Справа №:757/31502/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2020 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №22019000000000215 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, освіта вища, працюючого головою Херсонської обласної ради, військовозобов`язаного, розлученого, маючого малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Берислав Херсонської області, громадянина України, освіта середня, працюючого директором ТОВ «Левіафан», не військовозобов`язаного, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:

07.10.2014 року вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва за ч.4, 5 ст.27, ч.2 ст.15, п.п.11, 12 ч.2 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі, за ч.1 ст.14, п.п.11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 6 років позбавлення волі, за ч.4, 5 ст.27, п.п.11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України до 11 років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно до 12 років позбавлення волі,

за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представників потерпілих адвокатів ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

захисників адвокатів ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 ,

обвинувачених ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть питання, що вирішується.

14 серпня 2020 року з Київського апеляційного суду до Дніпровського районного суду м.Києва для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №22019000000000215 від 12.07.2019 року, відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України (справа №757/31502/20, провадження №1-кп/755/1325/20).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 року визначено головуючого суддю Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 та того ж дня передано матеріали провадження.

Ухвалою судді від 14.08.2020 року по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання, на розгляду у якому винесено питання, регламентовані ст.ст.314-316 КПК України.

ІІ. Позиція, клопотання, скарги і заяви учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.

1.Прокурори у підготовчому судовому засіданні просили призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченимст.291 КПК України, викликати потерпілих, їх представників та свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування та відповідно до поданого у наступному судовому засіданні списку.

Також заявили письмові клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки, на їх думку, обидва обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за вчинення якого передбачене покарання від семи до десяти років позбавлення волі, ризики, передбаченіст.177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання та продовження зазначеного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, на даний час не відпали та продовжують існувати.

Зокрема, на думку прокурорів, обвинувачений ОСОБА_4 , який раніше вже судимий за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, може переховуватися від суду, оскільки вже вчиняв такі дії під час досудового розслідування, був оголошений у розшук і його затримання відбулося на території Республіки Болгарія, куди він виїхав за підробленими документами та змінивши зовнішність. Також прокурори вважають, що ОСОБА_4 може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, що вже мало місце на досудовому розслідуванні, в результаті чого один зі свідків змінив свої, викриваючі ОСОБА_4 , показання.

Також прокурори вважають, що обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки має навички підготовки, організації та здійснення умисних, насильницьких злочинів проти життя та здоров`я людей і може використати свої навички та кримінальні зв`язки для здійснення тиску на свідків, висловлення їм погроз, підкупу їх з метою створення штучних доказів сторони захисту, завдання свідкам тілесних ушкоджень та навіть їх можливого вбивства з метою знищення ключових доказів власної причетності до інкримінованих діянь.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурори зазначають, що наявні ризики: незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення та переховування від суду, що і мало місце під час досудового розслідування, коли обвинувачений не з`являвся до суду, вчиняв залякування та погрози свідкам, які давали викривальні покази щодо нього, тощо, та стало підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із застави на тримання під вартою.

Також в ході досудового розслідування обом обвинуваченим проводилося судово-медичне обстеження, за наслідками якого будь-яких даних про неможливість їх перебування під вартою за станом здоров`я отримано не було.

2.Потерпілий ОСОБА_7 та представникипотерпілих адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , думку прокурора щодо можливості призначення справи до судового розгляду та клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою підтримали, просили призначити справу до судового розгляду та задовольнити клопотання прокурора, а також прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Щодо скарг та заяв сторони захисту заперечували проти їх задоволення у зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю правових підстав.

Потерпілі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в підготовче судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом про час і місце його проведення своєчасно та належним чином, надіслали до суду письмове клопотання про проведення підготовчого судового засідання без їх участі, проти чого не заперечували учасники судового провадження.

3. Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та задоволення клопотання прокурорів про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і має бути повернутий для усунення наявних недоліків, справа не підсудна Дніпровському районному суд м.Києва та має бути направлена до іншого суду, клопотання прокурора є необґрунтованим, оскільки будь-які докази причетності ОСОБА_3 до інкримінованого злочину та зазначені прокурорами ризики відсутні.

Враховуючи тісні соціальні зв`язки обвинуваченого, його авторитет в області, де він обіймає посаду голови обласної ради, характеризується виключно позитивно, має вищу освіту і ступінь кандидата наук, захисники просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, або застави.

У разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, просили суд відповідно до ст.14 Закону України «Про попереднє ув`язнення» визначити місце утримання ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Також подали суду заперечення на ухвали слідчих суддів, клопотання про виклик для допиту свідків та експертів, та скарги на рішення, дії та бездіяльність прокурора та слідчого, і про витребування в Офісі Генерального прокурора інформації про рух кримінальних проваджень з картки про рух кримінальних проваджень.

Крім того, заперечували проти прийняття до розгляду цивільного позову потерпілих, який, на їх думку, не оплачено судовим збором та їм не вручено його копії.

4.Обвинувачений ОСОБА_4 та йогозахисники адвокати ОСОБА_15 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 також заперечували проти призначення справи до судового розгляду, просили суд повернути обвинувальний акт прокурору та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити на домашній арешт, враховуючи тісні соціальні зв`язки обвинуваченого, стан його здоров`я, наявність місця роботи та позитивні характеристики, а цивільний позов повернути потерпілим, якими, на їх думку, в порушення закону не сплачено судовий збір.

Також подали скарги в порядку ст.206 КПК України щодо забезпечення прав обвинуваченого шляхом переведення до слідчого ізолятора, на поводження з обвинуваченим, що принижує гідність та ненадання необхідної медичної допомоги та на постанову слідчого про визначення місця утримання ОСОБА_4 від 01.08.2020 року.

Крім того, подали суду заяву про застосування заходів безпеки шляхом переведення з Відділу забезпечення досудового розслідування, де наразі, на їх думку, незаконно, утримується ОСОБА_4 , до іншої установи утримання слідчого ізолятора.

ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.

З норм статті 314КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбаченихстаттями 342-345цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченомустаттями 468-475цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбаченихпунктами 4-8, 10 частини першої абочастиною другою статті 284цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Відповідно до статті 315КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбаченихпунктами 1-4 частини третьої статті 314цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

2. З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом ІІцього Кодексу.

Згідно звимогами статті 316 КПК України після завершенняпідготовки досудового розглядусуд постановляєухвалу пропризначення судовогорозгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

ІV. Висновки та мотиви суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження по викладених у ст.315 КПК України питаннях, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, письмові клопотання, скарги, заперечення, заяви сторони обвинувачення і захисту, обговоривши їх у підготовчому судовому засіданні, суд приходить до наступних висновків.

1.Щодо підсудності справи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 31.07.2020 року подання голови Печерського районного суду м.Києва задоволено та направлено матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22019000000000215 від 12.07.2019 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України, до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження із одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

В порядку ст.34 КПК України головою Київського апеляційного суду до Верховного Суду було направлено подання про направлення матеріалів кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Ухвалою Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 серпня 2020 року подання голови Київського апеляційного суду про направлення матеріалів вказаного кримінального провадження з одного суду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів залишено без задоволення.

Дане рішення суду мотивоване тим, що місцем вчинення інкримінованого організаторам злочину в цьому кримінальному провадженні є невстановлене досудовим розслідуванням місце вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дій, що містять ознаки складу злочину, передбаченого ч.3 ст.27 та відповідної частини ст.121 КК України.

Зі змісту обвинувального акту встановлено, що досудове розслідування злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України, у кримінальному провадженні №22019000000000215 здійснено слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області, місцем розташування якого є адміністративна будівля за адресою пров.Аскольдів, 3А, м.Київ (Печерський район). Таким чином, враховуючи положення ч.1 ст.32 КПК України, підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.34 КПК України, для передачі кримінального провадження з Печерського районного суду м.Києва до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів не встановлено.

Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.34 КПК України, відноситься до компетенції відповідного суду апеляційної інстанції та не може бути предметом розгляду Верховного Суду.

Крім того, ухвалою Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 серпня 2020 року клопотання захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про направлення кримінального провадження №22019000000000215 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України, з Печерського районного суду м.Києва до Херсонського міського суду Херсонської області залишено без задоволення.

Мотивуючи вказане рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що місце вчинення інкримінованого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 злочину досудовим розслідуванням встановлено не було, а отже згідно з ч.1 ст.32 КПК України кримінальне провадження має здійснюватися судом у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Положеннями п.2 ч.1 ст.34 КПК України передбачено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду.

Згідно з ч.2 ст.34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Як вбачається з протоколу про неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 року, всі судді Печерського районного суду м.Києва приймали участь у розгляді даного кримінального провадження під час досудового розслідування, у зв`язку з чим в Печерському районному суді м.Києва відсутня можливість сформувати склад суду для здійснення розгляду даної кримінальної справи.

Враховуючи викладене, з метою об`єктивного розгляду кримінального провадження ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 12.08.2020 подання голови Печерського районного суду м.Києва задоволено, та направлено дане кримінальне провадження до іншого суду, штатна чисельність якого дозволить без зволікань розглянути його, а саме до Дніпровського районного суду м.Києва.

Відповідно до ч.5, 6 ст.34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження, внесене доЄРДР за№22019000000000215від 12.07.2019року,відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обвинуваченнямв скоєннікримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч.3ст.27ч.2ст.28ч.2ст.121КК України, підсудне Дніпровському районному суду м.Києва, підстави для задоволення клопотання сторони захисту про направлення кримінального провадження до іншого суду відсутні.

2. Розгляд клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору.

2.1. Щодо доводів сторони захисту про невідповідність обвинувального акту вимогамст.291КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з п.5 ч.2ст.291КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Відповідно до ч.3ст.314 КПК Українина стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогамКПК України, зокремаст.291, та чи не містить він положення, що суперечать одне одному. Водночас обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті.

Підстава для повернення обвинувального акта прокурору визначена в п.3 ч.3ст.314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

Згідно з ч.4ст.110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим уст.291 цього Кодексу.

Положеннями п.5 ч.2ст.291 КПК Українивстановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Таким чином, на думку суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відповідно до вимогст.291 КПК України, оскільки за змістом п.5 ч.2ст.291 КПК Україниусі необхідні реквізити обвинувального акту, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті слідчим та прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормамиКК Українита формулювання самого обвинувачення.

У реєстрі матеріалів до обвинувального акта викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

До того ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об`ємі, в тому числі щодо способу вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

Посилання сторони захисту на неконкретність обвинувачення, суд вважає необґрунтованими, оскільки в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як їх було встановлено під час досудового розслідування, при цьому суд позбавлений процесуальної можливості вимагати від сторони обвинувачення вказувати ті обставини, які не були нею встановлені.

На думку суду, формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор, при цьому суд не може вийти за межі підготовчого судового засідання, під час якого фактичні обставини справи не досліджуються.

У той час як питання доведеності кримінального правопорушення, правильності його кваліфікації, в тому числі щодо його об`єктивної та суб`єктивної сторони, а також питання того, чи уповноважений суб`єкт вручав підозру обвинуваченим, суд має вирішувати під час розгляду справи по суті та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

За нормами чинного кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

2.2. Щодо доводів сторони захисту про неотримання обвинуваченими та їх захисниками копій обвинувального акту, суд зазначає наступне.

У відповідності дост.293 КПК Україниодночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другоюстатті 297-1цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

Згідно з п.3 ч.4ст.291 КПК Україниобов`язковим додатком до обвинувального акта є розписка саме підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другоюстатті 297-1цього Кодексу).

Проте, кримінальний процесуальний закон не містить вимог стосовно того, як повинен діяти прокурор у разі відмови підозрюваного від отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Враховуючи те, що згідно з наявними в розпорядженні суду матеріалами кримінального провадження відмова в отриманні підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копій обвинувального акту з додатками (реєстром та позовом) зафіксована документально та на відеозапис в присутності залучених прокурором двох понятих, на що вказують зміст розписки з відміткою про відмову від отримання обвинувального акта з додатком, суд вважає, що прокурором виконано щодо підозрюваних вимогист.293 КПК України.

При цьому суд враховує, що копії обвинувального акта з додатками були також направлені поштою усім захисникам, які на вручення до слідчого та прокурора не з`явилися.

Таким чином, стороною обвинувачення вжито усіх можливих та передбачених кримінально-процесуальним законом заходів для вручення обвинуваченим та їх захисникам обвинувального акту з реєстром та позовом.

Із урахуванням викладеного, а також того, що, на думку суду, обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами чинного КПК України, підстави для задоволення клопотання сторони захисту та повернення акту прокурору відсутні.

Таким чином, обвинувальний акт складений у відповідності з вимогами чинного КПК України. Підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою ст.284 КПК України, для закриття кримінального провадження чи для направлення клопотання для визначення підсудності, а також для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.

Суд не вбачає підстав для складання досудової доповіді представником уповноваженого органу з питань пробації.

Таким чином, наявні всі підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (із урахуванням принципів відкритості та гласності), суддею одноособово.

3. Щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.

Судом вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілі, представники потерпілих, обвинувачені, захисники.

При цьому суд вважає, що клопотання сторінобвинувачення тазахисту провиклик свідків слід вирішити під час судового розгляду при визначенні обсягу та встановленні порядку дослідження доказів, оскільки за частиною 1статті 65 КПКсвідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань, а відтак визначення кола свідків безпосередньо належить до процесу доказування, який знаходиться поза межами підготовчого судового провадження.

4. Щодо скарг сторони захисту на рішення, дії та бездіяльність прокурора та слідчого, і клопотань про витребування в Офісі Генерального прокурора інформації про рух кримінальних проваджень з картки про рух кримінальних проваджень.

Вичерпний перелік рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений у частині 1статті 303 КПК.

Відповідно до частини 2статті 303 КПК, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правиламистатей 314-316 цього Кодексу.

Норми частини 2статті 303 КПКне містять імперативних вимог щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбаченихстаттями 314-316 КПК(на що, зокрема, вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правилстатей 314-316 КПК).

Системний аналіз норм статей314,315 КПКсвідчить, що підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Виходячи зі змісту частини 3 статті314та статті315 КПК,у підготовчому судовому провадженні суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Чинний КПКУкраїни не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, на що сторона захисту має право звертати увагу суду.

Також відповідно до частини 4статті 291 КПКзабороняється надання суду до початку судового розгляду інших документів, ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

Тому оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого чи прокурора виключно на підставі доказів, наданих однією із сторін, порушить принцип змагальності, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів, особливо враховуючи, що такі відсутні в розпорядженні суду на цій стадії.

Отже, викладені у вказаних скаргах факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового провадження, а тому слід відмовити у задоволенні таких скарг сторони захисту.

Крім того,суд вважає,що клопотаннясторони захиступро витребуванняв ОфісіГенерального прокурораінформації прорух кримінальнихпроваджень зкартки прорух кримінальнихпроваджень, подане на стадії підготовчого судового засідання без врахування положень глави 15 розділу ІІ КПК України, є передчасним та невмотивованим за своєю суттю із урахуванням наведених правових норм в частині порушеного питання.

5. Щодо заяви про вжиття заходів безпеки до обвинуваченого ОСОБА_4 та скарг його захисників в порядку ст.206 КПК України про неналежне поводження з обвинуваченим та необхідність негайного його переведення до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Пунктом «в» частини 1 статті 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (далі - Закон) передбачено, що обвинувачений має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав.

Відповідно до ст.1 даного Закону забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров`я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

Згідно зіст.7заходами забезпеченнябезпеки є: а)особиста охорона,охорона житлаі майна; б)видача спеціальнихзасобів індивідуальногозахисту ісповіщення пронебезпеку; в)використання технічнихзасобів контролюі прослуховуваннятелефонних таінших переговорів,візуальне спостереження; г)заміна документівта зміназовнішності; д)зміна місцяроботи абонавчання; е)переселення вінше місцепроживання; є)поміщення додошкільної виховноїустанови абоустанови органівсоціального захистунаселення; ж)забезпечення конфіденційностівідомостей проособу; з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров`я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом таКримінальним процесуальним кодексом України.

Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержанняКонституції України, вимогЗагальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Як зазначено у статті 2 даного Закону метою попереднього ув`язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.

Статтею 3 даного Закону визначено підстави для попереднього ув`язнення.

Зокрема, підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно доКримінальногоіКримінального процесуальногокодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами статті 4 вказаного Закону установами длятримання осіб,щодо якихяк запобіжнийзахід обранотримання підвартою абодо якихзастосовано тимчасовийчи екстрадиційнийарешт,є слідчіізолятори Державноїкримінально-виконавчоїслужби України,гауптвахти Військовоїслужби правопорядкуу ЗбройнихСилах України.В окремихвипадках,що визначаютьсяпотребою впроведенні слідчихдій,ці особиможуть перебуватив ізоляторахтимчасового тримання. Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.

Судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на даний час утримуються у Відділі забезпечення досудового слідства Служби безпеки України.

Як пояснив прокурор, під час досудового розслідування слідчим в рамках вжиття заходів безпеки було винесено постанову про місце утримання обвинуваченого ОСОБА_4 у Відділі забезпечення досудового розслідування, де він і утримується на даний час.

Загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини передбачені ст.206 КПК України.

На виконання вказаних вимог закону судом було забезпечено невідкладне проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 , для чого було оголошено перерву в судовому засіданні та викликано швидку медичну допомогу, лікарі якої після проведення огляду обвинуваченого пояснили суду, що він має незначні синці, однак за станом здоров`я може приймати участь у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, судом було задоволено клопотання сторони захисту та 18.08.2020 року постановлено відповідну ухвалу в порядку ст.206 КПК України, якою зобов`язано прокурора забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 та доручено Державному бюро розслідувань та прокурорам групи прокурорів провести дослідження фактів, викладених в заяві обвинуваченого ОСОБА_4 , що зафіксовані в журналі судового засідання від 18.08.2020, про застосування відносно нього насильства під час тримання у ВЗДС СБ України та, окремо, щодо наявності підстав та законності утримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , умов їх знаходження у вказаній установі.

Тому, із урахуванням вжитих судом у судовому засіданні 18.08.2020 року заходів та вже постановленої судом ухвали в порядку ст.206 КПК України, вимог чинного законодавства України, що регламентує порядок забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, та попереднього ув`язнення, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про вжиття заходів безпеки.

Разом з тим, із урахуванням закінчення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та призначенні обвинувального акту до судового розгляду, суд вважає безпідставним подальше утримання обвинувачених у Відділі забезпечення досудового розслідування СБУ, яке, в розумінні вимог зазначеного вище закону, не є місцем попереднього ув`язнення, у зв`язку з чим вважає за необхідне при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, утримувати їх у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

6. Щодо клопотань прокурора про обрання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою за письмовими клопотаннями прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3ст.315 КПК Українипід час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

З реєструматеріалів досудовогорозслідування кримінальногопровадження №22019000000000215,клопотань прокурората доданихдо нихматеріалів вбачається, що відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухвалами слідчих суддів продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується: ОСОБА_4 24.08.2020, ОСОБА_3 11.09.2020 року.

Згідно з ч.1ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2статті 177КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч.1ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5статті 9КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, що спричинило смерть потерпілого, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілого, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, який має підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, судимість за яке не знята і не погашена у встановленому законом порядку, ОСОБА_3 раніше не судимий.

З наданих прокурором матеріалів вбачається, що під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений у міжнародний розшук, затриманий на території Республіки Болгарія і арештований судом у м.Бургас за запитом Офісу Генерального прокурора, після чого виданий Україні.

Також у зв`язку з неявкою у судове засідання з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу без поважних причин відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слідчим суддею застосовувався привід, а в подальшому у зв`язку з порушенням ним під час дії запобіжного заходу у вигляді застави покладених обов`язків та виникнення нових ризиків було змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою.

Матеріалами клопотання підтверджено також наявність ризику впливу обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, що, в тому числі, стало підставою для обрання, зміни та продовження їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.

При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створюють обвинувачені.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, на що посилається сторона захисту, як на одну з підстав для відмови у задоволенні клопотань прокурора, на думку суду не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які належні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 страждають на хвороби, які унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховані судом при вирішенні питання про обрання обвинуваченим запобіжного заходу.

Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри (обвинувачення).

При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певнимзлочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останніх запобіжний захід тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів.

Із урахуванням викладеного, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави або домашнього арешту, а також про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, що спричинив смерть потерпілого, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

7. Щодо прийняття цивільного позову.

Перевіривши виконання вимогЦПК Українитаст.128 КПК Україниза цивільним позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, суд приходить до висновку про необхідність прийняття його до судового розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч.4ст.128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Суд вважає необґрунтованими заперечення сторони захисту проти прийняття цивільного позову у зв`язку з несплатою потерпілими судового збору.

При цьому суд враховує, що відповідно до положеньст.5 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, позивачі звільняються від сплати судового збору.

У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.07.2018 у справі № 713/1275/16-к, судом установлено, що згідно з пунктом 6 частини 5Закону України «Про судовий збір»позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальноїта моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із законом. Виходячи з наведеного, цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об`єкту посягань.

За таких обставин, перевіривши зазначений цивільний позов на дотримання вимогамКПК таЦПК України, суд вважає що форма та зміст позовної заяви дають підстави для її прийняття та розгляду в рамках даного кримінального провадження.

Тим самим, підготовка до судового розгляду є завершеною.

Керуючись ст.ст.3,7,9,128,176-178,181,183-184,194-196,291,309,314-315,376КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, направлення кримінального провадження до іншого суду відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №22019000000000215 відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.121 КК України, у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, за адресою: м.Київ, вул.Сергієнка, буд.3, на 14-00 годину 28 серпня 2020 року.

Справу розглядати суддею одноособово.

Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, потерпілі, представники потерпілих, обвинувачені, захисники. Здійснити судовий виклик потерпілих та обвинувачених до суду для допиту.

Клопотання сторони захисту про виклик для допиту свідків та експертів вирішити при визначенні обсягу та встановленні порядку дослідження доказів.

Взадоволенні скарг сторони захисту на рішення, дії та бездіяльність прокурора та слідчого, а також заяви про вжиття заходів безпеки до обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні клопотань сторони захисту про витребування в Офісі Генерального прокурора інформації про рух кримінальних проваджень з картки про рух кримінальних проваджень відмовити.

В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу, обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави або домашнього арешту відмовити.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 18жовтня 2020року включно без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 18жовтня 2020року включно без визначення розміру застави.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення в частині застосування запобіжного заходу.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України та до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 12-30 годині 25 серпня 2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Києва.

В іншій частині ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, винесене за результатами судового розгляду кримінального провадження.

Суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1