ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року Справа № 903/94/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

відповідач 1: Манзій П.П.,

прокурор Прокопчук О.В.,

відповідач Шкіринець Ю.М.,

позивач 3 (директор) Омелюх С.В.,

позивач 2 не з`явився,

позивач 1 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 05.08.19 р. суддею Костюк С. В., повний текст складено 07.08.19 р., у справі № 903/94/19

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі

1) Міністерства освіти і науки України

2) Луківської селищної ради

3) Професійно-технічного училища № 22

до відповідача: Сільськогосподарського ТОВ "Ратнівський аграрій"

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації

про визнання договору удаваним, визнання договору оренди землі недійсним, зобов`язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі №903/94/19 залишено без розгляду позов заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України, Луківської селищної ради, Професійно-технічного училища № 22 до Сільськогосподарського ТОВ "Ратнівський аграрій" про визнання договору удаваним, визнання договору оренди землі недійсним, зобов`язання повернути земельні ділянки.

Вказана ухвала мотивована тим, що обставини на які послався прокурор звертаючись до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, в розумінні приписів правових норм на які він посилається, відтак відсутні правові підстави вважати, що позов прокурора у даній справі має на меті захист інтересів держави. В матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення позивачів про звернення з даним позовом до суду, а надані прокуратурою листи, частина яких направлена після пред`явлення позову, стосуються виконання сторонами умов спірного договору.

Не погоджуючись в з винесеною ухвалою, заступник прокурора Волинської області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі №903/94/19 про залишення позову без розгляду та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Волинської області.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що звертаючись із позовною заявою до суду, заступник прокурора Волинської області обгрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді, зокрема: навів достатнє обгрунтування порушення "інтересів держави" при незаконному розпорядженні землею, що на праві постійного користування належить навчальному закладу державної форми власності, зазначив про порушення ряду законодавчих актів при укладенні спірного договору, внаслідок чого відбулось та відбувається протиправне користування землею відповідачем; зазначив про нездійснення захисту інтересів держави уповноваженими на те органами позивачами.

Крім того, апелянт стверджує, що не відповідає дійсності твердження суду про те, що прокурором попередньо не повідомлено позивачів про звернення до суду з даним позовом частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року у справі №903/94/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Волинської області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі №903/94/19 та призначено розгляд справи на 16 вересня 2019 року.

Від відповідача СТОВ "Ратнівський аграрій" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. В обгрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені в оскаржуваній ухвалі.

16 вересня 2019 року від прокурора надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 903/94/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду судового рішення у справі № 587/430/16-ц.

Ухвалою від 16 вересня 2019 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Волинської області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі № 903/94/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

28 жовтня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у даній справі.

На підставі розпорядження керівника апарата суду здійснено повторний автоматичний розподіл справи та визначено колегію у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2019 року поновлено провадження у справі №903/94/19, прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі №903/94/19 до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено дату судового засідання на 04 грудня 2019 року.

У зв`язку із перебуванням 04 грудня 2019 року у відрядженні судді-члена колегії Грязнова В.В. внесено зміни до складу колегії суддів та визначено колегію у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області на ухвалу господарського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у справі №903/94/19 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

04 грудня 2019 року від прокурора надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №903/94/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

Ухвалою від 04 грудня 2019 року задоволено клопотання прокуратури Рівненської області про зупинення провадження у справі та зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Волинської області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.08.19р. у справі № 903/94/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

24 липня 2020 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Заступника прокурора Волинської області надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, оскільки Велика Палата Верховного Суду завершила розгляд справи №912/2385/18 шляхом прийняття постанови від 26 травня 2020 року, повний текст якої опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20 липня 2020 року.

Ухвалою від 12 серпня 2020 року поновлено провадження у справі №903/94/19 та призначено розгляд апеляційної скарги на 26 серпня 2020 року.

17 серпня 2020 року від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" надійшли додаткові пояснення, у яких останній просить закрити апеляційне провадження у справі №903/94/19.

Вказане клопотання обгрунтоване тим, що апеляційну скаргу подано та підписано від імені позивача заступником прокурора області Хвищуком В. Системний аналіз норм Закону України "Про прокуратуру" та ГПК України дає підстави для висновку, що заступник прокурора області був уповноважений підписувати апеляційну скаргу лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора Волинської області та його першого заступника. Проте, доказів відсутності 09 серпня 2019 року прокурора Волинської області та його першого заступника позивачем до матеріалів апеляційної скарги не надано. При цьому, заявник посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №819/478/17 за позовом прокуратури Тернопільської області до Департаменту Державної виконавчої служби МЮУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Правовідносини у даному позові та у справі, на яку покликається відповідач (№ 819/478/17) не є подібними, та норми права зазначені у ній не підлягають до застосування у справі, що розглядається Північно-західним апеляційним господарським судом.

Відповідно до постанови від 27 травня 2020 року у справі №819/478/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійсно зазначив наступне:

"Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про прокуратуру", керівник місцевої прокуратури представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Частиною 3 цієї статті у відповідній редакції передбачено, що у разі відсутності керівника місцевої прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника місцевої прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника місцевої прокуратури.

Таким чином, за загальним правилом, повноваження щодо здійснення представництва місцевої прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише у разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно."

Крім цього, слід також зазначити, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року, внесено зміни в закон, яким місцеві прокуратури замінено на окружні. Проте, відповідно до пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень вказаного закону від 19 вересня 2019 року, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Позовна заява у справі №819/478/17 подана до органу державної влади, зокрема Департаменту Державної виконавчої служби МЮУ у зв`язку із виконавчим провадженням, де прокуратура була боржником.

Тобто, в даних правовідносинах, прокуратура виступала як орган у взаємодії з іншими державними органами, яку представляє відповідно до статті 11 Закону України "Про прокуратуру" керівник. І жодним чином в даних випадках прокуратура не виконувала свої представницькі повноваження, передбачені статтею 131-1 Конституції України та статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" щодо захисту інтересів держави шляхом подання позову.

Таким чином, стаття 11 Закону України "Про прокуратуру", на яку посилається відповідач, стосується перш за все повноважень керівника обласної (регіональної) прокуратури, а не місцевої, а також адміністративних повноважень.

Більше того, Верховний Суд посилається на Регламент прокуратури Тернопільської області, яким згідно пунктів 11-11.2 наказу Генерального прокурора України від 19 січня 2017 року №15 "Про основні засади організації роботи", вирішено важливі процедурні питання організації та порядку роботи регіональної прокуратури.

Зокрема зазначено, що "...відповідно до пункту 1.13 Регламенту прокуратури Тернопільської області, затвердженого наказом прокурора Тернопільської області від 12 лютого 2014 року № 61, перший заступник або заступник прокурора області згідно з розподілом обов`язків є повноважними особами для підписання довіреностей, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у справах, де прокуратура області та її службові особи виступають як сторони, треті особи або суб`єкти оскарження."

Таким чином, слід розмежовувати прокуратуру в організаційних зносинах з державними органами, як юридичну особу, де оскаржуються дії її службових осіб (надання чи ненадання відповіді на звернення тощо), як роботодавця (щодо звільнення чи притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника), як в ході організаційно-господарської роботи (стороною договорів щодо ремонту приміщень прокуратур, поставки газу тощо) так і в ході виконання її конституційних функцій, як органу держави, зокрема щодо здійснення представництва інтересів держави в суді.

В першому випадку - як юридичну особу - прокуратуру представляє її керівник, в разі його відсутності перший заступник, в разі його відсутності відповідний заступник (статті 9, 11, 13 Закону України "Про прокуратуру"). Більше того, юридичними особами є лише Офіс Генерального прокурора та обласні прокуратури.

А в другому випадку - як орган держави - функції прокуратури здійснюються виключно прокурорами, якими є:

1) Генеральний прокурор;

2) перший заступник Генерального прокурора;

3) заступник Генерального прокурора;

4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора;

6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);

7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);

8) керівник обласної прокуратури;

9) перший заступник керівника обласної прокуратури;

10) заступник керівника обласної прокуратури;

11) керівник підрозділу обласної прокуратури;

12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури;

13) прокурор обласної прокуратури

14) керівник окружної прокуратури;

15) перший заступник керівника окружної прокуратури;

16) заступник керівника окружної прокуратури;

17) керівник підрозділу окружної прокуратури;

18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури

19) прокурор окружної прокуратури.

А відповідно до статті 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, у частині 1 даної статті зазначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Саме в другому випадку було заявлено позов та подано апеляційну скаргу Заступником прокурора Волинської області в інтересах Міністерства освіти і науки України, Луківської селищної ради та Професійно-технічного училища №22.

Відтак, з огляду на вищенаведене, колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання СТОВ "Ратнівський аграрій" про закриття апеляційного провадження у справі №903/94/19.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представники відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представник позивача 3 - Професійно-технічного училища № 22 заперечень щодо апеляційної скарги не надав, а у поясненнях повідомив, що спір у даній справі відсутній.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 26 серпня 2020 року заявив усне клопотання про закриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Хвищук В.О. був заступником прокурора області на момент підписання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, СТОВ "Ратнівський аграрій" не надано доказів на підтвердження своїх доводів, відтак клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 ГПК України не підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу заявника клопотання, що у разі виникнення сумнівів у відповідача стосовно того, що особа, яка підписувала апеляційну скаргу була заступником прокурора області, СТОВ "Ратнівський аграрій" не був позбавлений права звернутися із запитом до відповідного органу прокуратури про надання відповідної інформації.

Судом перевірено та з загальнодоступних джерел з`ясовано, що Хвищук В. обіймав посаду заступника прокурора Волинської області з 20.09.18 по 24.04.20. Відсутність долучених до матеріалів апеляційної скарги доказів на підтвердження зайняття Хвищуком В. посади заступника прокурора на час підписання апеляційної скарги не доводить факту підписання скарги особою, яка не мала права її підписувати, що могло б слугувати підставою закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Представники позивача 1 та позивача 2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 3 та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора Волинської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства освіти і науки України, Луківської селищної ради, Професійно-технічного училища № 22 смт. Луків до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" в якому просить:

- визнати удаваним договір про спільну діяльність №63/16 від 30 вересня 2016 року, укладений між Професійно-технічним училищем №22 смт. Луків та СТОВ "Ратнівський аграрій", зі змінами, внесеними до нього додатковою угодою №2 від 27 вересня 2018 року, як такий, що укладений з наміром приховати договір оренди землі;

- на підставі статті 235 ЦК України застосувати норми закону, які регулюють порядок укладання правочину, який сторони насправді вчинили та визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Професійно-технічним училищем № 22 смт. Луків та СТОВ "Ратнівський аграрій", та припинити зобов`язання за ним на майбутнє;

- зобов`язати СТОВ "Ратнівський аграрій" повернути Професійно-технічному училищу №22 смт. Луків займані ним земельні ділянки загальною площею 148 га, розташовані в Турійському районі Волинської області за кадастровими номерами: 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095 та 0725555400:01:005:0006.

Обгрунтовуючи заявлений позов вказує, що підставами для звернення до суду є встановлення факту незаконного користування відповідачем земельними ділянками площею 148 га, які розташовані на території Луківської сільської ради Турійського району Волинської області та факт порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України; згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 031008 від 25 червня 2007 року та Державного акту ЯЯ №032818 від 17 травня 2010 року постійним землекористувачем ділянок загальною площею 176,738 га із цільовим призначенням для дослідницьких і навчальних цілей є ПТУ № 22 смт. Луків; зазначені землі згідно інформації Луківської селищної ради належать до земель комунальної власності; між ПТУ № 22 та СТОВ "Ратнівський аграрій" 30 вересня 2016 року укладено договір про спільну діяльність №63/16, зі строком дії 6 років.

За умовами даного договору (пункти 1.1, 1.2) ПТУ №22 проводить навчально-виробничу діяльність, пов`язану з виробництвом сільськогосподарської продукції із застосуванням сучасних технологій, шляхом надання згоди на виконання відповідачем комплексу сільськогосподарських робіт, із залученням техніки СГ ТОВ "Ратнівський аграрій"; останній (підпункти 1.2.1, 1.2.2) зобов`язується сприяти організації навчання, проведенню практичних занять, забезпечувати проходження навчально-виробничої практики учнів, студентів, слухачів із використанням сільськогосподарської техніки товариства на ділянках загальною площею 148 га, які перебувають у постійному користуванні ПТУ № 22; згідно умов договору (підпункти 1.2.7, 1.2.8, 1.2.11, 1.2.12, 1.2.13, 1.2.17) товариство зобов`язалось, зокрема, використовувати високотехнологічну сільськогосподарську техніку, високосортовий посівний матеріал, проводити постійний догляд за посівами сільськогосподарських культур, забезпечувати охорону дослідних ділянок, передавати ПТУ № 22 інформацію про врожайність; 22 вересня 2017 року та 27 вересня 2018 року сторони уклали додаткові угоди до договору, якими внесли зміни в пункт 2.1 договору щодо розміру сплати ПТУ грошових коштів, за інформацією ПТУ №22 за період дії договору товариство сплатило навчальному закладу 266400,00 грн.

Прокурор вважає, що договір про спільну діяльність укладено всупереч вимог чинного законодавства та з метою приховати інший договір, а саме оренди землі; вказує, що спірний договір не містить основних елементів властивих договору про спільну діяльність (статті 1130, 1131, 1133, 1137, 1139 ЦК України); укладений з порушенням вимог статті 8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", згідно якої до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані ПТУ, належить розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів; згідно пунктів 1.1, 1.3 Статуту ПТУ №22 смт.Луків його засновником є Міністерство освіти і науки України, яке здійснює функції управління майном закріпленого за училищем та контроль за його використанням і збереженням, однак перед укладенням договору про спільну діяльність ПТУ №22 не отримано дозволу Міністерства освіти та науки України та рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладання такого правочину; також вказує, що діючим статутом не передбачено укладення ПТУ будь-яких договорів щодо порядку використання чи управління майном закладу; зазначені у спірному договорі умови характерні для договору оренди землі, а тому вважає, що між сторонами договору склалися правовідносини з оренди землі; при цьому посилається на нормативні акти (Закон України "Про оренду землі", Земельний кодекс України), які регулюють оренду землі; вказує, що ПТУ фактично передало земельну ділянку в оренду відповідачу, не являючись її власником та не будучи наділене правами та повноваженнями на її передачу в оренду та без проведення обов`язкових земельних торгів та аукціону; вважає, що ПТУ № 22 смт.Луків фактично усунулось від права самостійного господарювання на спірних земельних ділянках та надав право обробки землі і збору врожаю СТОВ "Ратнівський аграрій"; зазначає, що прихований договір оренди землі не відповідає вимогам статей 31, 92, 95, 96, 122, 124 Земельного кодексу України, статей 4, 14-16 Закону Укра

Щодо представництва прокуратури посилається на частину 4 статті 13, 1311 Конституції України, відповідні норми Закону України "Про прокуратуру" (частини 1, 3 статті 23), рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року № 1-1/99, також вказує, що Міністерство освіти і науки України, Луківська селищна рада з моменту укладення договору (вересень 2016 року) неналежно здійснюють захист інтересів держави та реалізацію наданих повноважень, не вживають заходів щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність та звільнення земельних ділянок в судовому порядку; Міністерством освіти і науки України на запит прокуратури надана лише інформація про те, що погодження на укладення спірного договору не надавалось, що свідчить про відсутність намірів звернутись з відповідним позовом до суду; також відповідних заходів не здійснює ПТУ №22, що призводить до безпідставного використання відповідачем землі та незаконного отримання із земельних ділянок прибутку у вигляді вирощеної сільськогосподарської продукції; щодо порушення інтересів держави, то дане полягає у порушенні нормативно визначеної законодавством процедури користування земельними ділянками; укладенням спірного договору без визначення всіх істотних умов та всупереч встановленій процедурі, з метою приховання укладення договору оренди землі, передачею земельних ділянок суб`єктом, який не мав на це повноважень, незаконному використанні землі відповідачем та отримання від цього прибутку у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції.

17 липня 2019 року СТОВ "Ратнівський аграрій" подано до місцевого господарського суду клопотання про залишення позову без розгляду за результатами підготовчого провадження на підставі частини 2 статті 185 ГПК України, оскільки вважає, що в заявленому позові відсутні докази та обставини, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачами своїх функцій щодо захисту майнових інтересів, сама обставина не звернення позивачів з позовом до суду не свідчить про зазначене; обставини дотримання прокурором частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду підлягають з`ясуванню судом не залежно від того чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних відносинах, оскільки за приписами статей 53, 174 ГПК України недотримання даної процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, дійшов висновку про його задоволення з врахуванням того, що обставини на які послався прокурор звертаючись до суду, не свідчать про порушення інтересів держави, в розумінні приписів правових норм, на які він посилається, відтак відсутні правові підстави вважати, що позов прокурора у даній справі має на меті захист інтересів держави. В матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення позивачів про звернення з даним позовом до суду, а надані прокуратурою листи, частина яких направлена після пред`явлення позову, стосуються виконання сторонами умов спірного договору.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною третьою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

А тому, звертаючись до суду з позовом, прокурор повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначив, що Міністерство освіти і науки України, Луківська селищна рада з моменту укладення договору (вересень 2016 року) неналежно здійснюють захист інтересів держави та реалізацію наданих повноважень, не вживають заходів щодо визнання недійсним договору про спільну діяльність та звільнення земельних ділянок в судовому порядку; Міністерством освіти і науки України на запит прокуратури надана лише інформація про те, що погодження на укладення спірного договору не надавалось, що свідчить про відсутність намірів звернутись з відповідним позовом до суду; також відповідних заходів не здійснює ПТУ №22, що призводить до безпідставного використання відповідачем землі та незаконного отримання із земельних ділянок прибутку у вигляді вирощеної сільськогосподарської продукції; щодо порушення інтересів держави, то дане полягає у порушенні нормативно визначеної законодавством процедури користування земельними ділянками; укладенням спірного договору без визначення всіх істотних умов та всупереч встановленій процедурі, з метою приховання укладення договору оренди землі, передачею земельних ділянок суб`єктом, який не мав на це повноважень, незаконному використанні землі відповідачем та отримання від цього прибутку у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції.

До позову прокурором надано лист №1128 від 11 грудня 2018 року, у якому Професійно-технічне училище №22 смт.Луків повідомило прокурора про те, що з СТОВ "Ратнівський аграрій" заключено договір №63/16 від 30 вересня 2016 року про спільну діяльність (копія договору і копії додаткових угод додаються); лист №1154 від 17 грудня 2018 року, яким ПТУ №22 повідомило прокурора про те, що погодження на спільну діяльність надавалось управлінням освіти, науки та молоді облдержадміністрації, передачі земельних ділянко не відбулось, тому акти на приймання-передачу не складались.

Також, до позовної заяви додано лист Прокуратури Волинської області №08-502 від 20 грудня 2018 року, який адресований Міністерству освіти і науки України, у якому зазначено, що прокуратурою встановлено, що 30 вересня 2016 року між ПТУ №22 та СТОВ "Ратнівський аграрій" укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого СТОВ "Ратнівський аграрій" фактично використовує земельні ділянки площею 148 га, що розташовані на території Луківської селищної ради Турійського району, для вирощування сільськогосподарської продукції, а за користування земельними ділянками сплачує кошти начальному закладу. Одночасно прокурор просить повідомити про те, чи будуть Міністерством освіти і науки України вживатись заходи щодо визнання недійсним згаданого договору та звільнення земельних ділянко в судовому порядку, а також про можливість здійснення прокуратурою Волинської області представництва інтересів держави в суді в особі Міністерства освіти і науки України із вказаних питань.

Листом №1/11-328 від 15 січня 2019 року Міністерство освіти і науки України повідомило Прокуратуру Волинської області, що ним не надавалось погодження на укладення зазначених договорів і такі договори невідповідають вимогам закону, водночас Міністерство у даному листі не вказує на те, що має намір звернутися до суду.

Таким чином, в позові прокурор в обґрунтування підстав для представництва зазначив про причини незвернення позивача до суду з цим позовом.

В позові прокурором обгрунтовано існування обставин порушення інтересів держави, зокрема вказано на те, що за змістом спірного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов договору вбачається, що ПТУ №22 смт. Луків передав СТОВ "Ратнівський аграрій" на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні навчального закладу.

А тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушених інтересів держави укладенням спірного договору є помилковими.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ГПК України, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Місцевим господарським судом у даній справі ухвалою від 04.02.19 залишено позов прокурора без руху та надано строк для усунення недоліків в частині сплати судового збору,. Ухвалою від 20.02.19 вікрито провадження у справі. Отже, на час звернення з позовом судом необгрунтованості підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді не встановлено.

Звертаючись із даною позовною заявою до суду, заступник прокурора Волинської області обгрунтував підстави для представництва інтересів держави в суді, а саме покликався на незаконному розпорядженні землею, що на праві постійного користування належить навчальному закладу державної форми власності, зазначив про порушення ряд законодавчих актів при укладанні спірного договору, внаслідок чого відбулось та відбувається, на думку прокурора, протиправне користування землею відповідачем; зазначив про нездійснення захисту інтересів держави уповноваженими на те органами - позивачами. Додатково, прокурором підстави для представництва інтересів держави в суді обгрунтовано у відповіді на відзив відповідача та запереченні на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду із посиланням на судову практику у подібних правовідносинах місцевих судів та Верховного суду (т. 2 а.с. 79-89, а.с.165-170).

Оцінюючи доводи прокурора суд першої інстанції обмежився висновком про те, що співпраця по спірному договору зміцнює матеріально-технічну базу училища та сприяє підготовці виробничих професій для сільського господарства, а тому не порушує інтересів держави.

Разом з тим таке твердження колегія суддів вважає помилковим та недостатньо обгрунтованим для постановлення висновку про відсутність інтересів держави, на захист яких подано позов, виходячи з їх обгрунтувань, наведених прокурором.

Судова колегія враховує, що Міністерство освіти і науки України обізнане про можливе порушення інтересів держави, що полягає у використанні земельної ділянки за відсутності законодавчо визначеної підстави. Проте, позивач не вживає заходів зі звернення до суду.

Вказане є свідченням бездіяльності та неналежного виконання Міністерством освіти і науки України, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Прокурор повідомив Міністерство освіти і науки України, Луківську селищну раду та Професійно-технічне училище №22 про намір звернутися до суду з позовом в інтересах Міністерства освіти і науки України, Луківської селищної ради та ПТУ №22 про визнання удаваним договору про спільну діяльність №63/16 від 30 вересня 2016 року, визнання недійсним договору та зобов`язання СТОВ "Ратнівський аграрій" повернути ПТУ №22 займані ним земельні ділянки. Вказане підтверджується листом №08-2вих9 від 04 січня 2019 року /т.3, а.с.61/.

Колегія судів бере до уваги позицію ПТУ№ 22 (пояснення, надані директором в судовому засіданні), яка полягає в запереченні позову, заявленого прокурором, з підстав відсутності фінансування училища, натомість співпраця з відповідачем сприяє навчальному процесу. Враховуючи те, що ПТУ № 22 позов прокурора не підтримується в суді, колегія доходить висновку, що звернення з самостійним позовом ПТУ № 22 не могло б відбутися.

При цьому судом враховується, що позов пред`явлено прокурором за 6 місяців до закінчення строку позовної давності для даного спору (договір укладено 30.09.16).

Отже, прокурором дотримано вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а висновок місцевого господарського суду про відсутність доказів дотримання прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді.

За вказаних обставин, Господарський суд Волинської області дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Апеляційних суд зазначає, що при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду, місцевий господарський суд повинен зазначати підстави такого рішення, посилання при цьому виключно на ст. 226 ГПК України є недостатнім.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність встановлених процесуальним законом підстав для залишення позовної заяви прокурору без розгляду на підставі статті 226 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали господарського суду Волинської області від 05 серпня 2019 року у цій справі з передачею справи на розгляд до Господарського суду Волинської області.

Щодо розподілу судових витрат в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що розподіл судових витрат, понесених прокурором у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, повинен бути здійснений судом першої інстанції за наслідками вирішення спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 270, 271, пунктом 6 частини 1 статті 275, пунктом 4 частини 1 статті 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.08.19р. у справі № 903/94/19 задоволити.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 05.08.19р. у справі № 903/94/19 скасувати.

Справу № 903/94/19 направити для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/94/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "01" вересня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.