ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/6165/17

адміністративне провадження № К/9901/2203/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/6165/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України

про визнання протиправним і скасування наказу,

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Келеберди В.І.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у травні 2017 року звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14 квітня 2017 року №91/05 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »;

- стягнути з відповідача на користь позивача премію у розмірі: 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його протиправно притягнули до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з порушенням трудової дисципліни. Позивач акцентує увагу на вчасності свого прибуття на роботу, а саме - о 09 год 00 хв. Окрім того вказує, що відповідач під час дисциплінарного провадження грубо порушив приписи статті 75 Закону України «Про державну службу», а саме: не відібрав від нього як від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмових пояснень. Крім того, позивач зазначає, що до моменту застосування до нього стягнення дисциплінарної справи, яка мала б зафіксувати необхідні факти, не було заведено, дисциплінарна комісія не була створена, дисциплінарне розслідування не було проведено. Додатково позивач повідомляє, що його протиправно було позбавлено щомісячної премії, оскільки відповідно до положень частини третьої статті 74 Закону України «Про державну службу» за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне стягнення, в цьому випадку - зауваження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14 квітня 2017 року №91/05 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 премію у розмірі: 6000 грн.

Присуджено на користь позивача судові витрати у розмірі: 1280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуваний наказ прийнятий із порушеннями норм чинного законодавства, адже відповідач не дотримався порядку накладення дисциплінарного стягнення, більше того, позбавлення премії позивача у зв`язку із застосуванням заходу дисциплінарного впливу (зауваження) суперечить частині третій статті 79 Закону України «Про державну службу».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди неправильно застосували норми матеріального права, що відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України») є підставою для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення. Зокрема, відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Разом з тим, нормами пункту 6 частини другої статті 65 цього Закону передбачено, що одним із видів дисциплінарного проступку є недотримання правил внутрішнього службового розпорядку. Згідно з частиною другою статті 66 вказаного Закону у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

Одночасно, скаржник зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-2801цс15 від 19 жовтня 2016 року невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. На думку скаржника, він надав у суди попередніх інстанцій достатньо доказів факту порушення позивачем трудової дисципліни.

До того ж, скаржник вказує, що преміювання працівників відбувається не у фіксованому розмірі. Цей розмір не є гарантованим і має індивідуальний характер. Коло працівників, яким ці виплати здійснюються та розмір премій, визначаються виключно керівником та залежать від особистого внеску працівника в загальний результат роботи державного органу. Виплата премії керівником не є обов`язком, а лише засобом заохочення для покращення роботи працівників, яке відповідний керівник застосовує на власний розсуд.

Позивач не надав суду свого відзиву на касаційну скаргу.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 28 березня 2017 року головним спеціалістом відділу по роботі з персоналом Управління кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Луценко Інною Володимирівною було проведено перевірку щодо дотримання трудової дисципліни відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

За результатом перевірки ОСОБА_5 було складено Довідку від 28 березня 2017 року.

З наявної в матеріалах справи копії зазначеної довідки вбачається, що результатами перевірки встановлено, що працівники відділу з питань банкрутства о 9 год 00 хв були присутні на робочих місцях усі, окрім начальника відділу з питань банкрутства ОСОБА_1 , який прийшов на роботу о 9 год 04 хв і головного спеціаліста відділу ОСОБА_3

14 квітня 2017 року відповідач видав наказ №91/05 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Як встановили суди, на підставі подання першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 стосовно начальника дисципліни відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_1 та відповідно до пункту 1 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» до ОСОБА_1 застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді зауваження.

Підставами видання вказаного наказу є подання заступника начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4, акт про результати перевірки від 28 березня 2017 року, Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року.

У матеріалах справи також міститься копія Подання першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 , відповідно до якого управлінням кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на усне доручення керівника, з метою встановлення належної роботи відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві проведено перевірку щодо дотримання трудової дисципліни зазначеного відділу. Під час перевірки було виявлено порушення трудової дисципліни, а саме запізнення ОСОБА_1 .

Вважаючи наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві №91/05 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року.

Частина перша статті 1 цього Закону визначає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до положень частини першої статті 8 вказаного Закону державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.

Норми статті 61 Закону України «Про державну службу» визначають, що службова дисципліна забезпечується шляхом: 1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку; 2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України; 3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців; 4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.

Частиною першою статті 64 Закону України «Про державну службу» встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 65 вказаного Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу ІІІ «Перегляд судових рішень».

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначається статтею 149 Кодексу законів про працю України, яким визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до частин першої, другої статті 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом кількох осіб на підтвердження відмови працівника дати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.

Як встановили суди попередніх інстанцій, за результатом перевірки ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення щодо причини недотримання правил внутрішнього службового розпорядку. Разом з тим, як зазначає відповідач, позивач жодних пояснень стосовно даного факту не надав.

Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України «Про державну службу» відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, як встановили суди, відповідний акт, який би зафіксував факт відмови ОСОБА_1 надати письмові пояснення стосовно недотримання ним правил внутрішнього службового розпорядку, відсутній.

Відтак, судами першої й апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок, що відповідач порушив процедуру притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Тому колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права.

Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

Одночасно, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За таких умов колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із встановлених Законом України "Про державну службу" правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті й обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Відповідно до частини другої статті 77 Закону України «Про державну службу» у рішенні про накладення дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи та вид дисциплінарного проступку.

Разом з тим, судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що в оскаржуваному наказі від 14 квітня 2017 року №91/05 відсутній стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, тобто наказ не відповідає вимогам статті 77 Закону України «Про державну службу», якою встановлено вимоги щодо змісту рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що не зазначення у наказі конкретної дати вчинення позивачем порушень службової дисципліни унеможливлює надання судом оцінки дотримання відповідачем строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-2801цс15 від 19 жовтня 2016 року невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. На думку скаржника, він надав у суди попередніх інстанцій достатньо доказів факту порушення позивачем трудової дисципліни.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України») суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач не надав достатніх доказів факту порушення позивачем трудової дисципліни.

Відтак, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог і протиправність оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно аргументів касаційної скарги щодо безпідставного стягнення премії колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 №1123 «Про умови оплати праці працівників державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів», наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 2 жовтня 1996 року №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», наказу Міністерства юстиції України від 2 листопада 2015 року №2151/5 «Про затвердження Порядку обліку та використання коштів, отриманих за надання відділами державної реєстрації актів цивільного стану платних послуг та за надання державними нотаріальними установами додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями», наказу Міністерства соціальної політики України від 13 червня 2016 №646 «Про затвердження Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів)» для встановлення порядку визначення розмірів, нарахування й виплати премій працівникам Головного територіального управління юстиції та територіальних органів юстиції міста Києва розроблене Положення про преміювання працівників Головного територіального управління юстиції та територіальних органів юстиції міста Києва, яке затверджене наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20 січня 2017 року №56/6.

Відповідно до вказаного Положення преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, які визначаються сумлінним виконанням покладених на них посадових обов`язків, дотримання Правил внутрішнього службового розпорядку і трудової дисципліни.

Пунктом 2.3 Положення передбачено, що премії виплачуються за підсумками роботи за місяць, квартал, за результатами щорічного оцінювання службової діяльності.

Обґрунтовуючи підстави не нарахування ОСОБА_1 щомісячної премії, відповідач посилався на пункт 2.7 Положення про преміювання, яким передбачено, що критеріями зменшення розміру премії або її позбавлення (протягом місяця застосування стягнення) є застосування до працівника заходів дисциплінарного впливу або накладення дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця позиція є необґрунтованою, оскільки відповідно до частини третьої статті 79 Закону України «Про державну службу» протягом строку дії дисциплінарного стягнення (крім зауваження) заходи заохочення до державного службовця не застосовуються. Відтак, законодавець чітко виокремив вид дисциплінарного стягнення, а саме - зауваження, застосування якого не перешкоджає нарахуванню премії.

Окрім того, в обґрунтування своєї позиції, відповідач також посилався на пункт 2.4 Положення про преміювання, відповідно до якого працівникам, які звільняються з роботи протягом місяця, за який проводиться преміювання, премія не виплачується.

Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій, 23 травня 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві зареєстровано заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві за згодою сторін з 1 червня 2017 року. Однак, наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві №91/05 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » видано 14 квітня 2017 року.

Відтак, місяцем, за яким мало бути проведено преміювання є квітень 2017 року, а не травень 2017 року, як зазначає відповідач, пов`язуючи факт невиплати премії ОСОБА_1 з його звільненням з посади начальника відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що позивача було протиправно позбавлено щомісячної премії.

Підсумовуючи зазначене, Верховний Суд констатує, що суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду