КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 796/165/2018
Провадження № 4с/824/8/2020
У Х В А Л А
5 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., вирішуючи питання про прийняття до провадження скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса» на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо не накладення арешту та не вчинення дій, направлених на реалізацію майна боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,
в с т а н о в и в:
4 серпня 2019 року до Київського апеляційного суду як до суду першої інстанції надійшла скарга ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса» на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.А. щодо не накладення арешту та не вчинення дій, направлених на реалізацію майна боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
Відповідно до частини першої, третьої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів скарги, справа № 796/165/2018 за заявою стягувачів: юридичних та фізичних осіб про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів) від 2 травня 2018 року у справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в якості компенсації за відповідне нерухоме майно була розглянута Апеляційним судом м. Києва 25 вересня 2018 року.
Оскільки Апеляційний суд м. Києва ліквідовано на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017, то скарга ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса» на бездіяльність державного виконавця подана до належного суду та згідно положень статті 31 ЦПК України підлягає розгляду Київським апеляційним судом.
Разом з тим, зазначена скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання заперечення, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви (скарги) встановлені статтею 183 ЦПК України.
За приписами частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Тобто, норма частини другої статті 183 ЦПК України прямо вказує на те, що зазначені вимоги стосуються скарг, які подаються в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку», який був прийнятий 15 січня 2020 року та набрав чинності 8 лютого 2020 року («Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX) зазначено, що законом запроваджується обов`язковість долучення до заяви, скарги та клопотання, що подаються на стадії виконання судового рішення, доказів їх надіслання (надання) іншим учасникам справи для оптимізації процедури розгляду справ.
Отже, приєднання до скарги, поданої у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) є обов`язковим.
Судом встановлено, що скарга ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса» подана на стадії провадження з виконання судового рішення провизнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, яка є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження у цивільній справі № 796/165/2018, тобто в процесі здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Проте, всупереч вимогам частини другої статті 183 ЦПК України заявником не додано до скарги доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), а саме: державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцю А.А. і боржнику - Російській Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про що свідчить перелік додатків скарги та її матеріали.
Згідно із вимогами частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення скарги на бездіяльність державного виконавця заявнику у відповідності до частини четвертої статті 183 ЦПК України, адже при зверненні до суду останнім не дотримано вимог частини другої вказаної статті, а саме: не долучено доказів, які мали б підтвердити надіслання засобами поштового зв`язку та/або надання іншим учасникам справи копії скарги разом з доданими до неї матеріалами.
Одночасно суд роз`яснює, що право ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса» на оскарження бездіяльності державного виконавця у даному випадку не порушено, оскільки воно не позбавлене права або можливості звернутися до суду з такою скаргою повторно на підставі частини восьмої статті 185 ЦПК України якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 23, 183, 260, 447, 448 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса» на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо не накладення арешту та не вчинення дій, направлених на реалізацію майна боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 5 серпня 2020 року.
Суддя Н.В. Ігнатченко
