_{ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД}

_УХВАЛА

18 серпня 2020 року Справа 215/4007/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, в якій позивач просить:

визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виявилась у порушенні права позивача на попередження за можливістю страждань і болю, на медичні профілактичні заходи, у невизначеності способу захисту інтересів позивача, правової позиції ст.49 Конституції України, ч.1 ст.3, п.7 ст.4, ст.6, 10 п.п.а, б ст.10, ст.31, 32, 42, ч.1 ст.43, ст.53, п.а ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та постановлення окремої ухвали згідно ст.249 КАС України;

- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виявилась у не підкоренні ч.1ст.49 Конституції України, ч.4 ст.4, п.д ч.1 ст.6, ч.1 ст.38, ч.3 ст.39, ч.3 ст.43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» відповідно до звернення позивача від 09.06.2020 вх. С-260;

- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, яка виявилась у не підкоренні ч.1ст.49 Конституції України, п.д ст.6, п.а ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та порушені права на якісну медичну допомогу;

- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітетуТернівської районноїу містіради,яка виявиласьу порушенніправа насвободу відшкоди,спричиненої неналежнимфункціонуванням системохорони здоров`я.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.07.2020 у справі №215/4007/20 позовну заяву ОСОБА_1 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №215/4007/20 передано судді Маковській О.В.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до позовної заяви, пунктами 1 – 11 частини 5 якої визначена інформація, яка обов`язково повинна зазначатись в позовній заяві.

Проте, в порушення зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов не відповідає вимогам частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Щодо клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674.

Згідно приписів ст.4 Закону №3674, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 840,80 грн. (2102 грн. * 0,4).

Враховуючи, що позивачем подано позов, який містить вимоги немайнового характеру, звертаючись до суду з даним позовом позивач повинен був сплатити до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви подано заяву про звільнення від сплати судового збору з огляду на скрутне матеріальне становище, до якої надано довідку видану Тернівським УПСЗН м. Кривий Ріг, в якій зазначено, що позивач знаходиться на обліку і отримує щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І гр. – ОСОБА_2 .

Розглянувши заяву позивача про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений переліки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Крім того, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів ст.8 Закону №3674, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, позивачем не надано до суду жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.

Долучена до матеріалів справи довідка про розмір щомісячної компенсації виплат непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, містить лише відомості про розмір компенсаційної виплати за догляд за інвалідом І групи. Жодних відомостей про те, що позивач не має будь-яких інших доходів у вказаному документі не зазначено.

Зазначена довідка не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки доказів того, що щомісячна компенсація виплат непрацюючій особі є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає майнове становище позивача станом на дату подання позовної заяви.

Крім того, ст.133 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року по справі №215/3553/17(2-а/215/156/17) адміністративне провадження №К/9901/24432/19.

Необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір підтверджується правовими позиціями, викладеними у судових рішеннях Верховного Суду, а саме: в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 10 жовтня 2019 року у справі №215/3329/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18; в ухвалі про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без руху від 17 жовтня 2019 року у справі №215/3786/18.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в ухвалі про відмову у звільненні від сплати судового збору та повернення касаційної скарги ОСОБА_1 від 18 жовтня 2019 року у справі №215/5427/18 та ухвалі від 21 жовтня 2019 року у справі №215/1025/19 про повернення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

З огляду на вказане, позивачу слід надати докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених п.2 ч.1 ст.8 Закону №3674, або надати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду:

- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: отримувач: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету22030101, призначення платежу: судовий збір, (ПІБ чи назва установи, організації позивача) Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

- належним чином оформленого адміністративного позову, відповідно до вимог частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до кількості учасників справи.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Маковська