номер провадження справи 15/111/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020 Справа № 908/1424/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ", 49008, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 6; адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, 2, оф. 504

до відповідача Підприємства об`єднання громадян "Агропристань" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Велід", 69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Трикоза Т.В., адвокат, ордер серія ДП № 2794/004 від 01.06.2020;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

09.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ", м. Дніпро до відповідача Підприємства об`єднання громадян "Агропристань" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Велід", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором постачання № 80120 від 08.01.2020.

09.06.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 15.06.2020 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

09.07.2020 на адресу Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ", м. Дніпро про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 09.07.2020 справу № 908/1424/20 прийнято до провадження, присвоєно справі номер провадження 15/111/20. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 10.08.2020.

Ухвалою суду від 10.08.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору № 80120 від 08.01.2020, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 39 942,89 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 1877,86 грн, 3 % річних у розмірі 305,32 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 641,64 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст.ст. 526, 625, 691, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 131, 193 Господарського кодексу України. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 31.08.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові б/н від 03.06.2020.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являлися, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 31.08.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 04.09.2020.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані докази, суд установив наступне.

08.01.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ", 49008, м. Дніпро (постачальник, позивач) та Підприємством об`єднання громадян "Агропристань" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Велід", м. Запоріжжя (покупець, відповідач) укладений договір постачання № 80120 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.2. договору постачальник зобов`язується поставляти й передавати у власність покупцеві товар для використання його в господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати товар й оплачувати його вартість.

Асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці, загальна вартість партії товару вказується у видаткових накладних щодо кожної партії товару, за попереднім узгодженням між сторонами. Загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, складає сукуп ність кількості поставленого товару покупцю згідно із видатковими накладними (п. п. 2.1. - 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору товар, зазначений у п. 1,1. даного договору, поставляється на умовах ЕХW - склад постачальника м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, 6, відповідно до МПТКТ «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010.

Згідно з п. 3.5. договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та по якості з моменту його фактичної передачі в пункті поставки та підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця, яка має належним чином, оформлену довіреність на отримання товару. покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність яка підтверджує можливість передачі товару уповноваженій особі покупця. У випадку відсутності довіреності у уповноваженої особи її повноваження на прийняття товару підтверджуються проставлянням відповідної печатки покупця на видатковому документі.

Відповідно до п. 4.1 ціна товару визначається за домовленістю між сторонами та фіксується у відповідній видатковій накладній на відвантаження товару, яка є невід`ємною частиною даного договору. Загальна ціна договору, складає суму усіх поставок, які здійснені сторонами та оплачені протягом дії цього договору, але не більше ніж 15 (п`ятнадцять) мільйонів гривень.

Пунктом 4.5. договору врегульовано умови оплати: відтермінування платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання продукції покупцем.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 6.1 договору).

На виконання умов поговору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39 942,89 грн, що підтверджується видатковою накладною № 180204 від 18.02.2020 та товарно-транспортною накладною, які підписані уповноваженою особою на отримання товару без зауважень і заперечень.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 39 942,89 грн.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 39 942,89 грн задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 03.03.2020 по 03.06.2020 в сумі 1877,86 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку прострочення в оплаті поставленого товару в зарахуванні коштів на рахунок пос тачальника, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості не оплаченого товару/суми незарахованих коштів, за кожний день порушен ня строків оплати/зарахування коштів. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов`язань по оплаті.

Згідно з ч. 1. ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок пені за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтованими в сумі 1872,73 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5,13 грн слід відмовити, як необґрунтовано заявленій до стягнення.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 305,32 грн за період з 03.03.2020 по 03.06.2020 та суму інфляційних втрат в розмірі 641,64 грн за період березень 2020 - квітень 2020.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство» та визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 304,48 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0,84 грн слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період березень 2020 - квітень 2020, суд зазначає про неправильність та невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд відзначає, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 399,43 грн за квітень 2020, у зв`язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем. За березень 2020 року індекс інфляції не враховано, оскільки прострочення виконання зобов`язання почалося з 03.03.2020, тоді як інфляційні втрати розраховуються за повний місяць прострочення грошового зобов`язання. В даному випадку прострочення у березні повного місяця не містить.

У стягнення інфляційних втрат в розмірі 242,21 грн, суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати за отриманий товар виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Агропристань" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Велід" (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129; ідентифікаційний код юридичної особи 36904419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Преформ" (49008, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 6; адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, 2, оф. 504; ідентифікаційний код юридичної особи 39632675) суму основного боргу у розмірі 39 942,89 грн (тридцять девять тисяч дев`ятсот сорок дві гриві 89 коп.), пеню у розмір 1872,73 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят дві гривні 73 коп.), 3% річних в розмірі 304,48 грн (триста чотири гривні 48 коп.), інфляційні втрати в розмірі 399,43 грн (триста дев`яносто дев`ять гривень 43 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2089,82 грн (дві тисячі вісімдесят дев`ять гривень 71 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 5,13 грн, 3% річних в розмірі 0,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 242,21 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов