ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020Справа № 910/14104/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.

до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 12 522 187, 50 дол. США та 115 325 602, 42 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"

до Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця"

про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Невмержицький В.П . ;

від відповідача (за первісним позовом): Кузьміна Г.А., Лях К.М . ;

від третьої особи (за первісним позовом): не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 12 522 187, 50 доларів США та 116 389 620, 14 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 12 500 000, 00 дол. США, заборгованості по процентам - 22 187, 50 доларів США, пені по кредиту - 91 052 483, 12 грн., пені по процентам - 495 752, 94 грн., 3 % річних по тілу кредиту - 23 874 174, 33 грн., 3 % річних по процентам - 337 209, 75 грн. та штрафу - 630 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 в частині повернення наданих кредитних коштів та сплати процентів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2017 за участю представників сторін.

31.08.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2017.

14.09.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вказівка у законі та Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків в тому числі ДТГО «Підвенна-Західна залізниця» (позичальник за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011), не означає автоматичного правонаступництва без припинення юридичної особи цього підприємства, зокрема ДТГО «Підвенна-Західна залізниця» не виключене з єдиного державного реєстру. Також вказує про відсутність первинних передавальних документів.

Також, 14.09.2017 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження, в якому просив суд зупинити провадження у даній справі до закінчення реорганізації ПАТ "Українська Залізниця".

Крім того, 14.09.2017 представник відповідача подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, в якому просить суд замінити первісного відповідача - Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" належним відповідачем - Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця» у справі № 910/14104/17, оскільки підставою для правонаступництва є факт припинення юридичної особи, проте на даний час до єдиного державного реєстру відомостей про припинення - Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» не внесено.

Також, 14.09.2017 представник відповідача подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, в якому просить суд здійснювати технічну фіксацію розгляду справи № 910/14104/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення 12 522 187, 50 дол. США та 116 389 620, 14 грн. за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

14.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подало заяву про зменшення та уточнення суми позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 12 522 187, 50 доларів США та 115 325 602, 42 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 12 500 000, 00 дол. США, заборгованості по процентам - 22 187, 50 доларів США, пені по кредиту - 91 052 483, 12 грн., пені по процентам - 12 488, 07 грн., 3 % річних по тілу кредиту - 23 874 174, 33 грн., 3 % річних по процентам - 76 456, 90 грн. та штрафу - 310 000, 00 грн.

Суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 12 522 187, 50 доларів США та 115 325 602, 42 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту - 12 500 000, 00 дол. США, заборгованості по процентам - 22 187, 50 доларів США, пені по кредиту - 91 052 483, 12 грн., пені по процентам - 12 488, 07 грн., 3 % річних по тілу кредиту - 23 874 174, 33 грн., 3 % річних по процентам - 76 456, 90 грн. та штрафу - 310 000, 00 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 05.10.2017.

05.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення на відзив та клопотання відповідача, в яких зазначає, що у зв`язку із створенням Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 25.06.2014 № 200, усі права та обов`язки Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» за кредитним договором перейшли до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця".

Також, 05.10.2017 представники сторін подали клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просили суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

У судовому засіданні 05.10.2017 оголошено перерву до 19.10.2017.

18.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи, в яких позивач зазначив, що відповідачем належним чином не обґрунтовано необхідність спеціальних знань для перевірки розрахунку заборгованості за кредитними договором.

19.10.2017 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, в якому просить суд залучити до участі у справі № 910/14104/17 іншим відповідачем - Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-західна залізниця».

Суд відклав розгляд клопотань відповідача на наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 продовжено строк вирішення спору на п`ятнадцять днів, зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" надати суду інформацію про передачу Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» матеріальних актів, основних засобів, довгострокових зобов`язань до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в зв`язку з реорганізацією; належним чином засвідчені копії первинних передавальних документів та інших документів, на підставі яких було здійснено передачу прав та обов`язків Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в зв`язку з реорганізацією; належним чином засвідчену копію передавального акту, який містить положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця»; належним чином засвідчену копію зведеного акту оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та додатків до нього, а саме: зведені акти інвентаризації, звіти про оцінку майна, баланси, зведений перелік майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, зведений перелік майна, що закріплюється за товариством на праві господарського відання, зведений перелік земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства, передавальний акт, який містить положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», зведені передавальні акти (згідно до додатку № 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" № 200 від 25.06.2014.).

19.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, в якому Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" просить суд залучити до участі у справі відповідачем - Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 за ініціативою суду виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/14104/17, у другому пункті резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/14104/17 у зазначенні строку надання документів, замість: «Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" у строк до 13.11.2017 надати суду», слід читати: «Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" у строк до 02.11.2017 надати суду».

02.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав доповнення до клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач зазначає, що визначення реального розміру сум, належних до стягнення, а саме заборгованості по тілу кредиту, сплаті процентів, штрафу, 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, несвоєчасну сплату процентів потребують обов`язкового застосування спеціальних економічних знань, у зв`язку з чим просить суд задовольнити подане клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Також, 02.11.2017 представник відповідача подав письмові пояснення, в яких повідомив, що орієнтовний обсяг витребуваних судом документів складає близько 9 тис. сторінок, а збір, обробка та виготовлення копій документів потребує додаткового часу, у зв`язку з чим відповідач просить суд продовжити термін для виконання вимог ухвали суду від 19.10.2017.

02.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» надійшло клопотання, в якому останнє просить суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця».

У судовому засіданні 02.11.2017 розглянувши подане відповідачем клопотання про заміну неналежного відповідача у справі, оскільки позивач не надав згоди на заміну первісного відповідача, при цьому, не наведено суду достатніх підстав для заміни первісного відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця", відповідно суд відмовив у задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Також, суд відклав розгляд клопотань про залучення співвідповідачем та про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про призначення судової економічної експертизи - задоволено частково. Призначено у справі № 910/14104/17 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 910/14104/17 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 в частині зупинення провадження у справі № 910/14104/17 залишено без змін.

02.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов лист №6818/18-45 від 23.06.2018 в додатках до якого міститься клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Лукової О.С. та Матвєєвої Ю.О. в якому останні просять надати наступні документи:

- банківські виписки (не руху коштів, а саме виписки) по рахунках, відкритих за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20/3761/2-1 від 29.12.2011 р. за весь період дії договору;

- банківські виписки, що підтверджують нарахування ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» пені, нарахованої за прострочення погашень основної заборгованості та сплату процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20/3761/2-1 від 29.12.2011 р.;

- дані бухгалтерського обліку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк», що підтверджують нарахування пені, нарахованої за прострочення погашення основної заборгованості та сплату процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20/3761/2-1 від 29.12.2011 р.;

- банківські документи (платіжні доручення, виписки банку), що підтверджують погашення ПАТ «Українська Залізниця» заборгованості за основною сумою боргу, відсоткам та пені, нарахованої за прострочення погашень основної заборгованості та сплату процентів за кредитним договором №20/3761/2-1 від 29.12.2011 р. з обов`язковим зазначенням реквізиту «призначення платежу»;

- документи, що підтверджують невиконання ПАТ «Українська Залізниця» умов кредитного договору №20/3761/2-1 від 29.12.2011 р. та договору застави, внаслідок чого розрахована сума штрафу в розмірі 310 000,00 грн.;

- контр-розрахунок заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20/3761/2-1 від 29.12.2011р. станом на 07.08.2017 р.;

- інші документи, що стосуються підтвердження отримання та повернення кредитних коштів за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20/3761/2-1 від 29.12.2011 р. станом на 07.08.2017 р.

Листом № 01-37.1/608/18 від 03.07.2018 Господарським судом міста Києва витребувано у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи № 910/14104/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення 12 522 187, 50 дол. США та 115 325 602, 42 грн. для вирішення питання про надання додаткових матеріалів, необхідних судовому експерту для проведення експертизи.

31.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшли витребувані судовими експертами документи.

13.09.2018 матеріали справи № 910/14104/17 надішли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 поновлено провадження у справі № 910/14104/17. Справа № 910/14104/17 розглядається за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Лукової О.С. та Матвєєвої Ю.О. про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи - задоволено. Провадження у справі № 910/14104/17 зупинено до закінчення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017.

13.01.2018 матеріали справи № 910/14104/17 надійшли до Господарського суду міста Києва разом з висновком експертів № 6818/18-45/25951/25952/18-72.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/14104/17. Підготовче засідання у справі № 910/14104/17 призначено на 24.01.2018.

16.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав заперечення на позов з урахуванням висновку експертів, в яких відповідач зазначає, що право кредитодавця (банку) нарахувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а також просив суд застосувати строк позовної давності до вимог Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

24.01.2019 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання, в якому просить суд призначити у справі № 910/14104/17 судово-економічну експертизу.

24.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" наступні документи (оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію для доручення до матеріалів справи): передавальний акт між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ПАТ "Українська Залізниця" від 31.07.2015 року; зведений передавальний акт від 06.018.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015 та підписаний головами та членами комісії з утворення ПАТ "Українська Залізниця" та головами комісій з реорганізації підприємств залізничного транспорту; заключний передавальний акт від 01.12.2015 року між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ПАТ "Українська Залізниця".

У судовому засіданні 24.01.2019, розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення іншого відповідача, а також подане Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» клопотання про залучення його до участі у справі в якості співвідповідача, враховуючи, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця" є правонаступником Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", та відповідачем у даній справі, при цьому до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" не заявлено позовних вимог, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", а відтак суд відмовив у задоволенні поданих клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 заявлене Публічним акціонерним товариством "Українська Залізниця" клопотання про залучення третьої особи - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця". Зокрема, зобов`язано Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" у строк до 19.02.2019 надати суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та докази на підтвердження викладених обставин, з урахуванням положень ч. 3-7 ст. 165 ГПК. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про витребування доказів - задоволено. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" та Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" у строк до 18.02.2019 надати суд належним чином засвідчені читабельні копії наступних документів: передавальний акт від 31.07.2015 року складений між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ПАТ "Українська Залізниця"; зведений передавальний акт від 06.018.2015, затверджений Міністром інфраструктури України 18.08.2015 та підписаний головами та членами комісії з утворення ПАТ "Українська Залізниця" та головами комісій з реорганізації підприємств залізничного транспорту; заключний передавальний акт від 01.12.2015 року, складений між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ПАТ "Українська Залізниця". Підготовче засідання відкладено на 21.02.2019.

08.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" коштів у розмірі 100 000, 00 грн., в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі № 910/11965/16, виданого на виконання постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення 100 000,00 грн. та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

15.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2019.

19.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа, зокрема зазначає, що після закінчення строку дії кредитного договору, починаючи з 23.12.2014 позичальником сплачувалися неправомірно нараховані банком відсотки у розмірі 10,65 %.

21.02.2019 третя особа через відділ автоматизованого документообігу суду подала клопотання про відкладення та встановлення строків, в якому просить суд встановити Державному територіально-галузевому об`єднанню "Південно-Західна залізниця" строк для подання пояснень/заперечень з врахуванням експертного висновку та відкласти підготовче засідання на іншу дату.

21.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заперечення на клопотання про призначення експертизи у справі, в яких просить суд відмовити у задоволені клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи у справі та зазначає, що перевірка судом заявлених до стягнення сум не потребує спеціальних знань у сфері економіки, фінансів чи бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні 21.02.2019 розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення реорганізації ПАТ "Українська Залізниця", суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні даного клопотання, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником, зокрема ДП "Придніпровська залізниця", державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця", державного підприємства "Одеська залізниця", державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця", ДП "Південна залізниця". Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні передавальні акти та зведені передавальні акти.

Також, у судовому засіданні 21.02.2019 оголошено перерву до 21.03.2019.

05.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла заява в порядку ст. 52 ГПК України, в якій позивач просить суд залучити ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. в якості позивача до участі у справі № 910/14104/17 як правонаступника ПАТ «Промінвестбанк».

Крім того, 05.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в якій заявник просить суд:

1) поновити Акціонерному товариству "Українська Залізниця" пропущений процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову у справі № 910/14104/17;

2) визнати зобов`язання Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, що передбачено п. 3.2. кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011, припиненим з дати закінчення терміну повернення кредиту - 22.12.2014;

3) зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" направити кошти, сплачені Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та Акціонерним товариством "Українська Залізниця" після 22.12.2014 на погашення простроченої до сплати суми кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" - залишено без руху. Встановлено Публічному акціонерному товариству "Українська Залізниця" строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, а саме: надати суду письмові пояснення з посиланням на відповідні докази із зазначенням розміру зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця", що підлягає припиненню за кредитним договором № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 та суму коштів сплачених Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 після 22.12.2014, які на думку позивача (за зустрічним позовом) необхідно направити на погашення простроченої до сплати суми кредиту.

20.03.2019 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що у справі № 444/9519/12 Верховний Суд застосував норми права до кредитного договору, умови якого є відмінними від умов кредитного договору у даній справі, тобто правовідносини не є подібними, а тому висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 444/9519/12 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

20.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа, зокрема зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за період, що перевищує 6 місяців.

21.03.2019 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" первинні документи а саме: договір купівлі-продажу прав вимоги з додатками та переліками укладений позивачем з ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., акти приймання-передачі права вимоги по кредитному договору про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011.

Також, 21.03.2019 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

27.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії об`єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 12 522 187, 50 дол. США та 115 325 602, 42 грн. у справі №910/14104/17.

03.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. надійшла заява про залучення правонаступника, в якій Компанія ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. просить суд замінити позивача у справі № 910/14104/17 - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. та направити судові документи по даній справі на адресу його представників: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 47, офіс 3, Адвокатське об`єднання «Ел Сі Еф».

Судове засідання призначене на 04.04.2019 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 призначено підготовче судове засідання на 07.05.2019.

26.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач (за зустрічним позовом) подав відзив на зустрічний позов, в якому зазначає, що банк правомірно нарахував проценти за користування АТ «Українська залізниця» кредитними коштами після 22.12.2014, оскільки положеннями кредитного договору встановлено обов`язок позичальника сплачувати проценти до моменту припинення їх нарахування. Нарахування процентів банком здійснюється щоденно та припиняється після досягнення нульового значення фактичного залишку заборгованості за кредитом.

07.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Українська Залізниця" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач (за первісним позовом) зазначає, що стягнення процентів у розмірі 10,65 % річних поза межами строку, визначеного п. 2.2. кредитного договору, після 22.12.2014 є неправомірним, що узгоджується з практикою Верховного Суду.

Також, 07.05.2019 відповідач (за первісним позовом) подав уточнення до клопотання про призначення експертизи, відповідно до якого просить суд призначити у справі комісійну судову-економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставити наведені у клопотанні питання.

У судовому засіданні 07.05.2019 розглянувши подану відповідачем (за зустрічним позовом) заяву про зупинення провадження у справі, суд відзначив наступне.

Враховуючи що Компанією ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. подано заяву залучення її до участі у справі правонаступником Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", приймаючи до уваги участь у даному судовому засіданні уповноваженого представника Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. що свідчить про обізнаність даної юридичної особи про розгляд даної справи, а тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі для повідомлення Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. про розгляд даної справи в порядку Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2019 заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подану в порядку ст. 52 ГПК України та заяву Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. про залучення правонаступником - задоволено. Замінено позивача у справі № 910/14104/17 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - Компанію ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. Зокрема, зобов`язано Компанію ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. у строк до 11.06.2019 надати суду письмові пояснення щодо заявлених первісних позовних вимог. Підготовче засідання відкладено на 13.06.2019.

14.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Українська Залізниця" надійшли заперечення на відзив на зустрічний позов.

07.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. надійшли письмові пояснення, в яких позивач (за первісним позовом) зазначає, що сторони кредитного договору погодили, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щоденно на фактичний залишок заборгованості за кредитом по день повного погашення кредиту, а тому правомірно нарахували проценти за користування кредитом після 22.12.2014.

12.06.2019 Акціонерне товариство "Українська Залізниця" через відділ автоматизованого документообігу суду подало клопотання про заміну відповідача за зустрічним позовом та залучення третьої особи, в якому просить суд замінити відповідача за зустрічним позовом з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника Компанію ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П., а також залучити третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця".

13.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач (за первісним позовом) подав клопотання, в якому просить суд викликати до Господарського суду міста Києва для роз`яснення висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.11.2018 № 6818/18-45/25951/25952/18-72, здійсненого на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 у справі № 910/14104/17, наступних експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз: О.С. Лукову; О.В. Денисенко; О.Г. Богданович.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 заяву Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про заміну відповідача (за зустрічним позовом) та залучення третьої особи - задоволено. Замінено відповідача (за зустрічним позовом) у справі № 910/14104/17 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його правонаступника - Компанію ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (за зустрічним позовом) - Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця". Підготовче засідання відкладено на 25.07.2019.

14.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Компанія ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. подала заперечення на клопотання про призначення експертизи, в якому зазначає, що питання права не може бути предметом експертизи та в рамках проведеної судово-економічної експертизи у даній справі досліджувались документи фінансово-кредитних операцій.

Також, 19.06.2019 Компанія ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. подала письмові пояснення, в яких зазначає що сторони кредитного договору не пов`язували нарахування та сплату процентів за користування кредитом зі строком кредитування, а погодили нарахування процентів за користування кредитом кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

24.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Компанія ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. подала заперечення на клопотання про виклик експертів, в якому зазначає, що підстави для виклику експерта наведені в клопотанні відповідача (за первісним позовом) є питанням права та не відноситься до компетенції судових експертів.

24.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" подало письмові пояснення щодо зустрічного позову, в яких підтримує заявлені зустрічні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 25.07.2019, розглянувши клопотання відповідача (за первісним позовом) про виклик судових експертів, суд відмовив у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи наявний висновок судових експертів № 6818/18-45/25951/25952/18-72 від 30.11.2018, в якому експертами Луковою О.С., Матвєєвою Ю.О. та Богданович О.Г . надано вмотивовану відповідь на поставлені судом питання, при цьому наведені відповідачем (за первісним позовом) підстави для виклику експертів є виключно питанням права та відносяться до компетенції суду і не підлягають дослідженню судовими експертами, відповідно суд дійшов висновку про недоцільність виклику судових експертів у судове засідання для дачі пояснень.

Також, у судовому засіданні 25.07.2019 оголошено перерву до 29.08.2019.

20.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Компанія ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. подала додаткові пояснення, в яких зазначає про правомірність нарахування банком процентів за користування кредитом після 22.12.2014 та просила суд приєднати до матеріалів справи науковий висновок.

28.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" подало заяву про залучення третьої особи, в якій просить суд залучити до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет зустрічних позовних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом.

29.08.2019 Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" подало до суду клопотання, в якому у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні в Господарському суді Хмельницької області просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 29.08.2019, розглянувши клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, суд зазначив, що у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одного представника третя особа може вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме направити у судове засідання директора (керівника) підприємства, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" про відкладення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 29.08.2019, розглянувши подану відповідачем (за первісним позовом) заяву, оскільки саме за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було відкрито провадження у даній справі, яке в подальшому на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.02.2019 відступило Компанії ВІЕР Глобал партнерс, Л.П. право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 року та відповідно судом було замінено позивача його правонаступником, а тому суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі третьою особою - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про залучення третьої особи.

Крім того, розглянувши клопотання представника відповідача (за зустрічним позовом) про призначення судової експертизи, дослідивши наведені у клопотанні питання, суд зазначив, що відповідач (за первісним позовом) просить поставити на вирішення експерта питання, які відносяться безпосередньо до компетенції суду та не потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, а підлягають дослідженню судом під час винесення рішення, тож з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, суд не вбачає необхідності у проведенні судової економічної-експертизи для вирішення спору за зустрічним позовом у даній справі, а тому відмовив у задоволенні відповідного клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця".

Також, у судовому засіданні 29.08.2019 оголошено перерву до 05.09.2019.

04.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" подало заперечення проти долучення до матеріалів справи письмових пояснень позивача (за первісним позовом) та наукового висновку, в яких зазначає що науковий висновок є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин та не є належним і допустимим доказом у даній справі.

У судовому засіданні 05.09.2019 представниками відповідача (за первісним позовом) подано заяву про відвід судді, яка обґрунтована відмовою у задоволенні клопотань Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про виклик судових експертів та призначення судової-економічної експертизи, у зв`язку з чим представники відповідача (за зустрічним позовом) просили відвести суддю Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/14104/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 заяву Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/14104/17 визнано необґрунтованою. Заяву Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/14104/17 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 09.09.2019 (суддя Князьков В.В.) у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/14104/17 відмовлено.

10.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Українська Залізниця" надійшла заява про роз`яснення ухвали суду, в якій заявник просить суд надати роз`яснення щодо процесуального статусу справи № 910/14104/17 в період вирішення питання про відвід суддею, визначеному в порядку встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України та чи мають сторони можливість здійснювати процесуальні дії та подавати процесуальні документи по даній справі до такого вирішення, зазначивши обсяг процесуальних прав та обов`язків останніх.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 підготовче засідання у справі № 910/14104/17 та розгляд заяви Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про роз`яснення судового рішення у справі № 910/14104/17 призначено на 26.09.2019.

24.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Акціонерне товариство "Українська Залізниця" подало клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/1120/16.

26.09.2019 позивач (за первісним позовом) подав письмові пояснення, в яких зазначає, що ухвала суду від 05.09.2019 не підлягає роз`ясненню у порядку ст. 245 Господарського процесуального кодексу України, а також зазначає, що подання відповідачем (за первісним позовом) заяви про роз`яснення ухвали суду від 05.09.2019 є зловживанням процесуальними правами та затягуванням судового розгляду справи, у зв`язку з чим просить суд вказану заяву залишити без розгляду та застосувати до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в дохід державного бюджету.

У судовому засіданні 26.09.2019, розглянувши клопотання відповідача (за первісним позовом) про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська Залізниця" про роз`яснення судового рішення у справі № 910/14104/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/14104/17 призначено на 24.10.2019.

11.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва Акціонерне товариство "Українська Залізниця" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 про відмову у роз`ясненні судового рішення у справі № 910/14104/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 зупинено провадження у справі № 910/14104/17 до повернення матеріалів справи № 910/14104/17 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/14104/17 направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2019 року у справі №910/14104/17 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 910/14104/17.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.10.2019 р. у справі № 910/14104/17.

25.02.2020 матеріали справи № 910/14104/17 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2020 поновлено провадження у справі № 910/14104/17. Судове засідання у справі № 910/14104/17 для розгляду справи по суті призначено на 02.04.2020.

Судове засідання, призначене на 02.04.2020 не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2020 призначено судове засідання на 07.05.2020.

05.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач (за первісним позовом) подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому враховуючи запровадження на території України карантину просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та проводити розгляд справи за обов`язкової участі представника АТ "Українська Залізниця".

У судовому засіданні 07.05.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 04.06.2020.

01.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач (за первісним позовом) подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що умовами кредитного договору не передбачено права банку нараховувати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами за прострочення виконання грошового зобов`язання, а проценти у розмірі 10,65 % визначені як плата за правомірне користування кредитними коштами, то після настання терміну повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту (прострочення заборгованості) - права банку захищаються виключно положеннями ст. 625 ЦК України (3 % річних).

Також, 03.06.2020 відповідач (за первісним позовом) подав до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому просить суд зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції у даній справі.

04.06.2020 відповідач (за первісним позовом) подав до суду додаткові пояснення щодо невірності наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.

У судовому засіданні 04.06.2020 оголошено перерву до 25.06.2020.

У судовому засіданні 25.06.2020 оголошено перерву до 23.07.2020.

02.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач (за первісним позовом) подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що сторони передбачили в кредитному договорі інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання - 10,65 % річних.

У цьому судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача (за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (далі - банк) та Державним територіально - галузевим об`єднанням «Південно - західна залізниця» (далі - позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1, умовами якого передбачено, що банк зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000, 00 доларів США, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Відповідно до п.2.2 договору, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 22.12.2014 року.

Згідно з п.3.1 договору кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1, відкритого у банку, код банку 300012, на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2, відкритий у банку, код банку 300012, згідно наданого позичальником письмового звернення відповідно до цільового призначення кредиту. Після надання кредиту на суму, що вказана у п.2.1 цього Договору, подальше кредитування в межах строку, встановленого п.2.2 цього Договору та в межах суми ліміту кредитної лінії може здійснюватися лише після погашення Позичальником частини або всієї суми наданого кредиту, у розмірі, який не може перевищувати обсягу такого погашення.

У п.3.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 11,00 % річних.

Нарахування банком процентів здійснюється з дати перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Проценти нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п.2.2 цього договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку позичальника № НОМЕР_3 у банку, код банку 300012 (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № НОМЕР_1/ відкритий у банку, код банку 300012.

Проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що за наявності заборгованості по кредиту та/або плати за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягає нарахована, але не сплачена в строк плата за кредит;

- в другу чергу сплаті підлягає нарахована плата за кредит, строк сплати якої ще не сплинув;

- в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

- в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим Договором.

Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається позичальником в строк, передбачений п.2.2 цього Договору.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинна відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

З підписанням цього договору, у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує за кожен день прострочення сплати банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Згідно з п.5.5 договору, за кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов`язань, передбачених п.п.4.2.3.-4.2.5, 6.11 цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 000, 00 грн. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов`язань за цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України і Міністерства фінансів України, скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. (п.6.1 договору).

У подальшому банком та позичальником було внесено зміни до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року шляхом укладення договору про внесення змін №20-3778/2-1 від 29.12.2011, договору про внесення змін №20-3770/2-1 від 29.12.2011; договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012.

Відповідно до п. 3.9. договору (в редакції договору про внесення змін №20-3778/2-1 від 29.12.2011) позичальник зобов`язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у банку у розмірі не менше 300 000 000, 00 (триста мільйонів) гривень.

Згідно п. 2.2. договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014 року.

Пунктом 3.2. договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65% (десять цілих шістдесят п`ять) річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.

При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п`ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів).

У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов`язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.

Проценти за грудень місяць сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перша видача кредиту була здійснена у грудні місяці, то нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку, визначеному у цьому пункті договору.

Пунктом 5.3 договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України. Неустойка (пені, штрафи) сплачуються позичальником у національній валюті України (п.6.16 договору в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» було видано Державному територіально - галузевому об`єднанню «Південно - західна залізниця» кредит, що підтверджується меморіальним валютним ордером №B_30 від 30.12.2011 року, виписками по рахунку відповідача за період з 29.11.2011 по 06.08.2017.

09.03.2017 року позивачем (за первісним позовом) на адресу відповідача (за первісним позовом) направлялася вимога №28-01-07/9 про сплату заборгованості за кредитним договором, яка отримана відповідачем 10.03.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 23.03.2017 № Ц-2/4-23/1209-17 ПАТ «Укрзалізниця» надало відповідь на вищезазначену вимогу позивача з пропозицією продовження врегулювання простроченої заборгованості із зазначенням відомостей про вирішення на засіданні правління ПАТ «Укрзалізниця» 22.03.2017 питання щодо погашення заборгованості перед ПАТ «Промінвестбанк» протягом квітня-червня 2017 року на загальну суму 62,25 млн. доларів США; по решті заборгованості (91 млн. доларів США) розглянуто терміни повернення протягом 2017 - 2018 років.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, позивач зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з погашення кредиту та сплати процентів за кредитним договором у відповідача станом на 07.08.2017 року виникла перед позивачем заборгованість по тілу кредиту у розмірі 12 500 000, 00 доларів США, заборгованість по процентам у сумі 22 187, 50 доларів США.

Крім того, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» пеню по кредиту у розмірі 91 052 483, 12 грн, пеню по процентам у сумі 12 488, 07 грн, 3% річних по кредиту у розмірі 23 874 174, 33 грн, 3% річних по процентах у сумі 76 456, 90 грн та штраф у розмірі 310 000, 00 грн.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог відповідач (за первісним позовом) зазначає, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» не є правонаступником боржника без складання первинних передавальних документів та без виключення Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно - західна залізниця» з єдиного державного реєстру. Крім того відповідач (за первісним позовом) зазначає, що перебуває у складній фінансово - економічній ситуації, що впливає на договірні відносини, відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» пеня та штраф підлягають скасуванню, а нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, 3% річних не підлягає застосуванню, оскільки інший розмір процентів передбачений договором, а повідомлень про застосування штрафу отримано від банку не було.

В обґрунтування зустрічного позову, Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначає, що відповідно до п. 2.2. договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014 року, проте банк неправомірно продовжує нарахування відсотки по кредиту в розмірі 10,65% річних, у зв`язку з чим просить суд визнати зобов`язання Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, що передбачено п. 3.2. кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011, припиненим з дати закінчення терміну повернення кредиту - 22.12.2014 та зобов`язати банк направити кошти, сплачені Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та Акціонерним товариством "Українська Залізниця" після 22.12.2014 на погашення простроченої до сплати суми кредиту.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» було видано Державному територіально - галузевому об`єднанню «Південно - західна залізниця» кредит, що підтверджується меморіальним валютним ордером №B_30 від 30.12.2011 року, виписками по рахунку відповідача за період з 29.11.2011 по 06.08.2017.

Згідно п. 2.2. договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року) кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач (за первісним позовом) надані кредитні кошти не повернув.

Оскільки для роз`яснення питань, які виникли при вирішенні даного спору, необхідні були спеціальні знання, зокрема, для визначення реального розміру заборгованості по тілу кредиту, сплаті процентів, пені, 3 % річних та штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, належних до стягнення, з урахуванням складності та обсягу розрахунку ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 було призначено у справі № 910/14104/17 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- в якому розмірі документально підтверджується заборгованість позичальника з повернення наданих кредитних коштів за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № № 20/3761/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, станом на 07.08.2017 року?;

- в якому розмірі документально підтверджується заборгованість позичальника по сплаті процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № № 20/3761/2-1 від 29.12.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна залізниця» з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, а також суми пені за прострочення повернення кредитних коштів та за прострочення сплати процентів, суми 3 % річних за прострочення повернення кредитних коштів та за прострочення сплати процентів та суми штрафу, станом на 07.08.2017 року?.

У висновку експертів № 6818/18-45/25951/25952/18-72 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.11.2018 судовим експертом Луковою О.С. , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено:

Заборгованість ДТГО «Південно-Західна залізниця» з повернення кредитних коштів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії мі 29.12.2011 №20-3761/2-1 станом на 07.08.2017 документально підтверджується в розмірі 12 500 000,00 дол. США.

Заборгованість ДТГО «Південно-Західна залізниця» по процентам перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно: до умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 та наданих документів щодо нарахування та погашення процентів станом на 07.08.2017 документально підтверджується у розмірі:

- 22 187, 50 дол. США, за умови, що Банком правомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016 та грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення процентів за кредитом. При цьому сума основного боргу по кредиту становить 12 500 000,00 дол. США.

- 36 007,74 дол. США, за умови, що Банком неправомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016, грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту. При цьому сума основного боргу по кредиту становить 12 485 208, 31 дол. США.

Сума пені, нарахованої ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за порушення строків погашення тіла кредиту відповідно до умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 та наданих документів щодо повернення кредитних коштів, станом на 07.08.2017 розрахунково підтверджується у розмірі:

- 91 052 483, 10 грн, за умови, що Банком правомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016 та грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення процентів;

- 90 988 620, 43 грн, за умови, що Банком неправомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016, грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту.

Сума пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором №20-3761/2-1 від 29.12.2011 про відкриття кредитної лінії станом на 07.08.2017 розрахунково підтверджується у розмірі:

-12 488, 07 грн, за умови, що Банком правомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016 та грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення процентів;

- 72 191, 18 грн, за умови, що Банком неправомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016, грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту.

Сума нарахованих 3 % річних за прострочення сплати кредиту відповідно до умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 та наданих документів щодо повернення кредитних коштів, станом на 07.08.2017 розрахунково підтверджується у розмірі:

- 23 874 174, 33 грн, за умови, що Банком правомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016 та грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення процентів;

- 23 866 987, 33 грн, за умови, що Банком неправомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016, грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту.

Сума 3 % річних, нарахованих ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 згідно наданих документів щодо нарахування та погашення процентів, станом на 07.08.2017 розрахунково підтверджується у розмірі:

- 76 917, 74 грн, за умови, що Банком правомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016 та грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення процентів;

- 83 643, 70 грн, за умови, що Банком неправомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016, грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту.

При цьому, вирішення питання щодо обгрунтованості нарахування та сплати ДТГО «Південно-Західна залізниця» 3 % річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами за договором № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 не відноситься до компетенції судових експертів-економістів, і є прерогативою суду.

Встановити чи підтверджується документально розрахунок заборгованості по штрафу ДТГО «Південно-Західна залізниця» перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011, за наданими на дослідження матеріалами, не видається за можливе.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)

За таких обставин, суд приймає до уваги висновки експертів № 6818/18-45/25951/25952/18-72 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 30.11.2018, складені Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України).

Отже, за висновками проведеної судової експертизи заборгованість з повернення кредитних коштів за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії мі 29.12.2011 №20-3761/2-1 станом на 07.08.2017 документально підтверджується в розмірі 12 500 000, 00 дол. США.

Суд зазначає, що на виконання умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» було видано Державному територіально - галузевому об`єднанню «Південно - західна залізниця» кредит в сумі 12 500 000,00 дол. США, які не були повернуті, тож, заборгованість відповідача (за первісним позовом) за вказаним кредитним договором перед позивачем (за первісним позовом) становить за тілом кредиту - 12 500 000, 00 доларів США.

При цьому, судовими експертами вказано, що заборгованість відповідача (за первісним позовом) по процентам перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 та наданих документів щодо нарахування та погашення процентів станом на 07.08.2017 документально підтверджується у розмірі: 22 187, 50 дол. США, за умови, що Банком правомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016 та грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення процентів за кредитом. При цьому сума основного боргу по кредиту становить 12 500 000,00 дол. США; 36 007,74 дол. США, за умови, що Банком неправомірно здійснено операцію сторнування 29.12.2016, грошові кошти на суму 14 791, 69 дол. США зараховуються в рахунок погашення тіла кредиту. При цьому сума основного боргу по кредиту становить 12 485 208, 31 дол. США.

В частині проведеної операції сторнування, судом враховується, що за умовами договору сторін (п. 3.5) банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості; з підписанням договору, у відповідності з чинним законодавством України банку надано право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором; у випадку зміни порядку погашення заборгованості банк інформує позичальника у письмовій формі про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.

Згідно висновку експертів, сума процентів, що була погашена за період з 05.01.2012 по 04.08.2017 складає 7 547 447, 99 дол. США, що відповідає даним, наведеним в розрахунку заборгованості.

Згідно платіжного дорученн № 91 від 29.12.2014 ДТГО «Південно-Західна залізниця» було здійснено платіж з призначенням платежу «сплата відсотків згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011», нарахованих з 01.12.2014 по 31.12.2014 в розмірі 114 635, 42 доларів США, який згідно виписки по рахунку № НОМЕР_6 було зараховано банком на погашення заборгованості по процентам станом на 29.12.2014.

Суд зазначає, що зарахування банком коштів у розмірі 114 365, 42 дол. США в рахунок сплати відсотків відповідає умовам договору про внесення змін № 20-3386/2-1 від 28.09.2012 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011, де зазначено, що нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями. Проценти за грудень місяць сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Згідно меморіального валютного ордеру № 88 від 28.12.2016 ДТГО «Південно-Західна залізниця» було здійснено платіж з призначенням платежу «погашення % грудень 2016, нарахованих на кредитну заборгованість за кредитним договором № 20-3761/2-1 від 29.12.2011», за період з 0112.2016 по 31.12.2016 в розмірі 114 635, 42 дол. США, який згідно виписки по рахунку № НОМЕР_6 було зараховано банком наступним чином:

- 28.12.2016 з призначеням платежу «Погашення % за грудень 2016, нарах. на кредитну заборгованість за кредит. Договором № в сумі 99 843, 73 дол. США;

- 28.12.2016 з призначенням платежу «Повернення кредиту Південно-західна залізниця згідно угоди № 20-3761/2-1 від 29.12.2011» в сумі 14 791, 69 дол. США;

- 29.12.2016 з призначенням платежу «Сторно док № 2489446 від 28.12.2016» на суму 14 791, 69 дол. США;

- 29.12.2016 з призначенням платежу «сплата відсотків за кредитом Південно-Західна залізниця згідно угоди № 20-3761/2-1 від 29.12.2011» в сумі 3 693, 54 дол. США;

- 30.12.2016 з призначенням платежу «сплата відсотків за кредитом Південно-Західна залізниця згідно угоди № 20-376/2-1 від 29.12.2011 в сумі 3 702, 29 дол. США;

- 04.01.2017 з призначенням платежу «сплата відсотків за кредитом Південно-Західна залізниця згідно угоди № 20-3761/2-1 від 29.12.2011» в сумі 7 395, 84 дол. США.

Суд зазначає, що операція сторнування є способом виправлення помилок, що відповідно до встановлених обставин не свідчить про неправомірну зміну черговості порядку погашення заборгованості позичальника. Згідно призначення платежу визначеного платником ним сплачувались грошові кошти у розмірі 114 635, 42 дол. США як «погашення % грудень 2016, нарахованих на кредитну заборгованість за кредитним договором № 20-3761/2-1 від 29.12.2011», що з огляду на положення п. 3.5 кредитного договору підтверджує правомірність проведення банком операції сторнування 29.12.2016 із направленням зарахованої по кредиту частини вказаної суми (14 791, 69 дол. США) в рахунок погашення процентів нарахованих за період 28-31 грудня 2016.

В свою чергу, заперечення відповідача щодо необхідності зарахування банком сплачуваних платником процентів після закінчення строку кредитування (22.12.2014) в рахунок погашення суми кредиту обгрунтовано посиланнями на судову практику, зокрема вказана позиція відповідача сформована з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду по справі № 444/9519/12 викладених у постанові від 28.03.2018.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у вказаній постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 судом беруться до уваги при вирішенні даного спору, суд жодним чином не відступає від визначеної правової позиції, однак обставини встановлені у даній справі свідчать про їх відмінність від обставин у справі № 444/9519/12.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункти 53 - 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, належним є виконання зобов`язання з дотриманням встановлених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

При цьому, поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст.

Як встановлено судом у даній справі, сторони погодили кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором - 22.12.2014, при цьому закінчення строку кредитування, передбаченого п.2.2 договору, як зобов`язання що виникло з договору, не свідчить про припинення договору, оскільки відповідно до положень п. 6.8 договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Підтвердженням намагань кредитора врегулювати та вирішити питання щодо погашення позичальником кредитної заборгованості є також вимога банку про сплату заборгованості за вих. № 28-01-07/9 від 09.03.2017 та лист ПАТ «Укрзалізниця» від 23.03.2017 за вих. № Ц-2/4-23/1209-17 з пропозицією продовження врегулювання простроченої заборгованості.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, отже після спливу строку кредитування зобов`язання боржника, який прострочив виконання, за договором не припиняється.

Положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, норми статті 1048 Цивільного кодексу України і у разі встановленого договором обов`язку з повернення процентів річних у кінцевий термін погашення кредиту, за відсутності умови щодо нарахування цих процентів за увесь час до повного погашення кредиту (позики), надають кредитодавцю право нараховувати зазначені проценти за користування кредитними коштами лише в межах строку кредитування як такими, що встановлені за правомірне користування чужими грошовими коштами.

При цьому поза межами такого строку у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто у разі неправомірного користування грошовими коштами, кредитор має право на нарахування інфляційних та відсотків річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість, умови кредитного договору № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 містять іншу домовленість сторін, а саме: у п. 3.2 договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 20-3386/2-1 від 28.09.2012) визначено розмір (10,65%) та порядок сплати процентів за користування кредитом, зокрема, прямо передбачено нарахування процентів у вказаному розмірі на прострочену заборгованість за кредитом по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17; постановах Верховного Суду у справі № 5017/1987/2012 (постанова від 05.03.2019); у справі № 910/289/18 (постанова від 21.02.2019); у справі 910/22858/17 (постанова від 14.05.2019); у справі № 918/471/17 (постанова від 10.12.2019).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 викладено правовий висновок про те, що положеннями частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

При цьому пунктом 6.23 зазначеної постанови визначено, що плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Аналогічні посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, зокрема, що проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами, нарахування яких передбачено договором після настання строку кредитування, охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

При розгляді справи № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 зазначила, що підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 відсутні.

Виходячи з наведеного, обставини справи № 444/9519/12, на висновки постанови від 28.03.2018 у якій посилається відповідач в обґрунтування заперечень, не є подібними до правовідносин, що склалися у справі, яка розглядається, оскільки договором сторони передбачили нарахування процентів за ставкою встановленою в договорі 10,65% після настання кінцевого терміну повернення кредиту, що вказаний в п. 2.2, тобто саме за неправомірне користування кредитом, що відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другій статті 625 ЦК України, а не відповідно до частини першої статті 1048 цього Кодексу.

Тому підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 - відсутні, договір для сторін є обов`язковим до виконання в силу положень ст. 629 ЦК України; у п. 2.1 договору сторонами визначено, що банк зобов`язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 12 500 000 доларів США, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Пунктом 3.2. Договору (в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65% (десять цілих шістдесят п`ять) річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів році.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

З огляду на погодження сторонами умов кредитування (п. 3.2 договору) в частині нарахування процентів на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту, наявність обов`язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (п.2.1 договору), банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих на підставі пункту 3.2 кредитного договору № 20-3761/2-1 від 29.12.2011 у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Тобто, відсотки за неправомірне користування кредитом є платою за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що зобов`язання з повернення отриманих кредитних коштів не виконані позичальником, нарахування відсотків за неправомірне користування кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту станом на 07.08.2017 в загальному розмірі 22 187, 50 доларів США, визнаються судом правомірними.

При зверненні до суду з вказаним позовом Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» просило суд стягнути заборгованість за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року саме з Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) як нова юридична особа утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Статут Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735.

21.10.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є й Державне територіально - галузеве об`єднання «Південно - західна залізниця», яке є стороною в кредитному договорі.

Як вбачається із положень вищенаведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року №200, всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" реорганізовуються шляхом злиття.

Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 Цивільного кодексу України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обов`язків до новоутвореної юридичної особи, відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 3-7 статті 2 Закону утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до п.п.1, 2, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"" вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. Установити, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу; Міністерству інфраструктури вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Пунктами 20, 21 Статуту визначено, що Товариство має у власності майно, внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту; за Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.

Відповідно до пунктів 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство; єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України; Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України; функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, крім функцій, зазначених у пункті 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.

Отже, із комплексного аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що спеціальним Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначено особливості утворення залізниці, на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідний нормативно-правовий акт та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Залізницею.

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва залізниці визначається спеціальним законом та прийнятою на його виконання Постановою КМУ N 200, яка пов`язує перехід прав і обов`язків Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно - західна залізниця» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

При цьому, суд звертає увагу, що третьою особою (за первісним позовом) було подано до матеріалів справи зведений передавальний акт, заключний передавальний акт, тож вказані документи наявні у матеріалах справи.

В той же час, суд зазначає, що ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм статей 104, 107 Цивільного кодексу України, що вбачається з пункту 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону. Зазначена норма не ставить факт правонаступництва створеного публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за правами і обов`язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов`язкового попереднього припинення зазначених підприємств, у тому числі і Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно - західна залізниця».

Разом з тим, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є достовірними, Акціонерне товариство "Українська залізниця" визначене правонаступником, у тому числі і Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно - західна залізниця», що узгоджується й зі змістом пункту 2 статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником прав й обов`язків Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно - західна залізниця», яке є стороною в кредитному договорі, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині, а позивачем (за первісним позовом) правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості саме з Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Акціонерним товариством "Українська залізниця" позивачу (за первісним позовом) заборгованості по кредиту 12 500 000 доларів США та заборгованості по процентах у розмірі 22 187, 50 доларів США за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року.

При цьому, суд зазначає, що строк (термін) виконання зобов`язання не збігається зі строком договору, оскільки сторони у кредитному договорі про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року визначили, що нарахування процентів здійснюється по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом та він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором, а тому Банк має право на нарахування процентів по кредиту до дня повернення кредитних коштів Відповідачем за весь час користування кредитними коштами.

Таким чином, відповідач (за первісним позовом), в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк та не здійснив погашення заборгованості по процентах, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту 12 500 000 доларів США та заборгованості по процентах у розмірі 22 187, 50 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» пеню по кредиту у розмірі 91 052 483, 12 грн, пеню по процентам у сумі 12 488, 07 грн, 3% річних по кредиту у розмірі 23 874 174, 33 грн, 3% річних по процентах у сумі 76 456, 90 грн та штраф у розмірі 310 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Разом з тим, з огляду на викладене вище, суд співставивши визначені позивачем періоди нарахування 3% річних та відсотків за неправомірне користування кредитом, які за своєю правовою природою є платою за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що нарахування 3% річних за несвоєчасну сплату тіла кредиту могло бути правомірним до 22.12.2014 (в межах строку кредитування у разі погодження умов про повернення кредиту частинами), тоді як нарахування 3% річних по простроченому кредиту за період з 23.12.2014, з огляду на заявлені в цей період відсотки за неправомірне користування кредитом, є безпідставним.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків 3% річних за несвоєчасну сплату тіла кредиту, які здійснені позивачем за період з 23.12.2014 по 06.08.2017 (включно), що з огляду на проведені нарахування процентів за неправомірне користування кредитом після настання кінцевого терміну повернення кредиту у відповідності до умов договору, є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх стягнення.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 76 456, 90 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України по прострочених процентах, які нараховані за період з 05.11.2014 по 10.07.2017, судом встановлено, що останні розраховані позивачем як на суми відсотків за користування кредитом, які нараховані банком до визначеного умовами кредитного договору кінцевого терміну повернення кредиту (за період з 05.11.2014 по 22.12.2014), так і на нараховані банком та заявлені до стягнення у даній справі відсотки за неправомірне користування кредитом за період з 23.12.2014 по 10.07.2017.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За даних обставин, зважаючи на те, що проценти за користування кредитними коштами є складовою грошового зобов`язання за правомірне користування грошовими коштами, яке відповідач (за первісним позовом) взяв на себе при укладенні кредитного договору та зобов`язався сплачувати останні до настання строку його погашення, а заявлені до стягнення відсотки за неправомірне користування кредитом за своєю правовою природою є платою за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що за період з 05.11.2014 по 22.12.2014 правомірним є нарахування 3% річних на суму прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 6 104, 16 грн, які нараховані банком до визначеного умовами кредитного договору кінцевого терміну повернення кредиту.

Нарахування 3% річних в загальній сумі 70 352, 74 грн. на заявлені банком до стягнення за період з 23.12.2014 по 10.07.2017 відсотки за неправомірне користування кредитом є безпідставним.

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) пені по кредиту у розмірі 91 052 483, 12 грн, пені по процентам у сумі 12 488, 07 грн та штрафу у розмірі 310 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.3 Договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом факт/факт від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Розрахунок неустойки (пені, штрафів), передбаченої цим договором, здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого Національним банком України. (п.6.16 договору в редакції договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року)

Суд зазначає, що пунктом 6.13 договору передбачено, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 3 роки.

Проте, вказаним пунктом кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року сторони не визначили, що загальна позовна давність застосовується до вимог про стягнення пені, а тому до вимог про стягнення пені застосовуються спеціальні строки позовної давності.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню по кредиту у розмірі 91 052 483, 12 грн за період з 07.08.2016 по 06.08.2017, пеню по процентам у сумі 12 488, 07 грн за період з 05.09.2016 по 10.07.2017, в той же час Акціонерним товариством "Українська залізниця" заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)

Суд зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надійшла до суду 21.08.2017 (згідно з відбитком календарного штемпеля суду на першому аркуші позовної заяви), а тому до вимог про стягнення пені по кредиту за загальний період прострочення виконання відповідачем (за первісним позовом) його договірного грошового зобов`язання з 07.08.2016 по 20.08.2016 у розмірі 27 655 107, 45 грн слід застосувати спеціальні строки позовної давності за заявою відповідача за первісним позовом.

Суд, перевіривши розрахунок пені за простроченим кредитом за загальний період прострочення з 21.08.2016 року по 06.08.2017 року у розмірі 63 397 375, 67 грн та розрахунок пені за простроченими процентами за загальний період прострочення з 05.09.2016 року по 10.07.2017 року у розмірі 12 488, 07 грн (заявлено в межах строку позовної давності), зазначає, що ця частина позовних вимог є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується доводів відповідача (за первісним позовом) в частині необхідності застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" введено у дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII, за змістом частини 1 статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р і від 02.12.2015 № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, судом встановлено, що відповідачем (за первісним позовом) у справі є Акціонерне товариство «Українська залізниця», яке зареєстровано у м. Києві, а тому норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не розповсюджуються на дані правовідносини сторін.

Також позивачем (за первісним позовом) заявлена вимога про стягнення з відповідача (за первісним позовом) штрафу відповідно до п.5.5 договору у розмірі 310 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постанові від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, суд вважає правомірним застосування до відповідача (за первісним позовом) одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.5.5 договору за кожен випадок невиконання прийнятих на себе зобов`язань, передбачених п.п.4.2.3.-4.2.5, 6.11 цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 000, 00 грн. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 3.9. Договору (в редакції договору про внесення змін №20-3778/2-1 від 29.12.2011) позичальник зобов`язується забезпечити щомісячні надходження грошових коштів на поточні рахунки у банку у розмірі не менше 300 000 000, 00 (триста мільйонів) гривень.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що позичальник зобов`язується безумовно надавати представнику банку у строки передбачені цим пунктом або за їх першою вимогою у строк не більше 10 робочих днів: інформацію про свою фінансово-господарську діяльність, а саме: бухгалтерську та статистичну звітність/ розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості. Вищевказану звітність, засвідчену підписами уповноважених осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою підприємства, надавати щоквартально, протягом 10 робочих днів після дати офіційно встановленої для Укрзалізниці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 p. № 419 (квартальна звітність - на 43 день після закінчення звітного кварталу, річна -10 квітня наступного за звітним роком); щорічно до 01 лютого письмове підтвердження залишків по всіх рахунках, відкритих в Банку станом на 01 січня, затверджене підписами уповноважених осіб Позичальника, яким надано право першого та другого підпису, скріплене печаткою. При неотриманні підтверджень протягом місяця залишок коштів вважається підтвердженим; висновки аудиторів, бухгалтерські та інші документи, що підтверджують рух; (списання, зарахування) грошових коштів позичальника за рахунками в інших кредитно-фінансових установах, в тому числі в іноземній валюті, а також договори, контракти, рахунки-фактури, що стосуються предмету цього договору, документи, які підтверджують використання кредиту згідно його цільового призначення, з також документи, які підтверджують наявність, стан та рух майна (у тому числі заставленого майна) позичальника та/або Заставодавця, та повну інформацію, що стосується судових справ, стороною яких є позичальник, справи про банкрутство позичальника та/або Заставодавця, про порушення якої позичальник зобов`язується повідомити банк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня винесення судом відповідної ухвали. У разі ненадання інформації, передбаченої пунктом 4.2.3 цього договору позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі, встановленому в.п.5.5 цього договору.

Проте, суд зазначає, що пунктом 5.5 кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року не передбачено відповідальність відповідача у вигляді застосування штрафу за порушення п.3.9 договору (в редакції договору про внесення змін №20-3778/2-1 від 29.12.2011 р.), а тому вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) штрафу у розмірі 240 000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача (за первісним позовом) в частині стягнення штрафу у розмірі 20 000, 00 грн. за порушення п.4.2.3 кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року, у зв`язку з ненаданням розшифровки статті «Чистий прибуток», то вона не підлягає задоволенню, оскільки пунктом 4.2.3 договору не передбачено обов`язку відповідача надання вказаного документу.

Вимоги позивача (за первісним позовом) в частині стягнення з відповідача (за первісним позовом) штрафу, у зв`язку з невиконанням п.3.2.7, 5.3 Договору застави майнових прав №20-3767/3-1 від 29.12.2011 року у розмірі 50 000, 00 грн., не підлягають задоволенню, оскільки штраф відповідно до п.5.5 договору застосовується у випадку порушення позичальником п.п.4.2.3-4.2.5, 6.11 кредитного договору про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року, а не договору застави майнових прав №20-3767/3-1 від 29.12.2011 року, який не є підставою позову у даній справі.

Разом з тим, відповідачем (за первінсим позовом) було подано клопотання, в якому Акціонерне товариство «Українська залізниця» просило суд зменшити штрафні санкції.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Проте, відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України не підлягає задоволенню.

Таким чином, з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 12 500 000, 00 доларів США, заборгованість по процентах у розмірі 22 187, 50 доларів США, пеня по кредиту у розмірі 63 397 375, 67 грн, пеня по процентах у розмірі 12 488, 07 грн., 3 % річних по процентам у сумі 6 104, 16 грн.

Що стосується зустрічного позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії, суд відзначає наступне.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно до п. 2.2. договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 22.12.2014 року, проте банк неправомірно продовжує нарахування відсотки по кредиту в розмірі 10,65% річних, у зв`язку з чим просить суд визнати зобов`язання Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, що передбачено п. 3.2. кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011, припиненим з дати закінчення терміну повернення кредиту - 22.12.2014 та зобов`язати позивача направити кошти, сплачені Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та Акціонерним товариством "Українська Залізниця" після 22.12.2014 на погашення простроченої до сплати суми кредиту.

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов`язання.

Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Суд зазначає, що позивач (за зустрічним позовом) на підтвердження своєї правової позиції посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, в якій зазначено, що відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 3.2. договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №20-3386/2-1 від 28.09.2012 року) передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 10,65% (десять цілих шістдесят п`ять) річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів році.

Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.

При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п`ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів).

У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, позичальник зобов`язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.

Проценти за грудень місяць сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перша видача кредиту була здійснена у грудні місяці, то нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати першої видачі кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку, визначеному у цьому пункті договору.

Таким чином, суд зазначає, що сторонами у кредитному договорі про відкриття кредитної лінії №20-3761/2-1 від 29.12.2011 року визначено іншу домовленість сторін щодо нарахування процентів за кредитом, а саме, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, суд зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 встановлено, що за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 3 червня 2008 року включно. Проте, обставини справи № 444/9519/12 відмінні від обставин даної справи, оскільки п.6.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін, отримання погодження Міністерства інфраструктури України і Міністерства фінансів України/ скріплення печатками сторін, та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, а пунктом 3.2 договору визначено, що проценти нараховуються по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. В той же час, доказів повернення кредиту у повному обсязі матеріали справи не містять, а навпаки встановлено факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом його зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №910/750/18.

Суд звертає увагу, що оскільки в даному випадку існує інша домовленість між сторонами щодо повернення всієї частини кредиту, сплати процентів по кредиту та визначення строку дії кредитного договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом не припиняється після 22.12.2014 року та після пред`явлення до позичальника вимоги.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. про визнання зобов`язання припиненим та зобов`язання вчинити дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заяви Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. про застосування строків позовної давності до позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

З урахуванням наведеного, оскільки суд відмовляє позивачу (за зустрічним позовом) у позові по суті в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і, відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Відповідно витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви згідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за Акціонерним товариством "Українська Залізниця".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) на користь Компанії ВІЕР Глобал Партнерс, Л.П. (190 Елжін Авеню, Джоржтаун, Великий Кайман, KY1-9005, Кайманові Острови (VR Global Partners, L.P.: 190 Elgin Avenue, George Town, Grand Cayman KY1 -9005, Cayman Islands) 12 500 000 (дванадцять мільйонів п`ятсот тисяч) доларів США 00 центів - заборгованість по кредиту за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-3761/2-1 від 29.12.2011; 22 187 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят сім) доларів США 50 центів - заборгованість по процентах; 63 397 375 (шістдесят три мільйона триста дев`яносто сім тисяч триста сімдесят п`ять) грн 67 коп. - пені по кредиту; 12 488 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 07 коп. - пені по процентам; 6 104 (шість тисяч сто чотири) грн 16 коп. - 3 % річних по процентам та 211 616 (двісті одинадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн 96 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 03.08.2020.

Суддя С.О. Щербаков