ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа № 911/945/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Мамаєв Д. Ю. (адвокат - ордер серії КВ № 467586 від 13.05.2020 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа", м. Яготин, Київська область

про стягнення 1 178 212, 85 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до КПТМ "Яготинтепломережа" про стягнення 1 057 645, 99 грн інфляційних збитків, 120 566, 86 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 12/740-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2020 р. відкрито провадження у справі № 911/945/20 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до КПТМ "Яготинтепломережа" про стягнення 1 178 212, 85 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 13.05.2020 р.

13.05.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 03.06.2020 р.

03.06.2020 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 17.06.2020 р.

09.06.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № б/н б/д, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, в тому числі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

16.06.2020 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 14/4-3882-20 від 12.06.2020 р. на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2020 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 08.07.2020 р.

08.07.2020 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 р. між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (надалі - Покупець) було укладено договір № 12/740-БО-17 купівлі-продажу природного газу згідно умов п. 1.1. якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі споживачами Покупця).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 650,0 тис. куб. м. (шістсот п`ятдесят тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м):

МісяцьОбсягМісяцьОбсяглипень-жовтень150,0серпень0.0листопад250,0вересень0.0грудень250,0ІІІ кв.0.0IV кв.650,0

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 305, 60 грн., крім того ПДВ 20% - 61, 12 грн., всього з ПДВ 366, 72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 3 884, 78 грн., крім того ПДВ 20% - 776, 96 грн., всього з ПДВ 4 661, 74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.

Відповідно до п. 5.5. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

У п. 11.1 Договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня по грудень 2012 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 2 824 452, 60 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 р. на суму 413 067, 10 грн, актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 р. на суму 860 192, 84 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 р. на суму 1 551 192, 66 грн, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств та наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було частково виконано свій обов`язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 627 587, 00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, випискою по операціях з відповідачем, підписаною заступником головного бухгалтера АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", наявними у матеріалах справи.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 р. у справі № 911/122/15 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" про стягнення 2 686 312, 82 грн, позов задоволено частково і присуджено до стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 196 865, 60 грн основної заборгованості, 113 938, 29 грн пені, 108 583, 49 грн штрафу, 91 793, 48 грн 3% річних, 149 293, 26 грн інфляційних втрат та 53 209, 48 грн судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 16.02.2015 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2016 р. у справі № 911/13/16 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" про стягнення 1 701 879, 15 грн, позов задоволено частково і присуджено до стягнення з Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 51 520, 47 грн пені, 62 520, 72 грн штрафу, 70 600, 64 грн 3% річних, 1 283 974, 21 грн інфляційних втрат, 22 029, 94 грн судового збору.

Вказане рішення суду набрало законної сили 20.03.2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 р. у справі № 911/122/15 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" про стягнення 2 686 312, 82 грн та рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2016 р. у справі № 911/13/16 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" про стягнення 1 701 879, 15 грн.

Крім того, господарський суд Київської області у своєму рішенні від 03.03.2016 р. у справі № 911/13/16 встановив та зазначив, що на момент розгляду справи № 911/13/16 борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору купівлі-продажу природного газу № 12/740-БО-17 від 28.08.2012 р. було погашено повністю.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті природного газу з травня 2015 р. по вересень 2017 р. на загальну суму 1 057 645, 99 грн та 3% річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті природного газу з 01.01.2016 р. по 02.11.2017 р. на загальну суму 120 566, 86 грн , у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, у встановлений договором строк відповідач обов`язок щодо оплати природного газу не виконав і загальна заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 2 824 452, 60 грн була стягнута у повному обсязі лише на підставі рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 р. у справі № 911/122/15.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. (дата набрання чинності - 30.11.2016 р.) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 цього ж закону до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) належить, у тому числі, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 2 цього ж закону дія цього закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 цього ж закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 р. № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, із правового аналізу наведених норм вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 р. у справі № 905/299/18.

Як вбачається із матеріалів справи, остаточне погашення (стягнення) відповідачем заборгованості у розмірі 2 824 452, 60 грн за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 12/740-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р. відбулося на підставі рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 р. у справі № 911/122/15 - до набрання Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. чинності.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме із п. 1.2 Договору сторони узгодили, що газ, який поставляється за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а отже, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, оскільки основна заборгованість відповідача за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 12/740-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р. у розмірі 2 824 452, 60 грн виникла та була погашена відповідачем на підставі рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 р. у справі № 911/122/15 до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому відсутні правові підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у спірних відносинах, і відповідно позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 057 645, 99 грн інфляційних збитків та 120 566, 86 грн 3% річних від суми основної заборгованості за договором у заявлені періоди, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Що стосується заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, викладеній у його відзиві № б/н б/д на позовну заяву, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки, як було зазначено вище, у відповідності до положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення інфляційних нарахування, процентів річних, то у суду відсутні підстави для застосування позовної давності щодо вказаних позовних вимог позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні позову повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

03 серпня 2020 р.