ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2020р. Справа №905/1107/20

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ТОРГ КЛМ", м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 85854,94 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ТОРГ КЛМ", м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 85854,94 грн., у тому числі основний борг в сумі 37000,00 грн., інфляція в сумі 4002,51 грн., три проценти річних в сумі 1852,43 грн., штраф в розмірі 35000,00 грн., сума дострокової сплати роялті в розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №КБР-01/02/15 від 01.02.2015р. в частині повної та своєчасної сплати роялті за право використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.2020р. по справі №905/1107/20 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 13.07.2020р. об 11.00 год.

У судове засідання 13.07.2020р. представники сторін не з`явились, жодних документів по суті спору не надали, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи на 06.08.2020 року об 11:30 год.

Після судового засідання 13.07.2020р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, а також письмові пояснення та додаткові докази по справі.

20.07.2020р. від позивача надійшла заява від 15.07.2020р. про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00рн.

В судове засідання 06.08.2020р. представники сторін не з`явились.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ ТОРГ КЛМ" зареєстроване за адресою: 87000, Донецька обл., м.Маріуполь, с.Приморське, вул.Італійська, б.116А, оф.515, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом. Проте, відповідний поштовий конверт повернуто 24.07.2020р. до суду за закінчення терміну зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна позиція викладена постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18). Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. зі змінами, запроваджено карантин на території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020р., внесено зміни до розділу XІ «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України та продовжено строк, в тому числі, на подання відзиву - на строк дії такого карантину.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020р. процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020р. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з того, що відповідачем жодних заяв, клопотань щодо необхідності надання додаткового терміну на підготовку своєї правової позиції у справі не надходило, а також враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно із ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

01.02.2015р. між позивачем, Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав", (ліцензіат, УЛАС) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП КОЛАМБІЯ", м.Київ (відповідач, ліцензіар), було укладено договір №КБР-01/02/15 (далі-Договір), згідно з яким позивач (ліцензіар) надав право (невиключну ліцензію) відповідачу (ліцензіару) на публічне виконання творів, а користувач в свою чергу зобов`язувався виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок позивача (п.3.1 договору).

Як вбачається з витягу з ЄДР за рішенням власників відбулось перейменування та зміна місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КОЛАМБІЯ", м.Київ на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТ ТОРГ КЛМ", м.Маріуполь.

Згідно п.1 договору, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

В п.4.2 договору сторони погодили, що користувач зобов`язується протягом п`яти днів повідомити УЛАСП про відкриття нових закладів, в яких буде здійснюватись використання творів, а також погодити використання творів шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього договору.

У додатку №1 до договору визначено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів: ресторан «Beeze», м.Київ, вул.Воровського, 3.

У відповідності до п.6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.02.2016р., а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь - яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

В п.6.2 договору сторони погодили, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомляє іншу сторону про припинення дії цього договору протягом місяця до завершення строку дії договору (через що договір продовжить свою дію на той самий строк), то розмір платежів за цим договором збільшується на двадцять відсотків і так кожного разу, коли дію договору буде продовжено. Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) є обов`язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли договір було автоматично продовжено.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч.2 ст.418 Цивільного кодексу України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч.1 ст.420 Цивільного кодексу України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч.1 ст.433 Цивільного кодексу України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п.1 ч.1 ст.433 Цивільного кодексу України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч.1 ст.449 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч.1 ст.440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч.1 ст.452 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.426 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 ст.426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (п.4 договору).

Дослідивши обставини справи, що договір №КБР-01/02/15 від 01.02.2015р., укладений між сторонами, за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Відповідно до ч.4 і 5 ст.32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 ст.33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст.45, ч.1 ст.47 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.48 Закону повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч.5 ст.48 Закону на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частини другої цієї статті суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

До того ж, в пункті 49.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Згідно зі ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання в силу припису ст.525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.3 договору користувач зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. За умовами цього ж пункту договору перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору.

Користувач зобов`язується не пізніше 20 - го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у додатку № 3 до даного договору (п.3.4. договору).

Здійснення платежів (сплата винагороди) сторони підтверджують шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті (п.3.5 договору).

У додатку №2 до договору сторони погодили, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячно платежами. Сторонами погоджено наступний розмір платежу за три місяці за використання творів.

- розмір щомісячного платежу має складати 1000,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.

- загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 1000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Сторонами також в п.3 додатку №2 до договору погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Як стверджує позивач, за період з 01.02.2015р. по 31.01.2017р. сума здійснених відповідачем платежів за 64 місяці складає 25000,00 грн., у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 37000,00 грн. за період з 24.02.2017р. по 26.04.2020р.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п.6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах до 01.02.2021р., докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у спірний період договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу вартості товару, строк оплати якого настав, а саме грошових коштів в сумі 37000,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, за висновками суду, відповідні докази перерахування відповідачем на користь позивача коштів в сумі 37000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, в пункті 3.6 договору сторони передбачило право ліцензіата на дострокове отримання та обов`язок ліцензіара на дострокову виплату винагороди (роялті) в повному обсязі в разі прострочки останнього на виплату вказаної заборгованості.

У зв`язку з цим позивачем заявлено до стягнення суму дострокової роялті в розмірі 8000,00 грн. за період з червня 2020-по січень 2021р.

Зважаючи на вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що сторони вільні в укладенні договору вимоги про стягнення дострокової суми борги в розмірі 8000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляцію у розмірі 4002,51 грн. за період з березня 2017р. по березень 2020р. та три проценти річних з простроченої суми в сумі 1852,43 грн. за період з 26.02.2017р. по 26.04.2020р.

Зважаючи на викладені положення законодавства та умови договору, з огляду на встановлений судом факт прострочення відповідача за договором, позовні вимоги в цій частині є правомірними й обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що за висновками суду є арифметично вірним та виконаний відповідно до нормативних вимог.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п.3.6 договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу.

На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 35000,00 грн. Відповідачем клопотання щодо зменшення суми штрафних санкцій не подано, тому вказані вимоги також підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Визначаючи розрахунок судових витрат, у позовній заяві позивач вказує на суму в розмірі 2102,00 грн., яка становить сплачений ним в доход Державного бюджету України судовий збір та 6000,00 грн., яка становить понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" (адвокатське об`єднання) укладено договір №8.256-А про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020р., відповідно до п.1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.

Професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ «ОПТ ТОРГ КЛМ» про стягнення заборгованості за договором №КБР-01/02/15.

Пунктом 4.1.1 зазначеного договору передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанціє клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду в розмірі 6000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року).

Представником позивача було долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2020р. до договору про надання професійної правничої допомоги, відповідно п.1 якого визначено перелік та вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг за договором у справі № 905/1107/20.

Натомість, позивачем не надано жодних доказів понесення витрат на правову допомогу в даній справі, зокрема, рахунків та платіжних доручень, тобто належних та допустимих доказів надання правничої допомоги та понесення витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не подано до суду доказів щодо обсягу наданих йому правничих послуг та обґрунтування їх вартості.

За приписами статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, вимога про відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн. підлягає розгляду після надання суду належних доказів з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст.13, 74, 76-79, 86, 91, 120, 129, 165, 210, 221, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ТОРГ КЛМ", м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 85854,94 грн., у тому числі основний борг в сумі 37000,00 грн., інфляція в сумі 4002,51 грн., три проценти річних в сумі 1852,43 грн., штраф в розмірі 35000,00 грн., сума дострокової сплати роялті в сумі 8000,00 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ ТОРГ КЛМ" (87000, Донецька область, м.Маріуполь, сел.Приморське, вул.Італійська, буд.116А, офіс 515, код ЄДРПОУ 39396502) на користь на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул.Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, м.Київ, 02002, код - 37396233, рах.№ НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» в м.Києві) основний борг в сумі 37000,00 грн., інфляцію в сумі 4002,51 грн., три проценти річних в сумі 1852,43 грн., штраф в розмірі 35000,00 грн., суму дострокової сплати роялті в розмірі 8000,00 грн., всього заборгованість в сумі 85854,94 грн., судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 06.08.2020р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина