ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа №826/17201/16

адміністративне провадження №К/9901/10577/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України, Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства закордонних справ України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Аліменка В. О. суддів: Безименної Н. В., Кучми А. Ю.

І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України, Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України, яка полягає у невидачі дипломатичного паспорта громадянину України, Надзвичайному і Повноважному Послу, ОСОБА_1, у встановлений строк та ненадання відповіді на його письмові звернення від 21 грудня 2015 року, від 12 лютого 2016 року та від 26 квітня 2016 року протиправною;

1.2. визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України, яка полягає у невидачі дипломатичного паспорта громадянці України ОСОБА_2 , дружині Надзвичайного і Повноважного Посла ОСОБА_1, у встановлений строк та ненадання відповіді на її звернення від 26 січня 2016 року;

1.3. стягнути з Міністерства закордонних справ України солідарно на користь позивачів моральну школу у розмірі 1 грн 00 коп. (однієї гривні 00 копійок).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що з метою отримання дипломатичних паспортів 23 жовтня 2015 року подали до Міністерства закордонних справ України особисті заяви-анкети разом з необхідними документами.

2.1. Однак, станом на 04 листопада 2016 року (день звернення до суду) дипломатичні паспорти позивачі не отримали.

2.2. Для з`ясування причин затримки позивачі неодноразово звертались до відповідача із зверненнями, однак, в порушення вимог законодавства відповідач відповіді не надав, чим порушив права позивачів та зазначені дії спричинили звернення до суду за захистом порушених прав.

2.3. Стверджують, що для з`ясування причин затримки позивачі неодноразово звертались до Міністерства закордонних справ України із зверненнями, однак відповіді, всупереч вимог законодавства, відповідач не надав.

2.4. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з метою захисту порушених прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 23 жовтня 2015 року громадянин України, Надзвичайний і Повноважений Посол України ОСОБА_1 та його дружина громадянка ОСОБА_2 подали до Міністерства закордонних справ України особисті заяви - анкети та всі передбачені законодавством документи для отримання дипломатичних паспортів.

4. При цьому, позивачі неодноразово, а саме 21 грудня 2015 року, 26 січня 2016 року, 12 лютого 2016 року та 26 квітня 2016 року звертались до Міністерства закордонних справ України в порядку Закону України "Про звернення громадян" із запитами про отримання інформації щодо результатів розгляду їх заяв про видачу дипломатичних паспортів.

5. Дипломатичні паспорти позивачі отримали 30 січня 2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України щодо ненадання відповідей на письмові звернення ОСОБА_1 від 21 грудня 2015 року, від 12 лютого 2016 року, від 26 квітня 2016 року та на письмове звернення ОСОБА_2 від 26 січня 2016 року залишено без розгляду.

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року в позові відмовлено.

8. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивачів визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України, яка полягає у невидачі у встановлений строк дипломатичних паспортів не може бути задоволеною, оскільки вона не пов`язана із вимогою, спрямованою на відновлення порушеного права, а лише вимагає від суду констатацію факту допущення суб`єктом владних повноважень порушення терміну розгляду певного питання, що здійснюється судом у мотивувальній частині рішення. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції зазначено, що позивачами не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння їм душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в цій частині є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково.

9.1. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України, яка полягає у невидачі у встановлений строк дипломатичного паспорту громадянину України, Надзвичайному і Повноважному Послу, ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_2 .

9.2. Стягнуто понесені судові витрати на користь ОСОБА_1 в розмірі 30000,00 гривень.

9.3. В решті позову - відмовлено.

10. Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийшов до висновку, що відповідач не надав суду жодних доказів правомірності своєї бездіяльності, яка полягала у невидачі позивачам дипломатичних паспортів з 23 жовтня 2015 року по 30 січня 2017 року. Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію акту приймання-передачі наданих послуг (клієнту) із зазначенням їх вартості та квитанцію № ПН7433 від 21 травня 2018 року про оплату вказаних послуг в розмірі 35250,00 грн. Враховуючи співмірність понесених витрат з урахуванням складності справи, виконаних адвокатом робіт (надані послуги), час, витрачений на це, обсяг наданих адвокатом послуг, беручи до уваги, що понесення вказаних витрат підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що такі витрати відносяться до судових витрат по справі № 826/17201/16 у розумінні частини третьої статті 132 КАС України та підлягають частковому задоволенню і стягненню на користь позивача, зокрема в розмірі 30000,00 гривень.

IV. Касаційне оскарження

11. Представник Міністерства закордонних справ України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

12. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив частково позовні вимоги, оскільки бездіяльність усунута відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, а відтак, з огляду на приписи статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій окреслені повноваження суду при вирішенні справи, суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

12.1. Стверджує, що на день звернення із заявами про оформлення дипломатичних паспортів, а саме 23 жовтня 2015 року, ОСОБА_1 мав дипломатичний паспорт з терміном дії до 06 листопада 2017 року.

12.2. Вказує, що стягнута судом апеляційної інстанції сума витрат на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн. є необґрунтованою та неспіврозмірною з обсягом наданої правової допомоги та не відповідає принципу розумності витрат на послуги адвоката.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

15. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

16. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Правові засади та порядок організації дипломатичної служби як складової частини державної служби, а також особливості її проходження та правового статусу посадових осіб дипломатичної служби закріплені у Законі України "Про дипломатичну службу" від 20 вересня 2001 року № 2728-ІІІ, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, в статті 1 якого міститься визначення дипломатичної служби України, що означає професійна діяльність громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном

20. Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Закону України "Про дипломатичну службу" від 20 вересня 2001 року № 2728-ІІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за особами, яким присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, а також за їхніми дружинами (чоловіками) зберігається право на користування дипломатичними паспортами довічно.

21. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 381/2011 (далі - Положення № 381/2011), Міністерство закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

22. Міністерство закордонних справ України, згідно з пунктом 2 Положення № 381/2011 у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

23. Згідно з пунктом 2 Положення про дипломатичний паспорт України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2015 року № 264/2015 (далі - Положення № 264/2015), дипломатичний паспорт України (далі - дипломатичний паспорт) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України під час перетинання державного кордону і перебування за межами України та надає право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

24. Приписами пункту 3 Положення № 264/2015 визначено, що дипломатичний паспорт оформлюється Міністерством закордонних справ України у взаємодії з Головним обчислювальним центром Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) та Державним центром персоналізації документів.

25. Підпунктом 5 пункту 5 Положення № 264/2015 встановлено, що дипломатичний паспорт видається особам, яким присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, та іншому з подружжя, за якими, згідно із Законом України "Про дипломатичну службу", зберігається право на користування дипломатичним паспортом довічно.

26. В силу пункту 9 Положення № 264/2015 оформлення дипломатичного паспорта здійснюється Міністерством закордонних справ України протягом десяти робочих днів з дня оформлення в установленому порядку заяви-анкети.

27. Частиною третьою статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Як встановлено судами, відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про присвоєння дипломатичних рангів" від 20 серпня 2010 року № 830/2010 ОСОБА_1 заступникові Глави Адміністрації Президента України Керівнику Головного управління Державного Протоколу та Церемоніалу, присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного та Повноважного Посла.

29. Аналіз наведених правових норм свідчить, що особам, яким присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, та іншому з подружжя, видається дипломатичний паспорт.

30. При цьому вказані особи зберігають право на користування дипломатичним паспортом довічно.

31. Водночас, оформлення дипломатичного паспорта здійснюється Міністерством закордонних справ України протягом десяти робочих днів з дня оформлення в установленому порядку заяви-анкети.

32. Судами встановлено, що 23 жовтня 2015 року громадянин України, Надзвичайний і Повноважений Посол України ОСОБА_1 та його дружина громадянка ОСОБА_2 подали до Міністерства закордонних справ України особисті заяви-анкети та всі передбачені законодавством документи для отримання дипломатичних паспортів.

33. Проте дипломатичні паспорти позивачі отримали лише 30 січня 2017 року.

34. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про порушення визначеного пункту 9 Положення № 264/2015 строку розгляду заяв-анкет позивачів, що призвело до порушення їх законних прав.

35. Доводи відповідача про усунення бездіяльності під час розгляду справи в суді першої інстанції не приймаються до уваги, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів правомірності своєї бездіяльності, яка полягала у невидачі позивачам дипломатичних паспортів у період з 23 жовтня 2015 року по 30 січня 2017 року.

36. Верховний Суд також зауважує на тому, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

37. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

38. На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію звіту про надання правничої допомоги, копію акту приймання-передачі наданих послуг (клієнту) із зазначенням вартості кожної окремої наданої послуги та квитанцію № ПН7433 від 21 травня 2018 року про оплату вказаних послуг в розмірі 35250,00 гривень.

39. Враховуючи, що понесення вказаних витрат підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які в розумінні частини третьої статті 132 КАС України є витратами, які пов`язані з розглядом справи.

40. При цьому слід зазначити, що суд апеляційної інстанції цілком правомірно застосував співмірність понесених витрат з урахуванням складності справи, виконаних адвокатом робіт (надані послуги), час, витрачений на це, обсяг наданих адвокатом послуг, зменшивши їх розмір до 30000,00 гривень.

41. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

43. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства закордонних справ України залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова