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України повинні враховуватися судом.

Окрім цього, у довідці Коломийського міжрайонного дермато-венерологічного диспансеру за №113 від 17.12.2018, яка міститься у матеріалах пенсійної справи вказано, що ОСОБА_1 за період роботи в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері на посадах лаборанта, лікаря-лаборанта, біолога клініко-діагностичної лабораторії, на протязі дня мала контакт з хворими на сифіліс, гонорею, мікроспорію, трихофітію, фавус, коросту, демодекоз. Відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.1995 №133, вказані хвороби відносяться до небезпечних інфекційних хвороб та групи паразитарних хворіб, що згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає право на кратне зарахування трудового стажу (а.с.9).

Таким чином, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері повинен зараховуватися у подвійному розмірі, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області в цій частині є протиправною.

Суд у пункті 3 ухвали про відкриття провадження від 07.08.2020 запропонував позивачу деталізувати позовні вимоги із урахуванням викладених у позовній заяві обставин, проте вказана пропозиція позивачем залишена поза увагою.

Суд зазначає, що позовні вимоги позивача сформульовані наступним чином «визнати незаконною відмову у перерахунку пенсії з врахуванням у страховий стаж періоду роботи та заробітку в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії із врахуванням у страховий стаж періоду роботи та заробітку в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 починаючи з дня призначення пенсії».

З огляду на вищезазначене слід звернути увагу позивачки, що стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, передбачає виключно пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах, а питання урахування заробітку не охоплюється вказаною статтею закону. Окрім цього, заробіток за період з 01.12.2005 по 17.12.2018 зарахований відповідачем, що підтверджується відповідним розрахунком, який міститься у матеріалах пенсійної справи (а.с.62-66).

Таким чином, з урахування змісту позовної заяви та її прохальної частини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: в частині визнання відмови відповідача незаконною та зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії із врахуванням у страховий стаж періоду роботи в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 в подвійному розмірі, починаючи з дня призначення пенсії - 18.12.2018.

Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач в частині зарахування стажу не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для об`єктивного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №МР_AB070100MOV_14899276 від 29.07.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.1).

З огляду на підтвердження сплати ОСОБА_2 судового збору за подання даної позовної заяви та часткове задоволення позову, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат не подано, а тому такі не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) з врахуванням у страховий стаж періоду роботи в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) із врахуванням у страховий стаж періоду роботи в Коломийському міжрайонному дермато-венерологічному диспансері з 01.12.2005 по 17.12.2018 в подвійному розмірі, починаючи з дня призначення пенсії - 18.12.2018.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Джерело: ЄДРСР 91372015
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку