ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/13444/17

адміністративне провадження №№К/9901/67010/18, К/9901/67223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/13444/17

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України, Сумської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Доманського Андрія Олеговича і Державної фіскальної служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Пащенка К.С.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів Ганечко О.М., Сорочка Є.О.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі також - «ДФС України»), Сумської митниці Державної фіскальної служби України (надалі також - «Сумська митниця ДФС України») в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ виконуючого обов`язки голови ДФС України Продана М.В. від 6 вересня 2017 року №168-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (догана);

- визнати протиправним і скасувати наказ виконуючого обов`язки голови ДФС України Продана М.В. від 8 вересня 2017 року №171-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (звільнення);

- поновити позивача на посаді начальника Сумської митниці ДФС України і стягнути з Сумської митниці ДФС України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 жовтня 2017 року до дня ухвалення рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача відповідач допустив численні порушення положень Закону України «Про державну службу», а рішення про накладення дисциплінарного стягнення на позивача і його звільнення прийняті необґрунтовано, а тому вони є протиправними і їх належить скасувати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ виконуючого обов`язки голови ДФС України Продана М.В. від 6 вересня 2017 року №168-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив встановлені частиною четвертою статті 74 Закону України «Про державну службу» гарантії прав позивача як державного службовця, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення під час перебування позивача на лікарняному, у зв`язку з чим наказ виконуючого обов`язки голови ДФС України Продана М.В. від 6 вересня 2017 року №168-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» є протиправним і його належить скасувати.

Стосовно наказу від 8 вересня 2017 року №171-дс, то суди дійшли висновку про його правомірність, оскільки позивач порушив Присягу державного службовця, а відповідач зі свого боку не допустив порушень у процедурі звільнення позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує на те, що:

- позивача було позбавлено можливості надати пояснення в ході дисциплінарних проваджень стосовно нього;

- під час розгляду справи в судах першої інстанції й апеляції, так само і в оскаржуваних судових рішеннях, не встановлено ступінь вини ОСОБА_1 , характер і тяжкість вчинених дисциплінарних проступків і якими доказами це підтверджується;

- в оскаржуваному наказі зазначено, що позивач порушив вимоги підзаконних нормативно-правових актів, а не Конституції чи законів України, а тому вказане не може слугувати підставою для звільнення позивача з державної служби за порушення присяги;

- при розгляді апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції було допущено порушення процесуального права, зокрема про дату і час розгляду апеляційної скарги не було належним чином повідомлено ні позивача, ні його адвоката.

У відзивах на касаційну скаргу представника позивача відповідачі вказують, що:

- судами першої та апеляційної інстанцій вірно враховано, що відповідно до положень статті 75 Закону України «Про державну службу» ДФС України виконала обов`язок щодо надання позивачу можливості дати відповідні пояснення з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження. Проте ОСОБА_1 такою можливістю не скористався, що не тільки не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження, а й накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. До того ж ознайомлення з дисциплінарною справою є правом позивача, а не обов`язком відповідача, який, у разі його невиконання, перешкоджав би здійсненню дисциплінарного провадження;

- 29 серпня 2017 року Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ДФС України склала висновок про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у порушенні ним Присяги державного службовця у зв`язку з несумлінним виконанням своїх обов`язків з координації діяльності підпорядкованих підрозділів;

- дисциплінарні провадження стосовно начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 і застосування до нього дисциплінарних стягнень здійснено у відповідності та у строки, передбачені статтями 64 - 69, 77 Закону України «Про державну службу», а вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу ДФС України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 8 вересня 2017 року №171-дс є безпідставними.

Крім представника позивача, касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року також подала ДФС України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. У скарзі вказує, що згідно статті 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому вказаним Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція або подання комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції або подання комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Позивач і Сумська митниця ДФС України не надали своїх відзивів на касаційну скаргу ДФС України, копію ухвали Верховного Суду від 18 січня 2019 року про відкриття касаційного провадження за скаргою ДФС України отримали 14 лютого 2019 року і 28 січня 2019 року відповідно.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 6 вересня 2017 року виконуючим обов`язки голови ДФС України Проданом М.В. прийнято наказ №168-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на підставі статей 65, 66, 77 Закону України «Про державну службу» оголошено догану начальнику Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов`язків у частині контролю за роботою підпорядкованого підрозділу з врахуванням фактів виявлених порушень у період січня-лютого 2017 року, що призвело до недотримання вимог статті 267, пункту 5 частини восьмої статті 257, пунктів 2, 3 статті 69, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року №689.

8 вересня 2017 року виконуючим обов`язки голови ДФС України Проданом М.В. прийнято наказ №171-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на підставі пункту 1 частини другої статті 65, статей 64-69, 77 Закону України «Про державну службу» звільнено начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця, що призвело до недотримання вимог Закону України «Про державну службу», Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого наказом Сумської митниці ДФС України від 16 травня 2016 року №115, Порядку організації роботи органів ДФС України під час підготовки та супроводження справ у судах і ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом ДФС України від 12 жовтня 2015 року №778, Регламенту Сумської митниці ДФС України, затвердженого наказом Сумської митниці ДФС України від 30 грудня 2014 року №55 (зі змінами), Положення про здійснення системного автоматизованого контролю за виконанням контрольних доручень у Сумської митниці ДФС України, затвердженого наказом Сумської митниці ДФС України від 27 травня 2015 року №155.

Відповідно до розпорядження ДФС України від 23 лютого 2017 року №29-р (зі змінами) у період з 23 лютого 2017 року до 13 березня 2017 року робочою групою працівників ДФС України та її територіальних органів проведено тематичну невиїзну (дистанційну) перевірку дотримання вимог нормативно-правових актів з питань державної митної справи та службових обов`язків посадовими особами митниць ДФС України, зокрема, Сумської митниці ДФС України, під час митного оформлення митних декларацій у частині контролю правильності класифікації товарів з УКТ ЗЕД та визначення митної вартості товарів, які декларувалися відповідно до умов, встановлених статті 267 Митного кодексу України за період 2016-2017 роки (станом на 23 лютого 2017 року), про що складено акт від 13 березня 2017 року №559/99-99-19-02-01-18 (т. 3 а.с. 16-58).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що митні формальності щодо проведення митного огляду, контролю правильності класифікації, визначення митної вартості, застосування заходів нетарифного регулювання, дотримання прав інтелектуальної власності здійснені під час митного оформлення товарів за МД, виконанні формально та неякісно; під час здійснення контролю за правильністю класифікації товарів митниця не скористалась своїм правом на отримання більш детальної інформації щодо окремих товарів, які декларуються, що призвело до неможливості здійснення однозначної класифікації товарів та відповідно встановлення правомірності застосування статті 267 Митного кодексу України; всупереч твердженням посадових осіб Сумської митниці Державної фіскальної служби України про відсутність розбіжностей у поданих документах, встановлено наявність обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів для забезпечення належного контролю за правильністю її визначення; при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, посадовими особами Сумської митниці ДФС України не виконано вимоги Методичних рекомендацій №689 з аналізу, виявлення та оцінки ризиків в частині виконання послідовності та повноти дій посадових осіб при роботі.

На підставі доповідної записки директора Департаменту адміністрування митних платежів від 4 травня 2017 року №987/99-99-19-02-03-18 виконуючим обов`язки голови ДФС України Проданом М.В. ініційовано перед Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ДФС України відкриття дисциплінарного провадження стосовно начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 .

Згідно протоколу №19 засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС України від 19 липня 2017 року (т. 4 а.с. 159-164) і витягу з нього (т. 1 а.с. 114), за результатами обговорення питання щодо відкриття дисциплінарних проваджень (ДС №№ 295-304) вирішено відкрити ініційоване суб`єктом призначення дисциплінарне провадження стосовно начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 (ДС №№297, 298).

В подальшому, на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС України від 28 серпня 2017 року №1272/99-99-06/ДК, в якому комісією, враховуючи вагомі та значні порушення, вирішено на підставі статей 65, 66 Закону України «Про державну службу» рекомендувати застосувати до начальника Сумської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 вказаного Закону, ДФС України прийнято наказ від 6 вересня 2017 року №168-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Крім того, судами також встановлено, що на виконання вимог наказу ДФС України від 27 квітня 2017 року №321 «Про проведення комплексної перевірки» з 10 травня 2017 року до 26 травня 2017 року робочою групою у складі працівників ДФС України та її територіальних органів проведено комплексну перевірку стану організації роботи Сумської митниці ДФС України з окремих питань, про що складено акт від 26 травня 2017 року №784/99-99-06-01-01-21 (т. 3 а.с. 130-257), за результатами якої встановлено недоліки та порушення при організації митного контролю й митного оформлення товарів, транспортних засобів, протидії митним правопорушенням та інших питань.

На підставі доповідної записки виконуючого обов`язки директора Департаменту внутрішнього аудиту від 16 червня 2017 року №906/99-99-01-01-21 (т. 3 а.с. 258-264) виконуючим обов`язки голови ДФС України Проданом М.В. ініційовано перед Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ДФС України порушення дисциплінарного провадження стосовно, зокрема, начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 .

За результатами розгляду листа ДФС України від 15 серпня 2017 року №21753/7/99-99-06/ДК (т.4 а.с. 192) про надання позивачем пояснень за фактом неналежного виконання службових обов`язків, ініційованого виконуючим обов`язки голови ДФС України Проданом М.В. доповідною запискою від 16 червня 2017 року №906/99-99-01-01-21, Сумська митниця ДФС України листом від 16 серпня 2017 року №3545/8/18-70-04-48 (т. 4 а.с. 193) повідомила ДФС України про неможливість надання пояснень позивачем у зв`язку з перебуванням останнього у щорічній відпустці.

Листом від 19 серпня 2017 року №10741/г/99-99-06/ДК (т. 4 а.с. 194) за підписом голови Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС України, отримання позивачем якого підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 4 а.с. 195), відповідач звернувся до позивача, в якому, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, запропонував надати комісії особисті пояснення щодо вказаних обставин. Водночас, відповідачем повідомлено позивача про можливість ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи, а також відповідні засоби зв`язку для врегулювання організаційних питань.

29 серпня 2017 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ДФС України складено висновок про наявність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (т.3 а.с. 208-211), що полягає у порушенні ним Присяги державного службовця у зв`язку з несумлінним виконанням своїх обов`язків з координації діяльності підпорядкованих підрозділів.

На підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ДФС України від 31 серпня 2017 року №1291/99-99-06/ДК, в якому комісією, враховуючи систематичність вчинення начальником Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 дисциплінарних проступків (наказ ДФС України від 2 грудня 2016 року №267-ДС «Про застосування дисциплінарного стягнення» за неналежне виконання службових обов`язків, що призвело до незадовільного стану претензійно-позовної роботи та організації супроводження справ у судах, що свідчить про порушення підпункту 1 пункту 10 Положення про Сумську митницю ДФС України, затвердженого наказом ДФС України від 21 серпня 2014 року №60, начальнику Сумської митниці ДФС ОСОБА_1. оголошено догану), вирішено на підставі статей 65, 66 Закону України «Про державну службу» рекомендувати застосувати до начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 вказаного Закону, ДФС України прийнято наказ від 8 вересня 2017 року №171-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

17 жовтня 2017 року відповідачем прийнято наказ №191-дс «Про внесення змін до наказу ДФС від 8 вересня 2017 року №171-дс», яким на підставі листа Сумської митниці ДФС України від 10 жовтня 2017 року №4454/8/18-70-04-48 «Про ознайомлення з наказом», у зв`язку з перебуванням начальника Сумської митниці ДФС України ОСОБА_1 на лікарняному та з метою забезпечення дотримання вимог частини четвертої статті 74, частин шостої, сьомої статті 77 Закону України «Про державну службу» внесено зміни до пункту 1 наказу ДФС України від 8 вересня 2017 року №171-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а саме: після слова «звільнити» доповнити словами та цифрами « 10 жовтня 2017 року».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про державну службу».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 75 Закону України «Про державну службу» встановлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Статтею 76 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Так, згідно з пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є порушення Присяги державного службовця.

Відповідно до змісту статті 66 цього Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з посади державної служби. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Одночасно частиною першою статті 36 Закону України «Про державну службу» встановлено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційні скарги позивача і ДФС України у цій справі подані до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року).

Зі змісту касаційних скарг випливає, що скаржники не погоджуються з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, оскільки вважають їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає за необхідне спочатку розглянути доводи касаційної скарги, що стосуються порушень процесуального права.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги представника позивача про порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм процесуального права щодо належного повідомлення позивача і його адвоката про дату і час розгляду апеляційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Відповідно до статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім`ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов`язана негайно повідомити про неї адресата. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником судового процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У матеріалах справи є конверт, що надсилався на адресу позивача з повідомленням про призначення справи до розгляду на 6 листопада 2018 року. Однак поштове відправлення повернулось на адресу суду у зв`язку із «закінченням встановленого строку зберігання» (том 5 а.с. 163). Журнал судового засідання від 6 листопада 2018 року свідчить, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача і його адвоката, а лише за участю представника відповідача (том 5 а.с. 172 - 174).

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач не був повідомлений про апеляційний розгляд справи. В свою чергу, відмітка «за закінченням встановленого строку зберігання» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду із вказівкою причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (постанова від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17).

Одночасно, положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового повідомлення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, дана відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.

Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі позивач, крім поштової адреси, зазначив номер засобу зв`язку (номер мобільного телефону), проте суд апеляційної інстанції, отримавши конверт (поштове відправлення), яке повернулося із зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання», не сповістив позивача за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 КАС України про дату і час розгляду апеляційної скарги.

До того ж, матеріали справи містять клопотання і заяви адвоката позивача Доманського А.О. на адресу апеляційного суду із зазначенням його адреси і номеру засобу зв`язку (номер мобільного телефону), проте суд апеляційної інстанції взагалі не повідомляв його про дату і час розгляду апеляційної скарги.

Неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції позбавило його можливості дати пояснення по суті справи, а також на переконливість своїх доводів перед судом апеляційної інстанції. Згідно з частиною першою статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі також - «ЄСПЛ»), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

У справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи неналежне повідомлення учасника справи про дату, час і місце розгляду справи, у суду апеляційної інстанції не було законних підстав для розгляду апеляційної скарги без участі інших учасників справи (тобто, позивача). Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки або будь-яких інших доказів на підтвердження обізнаності про дату, час і місце судового засідання, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах від 20 березня 2020 року у справі №822/28/17, від 30 березня 2020 року у справі №240/2765/19, від 29 квітня 2020 року у справі №200/16635/16-а(2а/200/646/16).

Відповідно до частини четвертої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, у зв`язку з чим касаційні скарги належить задовольнити частково.

За таких обставин Суд не вбачає необхідним відповідати на інші доводи касаційних скарг. Вони можуть бути враховані судом апеляційної інстанції під час нового апеляційного розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Доманського Андрія Олеговича і Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду