ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/11565/15

адміністративне провадження № К/9901/18659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року (в складі судді Добрянської Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (в складі колегії суддів: головуючого судді - Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.),

УСТАНОВИВ:

В червні 2016 року Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Київське міське відділення ФСС ТВП, позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", відповідач), в якому просило стягнути заборгованість в розмірі 28490,55 грн.

Позов обґрунтовано тим, що в результаті проведеної перевірки по коштах Фонду, винесено рішення № 1-П від 12.05.2015 про повернення надмірно витрачених коштів Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухваливши нове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування касаційної скарги зазначив, що суди не врахували, що позивач не мав змоги провести перевірку відповідача до 01.04.2015, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 13.08.2014 було накладено мораторій на проведення перевірок, строк дії вказаної постанови закінчився 01.04.2015. Також суди проігнорували те, що на час розгляду справи відповідач перебував на обліку в якості страхувальника в Подільській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення ФСС ТВП та користувався правом на фінансування для надання матеріального забезпечення найманим працівникам та отримання соціальних послуг, з початку ліквідаційної процедури відповідач запросив фінансування на загальну суму 1047135,85 грн, яка була йому перерахована на вказаний ним рахунок.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач правом на подання заперечення чи відзиву на касаційну скаргу не скористався.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний Банк" перебуває на обліку як страхувальник в Подільській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення ФСС ТВП з 17.10.2001 за № 8490.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 29 виконавчою дирекцією Київського міського відділення ФСС ТВП проведено перевірку відповідача по коштах ФСС з ТВП за період з 01.07.2012 по 01.04.2015, за результатами якої складено акт перевірки № 12, відповідно до якого встановлено такі порушення:

- всупереч ч. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001 (далі - Закон № 2240) допомога по тимчасовій непрацездатності надавалась після встановлення МСЕК групи інвалідності. Сума переплати склала 774,47 грн;

- всупереч ч. 2 ст. 22 Закону №2240-ІІІ допомога по тимчасовій непрацездатності надавалась після встановлення МСЕК групи інвалідності. Сума переплати склала 275,58 грн;

- в порушення ст. 37 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надана без врахування страхового стажу. Надмірно зараховано витрат за рахунок коштів Фонду на суму 41,93 грн;

- в порушення вимог ст. 53 Закону № 2240 та п.14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок № 1266), невірно визначилися календарні дні для розрахунку допомоги по вагітності та пологах. В результаті перерахунку виникла переплата в розмірі 1 771, 44 грн;

- в порушення вимог ст. 53 Закону № 2240 та п. 14 Порядку № 1266, для розрахунку допомоги по вагітності та пологах була невірно визначена середньоденна заробітна плата. Сума переплати склала 1 797,07 грн;

- в порушення ст. 53 Закону №2240, п. 8 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 та п. 5.6 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звітності по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.01.2011 № 4, витрати на допомогу по вагітності і пологах, понад встановлені законодавством розміри, не відображені окремо в таблиці 4 звітної форми Ф4-ФСС з ТВП за 2012 рік. Таким чином, фонду були нанесені збитки у розмірі 21213,18 грн.

Результати перевірки відповідача оформлені актом від 12.05.2015 № 12, на підставі якого винесено рішення від 12.05.2015 № 1-п на загальну суму 28490,55 грн.

13.05.2015 позивач надіслав відповідачу для виконання рішення від 12.05.2015 № 1.

Листом від 20.05.2015 № 03/1-11884 відповідач повідомив про закінчення терміну для пред`явлення кредиторських вимог, у зв`язку з чим рішення не може бути виконано.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку відбулось 26.03.2015 в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України» №54(6058).

Вирішуючи вказаний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України (у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення надмірно виплачених коштів Фонду в розмірі 28490,55 грн. Вказана вимога пред`явлена відповідачу після початку процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Проте, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій вказаного не врахували, а лише дійшли висновку, що позивач пропустив строк для включення його вимог до реєстру акцептованих кредиторів, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини 1 статті 35 вказаного Закону тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з частинами 1-2 статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

За змістом статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону №4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону №4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір про акцептування вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, враховуючи суб`єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів загальної юрисдикції в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 та від 22 серпня 2018 року у справі № 809/654/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 813/799/16.

Статтею 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року скасувати.

Провадження у справі №826/11565/15 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення заборгованості, закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук