ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. Справа№ 910/3233/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання: Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.08.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.11.2019 (повний текст складено - 20.11.2019)

у справі №910/3233/18 (головуючий суддя - Пінчук В.І.,

судді: Привалов А.І., Зеленіна Н.І.)

за первісним

позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий

центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

до 1) Приватного акціонерного товариства

"Фармацевтична фірма "Дарниця"

2) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації)

3) Київської міської ради

про визнання недійсними біржових торгів з продажу акцій на

аукціоні у процесі приватизації та біржового контракту №185321

на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015

та за

зустрічним

позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма

"Дарниця"

до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий

центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"

про визнання права власності на акції

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (надалі - позивач за первісним позовом, ПАТ "НВЦ "БХФЗ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (надалі - відповідач-1 за первісним позовом, ПрАТ " Фармацевтична фірма "Дарниця"), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач-2 за первісним позовом), Київської міської ради (надалі - відповідач-3 за первісним позовом), в яких просило суд:

- визнати недійсними результати біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, що оформлені протоколом №1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" з ціною продажу 171 844 000, 00 грн.

- визнати недійсним біржовий контракт №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1584.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пакет акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт. статутного капіталу товариства незаконно включено до переліку об`єктів приватизації групи "Е", що відповідно стало наслідком незаконного проведення процедури приватизації зазначеного пакету акцій. Проведення біржових торгів з продажу акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", у кількості 3100 шт. статутного капіталу товариства, на аукціоні в процесі приватизації, оформлених протоколом№1 від 20.03.2015, за ціною, визначеною висновком про вартість об`єкту приватизації, не відповідає фінансово - економічним показникам діяльності емітента ПАТ "НВЦ "БХФЗ". При цьому згаданий висновок втратив чинність до моменту проведення оспорюваних торгів, не містив необхідних відомостей та оформлений у спосіб, не передбачений законами України. Позивач за первісним позовом звертав увагу суду на те, що затвердження висновку про вартість майна входить до компетенції саме директора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відтак затвердження такого висновку іншою особою (першим заступником директора Департаменту), свідчить про відсутність у останнього таких повноважень, тобто накази №16/3-ПР від 28.03.2014 "Про затвердження висновку про вартість майна" та №48-ПР від 12.12.2014 "Про продовження терміну дії висновку про вартість майна" прийняті поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При здійсненні приватизації зазначеного пакету акцій були допущені порушення щодо порядку здійснення публікації про цей об`єкт приватизації, які призвели до невиконання основних завдань та принципів приватизації - забезпечення інформаційної відкритості цього процесу, законності, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об`єкти приватизації, передбачених ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Під час прийняття рішень у процесі приватизації акцій, належних територіальній громаді міста Києва, а також укладення біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій діяла заборона щодо відчуження, розпорядження, користування зазначеним пакетом акцій, встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили. Тобто, не могло бути укладено жодного правочину щодо пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становить 29, 95 % статутного капіталу товариства. Відтак, оспорюваний біржовий контракт №185321 на купівлю-продаж акцій під час дії заборони судовим рішенням в силу змісту ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Також у первісному позові зазначено, що початкова ціна однієї акції у розмірі 55 433, 548388 грн є необгрунтованою та суперечить вимогам проведення продажу в процесі приватизації на фондових біржах пакетів акцій акціонерних товариств та регламенту проведення аукціону з продажу пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на ПАТ Фондова біржа Перспектива від 16.02.2015 №2015/02/16-1а.

Крім того, у процесі приватизації спірного пакету акцій були допущені порушення антимонопольного законодавства, оскільки приватизація відбувалася без дослідження товарних ринків на предмет наслідків концентрації у вигляді недопущення монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції.

Відповідач-1 за первісним позовом не виконав належним чином усіх зобов`язань, передбачених біржовим контрактом №185321 від 20.03.2015, визначених в п. 7.3 біржового контракту.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачі-2, -3 за первісним позовом здійснивши відчуження пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", що належали територіальній громаді міста Києва, із порушенням встановленого законодавством порядку, за заниженою вартістю, без дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, завдали шкоди не лише економічним інтересам територіальної громади міста Києва та порушили визначений публічний порядок, а й унеможливили виконання емітентом акцій своїх обов`язків перед іншими акціонерами товариства та трудовим коллективом підприємства.

При розгляді первісного позову у цій справі, ПрАТ " Фармацевтична фірма "Дарниця" (позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ПАТ "НВЦ "БХФЗ" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання права власності на акції.

В обгрунтування свого позову ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" послалося на те, що дії ПАТ "НВЦ "БХФЗ" щодо оспорювання дійсності біржових торгів та біржового контракту свідчать про фактичне оспорювання та невизнання права власності ПрАТ " Фармацевтична фірма "Дарниця" на вказаний пакет акцій, а тому це право підлягає захисту шляхом його визнання у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/3233/18 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Визнано право власності ПрАТ " Фармацевтична фірма "Дарниця" на 3100 штук простих іменних акцій (номінальна вартість 1 839, 00 грн, код цінних паперів - UA4000137228) ПАТ "НВЦ "БХФЗ", придбаних на підставі біржового контракту від 20.03.2015 №185321, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1584.

Присуджено до стягнення з позивача за зустрічним позовом на користь відповідача за зустрічним позовом 616 700, 00 грн судового збору.

Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що оспорювані торги та біржовий контракт не порушують прав чи інтересів ПАТ "НВЦ "БХФЗ", відповідають вимогам законодавства про приватизацію акцій територіальної громади міста Києва, про захист економічної конкуренції та іншого застосованого законодавства, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні. Оскільки ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у первісному позові ставить під сумнів законність набуття права власності ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на спірні акції, а підстави для його задоволення відсутні, то суд дійшов до висновку про необхідність захистити право власності ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на придбані у територіальної громади міста Києва акції шляхом визнання цього права на підставі ст. 392 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (з урахуванням заяви про відкликання апеляційної скарги в частині задоволення зустрічного позову про визнання права власності на акції), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/3233/18 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 125 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину, оскільки відповідачі-1, -2, -3 здійснивши відчуження пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", що належали територіальній громаді міста Києва, із порушенням встановленого законодавством порядку, за заниженою вартістю, без дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції- завдали шкоди не лише економічним інтересам територіальної громади міста Києва та порушили визначений публічний порядок, а й унеможливили виконання емітентом акцій своїх обов`язків перед іншими акціонерами товариства та трудовим колективом підприємства. Скаржник звертає увагу суду на те, що новий акціонер - ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", володіючи блокуючим пакетом акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", систематично чинить умисні дії з метою унеможливлення нормальної господарської діяльності останнього.

При цьому, особистий (власний) інтерес скаржника, який в силу свого статусу емітента акцій, є заінтересованою особою, полягає, зокрема, в тому, щоб предмет правочину (пакет акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становить 29,95% статутного капіталу товариства) перебував у власності територіальної громади міста Києва, і як наслідок територіальна громада міста Києва перебувала у правовому становищі власника вказаного пакету акцій, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем за первісним позовом його прав, а також в забезпеченні дотримання порядку прийняття рішень щодо відчуження акцій, якщо такий встановлено, та власне дотримання порядку такого відчуження, при цьому не втручаючись у сферу реалізації власником права власності.

Скаржник також зазначає, що при прийнятті рішень Київської міської ради від 22.09.2011 №40/6256 та від 18.04.2013 №190/9247, відповідач-3 за первісним позовом діяв всупереч вимогам чинного законодавства, наслідком чого стало проведення процедури приватизації пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" за процедурою, що передбачена для зовсім іншої групи об`єктів приватизації. Незважаючи на те, що зазначені рішення не є нормативним документом, оскаржуваним судовим рішенням проігноровано чинні та обов`язкові до застосування положення про те, що не можуть застосовуватися акти органів місцевого самоврядування, які не є нормативними та суперечать закону, не враховано принципу верховенства права у контексті неправомірних актів органів місцевого самоврядування.

Визначена ТОВ "Консалтингова фірма "ОСТРІВ" початкова вартість пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", зважаючи на об`єктивні фінансово-економічні показники діяльності останнього у кількості 3100 шт. в сумі 143 200 000, 00 грн, є значно заниженою, та такою, що не відповідає його реальній ринковій вартості. З метою підтвердження заявленого та з`ясування відповідних обставин справи, скаржник звернувся до судового експерта із запитом про проведення експертного дослідження, з відповідними питаннями. Наданий ПАТ "НВЦ "БХФЗ" висновок експертного дослідження №1-12/02-2019-до місцевим господарським судом залишено поза увагою, а його зміст не враховано при постановленні оскаржуваного рішення.

Щодо дійсності висновку про вартість пакета акцій, затвердженого наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.03.2014 №16/3-ПР, скаржник зазначає, що вказаний висновок був дійсний до 28.09.2014. Однак, не зважаючи на це, 12.12.2014 наказом Департаменту комунальної власності міста Києва №48-ПР "Про продовження терміну дії висновку про вартість майна" термін дії зазначеного висновку було продовжено до 28.03.2015. З огляду на наведене, враховуючи відсутність дійсного висновку про вартість об`єкта приватизації, п. 2 наказу Департаменту комунальної власності від 05.02.2015 №3/4-ПР "Про продаж на аукціоні" є незаконним, а використання зазначеного висновку під час приватизації комунального майна для визначення початкової вартості об`єкта приватизації є неправомірним, що є підставою для визнання недійсним результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні в процесі приватизації, оформлених протоколом №1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015.

Посилання суду першої інстанції на зміст виписки по рахунку від 26.03.2015, з якої вбачається виконання відповідачем-1 п. 3 умов біржового контракту скаржник вважає передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутній та в ході судового розгляду судом не досліджувався оригінал виписки по рахунку від 26.03.2015, а наявна копія не містить жодних видимих реквізитів оригінального документа - підписів, штампів, печаток тощо. Водночас, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повністю проігноровано відсутність будь-яких інших доказів виконання відповідачем-1 зобов`язань, взятих ним на себе внаслідок укладання оспорюваного біржового контракту №185321.

Окрім того, судом першої інстанції проігноровано, що всупереч нормам Законодавства України відповідач-2, який був планувальником продажу спірних акцій, доручив забезпечити розміщення та опублікування інформації, зазначеної в п. 3 наказу від 26.02.2015 №5/4-ПР в газеті "Хрещатик" і не забезпечив публікацію в офіційному друкованому виданні державного органу приватизації "Відомості приватизації".

Скаржник в своїй апеляційній скарзі також заперечує щодо висновку суду першої інстанції стосовно ціни однієї акції, яка вказана у розмірі 55 433, 548388 грн. Так, скаржник вважає вказану початкову ціну однієї акції необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам проведення продажу в процесі приватизації на фондових біржах пакетів акцій акціонерних товариств та регламенту проведення аукціону з продажу пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на ПАТ Фондова біржа Перспектива від 16.02.2015 №2015/02/16-1а.

На думку скаржника, судом першої інстанції проігноровано те, що з боку відповідача-1 під час участі в процедурі концентрації та укладання оспорюваного біржового контракту порушено норми антимонопольного Законодавства України, що призвело до монополізації та суттєвого обмеження конкуренції на ринку лікарських засобів України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019 апеляційну скаргу ПАТ "НВЦ "БХФЗ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 апеляційну скаргу ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/3233/18 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 заяву ПАТ "НВЦ "БХФЗ" про відкликання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/3233/18 в частині задоволення зустрічного позову про визнання права власності на акції задоволено.

Відкрито апеляційне провадження у справі №910/3233/18 за апеляційною скаргою ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 в частині відмови у задоволенні первісного позову та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.02.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач-1 за первісним позовом у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити скаргу ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 в частині відмови у задоволенні первісного позову без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відповідач-1 за первісним позовом у своєму відзиві зазначив про те, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність у ПАТ "НВЦ "БХФЗ" порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні первісного позову. При цьому, Київська міська рада своїм рішенням про приватизацію спірного пакету акцій правомірно віднесла їх до об`єктів приватизації групи "Е".

Доводи позивача за первісним позовом про занижену вартість продажу пакету акцій та відсутність дійсного висновку про вартість пакету акцій на момент проведення оспорюваних торгів є необґрунтовані, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Також ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" вважає, що не можуть бути підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині твердження скаржника про порушення Законодавства України про захист економічної конкуренції, що нібито призвело до монополізації і обмеження конкуренції на товарних ринках.

04.02.2020 та 11.03.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшли клопотання про приєднання копій судових рішень до матеріалів справи, які судом апеляційної інстанції задоволено, приєднано до матеріалів справи надані копії судових рішень.

При перегляді оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції неодноразово змінювався склад колегії суддів та враховуючи розповсюдження на території України коронавірусу COVID-19, в судових засіданнях оголошувалась перерва.

13.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній наголошує на повній невідповідності процедури, обраної Департаментом комунальної власності міста Києва під час проведення оцінки акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", вимогам методики. У результаті проведення біржових торгів з продажу спірних акцій на аукціоні у процесі приватизації було порушено право ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на викуп у Київській міській раді зазначеного пакету акцій, шляхом сплати компенсації їх вартості, визначеної на підставі стандартизованої оцінки.

Також, скаржник з посиланням на практику Верховного Суду, звертає увагу суду апеляційної інстанції, на те, що наявність повноважень у заступника керівника прямо залежить від підтвердження факту відсутності самого керівника, натомість матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин уповноваження першого заступника директора Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 на вчинення правочинів від імені директора зазначеного Департаменту.

14.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідачів-2, -3 за первісним позовом надійшла заява про розгляд справи без участі представника останніх. У вказаній заяві представник відповідачів-2, -3 за первісним позовом просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

07.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшли письмові міркування стосовно додаткових пояснень скаржника, в яких зазначено, що фактично вказані додаткові пояснення є доповненням до апеляційної скарги, а відтак в силу вимог ч. 2 ст. 266 ГПК України, суд апеляційної інстанції не має права враховувати ці додаткові пояснення. В цілому відповідач-1 вважає, що доводи скаржника, викладені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду.

10.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 за первісним позовом надійшли письмові пояснення щодо додаткових пояснень скаржника.

11.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на письмові міркування відповідача-1, із зазначенням того, що подані додаткові пояснення до апеляційної скарги не змінюють предмет позову та обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту, а також не доповнюють згадану скаргу.

У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі, розгляд якої призначено на 11.08.2020, визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 прийнято справу №910/3233/18 за апеляційною скаргою ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

У зв`язку зі зміною складу колегії суддів та поданням додаткових документів, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.08.2020 оголошено протокольно перерву до 25.08.2020.

25.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на письмові пояснення відповідача-2, із зазначенням того, що при оцінки спірного пакету акцій мали застосовуватися саме положення щодо оцінок часток (паїв, акцій), а не щодо оцінки пакету акцій, оскільки ПАТ "НВЦ "БХФЗ" є публічним акціонерним товариством, яке було створено шляхом реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю і не було створено у процесі приватизації (корпоратизації), відповідно повинні застосовуватися все ж таки положення абзаців 2-3 пункту 23 Методики оцінки. Відтак, строк дії висновку про вартість акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" становив саме шість місяців.

Отже, позивач за первісним позовом вважає, що твердження відповідача-2 щодо невідповідності обраної процедури оцінки акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" не були спростовані з боку останнього, а пояснення в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Водночас позивач за первісним позовом наголошує на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин уповноваження першого заступника директора Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 на вчинення правочинів від імені директора Департаменту комунальної власності. Докази відсутності відповідальних посадових осіб, щоб надавало Корнійцю С,Д. право підпису замість них (на час відсутності останніх) матеріали справи також не містять.

У судове засідання 25.08.2020 з`явилися представники учасників судового процесу, які надали пояснення по суті спору.

Так, представники позивача за первісним позовом підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд рішення в оскаржуваній частині скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення первісного позову. Представники відповідачів-1, -2, -3 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 в оскаржуваній частині - без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 25.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Київської міської ради VII сесії VI скликання від 31.03.2011 №100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки" затверджено Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки, а також переліки об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, згідно з додатком 1, та перелік господарських товариств, пакети акцій (частки) яких належать територіальній громаді міста Києва та не підлягають продажу, згідно з додатком 2.

В п. 2 додатку 2 до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 Перелік господарських товариств, пакети акцій (частки) яких належать територіальній громаді міста Києва та не підлягають продажу визначено: ЗАТ "НВЦ "БХФЗ" - 3100 шт. (30%).

Відповідно до додатку до рішення Київської міської ради VIIІ сесії VI скликання від 22.09.2011 №40/6256 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки", ЗАТ "НВЦ "БХФЗ" включено до Переліку об`єктів групи "Е", пакети акцій (частки) яких перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та які підлягають приватизації. Кількість акцій, штук (% від статутного капіталу) - 3100 шт. (30,0 %).

Рішенням Київської міської ради XI сесії VI скликання від 18.04.2013 №190/9247 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31 березня 2011 року N100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки" позицію 10 розділу "Перелік об`єктів групи "Е", пакети акцій (частки) яких перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації" викладено в новій редакції: ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт. акцій (29,95%).

Наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.09.2013 №61/2-ПР "Про проведення приватизації" прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становлять 29,95% статутного капіталу товариства та належать територіальній громаді міста Києва (п. 1).

У пункті 2 зазначеного наказу вказано встановити дату оцінки об`єкта, зазначеного в п. 1 цього наказу, станом на 30.09.2013.

Наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.11.2013 №70-ПР "Про внесення змін до наказу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.09.2013 №61/2-ПР" внесено зміни до п. 2 наказу Департаменту комунальної власності міста Києва від 20.09.2013 №61/2-ПР замінивши слова та цифри "станом на 30 вересня 2013 року" словами та цифрами "станом на 30 листопада 2013 року".

Наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.01.2014 №1-ПР "Про внесення змін до наказу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.09.2013 №61/2-ПР" внесено зміни до п. 2 наказу Департаменту комунальної власності міста Києва від 20.09.2013 №61/2-ПР (із змінами, внесеними наказом Департаменту комунальної власності міста Києва від 29.11.2013 №70-ПР) замінивши слова та цифри "станом на 30 листопада 2013 року" словами та цифрами "станом на 31 січня 2014 року".

Наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.03.2014 №16/3-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна" затверджено висновок суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" про вартість пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становлять 29,95% статутного капіталу товариства і належать територіальній громаді міста Києва станом на 31.01.2014.

Відповідно до висновку про вартість майна складеного ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" та затвердженого Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.03.2014, початкова вартість пакета акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становлять 29,95% статутного капіталу товариства і належать територіальній громаді міста Києва, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні станом на 31.01.2014, становить 143 200 000, 00 грн.

Наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2015 №3/4-ПР "Про продаж на аукціоні" визначено проведення продажу на аукціоні пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становлять 29,95% статутного капіталу товариства і належать територіальній громаді міста Києва. Згідно з висновком про вартість майна, затверджених наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.03.2014 №16/3-ПР, встановлено початкову ціну пакету акцій - 143 200 000, 00 грн.

Наказом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.02.2015 №5/4-ПР "Про перенесення дати проведення аукціону з продажу пакету акцій" перенесено дату проведення аукціону з продажу пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становлять 29,95% статутного капіталу товариства і належать територіальній громаді міста Києва, оголошеного на 27.02.2015.

В газеті "Хрещатик" 27.02.2015 №29(4625) опубліковано інформацію про продаж на аукціоні пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у розмірі 29,95% статутного капіталу товариства, що належить територіальній громаді міста Києва. В інформації, зокрема, зазначено, що аукціон буде проведено 20.03.2015.

20.03.2015 за результатами проведених біржових торгів із продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації на ПАТ "Фондова Біржа "Перспектива" між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" укладено біржовий контракт №185321 на купівлю-продаж акцій, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець оплачує і приймає акції прості іменні ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт. за ціною 171 844 000, 00 грн.

ПАТ "НВЦ "БХФЗ" вважаючи неправомірними дії щодо продажу спірного пакету акцій, звернулося до місцевого господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлені протоколом №1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем ПрАТ "Фармацевтична фірма Дарниця" за ціною продажу 171 844 000, 00 грн. та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" за результатами вказаних торгів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що біржові торги з продажу акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на аукціоні у процесі приватизації, що оформлені протоколом №1 від 20.03.2015 та біржовий контракт №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, який укладений за результатами вказаних торгів та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1584, не порушують прав позивача за первісним позовом, відповідають вимогам застосовуваного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними, відповідно відмовив у задоволенні первісного позову, задовольнивши при цьому вимоги зустрічного позову.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні первісного позову, оскільки вони зроблені з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Перш за все слід зазначити, що принцип верховенства права є одним із провідних елементів загальних засад конституційного ладу будь-якої сучасної демократичної, правової держави. Він являє собою похідну всіх загальних засад права; як ціннісний сплав ідей справедливості, рівності, свободи і гуманізму. Верховенство права формує відповідний образ правової системи і визначає ті умови, що дозволяють перетворити цей образ на реальність.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Так, рішенням Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу першого пункту 40 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 11 жовтня 2018 року №7-р/2018, зазначено, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції України і законів держави. Конституція України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо.

Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення. Нерідко внаслідок прийняття рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств, установ і організацій.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на зазначені приписи ст.ст. 15, 16 ЦК України, а також правила статей 2, 4, 5, 20 ГПК України, кожна особа має право на захист, у тому числі й судовий, свого порушеного права, а також порушеного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражається в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним і оспорюваний правочин).

При цьому, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (ст.ст. 215, 216 ЦК України).

Відтак, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину, - є підставою недійсності відповідного правочину.

Отже, суд дійшов висновку, що оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була cтороною правочину, на час розгляду справи судом, не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 125 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вказана правова позиція узгоджується також з висновками Верховного Суду у складі касаційного господарського та цивільного судів, а також Верховного Суду України, викладених у постановах по справах №903/52/18, №910/14506/17, №372/2635/16-ц, №372/1886/16-ц, №6-605цс16, №554/410/15-ц, №175/1274/15-ц.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у зазначених вище справах Верховним Судом України та касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, викладено висновок щодо застосування норм права, згідно з яким зміст правочину не може суперечити інтересам Держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину, при цьому, правом оспорювати правочин та вимагати його визнання недійсним в судовому порядку наділені також особи (заінтересовані особи), які не були стороною правочину, на час розгляду справи судом, не мають права власності чи речового права на предмет правочину та не претендують на те, щоб майно в натурі було передано їм у володіння. В такому випадку, власний інтерес заінтересованої особи може полягати, зокрема, в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "НВЦ "БХФЗ" є юридичною особою, предметом діяльності якої є виробництво товарів та надання послуг, а також комерційна та інша підприємницька діяльність, у тому числі зовнішньоекономічна, з метою одержання відповідного прибутку. Статутний капітал товариства розподілено на прості іменні акції із встановленою номінальною вартістю кожної.

Згідно п. 7.4. статуту ПАТ "НВЦ "БХФЗ" акціонери товариства, мають право розпоряджатися акціями, в тому числі продавати чи іншим чином відчужувати їх на користь інших юридичних чи фізичних осіб, якщо інше не встановлено чинним законодавством України.

Положенням п. 7.13 статуту ПАТ "НВЦ "БХФЗ" визначено, що товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів викупити в акціонерів їх акції за згодою власників цих акцій. Порядок реалізації цього права визначається чинним законодавством та відповідним рішенням загальних зборів.

Товариство зобов`язане у випадках, передбачених чинним законодавством, здійснити викуп акцій у акціонерів, які вимагають цього. Оцінка та викуп акцій здійснюється відповідно до чинного законодавства (п. 7.16 статуту).

З огляду на викладене, акціонер зобов`язаний виконувати вимоги статуту товариства, положень, затверджених Загальними Зборами акціонерів та рішень органів товариства та нести інші обов`язки, встановлені цим статутом, Законом України "Про акціонерні товариства" та іншими законами.

ПАТ "НВЦ "БХФЗ" здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України та статутом, а також внутрішніми правилами, процедурами, регламентами та іншими локальними нормативними актами. При цьому, ПАТ "НВЦ "БХФЗ", здійснивши емісію акцій, взяло на себе зобов`язання перед їх власниками у тому числі щодо дотримання порядку та правил їх обігу чи відчуження.

Вказане свідчить також про те, що ПАТ "НВЦ "БХФЗ", будучи емітентом акцій, які стали предметом біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, має право вимагати дотримання порядку прийняття рішень щодо відчуження акцій, якщо такий встановлено, та власне дотримання порядку такого відчуження, при цьому не втручаючись у сферу реалізації власником права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

За загальними правилами здійснення права власності, визначеними ч.ч. 2, 3, 4 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.

Проаналізувавши коментовану статтю, апеляційний господарський суд зазначає, що правило "власність зобов`язує", хоча і виглядає дещо декларативним, однак несе в собі значний позитивний заряд, орієнтуючи власників на те, що кожен з них не лише має суб`єктивні права, але й несе відповідальність перед громадою, суспільством за неналежне використання цих прав. Таким чином, формується правосвідомість не лише самих власників, але й інших учасників правовідносин власності.

Враховуючи викладене, здійснення відчуження пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", що належали територіальній громаді міста Києва, із порушенням встановленого законодавством порядку, за заниженою вартістю, без дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, - завдало шкоди не лише економічним інтересам громади міста Києва, а й унеможливило виконання емітентом акцій своїх обов`язків перед іншими акціонерами товариства та трудовим колективом підприємства.

При цьому, особистий (власний) інтерес позивача за первісним позовом, який в силу свого статусу емітенту акцій, є заінтересованою особою, полягає, зокрема, в тому, щоб предмет правочину (пакет акцій у кількості 3100 шт., що становить 29,95% статутного капіталу товариства) перебував у власності територіальної громади міста Києва, і як наслідок територіальна громада міста Києва перебувала у правовому становищі власника вказаного пакету акцій, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем за первісним позовом його прав, а також в забезпеченні дотримання порядку прийняття рішень щодо відчуження акцій, якщо такий встановлено, та власне дотримання порядку такого відчуження, при цьому не втручаючись у сферу реалізації власником права власності.

Незважаючи на те, що рішення відповідача-3 від 22.09.2011 №40/6256 не є нормативним документом (не підлягає реєстрації у Мін`юсті, не має загальнообов`язкової дії тощо), оскаржуваним судовим рішенням проігноровано чинні та обов`язкові до застосування судом положення про те, що не можуть застосовуватися акти органів місцевого самоврядування, які не є нормативними та суперечать закону. Оскаржуване судове рішення не враховує принципу верховенства права у контексті неправомірних актів органів місцевого самоврядування.

Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд може на підставі ст. 144 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення органів місцевого самоврядування, а на підставі ст. 124 Конституції України - акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій тощо. Звернення до Конституційного Суду України в такому разі не вимагається (п. 2-3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація здійснюється, зокрема, на основі принципів законності, додержання антимонопольного законодавства, повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок приватизації та відомості про об`єкти приватизації, забезпечення конкурентності продажу.

Ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки" затверджено програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011- 2012 роки та переліки об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, а також перелік господарських товариств, пакети акцій (частки) яких належать територіальній громаді міста Києва та не підлягають продажу. Згідно з п. 9 цього рішення, програма приватизації комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки діє до затвердження чергової програми приватизації.

При цьому, вищеозначеним рішенням Київської міської ради акції ЗАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт. віднесено до пакетів акцій, які належать територіальній громаді міста Києва та не підлягають продажу.

В той же час, рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №40/6256 "Про внесення змін" до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки", акції ЗАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт. незаконно включено до переліку об`єктів групи "Е" - пакети акцій (частки) яких перебувають у комунальній власності територіальної громади Києва та підлягають приватизації.

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 18.04.2013 №190/9247 "Про внесення змін" до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки" внесено зміни до п. 10 розділу "Перелік об`єктів групи "Е", пакети акцій (частки) яких перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації", згідно з яким акції ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становить 29, 95% підлягають приватизацїї.

Зазначені вище рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №40/6256 та від 18.04.2013 №190/9247 щодо визначення акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" як об`єкта приватизації, що відносяться до групи "Е", не відповідають вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.

Статтею 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що до групи "Е" відносяться акції (частки, паї), що належать Державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами.

Програма приватизації, серед іншого, визначає класифікацію об`єктів приватизації, зокрема, згідно з п. 6 Програми приватизації до групи "Е" відносяться акції (частки, паї), що належать територіальній громаді міста Києва у статутних фондах господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями), інших підприємств, заснованих на змішаній формі власності; до групи "В" відносяться акції акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації (крім об`єктів групи "Г").

У вказаному контексті слід зауважити, що ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у складі Київського фармацевтичного об`єднання "ДАРНИЦЯ" було приватизоване шляхом викупу цілісного майнового комплексу організацією орендарів в період з 1991 по 1994 роки. У 1994 році трудовий колектив ПАТ "НВЦ "БХФЗ" прийняв рішення про виділ як окремої юридичної особи зі складу Колективного підприємства "Фармацевтична фірма "ДАРНИЦЯ" та звернувся до Голови Правління колективного підприємства для затвердження рішення про виділ.

16.05.1994 відповідне рішення було одностайно затверджено на загальних зборах представників працівників Колективного підприємства "Фармацевтична фірма "ДАРНИЦЯ".

В подальшому, у 1995 році було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23518596.

У 1997 році загальними зборами ТОВ "НВЦ "БХФЗ" прийнято рішення про реорганізацію заводу в акціонерне товариство. В результаті, 07.05.1997 Ленінградською районною Державною адміністрацією м. Києва здійснено реєстрацію Закритого акціонерного товариства -"НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод".

Зазначені обставини підтверджуються, серед іншого, п.п. 1.1., 1.2. Статуту ПАТ "НВЦ "БХФЗ", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" та Установчим договором від 15.01.1997.

Особи, що підписали установчий договір, створили ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" шляхом реорганізації "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрованого Ленінградською районною Державною адміністрацією м. Києва 14.09.1995.

Загальними зборами акціонерів ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" у 2001 році прийнято рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок випуску додаткової емісії акцій у кількості 3100 шт., що становило 29,95% статутного капіталу товариства. На цих же загальних зборах було прийнято рішення про продаж всіх додатково випущених акцій територіальній громаді міста Києва в особі Київської Міської Ради.

Рішенням №339/1315 від 24.05.2001 Київська Міська Рада затвердила купівлю акцій товариства по номінальній вартості.

Рішенням Київської Міської Ради №2416 від 12.11.2001 уповноважено КП "ФАРМАЦІЯ" на купівлю 3100 шт. простих іменних акцій ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" сукупною номінальною вартістю 5 700 900, 00 грн за власний рахунок від імені Київської міської ради. Договір купівлі-продажу акцій між ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" та КП "ФАРМАЦІЯ" був підписаний 20.11.2001.

Таким чином, територіальна громада міста Києва набула права власності на акції ПАТ "НВЦ "БХФЗ" на підставі договору купівлі-продажу акцій ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" від 20.11.2001.

У подальшому, 07.12.2011 рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (Протокол №2011-1) було прийнято рішення про зміну типу та найменування товариства, у зв`язку з відповідними змінами в законодавстві України, з ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" на ПАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод".

Вказані вище обставини свідчить, про те, що господарське товариство - ПАТ "НВЦ "БХФЗ" засноване не на змішаній формі власності; право власності на 3100 шт. простих іменних акцій товариства територіальна громада міста Києва набула шляхом їх купівлі; пакет акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становить 29,95% статутного капіталу товариства, не може бути віднесено до групи "Е" класифікації об`єктів приватизації.

Таким чином, беручи до уваги приписи ст. 19 Конституції України відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - при прийнятті рішення від 22.09.2011 №40/6256, в частині включення до переліку об`єктів групи "Е" (пакети акцій (частки) яких перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації), акцій ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" у кількості 3100 шт. Київська Міська Рада діяла всупереч вимогам чинного законодавства, наслідком чого стало проведення процедури приватизації пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" за процедурою, що передбачена для зовсім іншої групи об`єктів приватизації.

Закріплення законодавцем у Законі України "Про приватизацію державного майна" класифікації груп об`єктів приватизації з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації свідчить про необхідність неухильного врахування всіма суб`єктами приватизаційних процесів, у тому числі і особами публічного права, зокрема і органами місцевого самоврядування, особливостей приватизації визначених для кожної із груп об`єктів приватизації. У випадку ж невірного визначення уповноваженим органом групи об`єкту приватизації усі подальші передприватизаційні процеси та процеси безпосередньо приватизації щодо такого об`єкту вважатимуться такими, що відбулися - поза встановленою процедурою та не у спосіб визначений законодавством.

За таких обставин, рішення Київської Міської Ради від 22.09.2011 №40/6256 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки" в частині включення до переліку об`єктів групи "Е" (пакети акцій (частки) яких перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації) акцій ЗАТ "НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" у кількості 3100 шт, прийняті з порушенням норм законодавства України.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити щодо невідповідності висновку про вартість пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" вимогам законодавства, чинним на момент проведення оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовом про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом №1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, позивач за первісним позовом обґрунтував вимоги, зокрема, тим, що висновок про вартість пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" втратив чинність до моменту проведення біржових торгів, а крім того, не містить необхідних відомостей та оформлений у незаконний спосіб, не передбачений відповідними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 11.08.2013, що була чинною на момент проведення оцінки) визначення вартості об`єктів приватизації або розміру статутного капіталу господарських товариств у випадках, встановлених цим Законом, проводиться відповідно до методики оцінки майна, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Станом на 28.03.2014 діяла Методика оцінки майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 в редакції від 07.12.2011 (надалі - Методика оцінки).

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції відхиляючи доводи ПАТ "НВЦ "БХФЗ" щодо невідповідності звіту з незалежної оцінки вартості пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" вимогам чинного на момент проведення оцінки законодавства, зокрема, спростовуючи доводи позивача про втрату цим звітом чинності посилається на абз. 2-3 п. 23 Методики оцінки, відповідно до яких висновок про вартість пакету акцій відкритого акціонерного товариства, складений з метою приватизації конкурентними способами відповідно до законодавства, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсний протягом дев`ятимісячного строку від дати його затвердження.

У той же час, такі висновки суду першої інстанції є помилковими та спростовуються таким.

Приписи абзаців 2-3 п. 23 Методики оцінки не могли бути застосовані при оцінці акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", оскільки, зазначені норми стосуються виключно пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у той час, як ПАТ "НВЦ "БХФЗ" є публічним акціонерним товариством, яке було створено шляхом реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю.

Зазначене розуміння приписів абзаців 2-3 п. 23 Методики оцінки випливає з системного аналізу положень Методики оцінки та постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2008 №1126, якою до Методики оцінки внесені зміни, що стосуються відкритих акціонерних товариств.

Так, Методика оцінки (в редакції від 07.12.2011, що була чинною на момент проведення оцінки) містить окремий розділ "Особливості оцінки пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що належать державі", пункт 79 якого визначає, що вимоги цього розділу поширюються на проведення оцінки пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що належать державі, під час їх продажу державними органами приватизації на конкурентних засадах способами, визначеними законодавством про приватизацію.

Отже, Методика оцінки містить визначення поняття "пакет акцій", яке використовується в Методиці оцінки, зокрема, в абз. 2-3 п. 23, приписами яких суд першої інстанції помилково обґрунтовує оскаржуване рішення.

Однак, приймаючи до уваги, що ПАТ "НВЦ "БХФЗ" є публічним акціонерним товариством, яке було створено шляхом реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю і не було створено у процесі приватизації (корпоратизації), застосування приписів абзаців 2-3 п. 23 Методики оцінки - є безпідставним.

Натомість, при проведенні оцінки акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" має бути застосовано приписи абз. 1 п. 23 Методики оцінки, відповідно до яких висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі-продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження.

Як свідчать матеріали справи, наказом Департаменту комунальної власності міста Києва №48-ПР від 12.12.2014 "Про продовження терміну дії висновку про вартість майна" термін дії висновку про вартість пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" від 28.03.2014 продовжено до 28.03.2015.

Фактично, вказаним наказом продовжено дію висновку про вартість майна, який на момент прийняття наказу (12.12.2014) вже був недійсним, що безпосередньо вказує на незаконність дій Департаменту комунальної власності.

Окрім цього, слід зазначити на повній невідповідності процедури, обраної Департаментом комунальної власності міста Києва під час проведення оцінки акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ", вимогам Методики оцінки.

Так, Методика оцінки (в редакції від 07.12.2011, що була чинною на момент проведення оцінки) містить окремий розділ "Особливості оцінки часток (паїв, акцій)", пункт 88 якого визначає, що вимоги цього розділу застосовуються під час проведення оцінки часток (паїв, акцій), що належать державі або господарським товариствам з державною часткою (часткою комунального майна) у разі їх відчуження способами, визначеними законодавством, а також у разі повернення часток (паїв, акцій) у державну власність (компенсації їх вартості), у тому числі за рішенням суду.

Отже, при проведенні оцінки акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" мають бути застосовані саме положення Методики оцінки, викладені в розділі "Особливості оцінки часток (паїв, акцій)" (п.п. 88-95).

Згідно з приписами п. 95 Методики оцінки, у разі, коли частки (паї, акції) не можуть бути визначені відповідно до законодавства про приватизацію об`єктами приватизації групи "Е", розмір компенсації їх вартості державному органу приватизації визначається шляхом проведення стандартизованої оцінки відповідно до абзацу 3 цього пункту.

У свою чергу, абз. 3 п. 95 Методики оцінки передбачає, що у разі неповноти, недостовірності або відсутності інформації про частку (пай, акції), що міститься у вихідних даних, та іншої інформації, необхідної для оцінки, розмір компенсації визначається на підставі ціни, за якою частка (пай, акції) була відчужена відкритим акціонерним товариством, або її (його, їх) балансової вартості, збільшеної на коефіцієнт, що розраховується на підставі встановлених Національним банком облікових ставок за період починаючи з дати отримання акціонерним товариством коштів внаслідок відчуження або дати укладення відповідного договору, залежно від того, яка подія відбулася раніше (далі - дата відчуження), до дати прийняття державним органом приватизації рішення про компенсацію, яка збігається з датою оцінки. У разі відсутності інформації про ціну, за якою частка (пай, акції) була відчужена, розмір компенсації визначається на підставі балансової вартості такого об`єкта на дату оцінки державного (орендного) підприємства, що проводилася з метою визначення статутного капіталу акціонерного товариства, яке було утворене в процесі приватизації (корпоратизації). У разі відсутності інформації про дату відчуження частки (паю, акцій) сума компенсації визначається на підставі ціни, за якою частка (пай, акції) була відчужена відкритим акціонерним товариством, збільшеної на коефіцієнт, що розраховується на підставі встановлених Національним банком облікових ставок за період починаючи з дати реєстрації відкритого акціонерного товариства як суб`єкта господарювання до дати прийняття державним органом приватизації рішення про компенсацію, яка збігається з датою оцінки.

За результатами стандартизованої оцінки розміру компенсації державному органу приватизації вартості частки (паю, акцій) складається акт згідно з додатком 19 до цієї Методики оцінки.

Більше того, відповідач-2 застосував посилання на норми Методики оцінки, яке містить взаємовиключні положення у відповідних своїх розпорядчих документах, якими оформлено незаконний перехід права власності на спірний пакет акцій.

Так, преамбула Наказу Департаменту комунальної власності Київської міської державної адміністрації №61/2-ПР від 20.09.203 (том 1, аркуш справи 73) містить посилання на п. 88 Методики оцінки (абз. 2 якого якраз і передбачає проведення стандартизованої оцінки замість незалежної), попри те, що далі у тексті Наказу неправомірно та необгрунтовано вказано про проведення незалежної оцінки.

Таким чином, враховуючи, що акції ПАТ "НВЦ "БХФЗ" не могли бути визначені об`єктами приватизації групи "Е", - у разі прийняття рішення про їх продаж Київська міська рада могла розраховувати на отримання від ПАТ "НВЦ "БХФЗ" компенсації їх вартості, розмір якої визначався б шляхом проведення стандартизованої оцінки, в свою чергу проведення незалежної оцінки в порядку передбаченому розділом Методики оцінки "Особливості оцінки пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що належать державі" є незаконним, що було безпідставно не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи та постановленні оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо відсутності повноважень посадової особи відповідача-2 на підписання розпорядчих документів, що передували проведенню біржових торгів.

Так, судом першої інстанції не взято до уваги доводи позивача за первісним позовом про те, що накази Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.03.2014 №16/3-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна" (том 1, аркуш справи 209) та від 12.12.2014 №48-ПР "Про продовження терміну дії висновку про вартість майна" (том 1, аркуш справи 211) підписані першим заступником директора Департаменту комунальної власності ОСОБА_1, висновок про вартість майна затверджено першим заступником директора Департаменту комунальної власності ОСОБА_1, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, яке передбачає підписання відповідних документів виключно керівником цього підрозділу.

Зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин уповноваження першого заступника директора Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 на вчинення правочинів від імені директора Департаменту комунальної власності та підписання вищезазначених наказів.

Так, керівником цього Департаменту ОСОБА_3 було видано Наказ №56 від 07.03.2014 (том 1, аркуш справи 216), згідно з Додатком 2 до якого посадову особу ОСОБА_1 було уповноважено виконувати обов`язки лише замість іншої посадової особи - ОСОБА_2 (заступника керівника того ж Департаменту) - і виключно на час відсутності такої особи.

В той же час, посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні у даній справі на цей документ є неправомірним, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу відсутності відповідальних посадових осіб, що б надавало ОСОБА_1 право підпису замість них (на час відсутності останніх); назва посади посадової особи ОСОБА_2 у тексті Наказу не зазначена, а тому ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 не могли правомірно діяти від імені керівника Департаменту. З огляду на інше прізвище підписанта згаданого Наказу - ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не обіймав посаду керівника структурного підрозділу та не був уповноваженою таким керівником особою з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів щодо цього.

Згідно з п. 18 Методики оцінки затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акту оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування або уповноваженої ним особи висновку про вартість майна. Погодження висновку про вартість майна здійснюється шляхом скріплення його печаткою та підписом керівника відповідного органу або уповноваженої ним особи.

Пунктом 23 Методики оцінки передбачено, що дія висновку про вартість майна (у тому числі пакета акцій відкритого акціонерного товариства) продовжується наказом відповідного органу, який його затвердив, на строк, що не перевищує одного року від дати затвердження.

Згідно з п. 10 Положення про департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації від 29.12.2012 №2383 (том 1, аркуші справи 193-200) - директор Департаменту видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання, а також здійснює інші повноваження, що випливають із цього Положення.

Таким чином, саме до компетенції директора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відноситься затвердження висновку про вартість майна, а отже, затвердження такого висновку іншою особою, у цьому випадку - першим заступником директора Департаменту, свідчить про перевищення повноважень цією особою, а накази від 28.03.2014 №16 3-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна" та від 12.12.2014 №48-ПР "Про продовження терміну дії висновку про вартість майна" прийняті поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що додатково свідчить про їх незаконність.

Наявність повноважень у заступника керівника прямо залежить від підтвердження факту відсутності самого керівника, що також підтверджується і судовою практикою Верховного Суду.

Так, у п. 30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.05.2020 по справі №819/478/17 зазначено наступне:

«Системний аналіз наведених норм Закону №1697-VII та КАС України, дає підстави для висновку, що заступник прокурора Тернопільської області був уповноважений підписувати позовну заяву Прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора Тернопільської області та його першого заступника. Проте, доказів відсутності 16 березня 2017 року прокурора Тернопільської області та його першого заступника позивачем не надано».

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення містить необгрунтоване твердження про те, що накази від 28.03.2014 №16/3-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна" та від 12.12.2014 №48-ПР "Про продовження терміну дії висновку про вартість майна" підписані уповноваженою на такі дії особою.

Щодо дійсності висновку про вартість пакета акцій, та чинності зазначеного висновку, і наказів від 28.03.2014 №16/3-ПР та від 12.12.2014 №48-ПР на час проведення оспорюваних торгів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже встановлено матеріалами справи, наказом Департаменту комунальної власності від 20.09.2013 №61/2-ПР "Про проведення приватизації" прийнято рішення про приватизацію шляхом продажу на аукціоні акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становить 29,95% статутного капіталу товариства і належить територіальній громаді міста Києва. Пунктом 2 зазначеного наказу встановлено дату оцінки об`єкта - 30.09.2013, в подальшому, наказами Департаменту комунальної власності від 29.11.2013 №70-ПР та від 15.01.2014 №1-ПР внесено зміни до наказу від 20.09.2013 №61/2-ПР шляхом заміни дати оцінки об`єкту - станом на 30.11.2013 та станом на 31.01.2014 відповідно. Наказом Департаменту комунальної власності від 28.03.2014 №16/3-ПР затверджено висновок суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "КОНСАЛТИНГОВА ФІРМА ОСТРІВ" про вартість пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становить 29,95% статутного капіталу товариства і належить територіальній громаді міста Києва станом на 31.01.2014. Згідно з вказаним висновком початкова вартість об`єкта оцінки станом на 31.01.2014 становить 143 200 000, 00 грн.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначення вартості об`єктів приватизацїї або розміру статутного капіталу господарських товариств у випадках, встановлених цим Законом, проводиться відповідно до методики оцінки майна, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що початкова ціна - ціна, встановлена державним органом приватизації (конкурсною, аукціонною комісією) з урахуванням результатів оцінки майна, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, з якої розпочинається продаж майна встановленими законодавством про приватизацію способами, що передбачають конкуренцію покупців та зміну ціни під час продажу.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 Методика оцінки майна, застосовується у тому числі у випадку приватизації. Згідно з п. 21 Методики оцінки майна висновок про вартість майна повинен відповідати вимогам, встановленим Національним стандартом №1.

Пунктом 60 Національного стандарту №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, передбачено, що висновок про вартість майна повинен містити відомості про: замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна; назву об`єкта оцінки та його коротку характеристику; мету і дату оцінки; вид вартості, що визначався; використані методичні підходи; величину вартості, отриману в результаті оцінки. У разі потреби оцінювач має право відобразити у висновку свої припущення та застереження щодо використання результатів оцінки.

Крім того, Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 затверджено форму висновку про вартість майна.

Затверджений наказом Департаменту комунальної власності від 28.03.2014 №16/3-ПР висновок про вартість майна не містить інформації про замовника оцінки, виконавця звіту про оцінку майна, коротку характеристику об`єкта оцінки, мету оцінки. Відтак, вказаний висновок про вартість майна є недійсним, а наказ Департаменту комунальної власності міста Києва №16/3-ПР від 28.03.2014 - незаконним.

Згідно з п. 23 Методики оцінки майна, висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі-продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження.

Таким чином, висновок про вартість майна, затверджений наказом Департаменту комунальної власності міста Києва №16/3-ПР від 28.03.2014, був дійсний до 28.09.2014.

Однак, наказом Департаменту комунальної власності міста Києва №48-ПР від 12.12.2014 "Про продовження терміну дії висновку про вартість майна" термін дії висновку про вартість пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., затвердженого наказом Департаменту комунальної власності продовжено до 28.03.2015. Тобто, вказаним наказом продовжено дію висновку про вартість майна, який на момент прийняття наказу (12.12.2014) вже був недійсним, що безпосередньо вказує на незаконність цього наказу Департаменту комунальної власності.

З огляду на наведене, враховуючи, що станом на 05.02.2015 (на момент прийняття рішення про продаж на аукціоні пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт.), дійсний висновок про вартість об`єкту приватизації, затверджений уповноваженим органом, був відсутній, п. 2 наказу Департаменту комунальної власності від 05.02.2015 №3/4-ПР "Про продаж на аукціоні" є незаконним, а використання вказаного висновку під час приватизації комунального майна для визначення початкової вартості об`єкта приватизації є неправомірним, що є підставою для визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом №1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015.

Також апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на проведення публікації про продаж пакету акцій.

Наказом Департаменту комунальної власності від 26.02.2015 №5/4-ПР "Про -перенесення дати проведення аукціону з продажу пакету акцій" перенесено дату проведення аукціону з продажу пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" у кількості 3100 шт., що становить 29,95% статутного капіталу товариства і належить територіальній громаді міста Києва, оголошеного 27.02.2015, при цьому пунктом 3 наказу затверджено інформацію про продаж на аукціоні пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" та зобов`язано відділ приватизації управління приватизації, корпоративних прав і розподілу комунальної власності забезпечити розміщення та опублікування інформації про продаж на аукціоні акцій в газеті "Хрещатик".

У відповідності до ст. 16 Закону України "Про приватизацію державного майна" продаж об`єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом та на фондових біржах здійснюється у порядку, що затверджується Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 7 ст. 19 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що типовий перелік відомостей для різних способів продажу, обов`язковий для публікації в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, порядок подання таких відомостей встановлює Фонд державного майна України.

Згідно з п. 4.3 Положення про порядок продажу в процесі приватизації на фондових біржах пакетів акцій акціонерних товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України від 16.11.1998 №2141/297/9, продавець забезпечує публікацію в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації окремо за кожним пакетом акцій інформаційного повідомлення про початок торгів на фондовій біржі пакетом акцій АТ, що приватизується.

Публікація відбувається відповідно порядку, який установлюється Фондом на виконання частини сьомої статті 19 Закону України "Про приватизацію державного майна", та в строк не пізніш як за 20 днів до проведення перших торгів по цьому пакету акцій.

Всупереч вказаним нормам законодавства України, відповідач-2, який був планувальником продажу, доручив забезпечити розміщення та опублікування інформації, зазначеної в пункті 3 наказу від 26.02.2015 №5/4-ПР в газеті "Хрещатик" і не забезпечив публікацію в офіційному друкованому виданні державного органу приватизації "Відомості приватизації".

Матеріали справи не містять доказів того, що інформація про приватизацію пакету акцій ПАТ "НВЦ "БХФЗ" була опублікована в офіційному друкованому виданні державного органу приватизації "Відомості приватизації".

З огляду на наведене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду відхиляє як необґрунтовані доводи та аргументи відповідачів, викладені у відзивах, поясненнях та міркуваннях, про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і про правильне застосування цим судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку про те, що доводи позивача за первісним позовом знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції застосував норми процесуального права з порушенням та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не дослідив в повній мірі дійсні обставини справи, що в свою чергу обумовлює необхідність скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення первісного позову повністю.

Частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо необхідності скасування у цій справі судового рішення в частині задоволення зустрічного позову, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Отже, одним із спеціальних прав відповідача, яке водночас є процесуальною формою захисту його інтересів, згідно з господарським процесуальним законом визначено право відповідача пред`явити зустрічний позов.

Таким чином, зустрічний позов - це самостійні вимоги відповідача, пред`явлені ним до позивача у порядку і строки, встановлені законом, для спільного їх розгляду з первісним позовом у межах одного і того самого провадження у господарській справі.

Зустрічний позов як спосіб захисту відповідача проти пред`явленого позову може використовуватися тоді, коли він заперечує підставу первісного позову.

Так, ПАТ "НВЦ "БХФЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до відповідачів за первісним позовом, в яких просило суд: визнати недійсними результати біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, що оформлені протоколом №1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" з ціною продажу 171 844 000, 00 грн; визнати недійсним біржовий контракт №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1584.

ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" посилаючись на те, що дії ПАТ "НВЦ "БХФЗ" щодо оспорювання дійсності біржових торгів та біржового контракту свідчать про фактичне оспорювання та невизнання права власності ПрАТ " Фармацевтична фірма "Дарниця" на вказаний пакет акцій, звернулося із зустрічним позовом у цій справі для свого захисту, шляхом визнання права власності у судовому порядку.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову дійшов висновку про необхідність захистити право власності ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на придбані у територіальної громади міста Києва акції шляхом визнання цього права на підставі ст. 392 ЦК України.

Оскільки переглядаючи оскаржуване рішення у цій справі, судом апеляційної інстанції встановлені обставини, на підставі яких первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічні вимоги є похідними від первісних, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", у зв`язку з цим рішення місцевого господарського суду в цій частині також підлягає скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу первісного позову судовий збір покладається на відповідача-1, а за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з відповідача-1 на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/3233/18 в оскаржуваній частині задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №910/3233/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними результати біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, що оформлені протоколом №1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" з ціною продажу 171 844 000, 00 грн.

Визнати недійсним біржовий контракт №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1584.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма"Дарниця" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код 00481212) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр"Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (03134, м. Київ, вул. Миру, 17, код 23518596) 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання первісного позову.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма"Дарниця" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, код 00481212) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр"Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (03134, м. Київ, вул. Миру, 17, код 23518596) 5 286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/3233/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 02.09.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова