ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Справа№ 910/1251/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кириленко О.П.;

від відповідача 1: Кравченко О.П.;

від відповідача 2: Бодунов Р.О.;

від відповідача 3: не прибув;

від третьої особи 1: Вархацький І.В.;

від третьої особи 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року (повне рішення складено 02.06.2020 року)

у справі № 910/1251/20 (суддя: Данилова Н.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт"

3. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" Міхно С.С.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

2. МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (далі відповідач 2), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" Міхно С.С. (далі - відповідач 3), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(далі - третя особа 1), МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ (далі третя особа 2) про визнання недійсним, з моменту укладання, договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року за № 148, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 порушив вимоги ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а саме змінив істотні умови договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у даній справі та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник зазначив, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення від 27.05.2020 року залишено поза увагою, що у відповідності до положень ст.ст. 513, 577 Цивільного кодексу України з назвою «договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги» від 30.10.2019 року за №148 підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Крім того, скаржник зауважив, як підставу для скасування оскаржуваного рішення, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Горизонт» немає банківської ліцензії та ліцензії на здійснення валютних операцій, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Горизонт» позбавлене можливості виконувати зобов`язання за п. 1.3, пп. 3.2.1, п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 18.07.2013 року №ККМV.142395.014.

Суд першої інстанції не врахував порушення вимог ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а саме зміну істотних умов договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020 року справу № 910/1251/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

На стадії відкриття апеляційного провадження суддею Майданевичем А.Г., заявлено самовідвід від розгляду справи №910/1252/20 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути в зв`язку з тим, що близький родич судді з 02.01.2020 року працює в Акціонерному товаристві "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Ухвалою Північного апеляційного Господарського суду від 07.07.2020 року задоволено заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/1251/20. Матеріали справи № 910/1251/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України

Розпорядженням В.о.керівника апарату суду № 09.1-08/1905/20 від 13.07.2020 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи для заміни судді, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Майданевича А.Г. у розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/1251/20.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/1251/20. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів Пономаренко Є.Ю., Гаврилюк О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/1251/20, своєю ухвалою від 13.07.2020 року.

07.08.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Крім того, представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про відсутність порушених прав та інтересів скаржника у зв`язку із укладанням сторонами договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 року, у зв`язку з перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Пономаренко Є.Ю., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1251/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Калатай Н.Ф., Ткаченко Б.О.

Північний апеляційний господарський суд прийняв матеріали справи № 910/1251/20 з розгляду апеляційної скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/1251/20 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді Калатай Н.Ф., Ткаченко Б.О.

27.08.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшла заява, відповідно до якої представник скаржника просив врахувати при перегляді оскаржуваного рішення висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у справі №913/446/17 та постанові Вищого господарського суду України у справі №32/5005/11275/2011 при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин у справі №910/1251/20.

27.08.2020 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представники скаржника та третьої особи 1 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача 3 та третьої особи 2 у судове засідання 27.08.2020 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 року.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача 3 та третьої особи 2, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.02.2013 року Комітетом конкурсних торгів ДАТ «Чорноморнафтогаз» було прийнято рішення про затвердження Документації конкурсних торгів на закупівлю «Послуги щодо надання кредитів банківськими установами, 64.19.2 (відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії для придбання матеріалів, сировини, обладнання, оплати виконаних робіт та послуг, кредиторської заборгованості, виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов`язкових зборів, рефінансування кредитної заборгованості (ліміт відновлювальної мультивалютної кредитної лінії - еквівалент (по курсу НБУ) - 150 000 000,00)», що оформлене протоколом № 145-у (із змінами і доповненнями, внесеними 02.04.2013 року, 15.04.2013 року, 13.05.2013 року, 10.06.2013 року).

04.03.2013 року в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель №18(761) та розміщеного на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України оприлюднено оголошення №072832 про проведення процедури відповідної закупівлі.

03.07.2013 року в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель від 03.07.2013 року №51/3(794/3) та розміщеного на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повідомлення №147838 про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

18.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз» (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.142395.014, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит): 28 131 250,00 грн без ПДВ з урахуванням всіх й (18,3% річних на суму заборгованості і 0,2% - одноразова комісія від суми максимального ліміту); 2 187 591,22 долар США (два мільйона сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто один долар США двадцять два цента) без ПДВ з урахуванням всіх комісій (11,3% річних на суму заборгованості і 0,2% - одноразова комісія від суми максимального ліміту) (далі - договір державної закупівлі від 18.07.2013 року №KKMV. 142395.014).

Згідно з п. п. 1.1.1., 1.1.2. договору від 18.07.2013р. №KKMV.142395.014 кредит надається у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 150 000 000,00 грн. Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: гривнях та доларах США. Термін користування Кредитом - до 17.07.2014 року.

Відповідно до п. п. 1.1.3., 1.1.4. договору від 18.07.2013 року №KKMV.142395.014 процентна ставка за користування кредитом становить 18,3% річних за кредитом у гривні; 11,3% річних за кредитом у доларах США. Позичальник сплачує банку одноразово комісію за надання кредитних ресурсів 0,2 % відсотка від ліміту кредитної лінії, що зазначений в п. 1.1.1. зазначена комісія підлягає сплаті позичальником у національній валюті України до отримання першого траншу кредитних коштів.

Згідно з п. 1.2. договору від 18.07.2013 року №KKMV.142395.014 кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання матеріалів, сировини, устаткування, оплата виконаних робіт і послуг, кредиторської заборгованості, виплата заробітної плати, оплата податків та інших обов`язкових платежів, рефінансування кредитної заборгованості.

Пунктами 2.1., 2.3. договору від 18.07.2013 року №KKMV. 142395.014 передбачено, що видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов`язань за цим договором на підставі заяви позичальника. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Відповідно до п. 2.4. договору від 18.07.2013 року №KKMV.142395.014 визначено період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 6.1.).

Відповідно до п. п. 6.2., 6.4. договору від 18.07.2013р. №KKMV.142395.014 за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом та п. п. 1.1.2., 4.2.2. банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена п. 1.1.3. кредитного договору, від суми кредитної заборгованості за кожний день прострочення, порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії, відповідно банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно п. 8.1 договору від 18.07.2013 року №KKMV.142395.014 зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

20.02.2014 року виникли обставини непереборної сили, які унеможливили виконання ДАТ Чорноморнафтогаз» своїх зобов`язань, як за договором державної закупівлі від 18.07.2013 року №KKMV.142395.014, так і в цілому, як господарюючого суб`єкта, який проводить основну господарську діяльність на окупованій території Автономної Республіки Крим.

У зв`язку з невиконанням ДАТ «Чорноморнафтогаз», як позичальником, умов договору державної закупівлі від 18.07.2013 року №KKMV.142395.014, 04.06.2014 року банк звернувся до ПАТ «Чорноморнафтогаз» з претензією щодо сплати заборгованості за кредитним договором, яка станом на 04.06.2014 року становила 136 366 051,59 грн, в тому числі 130 083 121,99 грн поточної заборгованості за кредитом, 2 248 269,96 грн заборгованості за процентами, 394 662 64,10 грн простроченої заборгованості за процентами та 88 395,54 грн пені.

Однак, ДАТ «Чорноморнафтогаз», як позичальник, свого обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором не зміг виконати, у зв`язку з чим, у серпні 2014 року «Всеукраїнський банк розвитку» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 144 902 508, 80 грн, з яких: 130 083 121,99 грн заборгованості по тілу кредиту, 12 608 716,00 грн простроченої заборгованості по процентам та 491 405,55 грн пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року, у справі №911/3648/14 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2015 року вищевказані від 29.01.2015 року та постанову від 27.05.2015 року скасовано, а справу №911/3648/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2015 року у справі № 911/3648/14 позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року ухвалу Господарського суду Київської області від 23.11.2015 року скасовано, а справу № 911/3648/14 передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2016 року справа № 911/3648/14 до свого провадження колегією суддів.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2018 року у справі № 911/3648/14 за позовом ПАТ Всеукраїнський банк розвитку» до ДАТ «Чорноморнафтогаз» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю Прокуратури Київської області про стягнення 144 902 508, 80 грн позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» 130 083 121, 99 грн основної заборгованості по кредиту, 24 511 321, 66 грн основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом та судові витрати 72 363, 55 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2016 року у справі № 911/3648/14 в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8 585 456,34 грн та в частині розподілу судових витрат скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові з новим розподілом і судових витрат.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року у справі №911/3648/14 набрала законної сили та не оскаржувалась у касаційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, зобов`язання за Договором державної закупівлі від 18.07.2013 року №KKMV. 142395.014 забезпечені Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» шляхом передачі майнових прав на отримання грошових коштів за контрактом на поставку природного газу №14/380/11 від 24.02.2011року.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.12.2015 року № 914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.12.2015 року № 234, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" з 23.12.2015 року до 22.12.2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ВБР», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52(1), 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Міхну Сергію Семеновичу на два роки з 23.12.2015 року до 22.12.2017 року включно.

Так, вказана інформація є загальновідомою і міститься на сайті Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку".

02.08.2019 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (голандського аукціону) з продажу таких активів, що обліковуються на балансі AT «Дельта Банк», AT «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «ВБР», ПАТ «Інтеграл-банк», ПАТ ЕНЕРГОБАНК», ПАТ «КБ «НАДРА», ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК», AT «ІМЕКСБАНК», ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», ПАТ «ДІАМАНТБАНК», ПАТ «ПтБ», ПАТ «ПРОФІН БАНК», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК», ПУАТ «ФІДОБАНК», ПАТ «Банк «Київська Русь» та AT «РОДОВІД БАНК».

Рішенням №1907 від 29.07.2019 року Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено умови продажу таких активів: «Пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, а також дебіторської заборгованості та нерухомості, а саме: активів ПАТ "ВБР", що складаються з прав вимоги за кредитними договорами.

Організатором аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн» (код ЄДРПОУ 40547200, 01001, м. Київ, провулок Музейний, ж 8, офіс 1, афілійоване з компанією First Financial Network (FFN).

12.09.2019 року відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу лоту №UKR-2019-04, переможцем яких, за результатами закритих цінових пропозицій, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ГОРИЗОНТ» з ціновою пропозицією 171 000 001,00 грн.

Того ж дня було підписано протокол електронних торгів, за умовами якого пропорційна сума від ціни продажу лоту, яка підлягала перерахуванню переможцем електронних торгів на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" складала 14 269 878,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" платіжним дорученням №39 від 04.10.2019 року на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" здійснило перерахування коштів в розмірі 14 269 878,36 грн, як плата за лот згідно з протоколом №UKR-2019-04 від 12.09.2019 року.

30.10.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВБР» Міхно С.С. на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.12.2015 року № 234 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" в особі директора Литвина П.М., який діє на підставі Статуту, як новим кредитором, укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №148.

Згідно з п. 2.1. договору від 30.10.2019 року №148, відповідач 1, як кредитор, відступає шляхом продажу відповідачу 2, як новому кредитору, вимоги відповідача 1 до позичальників, іпотекодавців, заставодавців, поручителів зазначених у додатку №1 до цього договору. Відповідач 2 набуває всі права кредитора за цим договором не раніше сплати відповідачу 1 коштів, обмовлених пунктом 4.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору відповідач 1 і відповідач 2 упродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором зобов`язані повідомити всіх боржників, у тому числі позивача, про відступлення за вимоги за основними договорами.

Так, за твердженням скаржника, як на підставу недійсності оспорюваного правочину, додаток №1 до цього договору, на який є посилання у п. 2 договору від 30.10.2019 року №148 та який визначає перелік боржників, не зазначений у договорі у реквізиті 21 «відмітка про наявність додатків», що передбачений ДСТУ 4163-2003.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ця обставина не є підставою для недійсності договору відповідно до законодавства.

При цьому, колегія суддів відзначає, що додаток №1 передбачений п.2 договору від 30.10.2019 року, в якому прописано, що банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, визначених у Додатку №1 до цього договору.

Щодо твердження позивача, що він не був повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з п. 3.4. договору відповідач 1 і відповідач 2 упродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором зобов`язані повідомити всіх боржників, у тому числі позивача, про відступлення за вимоги за основними договорами.

Разом з цим, відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв`язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням боржників про відступлення прав вимоги, неповідомлення, несвоєчасне/неналежне повідомлення боржника новим кредитором не є підставою для недійсності правочину про відступлення права вимоги.

Щодо твердження скаржника, що договір про відступлення права вимоги повинен був бути укладений відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги був укладений 30.10.2019 року. На момент укладання вказаного Договору Закон України «Про здійснення державних закупівель» №1197VII втратив свою чинність 01.08.2016 року на підставі Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII від 25.12.2015 року.

Водночас, положення ст. 40 Закон України «Про здійснення державних закупівель», не містять заборону про передавання прав та обов`язків за договором державної закупівлі, натомість вказано, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Сторони за договором не є істотними умовами договору, тому посилання позивача на норми цієї статті є безпідставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-05/25706-07 від 05.08.2015 року, містять лише рекомендаційний характер, про що зазначено в самих роз`яснення, та не є обов`язковими для суду.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ніякі істотні умови кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.142395.014 від 18.07.2013 року не змінились, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України , істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України , при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України).

Так, при укладанні Договору від 30.09.2019 року №148 змінився лише кредитор (при цьому, первісний кредитор вже виконав свої зобов`язання по договору, який було укладено за результатом процедури закупівлі), а законодавством заміна кредитора не визначена як зміна істотних умов договору.

Колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення від 27.05.2020 року залишено поза увагою, що у відповідності до положень ст.ст. 513, 577 Цивільного кодексу України з назвою «договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги» від 30.10.2019 року за №148 підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, з огляду на наступне.

Так, сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами не пізніше 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів № UKR-2019-04 від 12.09.2019 року та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 6.5. договору відступлення прав вимоги визначено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати, пов`язані із укладенням і нотаріальним посвідченням цього договору покладаються на нового кредитора.

Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

31.10.2019 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та Товарисвом з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» було підписано договір про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року, згідно з умовами пунктів 1-3 якого сторони дійшли згоди викласти пункти 6.4., 6.5. договору у такій редакції:

- 6.4. Цей договір складений українською мовою у двох автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для Банку та Нового кредитора.

- 6.5. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. 2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. 3. договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями чинного законодавства не вимагається нотаріального посвідчення договору про відступлення прав вимоги саме за кредитним договором.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за положеннями пункту 2.1. договору No 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 р., укладеного між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт», за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

У абзаці 2 п. 2.1. договору відступлення визначено, що сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між Сторонами не пізніше 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів № UKR-2019-04 від 12.09.2019 року та підлягає нотаріальному посвідченню. Тобто, відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, повинно відбуватись за окремими нотаріально посвідченими відповідними договорами відступлення прав вимоги, що в свою чергу, як правильно встановлено судом першої інстанції, не впливає і не є перешкодою для відступлення прав вимоги саме за кредитним договором у відповідності до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року.

Що стосується моменту укладення договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року, визначеного у пункті 6.5. договору, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п. 6.5. договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт», цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення. Сторони домовились, що усі витрати, пов`язані із укладенням і нотаріальним посвідченням цього договору покладаються на Нового кредитора.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, що у даному пункті договору відступлення прав вимоги сторони визначили момент набуття чинності таким договором з моменту нотаріального посвідчення, і в подальшому сторони у відповідності до договору від 31.10.2019 року про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року змінили положення пункту 6.5. договору відступлення прав вимоги та встановили, що такий (основний) договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (без нотаріального посвідчення).

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваг, що після підписання між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року відбулось його виконання, що з урахуванням внесених до нього змін до п. 6.5. договору в частині моменту набуття чинності таким договором у відповідності до договору від 31.10.2019 року про внесення змін до договору № 148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року виключає кваліфікацію такого договору як неукладеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, дата укладення, ціна, порядок розрахунків, строк дії, тощо), його зміст та форма договору не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Водночас, колегія суддів відзначає, що позивачем не оспорювався основний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №KKMV.142395.014, тобто він є укладеним, чинним та підлягає виконанню, оскільки істотні умови вказаного договору після укладення договору №148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 30.10.2019 року не змінилися, то Договір підлягає виконанню за участю нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Горизонт».

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про: 1) затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; 2) об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; 3) строки та заходи передпродажної підготовки майна; 4) затвердження умов відкритих торгів в тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема розмірів гарантійного внеску, лота та /кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу; 5) обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; 6) проведення відкритих в (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків. Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається.

Так, матеріали справи містять належні та допустимі в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази того, що процедура відкритих торгів, на яких було здійснено купівлю права вимоги стосовно позивача, була дотримана, здійснено оплату лоту, укладено договір про відступлення права вимоги, погоджено всі істотні умови договору, що скаржником не спростовано.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено право юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 3.3 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1- 3/2004 від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України вважає, [о словосполучення "охоронюваний законом інтерес" - це інтерес, який перебуває виключно у логічно-смисловому зв`язку із суб`єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх.

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може перечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, поглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або доцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах країни у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішуючи поданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд винен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Так, враховуючи, що сторонами у спірному договорі є Банк та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ГОРИЗОНТ» та ніякі істотні умови договору не були змінені, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутні будь-яких порушень прав позивача та відповідно відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Тобто, що подальше виконання договору жодним чином не порушило права позивача, останнім не доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами порушення його прав та інтересів.

Так, встановлена судом відсутність порушень прав та інтересів унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Горизонт» немає банківської ліцензії та ліцензії на здійснення валютних операцій, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Горизонт» позбавлене можливості виконувати зобов`язання за п. 1.3, пп. 3.2.1, п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 18.07.2013 року №ККМV.142395.014, колегія суддів відзначає наступне.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» не стає стороною за договором від 18.07.2013р. №KKMV. 142395.014, а набуває право вимагати виконання існуючого зобов`язання на свою користь, що виникло на підставі рішення господарського суду Київської області від 04.08.2018 року.

При цьому, колегія суддів приймає, як належне твердження відповідача 2 викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності а право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу.

Разом з цим, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на порушення відповідачем норм ст. 2 Закону України від 24.05.2012 року «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», а також, ч.ч. 1, 5 ст. 40 Закону України від 01.06.2010 року «Про здійснення державних закупівель», оскільки під час відступлення права вимоги за кредитним договором новому кредитору державні кошти не залучалися та не здійснювалися будь-які державні закупівлі за бюджетні кошти.

Водночас, посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду викладені у постанові №913/446/17 від 06.11.2018 року та постанові Вищого господарського суду України №32/5005/11275/2011 від 14.02.2012 року не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, а містять лише посилання (які враховані при розгляді цієї справи) на норми права, зокрема п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 29, ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», тощо. Отже, відповідні правові висновки не підлягають застосуванню з огляду на відсутність подібності фактичних обставин справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/1251/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/1251/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/1251/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Н.Ф. Калатай

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 03.09.2020 року.