ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2284/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

судді Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисака С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів (самопредставництво) Мосейчука Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2284/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області , Служби безпеки України про визнання дій неправомірними, скасування наказів та поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Полтавській області (надалі - УСБУ в Полтавській області, Управління) , Служби безпеки України, в якому просить:

- визнати неправомірними дії посадових осіб відповідачів щодо його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу;

- скасувати накази Служби безпеки України про звільнення з військової служби від 25.02.20120 №251-ос/дск та наказ начальника УСБУ в Полтавській області 13.03.2020 №87-ос/дск про виключення зі списків особового складу;

- поновити підполковника ОСОБА_1 на військовій службі та у списках особового складу Служби безпеки України;

- стягнути з УСБУ в Полтавській області різницю невиплаченого у повному обсязі грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.03.2020 по день поновлення на військовій службі.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує на протиправні дії посадових осіб відповідачів, що призвели до його незаконного звільнення його з військової служби. Застосування крайнього заходу у вигляді розірвання контракту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, як на думку позивача, є нічим іншим як зведення особистих рахунків з боку керівництва Управління, використовуючи свою посаду та владу. Зазначив, що звільнення відбулося з порушенням Закону України "Про Службу безпеки України" та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 "Про внесення змін до Указу Президента України від 07 листопада 2001 року № 1053", Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008 № 772.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення недоліків, ухвалою судді від 13.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 29.07.2020.

04.08.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідачів повідомляє, що за час проходження служби підполковник ОСОБА_1 зарекомендував себе негативно. Незважаючи на наявність значного досвіду оперативно-розшукової діяльності та тривалий термін проходження військової служби на посадах оперативного складу, вагомих кінцевих результатів в оперативно-службовій діяльності впродовж 2019 року зазначеним вище військовослужбовцем не здобувалося. До виконання посадових обов`язків ставиться без належного рівня відповідальності, виявляв низьку виконавську дисципліну. Зазначає, що за період проходження служби у СБ України у 14 випадках до позивача керівниками підрозділів та Управління застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, що мають системний характер, 4 з яких були не зняті й на час звільнення з військової служби в органах СБ України. Позивач особисто ознайомився з усіма рапортами (від 28.01.2019, 18.10.2019, 23.10.2019) про накладення дисциплінарних стягнень на нього, що підтверджується його особистими підписами. При цьому, дані дисциплінарні стягнення позивачем у встановленому законом порядку не оскаржено та не визнано незаконними. Вказував на неможливість зміни підстав звільнення зі служби на вимогу позивача, оскільки відповідних рапортів поданих у встановленому поряду останнім не було подано, як і не було необхідних висновків ВЛК про хворобу, що б слугували підставою для можливості звільнення останнього з військової служби за станом здоров`я. Протягом жовтня-грудня 2019 року ОСОБА_1 до безпосереднього/прямого начальника, відділу кадрового забезпечення жодного разу рапорти з проханням розглянути питання про проходження військової служби в інших регіональних Управліннях не подавав. Також зазначив, що при підготовці матеріалів на звільнення позивача з військової служби в СБ України у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в Управління не було правових підстав для проведення його атестації. Просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі (а.с. 92-102).

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій вказував на те, що не був ознайомлений належним чином з накладенням дисциплінарних стягнень, у зв`язку з чим до його відома не доведено в чому саме полягали порушення військової дисципліни. Внаслідок цього він не мав можливості скористатися своїм правом на захист, а саме оскаржити їх у встановленому чинним законодавством порядку. З рішенням про звільнення з військової служби був ознайомлений 08.01.2020 і цього ж дня було підготовлене та направлене до ЦУ СБУ подання про звільнення, чим на думку позивача, його позбавлено можливості оскаржити прийняте рішення про дострокове розірвання контракту у встановленому чинним законодавством порядку, що передбачено п. 7.12. Інструкції. Зазначив про не проведення бесіди про звільнення, у ході якої повідомляються підстави і строки подання до звільнення, розрахунок вислуги років та обставини, що визначають необхідність звільнення за вказаними в поданні підпунктами і пунктами Положення; не доведення під розпис обчисленої вислуги років; не ознайомленння у встановленому порядку зі змістом подання на звільнення з військової служби; не розгляду поданого рапорту на звільнення з військової служби за станом здоров`я (відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу») від 20.12.2019 із проханням направити позивача на огляд до військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби; відмову позивачу в особистому прийомі начальником УСБУ в Полтавській області без наявних на те підстав.

Позивач у судових засіданнях вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити у повному обсязі, тоді як представник відповідачів проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З 01.07.2002 по 13.03.2020 ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБ України. Впродовж військової служби в УСБУ в Полтавській області обіймав оперативні та неоперативні посади в різних підрозділах УСБУ в Полтавській області.

З 01.10.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді головного спеціаліста організаційно-інформаційного сектору відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки УСБУ в Полтавській області.

01.06.2017 між СБУ в особі начальника УСБУ в Полтавській області та позивачем був укладений контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України на п`ять років з 01.07.2017 до 01.07.2022 (а.с. 35).

Наказом першого заступника голови СБУ від 25.02.2020 № 251-ОС/дск «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "б" пункту 61, підпунктом "ж" Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Збройних Сил України (а.с. 85).

У відповідності до наказу начальника УСБУ в Полтавській області від 13.03.2020 №87-ОС/дск "По особовому складу" підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та направлено на військовий облік до Полтавського районного військового комісаріату Полтавської області (а.с. 55).

Не погоджуючись із правомірністю наказів щодо звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо проходження публічної служби, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством, що регулює суспільні відносини у сфері проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України є Закон України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24.03.1999 №551-XIV; Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007; Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 №772.

Як зазначалося судом вище, з 01.07.2002 по 13.03.2020 позивач проходив військову службу в органах СБ України. Впродовж військової служби в УСБУ в Полтавській області обіймав оперативні та неоперативні посади в різних підрозділах УСБУ в Полтавській області. З 01.10.2018 позивач проходив військову службу на посаді головного спеціаліста організаційно-інформаційного сектору відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки УСБУ в Полтавській області.

01.06.2017 СБУ з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у СБУ на п`ять років з 01.07.2017 до 01.07.2022.

Уклавши зазначений контракт позивач ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби у СБУ, і добровільно взяв на себе зобов`язання проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у СБУ протягом стоку дії Контракту на умовах і в порядку, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби у СБУ; сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів СБУ, інших актів законодавства, службові обов`язки, накази командирів і начальників.

Разом з цим, згідно з поясненнями представника відповідачів, за час проходження служби підполковник ОСОБА_1 зарекомендував себе негативно. Незважаючи на наявність значного досвіду оперативно-розшукової діяльності та тривалий термін проходження військової служби на посадах оперативного складу, вагомих кінцевих результатів в оперативно-службовій діяльності впродовж 2019 року зазначеним вище військовослужбовцем не здобувалося. До виконання посадових обов`язків ставиться без належного рівня відповідальності, виявляв низьку виконавську дисципліну.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначаються Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 №551-XIV (надалі - Дисциплінарний статут).

В силу Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів.

За статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

У відповідності до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 83, абзацу 1 статті 84, абзацу 1 та 3 статті 85 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

З огляду на приписи ст. 84 Дисциплінарного статуту суд зазначає, що проведення службового розслідування є правом командира, а не обов`язком, а тому не є обов`язковим перед накладенням будь-якого дисциплінарного стягнення.

Приписами частини другої статті 86 Дисциплінарного статуту обумовлено, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно зі ст. 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Статті 97 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Відповідно до пп. б ст. 104 Дисциплінарного статуту безпосередні командири зобов`язані доповідати по команді про заохочення та дисциплінарні стягнення щодо прапорщиків (мічманів) та офіцерів - командирам військових частин щотижня.

Згідно зі ст. 105 Дисциплінарного статуту облік заохочень та дисциплінарних стягнень ведеться в усіх підрозділах (від роти і вище) та військових частинах.

Пункт 50 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України передбачає, що для забезпечення правильного добору, розстановки, виховання, вдосконалення підготовки військовослужбовців Служби безпеки України, об`єктивної та принципової оцінки їх професійної підготовки, ділових і моральних якостей, визначення відповідності займаним посадам та перспективи службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі та направлення на навчання проводиться атестування військовослужбовців.

Відповідно до п. 51 вищезазначеного Положення атестування військовослужбовців Служби безпеки України (крім періоду дії воєнного стану) проводиться: а) не менше ніж один раз на 5 років; б) перед закінченням строку контракту (не пізніше ніж за 3 місяці) у разі укладання нового контракту; в) при переміщенні військовослужбовців з вищих посад на нижчі згідно з підпунктом "в" пункту 46 цього Положення; г) при поданні до звільнення за підпунктом "д" пункту 1, підпунктом "д" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "д" пункту 1, підпунктом "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовців, на яких накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність, якщо вони протягом шести місяців не виправили свою поведінку зразковим виконанням військового обов`язку і стягнення не відіграло виховної ролі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина друга статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

При цьому, звільнення з військової служби регламентовано статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з п. 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас Служби безпеки України - осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час; б) у запас Збройних Сил України: осіб рядового, сержантського і старшинського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності їх використання в запасі Служби безпеки України або на їх прохання; осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання; в) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування у запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється за підставами, передбаченими пунктами 62 і 63 цього Положення, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів).

Рішення про звільнення з військової служби в запас або у відставку доводиться до відома військовослужбовців Служби безпеки України, як правило, не пізніше ніж за два місяці до подання про звільнення. Безпосередні та прямі начальники проводять з ними особисті бесіди.

Порядок звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби визначається Головою Служби безпеки України.

Відповідно до п. 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється на підставах, передбачених частинами другою шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пп. «ж» п. 2 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України наказом СБУ від 14.10.2008 №772 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1323/16014 (далі - Інструкція №772).

Пунктом 7.4 Інструкції №772 передбачено, що з військовослужбовцями, які звільняються за однією з підстав, передбачених підпунктами "а"-"д", "з", "ї", "к" пункту 62 Положення та підпунктами "а"-"д", "и", "і" пункту 63 Положення, перед звільненням із військової служби проводиться не менше двох індивідуальних бесід.

Перша бесіда проводиться завчасно перед поданням до звільнення, під час якої роз`яснюються підстави і строки подання до звільнення, пільги та переваги з працевлаштування і матеріально-побутового забезпечення, надаються необхідні роз`яснення з інших питань, встановлюється підрозділ Центрального управління, регіональний орган Служби безпеки України чи військовий комісаріат для направлення військовослужбовця на військовий облік, місце його проживання після звільнення, з`ясовуються прохання військовослужбовця. При цьому з військовослужбовцем обговорюються питання перебування його в запасі, керівництвом органу, підрозділу, закладу, установи визначається вид запасу. З військовослужбовцями, які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, перша бесіда проводиться під час оголошення їм рішення про неможливість залишення на військовій службі (абзац п`ятий пункту 1.4 цієї Інструкції).

Друга бесіда проводиться безпосереднім начальником перед надсиланням подання до звільнення, під час якої надаються відповіді на запитання і прохання, висловлені військовослужбовцем під час першої бесіди, уточнюються підстави звільнення з урахуванням висновку військово-лікарської комісії та інші питання, пов`язані зі звільненням.

Зміст проведених бесід відображається в листках бесід, що підписуються начальниками, які проводили бесіди, та військовослужбовцем, що звільняється. Листки бесід долучаються до частини "Особова справа" матеріалів особової справи військовослужбовця.

У разі відмови військовослужбовця підписати листок бесіди його підписує начальник, який проводив бесіду, та особи, присутні під час бесіди, із зазначенням факту відмови.

Згідно з п. 7.5 цієї Інструкції з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставами, передбаченими підпунктами "е"-"ж", "и", "і" пункту 62 Положення та підпунктами "е"-"з" пункту 63 Положення, бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться.

Оскільки позивача звільнено з військової служби за систематичне невиконання умов контракту, бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться.

У зв`язку з цим, усі твердження позивача про порушення його права на проведення співбесіди перед звільненням суд визнає безпідставними.

З огляду на вищевикладене довідка про бесіду з підполковником ОСОБА_1 від 04.10.2019 (а.с. 62-64) не має відношення до доказів, якими охоплюється предмет доказування у даній справі, оскільки підставою для її проведення стало неодноразове порушення ОСОБА_1 військово-службової дисципліни, а не майбутнє звільнення.

Заперечення позивача щодо проведення з ним співбесіди в день 04.10.2019 у зв`язку з перебуванням у Центральному госпіталі МВС України спростували допитані у судовому засіданні свідки - полковник ОСОБА_2 , помічник начальника Управління (по РОС) начальник ВКЗ УСБУ в Полтавській області, який 04.10.2019 особисто проводив співбесіду з ОСОБА_1 в адміністративній будівлі УСБУ в Полтавській області, та підполковник ОСОБА_3 , начальник ВКІБ УСБУ в Полтавській області, який в день 04.10.2019 особисто повідомив ОСОБА_1 про необхідність проходження співбесіди. Крім цього, свідок ОСОБА_3 повідомив, що цього ж дня, 04.10.2019, ОСОБА_1 були виготовлені два документи з грифом «таємно», про що свідчить розноска на звороті вищевказаних документів та особистий підпис ОСОБА_1 .

Надана позивачем копія рапорту щодо дозволу на виїзд з 04.10 по 05.10.2019 до м. Київ з копією підпису ОСОБА_4 , безпосереднього керівника позивача, також не приймається судом до уваги в якості доказу, оскільки сам свідок ОСОБА_3 , оглянувши вказану копію, повідомив суду, що ксерокопія підпису схожа на його особистий підпис, але він сам даного рапорту не підписував, реєстрація його в Управлінні не здійснювалася.

Тож твердження позивача про факт перебування його поза межами робочого місця 04.10.2019 суд визнає спростованими на підставі показів свідків.

Пункт 7.10 Інструкції №772 передбачає, що підставою для звільнення військовослужбовців із військової служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту з їх боку (підпункт "и" пункту 62 Положення) може бути неналежне їх ставлення до виконання службових обов`язків, про що свідчить накладення на них протягом року двох і більше дисциплінарних стягнень, які на момент звільнення залишаються незнятими.

Відповідно до п. 7.12 Інструкції №772 військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, має право оскаржити це рішення у встановленому чинним законодавством порядку. Оскарження не припиняє виконання рішення. У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту (звільнення) незаконним військовослужбовець поновлюється на посаді, яку займав до звільнення, або на рівній посаді.

Згідно з п. 7.15. цієї Інструкції наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником. Виключення військовослужбовців, які звільнені з військової служби, зі списків особового складу проводиться на підставі відповідного наказу з урахуванням часу на здавання посади.

Під терміном "систематичне невиконання умов контракту" слід розуміти, що система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили. Військовослужбовця може бути звільнено лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання ним своїх обов`язків, визначених контрактом або за порушення дисципліни.

Таким чином, з системного аналізу п. 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та п. 7.10 Інструкції №772 випливає висновок про те, що накладення на військовослужбовця протягом року двох і більше дисциплінарних стягнень, які на момент звільнення залишаються не знятими, кваліфікується як неналежне ставлення військовослужбовця до виконання службових обов`язків та є підставою для його звільнення з військової служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту.

Матеріалами справи підтверджено, що на час звільнення позивача з військової служби до нього керівниками підрозділів та Управління застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, що мають системний характер, 4 з яких були не зняті, а саме:

- зауваження, оголошене начальником відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки УСБУ в Полтавській області, згідно з рапортом від 28.01.2019 за недбале ставлення до виконання службових обов`язків, що виразилось у відсутності на робочому місці у службовий час 25.01.2019 (а.с. 68);

- догана, оголошена начальником відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки УСБУ в Полтавській області, за недбале ставлення до виконання службових обов`язків, що виразилось у невиконанні підпункту «а» п. 4.1. Плану службової діяльності УСБУ в Полтавській області на 2019 рік, зокрема, не направлення до інспекції регіонального органу звітних матеріалів відділу КІБ про результати реалізації заходів плану службової діяльності УСБУ за І та II квартал поточного року (рапорт від 27.08.2019) (а.с. 67);

- сувора догана, оголошена заступником начальника УСБУ в Полтавській області рапортом від 18.10.2019, за недбале ставлення до виконання службових обов`язків, що виразилось у суттєвих недоліках при виконанні інформаційно-аналітичної роботи відділу КІБ Управління, зокрема, негативно оцінена робота щодо моніторингу кіберінцидентів та поточного інформування з питань кіберзахисту критичної інфраструктури (інформаційний документ затверджений Головою СБУ за №4/1-6499т від 15.10.2019 «Оцінка інформаційно-аналітичної діяльності регіональних органів СБ України за дев`ять місяців 2019 року») (а.с. 66);

- сувора догана, оголошена заступником начальника УСБУ в Полтавській області рапортом від 18.10.2019, за недбале ставлення до виконання службових обов`язків, що виразилось у суттєвих недоліках при виконанні інформаційно-аналітичної роботи ВКІБ Управління, в намаганні штучного нарощення кількісних показників в аналітичній роботі відділу шляхом направлення протягом листопада та першої декади рудня 2019 року ініціативних формувань на адресу ДКІБ та ДІАЗ СБ України (а.с. 65).

В ході розгляду справи позивач вказував на обставини не доведення УСБУ в Полтавській області до його відома інформації про накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді оголошення суворої догани згідно з рапортами від 18.10.2019 та від 23.12.2019. Зазначав, що підписи про ознайомлення від 18.10.2019 та від 23.12.2019 ним проставлені не під час ознайомлення з відповідними рапортами.

З метою усунення будь-яких сумнівів з цього приводу представник відповідачів на вимогу суду надав оригінали вищевказаних рапортів від 28.01.2019, від 27.08.2019, від 18.10.2019 та від 23.12.2019, за наслідками дослідження яких суд у судовому засіданні встановив повну відповідність копій рапортів залучених до матеріалів їх оригіналам, на яких містяться підписи ОСОБА_1 про ознайомлення.

Встановлений судом факт ознайомлення позивача з рапортами про накладення дисциплінарних стягнень спростовує твердження позивача протилежного змісту, оскільки про накладені дисциплінарні стягнення позивача було ознайомлено та доведено у встановленому порядку і строки, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту, про що зроблено відповідний запис та підтверджується підписом позивача на зворотному боці рапортів від 28.01.2019, від 27.08.2019, від 18.10.2019 та від 23.12.2019.

Отже, твердження позивача про не ознайомлення його належним чином з накладенням дисциплінарних стягнень є безпідставними та необґрунтованими.

Як повідомив сам позивач та представник відповідачів, вищевказані дисциплінарні стягнення позивачем у встановленому порядку не оскаржувалися.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що наявність у позивача ряду дисциплінарних стягнень, накладених на нього протягом року за різні за змістом і суттю проступки, є законодавчо передбаченою підставою для звільнення його з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту.

Відтак, у відповідачів були наявні усі законні підстави щодо звільнення позивача з військової служби в СБУ за підпунктом "б" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підпунктом "ж" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі наказу СБУ від 25.02.2020 № 251-ОС/дск та виключення зі списків особового складу на підставі наказу УСБУ в Полтавській області від 13.03.2020 №87-ОС/дск.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що оскаржувані накази видано обґрунтовано, у визначений законом спосіб, з урахування усіх обставин справи, оскільки наявні у позивача дисциплінарні стягнення свідчать про систематичне невиконанням ним умов контракту, що й стало підставою для звільнення зі служби.

Крім цього позивач у позовній заяві та у відповіді на відзив зазначає про факт не розгляду УСБУ в Полтавській області власноруч написаного ним рапорту про звільнення з військової служби згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за станом здоров`я, на підставі постанови військово-лікарської комісії ВМС СБУ в Полтавській області від 25.09.2018 та положень пункту 7.8 Інструкції №772.

За приписами статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Мобілізацію у державі проведено відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303 (Указ затверджено Законом України від 17.03.2014 №1126-VІІ), Указу Президента України від 06.05.2014 №454 (Указ затверджено Законом України №1240-VІІ від 06.05.2014), Указу Президента України від 21.07.2014 №607 (Указ затверджено Законом України від 22.07.2014 №1595-VІІ), Указу Президента України від 14.01.2015 №15 (Указ затверджено Законом України від 15.01.2015 №113-VІІІ).

У зв`язку з оголошенням мобілізації відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303 (СБ України переведено на штати військового часу відповідно до статті 4 Указу), в країні, відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України Про оборону України та абзацу 4 статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію наступив особливий період з 18.03.2014 (день опублікування Указу Президента України від 17.03.2014 №303).

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до пп. б п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Отже, оскільки в країні триває особливий період, то звільнення за станом здоров`я можливо лише при дотриманні вимог п. б частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу, тобто, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Відповідно до довідки військово-медичної служби в УСБУ в Полтавській області (а.с. 107) підполковник ОСОБА_1 22.05.2006 отримав травму та для встановлення процентності втрати працездатності, з метою отримання виплат страхових внесків НАСК "Оранта", пройшов огляд. Медичні документи для отримання групи інвалідності не оформлялись, огляд у Військово-лікарській комісії СБУ не проходив, свідоцтво про хвороби не складалось.

25.09.2018 ОСОБА_1 повторно проходив Військово-лікарську комісію у ВМС СБУ у зв`язку зі зміною роду діяльності за направленням відділу кадрового забезпечення УСБУ (переведення з оперативної діяльності на неоперативну). За результатами ВЛК визнаний: обмежено приданий до військової служби, до служби за IV графою придатний. За результатами диспансерного медичного огляду в лютому 2019 визнаний придатним до військової служби за IV графою.

За період з 25.09.2018 по час звільнення з військової служби ОСОБА_1 до поліклініки ВМС УСБУ для проходження ВЛК з приводу подачі рапорту про звільнення зі служби за станом здоров`я не звертався.

За таких обставин, відомості, зазначені у постанові ВЛК від 25.09.2018 не є правовими підставами для звільнення останнього за станом здоров`я, оскільки з висновку військово-лікарської комісії вбачається, що позивача визнано обмежено придатним до військової служби, до служби за графою ІV придатним (а.с. 38).

Згідно з п. 7.8 Інструкції № 772, військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби на їх прохання згідно з підпунктами "б" (у частині, що стосується звільнення у зв`язку з обмеженою придатністю до військової служби за станом здоров`я), "д", "з", "к" пункту 62 Положення та підпунктами "а", "б" (у частині, що стосується звільнення у зв`язку з обмеженою придатністю до військової служби за станом здоров`я), "д", "і" пункту 63 Положення виключно на підставі власноруч написаних рапортів. В інших випадках подання таких рапортів не є обов`язковим.

Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби за станом здоров`я у запас, за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, а також у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням і подають відповідні рапорти, можуть відкликати ці рапорти до моменту підписання наказу про звільнення з військової служби на підставі поданого у порядку підпорядкування мотивованого нового рапорту. У разі задоволення цього рапорту такі військовослужбовці продовжують військову службу в тому самому органі, підрозділі, закладі, установі. У разі відмови військовослужбовцю у задоволенні такого рапорту він підлягатиме звільненню на підставі раніше поданого рапорту про звільнення з військової служби.

До матеріалів справи позивачем додано копію власноруч написаного рапорту від 20.12.2019 про звільнення його з військової служби згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за станом здоров`я, з проханням направити його на ВЛК у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. До рапорту додано постанову військово - лікарської комісії ВМС СБУ в Полтавській області від 25.09.2018

Однак, як пояснив представник відповідачів, даний рапорт позивачем безпосередньому начальнику відділу та керівництву Управління не подавався, що також підтверджується рапортами начальника відділу КІБ ОСОБА_3 від 03.08.2020 (безпосереднього керівника підполковника ОСОБА_1 ) та заступника начальника Управління ОСОБА_5 від 03.08.2020, який з жовтня 2019 року по січень 2020 року здійснював загальне керівництво підрозділом КІБ, організовував, керував, координував та контролював роботу підлеглого особового складу зазначеного підрозділу, а також довідками відділу кадрового забезпечення від 20.07.2020 № 225 та від 31.07.2020 №234 (а.с. 103-106).

Водночас, пунктом 7.5 Інструкції №772 передбачено, що стосовно військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, зміна підстав звільнення на будь-яку іншу підставу за ініціативою військовослужбовця не допускається.

З огляду на встановлені обставини справи суд погоджується з твердженням представника відповідачів про відсутність правових підстав для розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за станом здоров`я, який як встановлено судом вище, відповідачам не подавався.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані накази прийняті відповідачами з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги, в тому числі й похідні вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення різниці невиплаченого у повному обсязі грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Відтак у задоволенні адміністративного позову належить відмовити у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 39, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 20001651), Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034074) про визнання дій неправомірними, скасування наказів та поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 21.08.2020.

Суддя Є.Б. Супрун