Справа № 234/466/20
Провадження № 2/234/1333/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2020 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Михальченко А.О.
секретар судового засідання Каліберда А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області цивільну справу № 234/466/20
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш»
до
ОСОБА_1
Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору
ОСОБА_2
ОСОБА_3
Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу
Задорожний Дмитро Володимирович
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, -
за участю:
представників позивача - директора Смереканця С.М. , адвоката - Корольової О.І.
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рогожука С.Л.
представника відповідача Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради - Лисняк Т.Є.
третьої особи - ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Губенко О.В.
представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Климова О.Ю.
третьої особи - нотаріуса Задорожного Д.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
13.01.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш» (надалі - ТОВ «КЗСМ») звернулося до суду з вказаним позовом, який 20.03.2020 змінено та мотивовано тим, що 11.08.2012 між ТОВ «КЗСМ», в особі генерального директора ОСОБА_3 , якій діяв на підставі Статуту у редакції від 25.02.2011, та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого ТОВ «КЗСМ» (продавець) зобов`язався передати майно у власність ОСОБА_1 (покупець), а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Відповідно до п.1.2. Договору предметом договору є 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 800 000 грн. 00 коп., та продавець підтверджує, що покупцем виконано зобов`язання по оплаті вартості відчужуваного майна, що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог (надалі - Акт), який є невід`ємною частиною вказаного договору.
Відповідно до Акту, ТОВ «КЗСМ» має перед ОСОБА_1 непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000 грн. 00 коп., яке виникло на підставі Договору позики від 17.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Задорожним Д.В. за №1053, а ОСОБА_1 має перед ТОВ «КЗСМ» непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000 грн. 00 коп., яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу від 11.08.2012. У пункті 4 Акту сторони підтвердили реальність та обсяг взаємних заборгованостей.
06.09.2012 проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2012.
Вважають, що договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.08.2012 є недійсним з наступних підстав.
Генеральний директор ТОВ «КЗСМ» ОСОБА_1 діяв всупереч інтересам ТОВ «КЗСМ, а саме не отримав від ОСОБА_1 кошти за продаж вказаного майна, що з`ясувалося новим директором ТОВ «КЗСМ» Смереканцем С.М. при ознайомленні з виписками про рух коштів по банківським рахункам ТОВ «КЗСМ», а отже дії ОСОБА_3 фактично призвели до того, що позивач втратив право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.
При цьому зазначили, що не оспорюють факт укладання 17.04.2012 договору позики між ОСОБА_1 та ТОВ «КЗСМ» на суму 800 000 грн. 00 коп. на строк два місяці з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача та зобов`язання ТОВ «КЗСМ» використати її за цільовим призначенням та повернути позику у визначений договором строк. Однак, ОСОБА_1 кошти за договором позики у сумі 800 000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ «КЗСМ» не перерахував, а тому ТОВ «КЗСМ» не мав перед ОСОБА_1 зобов`язань щодо їх повернення.
Таким чином, проводячи розрахунок за договором купівлі-продажу шляхом зарахування однорідних вимог, яких не існувало, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 діяли по зловмисній домовленості. Дії ОСОБА_3 не відповідали справжньому волевиявленню ТОВ «КЗСМ», як суб`єкта господарювання, а були спрямовані на задоволення особистих потреб ОСОБА_1 та виведення виробничих потужностей з власності позивача.
Вважають, що ОСОБА_3 усвідомлював факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню ТОВ «КЗСМ», яке представляв, передбачав настання невигідних для ТОВ «КЗСМ» наслідків та бажав чи свідомо допускав їх настання.
Також зазначили, що ОСОБА_3 вжив заходів щодо приховування факту неотримання ТОВ «КЗСМ» коштів від ОСОБА_1 за договором позики від 14.04.2012. Зокрема, як з`ясувалося, попереднім директором ТОВ «КЗСМ» ОСОБА_5 новому директору Смереканцю С.М. було передано не всю документацію, яка стосується обсягу зобов`язань ТОВ «КЗСМ» у правовідносинах з третіми особами, через їх відсутність в архівах, зокрема не було передано - оригінали договору купівлі-продажу від 11.08.2012, Акту від 11.08.2012 та договору позики від 17.04.2012.
Крім того, позивач зазначає, що п. 2.2 Договору сторони передбачили, що Продавець підтверджує, що Покупцем виконано зобов`язання по оплаті відчужуваного майна, що підтверджується Актом. Тобто, зі змісту п.2.2 Договору випливає, що Акт, станом на момент укладення Договору, вже був нібито складений та підписаний Сторонами, та підтверджує факт виконання ОСОБА_1 зобов`язання по оплаті відчужуваного майна, але разом з тим пунктом 2 Акту, ОСОБА_1 має перед ТОВ «КЗСМ» непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000 грн. 00 коп., яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу від 11.08.2012. У пункті 3 Акту зазначено, що строк виконання зобов`язань, вказаних у п. 1 та п.2 Акту, настав.
Таким чином вказують, що раніше ніж було нотаріально посвідчено Договір купівлі-продажу, зобов`язання зі здійснення оплаті вартості об`єкту, у зв`язку з його передачею у власність ОСОБА_1 не могло виникнути. Водночас, в п. 2.2. Договору продавець підтвердив, що покупець нібито виконав зобов`язання по оплаті відчужуваного майна. Проте, виконання зобов`язання з оплати відчужуваного майна за договором до його нотаріального посвідчення є неможливим, оскільки таке зобов`язання на той момент не могло виникнути.
Отже, оскільки зобов`язання не могло виникнути до нотаріального посвідчення Договору, таке зобов`язання не могло бути припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.
Враховуючи викладене, посилаючись на ч.5 ст.203, ч.1 ст.232 ЦК України, просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.08.2012 року укладений між ТОВ «КЗСМ» та ОСОБА_1 ; застосувати наслідки недійсності правочину до договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.08.2012 року укладеного між ТОВ «КЗСМ» та ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у володіння ТОВ «КЗСМ» 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 51/100 частку експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на 51/100 частку експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, просили суд поновити строк позовної давності у зв`язку з тим, що директор ТОВ «КЗСМ» Смереканець С.М. дізнався про порушення прав ТОВ «КЗСМ» лише 19.06.2019 з матеріалів кримінального провадження, з яких йому стало відомо про те, що кошти за договором позики від 17.04.2012 ОСОБА_1 на рахунок позивача не перераховувались.
13.01.2020 ТОВ «КЗСМ» одночасно з позовною заявою подало до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 14.01.2020 позов забезпечено шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа частки складає - 2013,1 кв.м. Реєстраційний номер нерухомого майна - 1102453914129.
14.01.2020 позов залишено без руху.
05.02.2020 позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви.
10.02.2020 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачам визначений строк для подання відзиву на позов та запропоновано третім особам надати пояснення щодо позову або відзиву. Підготовче судове засідання призначене на 10.03.2020.
03.03.2020, через канцелярію суду, відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Рогожука С.Л., подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що зі змісту позовної заяви вбачається, що подаючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.08.2012 року, позивач зазначає, що нібито такий договір укладався з завідомо відсутньою спрямованістю на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, внаслідок зловмисної домовленості між сторонами з метою так званого «зарахування однорідних вимог», строк виконання за якими фактично не настав, та в дійсності - задля безоплатного відчуження на користь ОСОБА_1 об`єкту, всупереч інтересам ТОВ «КЗСМ».
Разом з тим, з такими висновками ТОВ «КЗСМ» погодитися неможливо, зважаючи на наступне.
Сторонами оспорюваного договору виконані вимоги ст.640 ЦК України, продавцем майно передано, а покупцем таке майно прийнято, оплачена його вартість та здійснено державну реєстрацію.
Так, згідно із п. 3.1. Договору сторони домовились, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу майна. Прийняття Покупцем від продавця оригінального примірника договору та технічної документації на нерухоме майно свідчить про те, що передача майна відбулась.
У відповідності до п. 3.2. договору: «В присутності нотаріуса продавець передав покупцю технічну документацію на нерухоме майно. Сторони усвідомили, що цим актом підтверджено передачу майна покупцю до моменту укладання цього договору, що відповідає ч. 3 ст. 631 ЦК України».
За таких обставин, сторони домовились, що умови договору щодо передачі частки нерухомого майна застосовуються ще до моменту укладання цього договору.
У зв`язку з цим, майно було передано продавцем покупцю в присутності нотаріуса до державної реєстрації правочину, з моменту якої договір вважається укладеним, що свідчить про реальне виконання сторонами договору обов`язку щодо передачі-прийняття нерухомого майна.
Відповідно до п. 2.1 оскаржуваного договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 800 000,00 грн.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що продавець підтверджує, що покупцем виконано зобов`язання по оплаті вартості відчужуваного майна, що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог, який додається та є невід`ємною частиною вказаного договору.
Тобто, сторони, у відповідності до вимог ст. 692 ЦК України, встановили інший спосіб та строк оплати товару, а саме - до моменту укладання договору (його державної реєстрації) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджено складанням відповідного акту.
Відповідно до ст.601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно п. 1 та п. 2 Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2012 року сторона 1 має перед стороною 2 непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000,00 грн., яке виникло на підставі договору позики від 17.04.2012 року № 1053, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського округу Задорожним Д.В., укладеного між стороною 1 та стороною 2. Сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000,00 грн., яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу майна від 11.08.2012 року за реєстровим номером № 2157, укладеного між стороною 2 та стороною 1.
Згідно із п. 3 акту строк виконання зобов`язань, вказаних у п. 1 та п. 2 цього акту настав.
Зазначене підтверджує факт оплати відчужуваного майна шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та спростовує доводи позивача про те, що договір від 11.08.2012 року укладався з метою безоплатного відчуження на користь ОСОБА_1 об`єкту всупереч інтересам ТОВ «КЗСМ».
Крім того, підписання акту зустрічних однорідних вимог припинило зобов`язання не лише ОСОБА_1 відносно оплати за відчужуване майно, а й зобов`язання ТОВ «КЗСМ» відносно повернення суми позики, що свідчить про відсутність будь-якої шкоди інтересам товариства.
Доводи позивача про те, що за Договором позики від 17.04.2012 року позикодавцем не були надані кошти ані в готівковому, ані в безготівковому порядку, а отже зобов`язання ОСОБА_1 було припинено неправомірно, не відповідають фактичним обставинам.
Так, 17.04.2012 року ОСОБА_1 на виконання договору позики від 17.04.2012 року було передано генеральному директору ТОВ «КЗСМ» ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 572 000 грн., про що останнім було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.04.2012 № 41; 19.04.2012 року ОСОБА_1 на виконання договору позики від 17.04.2012 року було передано генеральному директору ТОВ «КЗСМ» ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 228 000 грн., про що останнім було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.04.2012 № 42.
Зазначене спростовує посилання позивача на відсутність оплати за договором позики від 17.04.2012 року, а отже й спростовує безоплатне відчуження об`єкту нерухомості на підставі договору від 11.08.2012 року.
Крім цього, позивач не надав доказів про наявність будь-яких спорів щодо договору позики від 17.04.2012 року, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України такий договір є правомірним.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 35406630 від 06.09.2012 року за покупцем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на придбане майно. Позивачем приміщення звільнено, а відповідач з серпня 2012 року вільно та відкрито користується своїм майном та несе витрати на його утримання. Викладене свідчить про те, що спірний договір спрямований на реальне настання правових наслідків.
Про наявність у продавця волевиявлення щодо продажу майна свідчить також протокол № 2 Позачергових зборів учасників ТОВ «КЗСМ» від 05.04.2012 року, яким вирішено продати 51/100 частку експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом укладання договору купівлі-продажу з громадянином України ОСОБА_1 .
На вказаних зборах були присутні всі учасники товариства - ОСОБА_3 , частка в статутному капіталі товариства якого складає 10% та ТОВ «Крампромекспорт», в особі генерального директора ОСОБА_6 , частка в статутному капіталі товариства якого складає 90%.
Зазначеними зборами було призначено особу, уповноважену підписати від імені товариства договір купівлі-продажу, зокрема генерального директора товариства ОСОБА_3 , про що зазначено в протоколі.
Крім того, ОСОБА_6 , як генеральним директором ТОВ «Крампромекспорт», було подано приватному нотаріусу, який посвідчував оспорюваний договір, заяву, в якій він зазначає про обізнаність щодо продажу ТОВ «КЗСМ» належних йому на праві приватної власності 51/100 часток експериментально-лабораторного комплексу. Від права привілейованої купівлі згаданої частки ТОВ «Крампромекспорт» відмовляється.
Крім того, пунктом 1.6 Договору купівлі-продажу від 11.08.2012 року сторони засвідчили, що цей договір не є фіктивним.
За таких обставин, правові підстави для визнання його недійсним з підстави фіктивності та зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою відсутні, оскільки умови договору виконані, умисел сторін на його укладання наявний, договір спрямований на реальне настання правових наслідків.
Нотаріальне посвідчення договору від 11.08.2012 здійснено нотаріусом з дотриманням положень нормативно-правових актів, зокрема Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Договір від 11.08.2012 разом із додатком - Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2012, який є невід`ємною його частиною, з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих аркушів з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.
Також зазначив, що посилання позивача на вищезазначені обставини, за умови їх доведення, можуть бути лише підставами для розірвання договору, а не для визнання його недійсним.
Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Щодо позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішення про проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна зазначив, що вони є похідними від позовної вимоги про визнання договору недійсним, а тому також просив суд у їх задоволенні відмовити.
Щодо пропуску позивачем строку позовної давності зазначив, що надані позивачем докази на підтвердження нібито поважності причин пропуску строку штучно створені самим позивачем задля надання вигляду поважності підстав для пропуску строку позовної давності.
Як вбачається з позову, можливість подати позов у ТОВ «КЗСМ» нібито виникла з дати отримання листа з актом - з 16.07.2019 року, що в свою чергу суперечить викладеному та акту про нестачу архівної документації від 18.07.2019, копія якого додана до позову.
Крім того, як вбачається з обґрунтування поважності причин пропущення строку позовної давності позивач більшу частину позову присвячує зміні керівництва, а саме директора з ОСОБА_5 на Смереканця С.М. , який нібито встановив факт відсутності оплати коштів за договором позики від 17.04.2012 року, та відповідно - відсутність у сторін спрямованості на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, тобто наявність підстав для недійсності договору.
Однак, зважаючи, що днем вчинення правочину є 11.08.2012 року, то саме з цього часу ТОВ «КЗСМ» стало відомо про порушення його права укладеним договором, і саме ця дата є днем початку перебігу строку позовної давності.
За таких обставин зміна керівника юридичної особи не може слугувати поважною причиною пропуску строку позовної давності.
Також зазначив, що починаючи з 2018 року судами різних юрисдикцій неодноразово розглядалися різні спори між ОСОБА_1 та ПП «Альянс», ТОВ «Крампромекспорт», ТОВ «КЗСМ», а отже ТОВ «КЗСМ», засновником якого було ТОВ «Крампромекспорт», було відомо про існування договору купівлі-продажу від 11.08.2012, але ТОВ «КЗСМ» жодного разу не пред`являло вимоги по визнання його недійсним.
Таким чином, ТОВ «КЗСМ» пропустив строк позовної давності для звернення до суду і підстав для його поновлення не довів, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.
10.03.2020 позивач надав суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 у якому заперечував проти доводів відзиву з підстав зазначених у позові.
Ухвалою від 02.04.2020 по справі замінено відповідача державного реєстратора Гордієнка Б.Г. на Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявила самостійних вимог - ОСОБА_3 .
10.04.2020 відповідач Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради подав відзив на позов у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав.
18.10.2017 до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 24696954, яку подала Колотій Аліна Юріївна, що діяла в інтересах ОСОБА_1 на підставі Довіреності номер 2-317 від 21.01.2017, посвідченої Фареником О.О., державним нотаріусом Першої краматорської державної нотаріальної контори, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 51/100 на експериментально-лабораторний комплекс з реєстраційним номером 1102453914129, що розташований АДРЕСА_1 . Разом з заявою було подано договір купівлі-продажу частки нежилого приміщення № 2157 від 11.08.2012 року, посвідчений Задорожним Д.В., приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу, та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію прав № 35406630 від 06.09.2012.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором Гордієнком Б.Г. було проведено перевірку поданих документів, відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та встановлено, що право власності на 51/100 частки на експериментально-лабораторний комплекс, що розташований АДРЕСА_1 було зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення № 2157 від 11.08.2012 року, посвідченого Задорожним Д.В., приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу, за суб`єктом: ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта 12409606, дата внесення запису 06.09.2012, що підтверджується відомостями за результатом пошуку інформації № 101086940 від 23.10.2017.
Тобто, право власності на 51/100 частки на експериментально-лабораторний комплекс, що розташований АДРЕСА_1 , виникло та було зареєстровано за ОСОБА_1 відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37693475 від 23.10.2017 є законним та обґрунтованим.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Враховуючи викладене у задоволенні позову просив відмовити.
24.03.2020 третя особа - приватний нотаріус Задорожний Д.В. подав до суду письмові пояснення щодо позову у яких зазначив, що договір купівлі-продажу від 11.08.2012 року, який ним посвідчено, фактично є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому даний Договір купівлі-продажу від 11.08.2012 року, виходячи з його умов, є укладеним незалежно від того, чи розрахувався Покупець з Продавцем за придбане нерухоме майно, чи ні.
Також, оскільки Договір купівлі-продажу від 11.08.2012 року не містить умов, що право власності на переданий Покупцеві товар (нерухоме майно) зберігається за Продавцем до оплати товару або настання інших обставин, тому право власності на вищезазначене нерухоме майно переходить до Покупця після укладення та нотаріального посвідчення даного договору, а також після реєстрації права власності на це майно за Покупцем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, незалежно від того, чи розрахувався Покупець з Продавцем за придбане нерухоме майно, чи ні.
В той же час, згідно умов п.2.2 Договору купівлі-продажу від 11.08.2012 року, Продавець підтверджує, що Покупцем виконано зобов`язання по оплаті вартості відчужуваного майна, що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог, який додається та є невід`ємною частиною вказаного договору.
Вищезазначений Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2012 року був складений та підписаний сторонами Договору купівлі-продажу від 11.08.2012 року.
Крім того, зміст даного Акту не суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема вимогам статті 602 ЦК України. При цьому ані нормами Закону України «Про нотаріат», ані нормами Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на нотаріуса, яким було посвідчено Договір купівлі-продажу від 11.08.2012 року, не покладено обов`язків: перевіряти наявність або відсутність зобов`язань між сторонами даного Договору, які були зараховані та припинені за Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.08.2012 року, та які виникли не за цим Договором; перевіряти факт розрахунку між сторонами за вказаним Договором, оскільки ці дії не є нотаріальними діями.
Таким чином, саме Продавець та Покупець узгодили між собою умови Договору купівлі-продажу від 11.08.2012 року, зокрема умови п.2.2.
При цьому нотаріус лише встановив дійсні наміри кожної із сторін до вчинення Договору купівлі-продажу від 11.08.2012 року, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов договору, перевірив однакове розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін, після чого посвідчив цей Договір.
З огляду на наведене вважає, що договір купівлі-продажу від 11.08.2012 року був укладений між сторонами та посвідчений нотаріусом у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, а тому підстав для визнання його недійсним немає.
27.02.2020 третя особа - ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення щодо позову у яких просила у задоволенні позову відмовити з аналогічних, викладених у відзиві на позов відповідача ОСОБА_1 , підстав.
23.04.2020 третя особа - ОСОБА_3 надав суду письмові пояснення щодо позову у яких зазначив, що відповідно до рішення загальних зборів ТОВ «КЗСМ» (протокол № 6 від 21.02.2011) його було призначено Генеральним директором підприємства, до виконання обов`язків якого він приступив згідно наказу № 14-к від 25.02.2011.
Учасниками підприємства на той час були він (частка в статутному капіталі 10%) та ТОВ «Крампромекспорт» (частка в статутному капіталі 90%). Учасниками ТОВ «Крампромекспорт» на той час були його брат - ОСОБА_7 та його батько - ОСОБА_6 . Їх частки в статутному капіталі товариства складали 33% та 67% відповідно.
У квітні 2012 року у зв`язку з відкриттям виконавчих проваджень за рішеннями судів про стягнення заборгованості, внаслідок чого виконавчою службою було накладено арешти на майно підприємства, загальними зборами товариства (протокол № 3 від 10.04.2012) було прийнято рішення про отримання грошової позики для погашення заборгованості задля зняття арештів з нерухомого майна.
На вказаних загальних зборах Генеральний директор ТОВ «Крампромекспорт» ОСОБА_7 запропонував отримати позику для підприємства у ОСОБА_1 у сумі 800 000 грн.
Вони з ОСОБА_1 дійшли згоди, що договір буде оформлений нотаріально з конкретною вказівкою на цільову мету позики і гроші будуть надаватися підприємству.
17.04.2012 року він, разом з ОСОБА_1 прибули до приватного нотаріуса Задорожного Д.В., де уклали нотаріально посвідчений договір позики на вказану суму.
Договором було передбачено, що кошти повинні надійти на рахунок підприємства в безготівковому вигляді. Однак, оскільки кошти підприємству були необхідні терміново, а підписання договору затягнулося у часі і після його укладання банки вже не працювали, він запропонував ОСОБА_1 передати ці кошти готівкою через касу підприємства, а він ці кошти на наступний день поклав на рахунок підприємства.
В цей же день ОСОБА_1 на виконання договору позики від 17.04.2012 року було передано на підприємство грошову суму в розмірі 572 000 грн., про що ним було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17.04.2012 № 41.
18.04.2012 року він ці кошти (за винятком 100 грн. - комісія банку) поклав на рахунок підприємства як фінансову допомогу.
19.04.2012 року ОСОБА_1 на виконання договору позики від 17.04.2012 року на підприємство було передано грошову суму в розмірі 228 000 грн., про що ним було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.04.2012 № 42.
Вказані кошти не передавалися через розрахунковий рахунок, оскільки засновниками було прийнято рішення решту заборгованості перед кредиторами погасити готівкою з дисконтом.
У подальшому сума коштів, отриманих підприємством у позику, в повному обсязі була зарахована при укладанні договору купівлі-продажу майна від 11.08.2012 року за актом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Зазначене спростовує посилання позивача на відсутність оплати за договором позики від 17.04.2012 року, а отже й спростовує безоплатне відчуження підприємством об`єкту нерухомості на підставі договору від 11.08.2012 року.
Крім цього, як вбачається з п. 3.1 договору від 17.04.2012 року, метою надання позики ТОВ «КЗСМ» є сплата заборгованості позичальником на підставі виконавчих проваджень щодо стягнення боргу з позичальника та зняття арештів та заборон.
З виписки по банківському рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «КЗСМ» в ПАТ «Енергобанк», вбачається, що протягом 18-19.04.2012 товариством з вказаного рахунку було здійснено погашення заборгованості на виконання рішень господарських судів. Крім того, здійснювалося погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України.
Відповідно до вимог п. 4.5 договору позика повертається у безготівковій формі платіжним дорученням, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця, або іншим способом за згодою позикодавця.
Саме на виконання вимог цього пункту сторони обрали спосіб повернення позики шляхом зарахування однорідних вимог.
Таким чином, мета договору позики дотримана, умови договору виконані, а зобов`язання припинено шляхом зарахування у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.08.2012.
Зважаючи на те, що загальними зборами ТОВ «КЗСМ» (протокол № 2 від 5.04.2012) було прийняте рішення про відчуження товариством 51/100 частки нежитлової будівлі експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за ціною 800 000 грн., він на підставі відповідних вимог Закону 11.08.2012 року уклав зазначений договір купівлі-продажу.
Договір посвідчувався нотаріально у приватного нотаріуса Задорожного Д.В., який перевірив його повноваження на укладення правочину.
Укладаючи спірний правочин він виражав волю підприємства, засновником та керівником якого був.
Будь-якої протиправної (злочинної) домовленості під час укладання згаданих правочинів між ним та ОСОБА_1 не існувало. Він діяв в рамках наданих йому загальними зборами та статутом підприємства повноважень, не порушуючи закону та не перевищуючи наданих повноважень.
Зважаючи на те, що фактичними учасниками ТОВ «КЗСМ» були він, його брат та батько, у нього не могло виникнути зловмисної домовленості, яка б була спрямована проти самого себе та близьких.
Враховуючи викладене просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 06.05.2020 частково задоволено клопотання ОСОБА_3 та витребувано з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради засвідчену копію реєстраційної справи ТОВ «Крампромекспорт».
06.05.2020 підготовче провадження по справі закрите. Справа призначена до судового розгляду на 10.06.2020.
Представник позивача - адвокат Корольова О.І. у судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «КЗСМ» підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Додатково пояснила, що ТОВ «КЗСМ» до суду з іншими позовами, а саме з позовом про стягнення заборгованості, позовом про розірвання договору до ОСОБА_1 не зверталося. Договір позики не оскаржувало. Про порушення своїх прав підприємство дізналося у 2019 році, коли директор виявив невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо перерахування на поточний рахунок ТОВ «КЗСМ» грошових коштів за договором позики. Також зазначила, що повноваження ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу підприємство не оспорює, але вважає, що він використав їх всупереч інтересам ТОВ «КЗСМ». Зловмисна домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 полягає у тому, що фактично відчуження об`єкту нерухомого майна відбулось безкоштовно, так як кошти на рахунок підприємства не надходили.
Представник позивача - директор Смереканець С.М. у судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «КЗСМ» підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рогожук С.Л. у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позов. Додатково пояснив, що в межах розгляду справи про банкрутство ПП «Альянс» розглядався зустрічний позов ПП «Альянс» до ОСОБА_1 про витребування майна (яке є предметом даної справи). У вказаній справі встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем цього майна. Також зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, так як якщо він вважає, що за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 не розрахувався, то ТОВ «КЗСМ» необхідно звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості, а не про визнання договору недійсним. Просив у задоволенні позову відмовити. Подав письмову заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована аналогічно відзиву у частині застосування строків позовної давності.
Представник відповідача Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради - Лисняк Т.Є. у судовому засіданні підтримала доводи відзиву та просила у задоволенні позову відмовити.
Третя особа - нотаріус Задорожний Д.В. у судовому засіданні підтримав свої письмові пояснення щодо позову та просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Губенко О.В. у судовому засіданні підтримала доводи письмових пояснень щодо позову та просила у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Климов О.Ю. у судовому засіданні підтримав письмові пояснення ОСОБА_3 щодо позову та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін (ч.1, ч.4 ст.202 ЦК України).
Приписами ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
17.04.2012 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «КЗСМ», в особі генерального директора ОСОБА_3 , якій діяв на підставі Статуту у редакції від 25.02.2011, (позичальник), укладено договір позики грошових коштів (безпроцентної цільової), який посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Задорожним Д.В. за реєстровим № 1053.
Відповідно до п.3.3 Договору позики розмір позики - 800 000 грн. 00 коп.
11.08.2012 між ТОВ «КЗСМ», в особі генерального директора ОСОБА_3 , якій діяв на підставі Статуту у редакції від 25.02.2011, та ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення (надалі - Договір). Договір посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Задорожним Д.В. за реєстровим №2157.
Договір зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №5146710.
Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ «КЗСМ» (продавець) зобов`язався передати майно у власність ОСОБА_1 (покупець), а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.
Відповідно до п.1.2. Договору предметом договору є 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору, продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 800 000 грн. 00 коп., та продавець, підтверджує, що покупцем виконано зобов`язання по оплаті вартості відчужуваного майна, що підтверджується Актом зарахування зустрічних однорідних вимог, який є невід`ємною частиною вказаного договору.
Відповідно до акту, ТОВ «КЗСМ» має перед ОСОБА_1 непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000 грн. 00 коп., яке виникло на підставі Договору позики від 17.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Задорожним Д.В. за №1053, а ОСОБА_1 має перед ТОВ «КЗСМ» непогашене грошове зобов`язання в сумі 800 000 грн. 00 коп., яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу від 11.08.2012. У пункті 4 Акту сторони підтвердили реальність та обсяг взаємних заборгованостей.
06.09.2012 проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2012, що підтверджується витягом про державну реєстрацію №35406630. Реєстраційний номер 12409606.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч. 3 ст.215 ЦК України)
Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
При цьому суд зазначає, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони з представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють.
Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Главою 17 ЦК України законодавчо врегульовані правовідносини представництва при здійсненні правочинів.
Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. (ч.3 ст.92 ЦК України)
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.08.2012 за №14450928 судом встановлено, що станом на 10.08.2012 ТОВ «КЗСМ» зареєстровано як юридична особа, діє на підставі Статуту, керівником є - ОСОБА_3 , він же є особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «КЗСМ» без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Статтею 25 Статуту ТОВ «КЗСМ» (в редакції від 25.02.2011, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчим органом ТОВ «КЗСМ» є Генеральний директор, який, окрім іншого, має право без довіреності діяти від імені товариства в межах повноважень наданих йому установчими документами товариства, законодавством України та рішеннями зборів учасників.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «КЗСМ», яке викладене у протоколі №6 від 21.02.2011, на посаду генерального директора ТОВ «КЗСМ» призначено ОСОБА_3 .
З наказу ТОВ «КЗСМ» №14-к від 25.02.2011 судом встановлено, що ОСОБА_3 з 25.02.2011 приступив до обов`язків генерального директора ТОВ «КЗСМ».
05 квітня 2012 року на позачергових зборах учасників ТОВ «КЗСМ» учасниками товариства прийнято рішення про продаж 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . громадянину ОСОБА_1 за ціною 800 000 грн. 00 коп. Укласти договір купівлі-продажу уповноважено генерального директора ТОВ «КЗСМ» - ОСОБА_3 (протокол №2 позачергових зборів учасників ТОВ «КЗСМ» від 05.04.2012).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , укладаючи 11.08.2012 договір купівлі-продажу з ОСОБА_1 , діяв в межах наданих йому повноважень, що також визнали учасники справи.
Як визначено у частині третій статті 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Системний аналіз положень спірного договору та протоколу №2 позачергових зборів учасників ТОВ «КЗСМ» від 05.04.2012 свідчить, що воля ТОВ «КЗСМ» на продаж нежитлового приміщення за ціною 800 000 грн. 00 коп. ОСОБА_1 повністю утілена представником (генеральним директором ОСОБА_3) під час укладення договору купівлі-продажу 11.08.2012.
Відповідність волі довірителя діям представника також знайшла своє підтвердження у заяві генерального директора ТОВ «Крампромекспорт» ОСОБА_6 від 11.08.2012, яка засвідчена приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Задорожним Д.В. за реєстровим №2156, у якій останній зазначив, що ТОВ «Крампромекспорт», як співвласник приміщення, відмовляється від права привілейованої купівлі 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому судом з пункту 7.3 Статуту ТОВ «КЗСМ» беззаперечно встановлено, що ТОВ «Крампромекспорт» станом на 11.08.2012 був учасником ТОВ «КЗСМ» з часткою у статутному капіталі 90%.
Таким чином, судом встановлено, що підміни волі довірителя волею та діями представника не було.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 кошти за договором позики у сумі 800 000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ «КЗСМ» не перерахував, а тому ТОВ «КЗСМ» не мав перед ОСОБА_1 зобов`язань щодо їх повернення є безпідставними, так як відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 17.04.2012 № 41 ТОВ «КЗСМ» підприємство отримало від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 572 000 грн., а 19.04.2012 року ОСОБА_1 на виконання договору позики від 17.04.2012 року на підприємство було передано грошову суму в розмірі 228 000 грн., про що ним було видано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.04.2012 № 42.
Згідно банківської виписки по рахунку ТОВ «КЗСМ» у ПАТ «Енергобанк» № НОМЕР_1 18.04.2012 ОСОБА_3 вніс 571 900 грн. 00 коп. на рахунок ТОВ «КЗСМ».
Пунктом 3.1 Договору позики встановлено, що метою надання позики є сплата заборгованості ТОВ «КЗСМ», на підставі виконавчих проваджень, щодо стягнення боргу з ТОВ «КЗСМ», та з метою зняття арештів та заборон згідно Витягів з реєстру заборони відчуження нерухомого майна, реєстру іпотек, що утворились на дату укладення Договору позики.
З відповіді Краматорського МВ ДВС Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 09.04.2020 суд вбачає, що в період з 19.04.2012 по 09.06.2012 у відношенні ТОВ «КЗСМ» були закриті усі виконавчі провадженні у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Також суд зазначає, що учасники справи визнали, що ТОВ «КЗСМ» з позовами до ОСОБА_1 про оспорювання договору позики у відповідності до ст.1051 ЦК України не зверталися.
Отже, позивачем не доведено належними та допустими доказами, що проводячи розрахунок за договором купівлі-продажу шляхом зарахування однорідних вимог, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 діяли по зловмисній домовленості, а дії ОСОБА_3 не відповідали справжньому волевиявленню ТОВ «КЗСМ», як суб`єкта господарювання, а були спрямовані на задоволення особистих потреб ОСОБА_1 та виведення виробничих потужностей з власності позивача.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає, що перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Оскільки судом встановлено, що прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просив суд у позові, відповідачами не порушено, то питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть рішення і відповідно, загальний трирічний строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору - застосуванню не підлягає.
У зв`язку з відмовою у позові, відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, які вжиті судом в ухвалі від 14.01.2020, а саме - позов забезпечено шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа частки складає - 2013,1 кв.м., підлягають скасуванню.
Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Рогожуком С.Л. у судовому засіданні 30.07.2020, до закінчення судових дебатів, зроблена заява про стягнення судових витрат. У зв`язку з чим суд вважає за необхідне встановити адвокату Рогожуку С.Л. строк у п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат ОСОБА_1 , які він сплатив у зв`язку з розглядом справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання, у відповідності до п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 10,12,13, 137, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш» до ОСОБА_1 , Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Задорожний Дмитро Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення - відмовити.
У відповідності до ч. ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України скасувати заходи забезпечення позову, які встановлені ухвалою від 14.01.2020, а саме заборону ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження 51/100 частки експериментально-лабораторного комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа частки складає - 2013,1 кв.м. Реєстраційний номер нерухомого майна - 1102453914129.
Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України відповідачу ОСОБА_1 подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які він сплатив у зв`язку з розглядом справи.
Згідно п. 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 31.08.2020 на 13 год. 00 хв.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський завод Станкомаш»
(ЄДРПОУ 35443422; 69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 27)
ОСОБА_1
(РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 )
Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради
(ЄДРПОУ 40342628; 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, буд.8)
ОСОБА_2
(РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 )
ОСОБА_3
(РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_4 )
Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу
Задорожний Дмитро Володимирович
( АДРЕСА_5 )
Повний текст рішення складений суддею 10.08.2020.
Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко
