Справа № 211/5625/19
2/171/223/20
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2020 р. м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Семенової Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ровної Н.А.,
представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача - Ручки М.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , представник позивача ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) про скасування наказу № 452/ос від 12.07.2019 р., стягнення середньої заробітної плати за час простою, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
11.09.2019 року до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Регіональної філії «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця», структурний підрозділ Криворізьке локомотивне депо (ТЧ - 2 Кривий Ріг) про скасування наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.10.2019 року справу направлено до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю. 14.11.2019 року справа надійшла до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Чумак Т.А. від 19.11.2019 р. позовна заява залишена без руху.
09.12.2019 р. на адресу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області 09.12.2019 р. надійшла позовна заява після усунення недоліків за ухвалою суду від 19.11.2019 р.
Ухвалою суду від 10.12.2019 р. позовна заява ОСОБА_4 прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
24.01.2020 р. на адресу суду надійшов відзив СП «Криворізького локомотивного депо» на позовні вимоги ОСОБА_4 (а.с. 58-67). Вважають, що позовні вимоги ОСОБА_4 про про скасування наказу № 452/ос від 12.07.2019 р., стягнення середньої заробітної плати за час простою, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначивши в ньому, що позивач ОСОБА_4 працював в структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» на посаді помічника машиніста електровозу з 17.11.2015 року по 12.06.2020 р.
ОСОБА_4 , у відповідності наказу № 329/ТЧ, від 16.04.2019 року знаходився у черговій відпустці у відповідності графіку відпусток з 02.05.2019 року по 08.06.2019 включно згідно його заяви, від 16.04.2019 року.
10.06.2019 року, після виходу з відпустки Позивач написав заяву, на цей же день 10.06.2019 р., на відпустку без оплати.
11.06.2019 р. до роботи не з`явився і про свою відсутність керівництву депо і експлуатації не доповів, не доповів також машиністу - інструктору, черговому по депо і наряднику по депо. По вказаному випадку начальник резерву чотивних бригад ОСОБА_5 , 11.06.2019 року, рапортом доповіла керівництву депо, де також, в цей день, інженер з безпеки руху поїздів ОСОБА_6 , рапортом доповів керівництву депо, що у зв`язку з не здачею Позивачем перевірки знань вимог правил технічної експлуатації залізниць України, що відповідає наказу № 499 Міністерства транспорту та зв`язку України, від 14.06.2007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 № 777/14044, затверджує «Положення про порядок вивчення та перевірку знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи працівниками залізничного транспорту України» і є обов`язковою перевіркою. Не здача перевірки знань помічником локомотивних бригад (машиністом та помічником машиніста електровоза), пов`язана з недопущенням до роботи працівників локомотивних бригад. А у відповідності вищевказаного і у відповідності наказу по депо №6/ТЧ, від 04.01.2019 року, з 01.03. по 17.05.2019 року в Криворізькому локомотивному депо проводилась періодична перевірка знань нормативних актів з безпеки руху поїздів та маневрової роботи працівниками, а Позивач не здав перевірку.
11.06.2019 року, до відділу кадрів Криворізького локомотивного депо, через секретаря депо, було передано заява від Позивача на звільнення його за угодою сторін, а сам Позивач не з`явився до відділу кадрів та до безпосередніх керівників щоб пояснити причину звільнення.
В цей день, виконуючий обов`язки керівника депо Загоруйко М . Ю. , на рапорті поставив розпорядження на звільнення після виплати Позивачем заборгованості по заробітній платі у сумі 5 912 грн. 52 копійки. Довідка про заборгованість надана головним бухгалтером депо - у відповідності за дні відпустки, що були надані Позивачу в рахунок невідпрацьованої частини робочого (15 днів), за неповернення спецодягу і утримання аліментів у відповідності виконавчого листа.
В цей день, 11.06.2019 р., через секретаря депо до відділу кадрів надійшла друга заява Позивача про розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Відповідно вказаної дати на заяві і на заяві на звільнення його за угодою сторін можливо зробити висновок, що Позивач не з`являвся в відділ кадрів і одночасно не з`явився до керівництва депо на пояснення суті своєї заяви, на дзвінки не відповідав, і відповідно зазначеного можливо зробити висновок, що Позивач скоїв прогул без поважних причин.
Крім цього, 11.06.2019 року, Позивачу було направлено лист, щодо надання з сторони роз`яснення про порушення Роботодавцем Трудового законодавства у відповідності його другої заяви на звільнення, тому що останній взагалі не з`являвся в депо і не відповідав на телефонні дзвінки. Відповіді Позивача на лист Роботодавця (керівника) не було одержано.
На 17.06.2019 р., по випадку порушення трудової дисципліни Позивача - помічника машиніста електровозу ОСОБА_4 , була скликана нарада при керівництві і на вказану нараду, заздалегідь, були запрошені: помічник машиніста електровозу ОСОБА_4 , та голова первинної профспілкової організації ВПЗУ грізького локомотивного депо Федоренко В.Г., які на нараду не прибули ігноруючи розпорядження керівництва депо. На основі двох прогулів підряд без поважних причин і у відповідності п.3.1 постанови наради Кріворізького локомотивного депо при керівництві депо - за порушення вимог внутрішнього трудового розпорядку, грубе порушення трудової дисципліни помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення по п.4 ст.40 КЗпП України.
На підставі п.3.2 протоколу наради, 20.06.2019 року керівником депо було направлено звернення з копією первинних документів до профспілкового комітету на отримання згоди про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул - по п.4 ст.40 КЗпПУ ОСОБА_4
03.07.2019 року профспілковий комітет відмовився надати згоду на звільнення позивача, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 , звільнився за заявою.
12.07.2019 р., у відповідності до наказу № 452/ос, Позивача було звільнено за прогул без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України), учинений 12.06.2019 року. Вважає, що позивач пропусти строк для звернення до суду, у зв`язку з чим просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.01.2020 р. головуючий суддя Чумак Т.А. заявила відвід від участі у розгляді позовної заяви. Позовну заяву ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про вирішення трудового спору передано до канцелярії Апостолівського районного суду Дніпропетровської області для визначення іншого судді для розгляду вказаного позову в порядку ст.33 ЦПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.01.2020 р. визначено суддю Семенову Н.М.
Ухвалою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Семенової Н.М. від 28.01.2020 р. цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про вирішення трудового спору прийнято до розгляду в порядку спрощенного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрито провадження справу призначено до розгляду.
11.02.2020 р. на адресу суду надійшла уточнююча позовна заява ОСОБА_4 який в обґрунтування позову зазначив, що він з січня місяця 2015 року працював на посаді помічника машиніста електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) Регіональної філії «Придніпровської залізниці» АТ (Українська залізниця).
05.01.2019 р. він та машиніст ОСОБА_9 , 12.01.2019 р. він та машиніст ОСОБА_10 з 28.08.2009 р. приступили до роботи, виконали вимоги наказу від 24.03.2008 р. № 54 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Правил безпечної експлуатації електровозів, тепловозів та моторвагонного рухомого складу» (надалі Правил), відмовилися від дорученої роботи, у зв`язку з невідповідністю електровозів безпечним умовам праці, про що повідомили керівника Криворізького локомотивного депо ОСОБА_18 та подали заяву у якій зазначили, що відмовляються від дорученої роботи, оскільки сформувалася виробнича ситуація, небезпечна для їхнього життя та здоров`я, а також для людей, що їх оточують, подавши рапорт з актом з виявленими небезпечними зауваженнями. У результаті виконання вимог Правил, було внесено до бортового журналу (ТУ 152) усі виявленні зауваження та складено акти від 05.01.2019 р. на ВЛ8, акт від 12.01.2019 р. на ВЛ8- 906 про невідповідність локомотивів вимогам інструкції, наказів і нормативних документів. Відповідач, не оплатив йому час простою у відповідності до ч. 3 ст. 113 КЗпП в розмірі середнього заробітку, що передбачено у випадку, коли при відсутності вини працівника виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або людей, які його оточують, навколишнього природного середовища; а сплатив у відповідності до Положення про оплату праці (п.4,8,1), як час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) встановленого працівнику.
Також відповідачем ні чого не робилося для того, щоб забезпечити його належними умовами праці, тобто не забезпечили його локомотивом (електровозом), який би відповідав вимогам інструкцій, наказів і нормативних документів Державного комітету України з промислової безпеки. У зв`язку з чим, він пішов у щорічну відпустку. Після виходу із відпустки 10.06.2019 р. він дізнався, що відповідач не створив належних умов праці, порушив його конституційні права на заробітну плату у січні місяці 2019 р., яка визначена законом відповідно до ч. 3 ст. 113 КЗпП України, 11.06.2019 р. він розірвав з відповідачем трудовий договір з підстав ч.3 ст. 38 КЗпП України. При отриманні трудової книжки 26.07.2019 р. він дізнався, що був звільнений 12.06.2019 року за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України (наказ № 452/ос «Про звільнення ОСОБА_4 »), з яким він не згоден. Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якого є працівник, у зв`язку з чим просить стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12.07.2019 р по 12.02.2020 р. тому враховуючи викладене, просить скасувати наказ № 452/щс від 12.07.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_4 », стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час простою у січні місяці відповідно ч.3 ст. 113 КЗпП України у сумі 1200,15 грн., стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сум 122 291, 61 грн. (а.с. 128-131)
11.02.2020 р. на адресу суду надійшов відгук на відзив (а.с.133-134)
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він працює машиністом Криворізького локомотивного депо, та являється головою первинної профспілкової організації. З 2018 року з причини невідповідності електровозів, тепловозів порушувалися правила безпечної експлуатації п.9.5, Криворізьке локомотивне депо було вимушене призупинити роботу.
Також відомо, що відповідно до ч. 3 ст 38 КЗпП ОСОБА_4 розірвав трудовий договір з роботодавцем по причині невиконання безпечних та нешкідливих умов праці роботодавцем, а саме невідповідність локомотивів. Так, 2018-2019 році виявлено більше 50 локомотивів, які не відповідають правилам безпечності експлуатації, п. 55 правил технічної експлуатації, пожежної безпеки на залізничному транспорті та охорони праці.
В 2019 році Криворізьке локомотивне депо двічі призупиняло роботу, у зв`язку з тим, що роботодавець порушує ст. 159 КЗпП, ти самим не створив безпечні умови праці.
Йому, як голові профспілкового комітету, відомо, що ОСОБА_4 у 2019 році, під час виконання своєї посадової інструкції, як помічника машиніста електровоза, разом з машиністами, склали відповідні акти, внесли зауваження відповідно до ст. 6 ЗУ «Про охорону праці» та відмовились від виконання дорученої роботи, так як це загрожувало життю, безпеці руху, не відповідало правилам пожежної безпеки. Так, виявили несправності та відмовились від виконання своєї посадової інструкції, затвердженої Начальником депо № 65.
ОСОБА_4 у 2019 році перебував у відпустці, вийшов з відпустки, звернувся до нього з приводу технічного стану, щодо несправності локомотивів. Він, доповідає начальнику, реєструє заяви про простій, залучає акти про невідповідність машинного механізму.
При складані актів 2019 році ОСОБА_4 повідомив мене, як голову профспілкового комітету про невідповідність машинного механізму відповідно до типових правил охорони праці, створена комісія вийшла на місце та підтвердила ці факти. Роботодавець факт несправності не заперечував.
ОСОБА_4 брав один день за свій рахунок, разом зі мною оглянули локомотиви та обговорили ситуацію.
Роботодавець звернувся до профспілкового комітету з листом-зверненням розглянути звільнення ОСОБА_4 по ч. 4 ст. 40 КЗпП (прогул). Профспілковий комітет одностайно проголосував за відмову, з причини, що розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП, роботодавець стверджував що ОСОБА_4 прогулював.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право у встановленому порядку звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогулом є відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин, тому суд, з`ясовуючи законність звільнення працівника на підставі п.4 ч.1ст.40 КЗпП України, повинен встановити причини відсутності працівника на робочому місці та їх поважність.
На працівника покладаються обов`язки, які є: складовими його трудової функції; іншими обов`язками, передбаченими правилами внутрішнього розпорядку.
За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Письмове повідомлення про звільнення оформлюється заявою. Звільнення працівників оформлюється наказом чи розпорядженням роботодавця. Підставою для видання такого наказу є відповідна заява працівника, а за потреби й інші документи.
Відповідно до статті 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього ж Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Як зазначив позивач, 11.06.2019 р. у зв`язку з тим, що відповідач не створив належні, безпечні здоров`ю умови праці, не в повному обсязі сплатив заробітну плату за час простою у січні місяці 2019 року, яка визначена законом відповідно до ч.3 ст. 113 КЗПп України, він написав заяву про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. Отримавши трудову книжку на руки 26.07.2019 року, дізнався, що був звільнений 12.07.2019 р. за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2019 р. ОСОБА_4 надав заяву про звільнення за згодою сторін (а.с.80)
Також? 11.06.2019 р. ОСОБА_4 надав заяву про припинення трудового договору з підстав п. 3 ст. 38 КЗпП (в наслідок невиконання власником та уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов трудового договору) (а.с.82)
Згідно листа СП «Криворізького локомотивного депо» від 11.06.2019 р. ОСОБА_4 було запропоновано надати обґрунтоване роз`яснення про порушення адміністрацією законодавства про працю та умов трудового договору (а.с. 83)
Відповідно до протоколу від 17.06.2019 р. встановлено що, при керівництві депо була скликана нарада, на порядок денний якої було поставлене питання про розгляд випадку порушення трудової дисципліни помічником машиніста електровозу ОСОБА_4 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , як голова первинної профспілкової організації ВПЗУ КЛД, були запрошені, але не з`явилися. (а.с. 86)
Доказів запрошення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на нараду при керівництві депо, суду не надано.
Для правомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника і які прямо випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку та пов`язані з ним, та прямо на нього покладені; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків як проступок має бути винним і не пов`язаним з поважними причинами; для накладення дисциплінарного стягнення має бути встановлена подія (проступок) і обов`язково вина працівника, і дані обставини (подія і склад порушення) мають бути доведені саме роботодавцем, є неприпустимим перекладення на працівника обов`язку по доказуванню своєї невинуватості. Щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення працівнику має бути надана можливість дати письмові пояснення, для надання пояснень працівник повинен знати конкретно за який проступок він притягається до дисциплінарної відповідальності.
20.06.2019 р. за вих. № 761 голові первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо направлено лист про надання згоди на притягнення помічника машиніста електровоза цеху експлуатації ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул по п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.87)
03.07.2019 р. за № 85 профспілковим комітетом Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо надано лист відповідно до якого, Профспілковий комітет Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо прийняло рішення: не давати згоди на звільнення помічника машиніста електровоза ОСОБА_4 по п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки - ОСОБА_4 звільнився за власною заявою з підстав ч.3 ст. 38 КЗпП України з 11.06.2019 р. (а.с.88)
Згідно наказу № 452/ОС від 12.07.2019 р. АТ «Українська залізниця» регіональної філії «Придніпровська залізниця» структурного підрозділу Криворізьке локомотивне депо» ОСОБА_4 - помічника машиніста електровоза цеха експлуатації звільнено 12.06.2019 р. за прогул без поважних причин, учинений 12.06.2019 р. (п. 4 ст. 40 КЗпП України) (а.с. 89-90)
Листом в.о. начальника ОСОБА_18 за № 45 від 12.07.2019 р. ОСОБА_4 було запропоновано звернутися найближчим часом в основне локомотивне депо для отримання трудової книжки. (а.с.91)
Відповідно до маршрутного листа виданого 05.01.2019 р. на ім`я машиніста ОСОБА_9 та помічника машиніста ОСОБА_4 , з`явилися на роботу о 20 год. 50 хв., о 21-30 год. приступили до прийому локомотива, у графі здача локомотива попередньою бригадою відмітки не має, кінець роботи о 23 год. 50 хв., в розділі 6 примітки зазначено, що «локомотив не прийняв, так як не відповідає вимогам безпеки руху, пожежній безпеці» (а.с. 93)
В рапорті машиніста ОСОБА_9 зазначено, що 05.01.2019 р. локомотив ВЛ8-1466 до експлуатації не прийнятий по причині не відповідності вимогам з безпеки руху, охорони праці та пожежної безпеки (а.с. 94)
Відповідно до маршрутного листа виданого 12.01.2019 р. на ім`я машиніста ОСОБА_10 та помічника машиніста ОСОБА_4 , з`явилися на роботу о 15 год. 50 хв., о 17-30 год. приступили до прийому локомотива, у графі здача локомотива попередньою бригадою відмітки не має, кінець роботи о 18 год. 50 хв., в розділі 6 примітки зазначено, що «локомотив ВЛ8 906 не прийняв, так як виявлені порушення охорони праці та пожежної безпеки» (а.с. 95)
Відповідно до заяви наданої машиністом ОСОБА_10 та помічником машиніста ОСОБА_17 начальнику ТЧ-2 ОСОБА_18 , зазначено, що 12.01.2019 р, явкою 15-50 год., маршрут машиніста 2068661 при прийнятті локомотива ВЛ8 906 на станції ПТОл Кр Гл. виявлено ряд несправностей, про що складено акт, а тому вони змушені діяти згідно ст. 60 Конституції України і знаходитись, згідно ч.2 ст. 113 КЗпП України, у простої (призупення роботи) по вині роботодавця. відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 6, 7 Закону України «Про охорону праці» забезпечити роботою за своїм фахом, оплату, за час простою по вині роботодавця, проводити згідно чинного законодавства. (а.с. 96)
Доказів птого, що 12.01.2019 року ОСОБА_4 працював на іншому локомотиві суду не надано.
Відповідно довідки № 19 від 22.01.2019 р. Структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» середня заробітна плата станом на 01.06.2019 р. складає 66,86 грн. за одну годину, в якій зазначено, що за квітень місяці 2019 р. заробітна плата ОСОБА_4 склала 5883,09 грн., за травень місяць 2019 р. 0.00 грн. (а.с. 98)
Відповідно до довідки про розрахунок заробітної плати за січень місяці 2019 року помічнику машиніста ОСОБА_4 всього було нараховано заробітну плату у розмірі 15458,04 грн., відповідно до пункту 319 - оплочені простої не з вини працівник склали 143,13 за 4.40 год. (а.с.99)
Відповідно до довідки про доходи виданої на ім`я ОСОБА_4 заробітна плата за 2018 рік склала 177662,35 грн. (а.с. 100)
Відповідно до довідки про доходи виданої на ім`я ОСОБА_4 заробітна плата за перше півріччя 2019 р. склала 65242,45 грн. (а.с. 101)
Відповідно до наказу 323/ТЧ від 15.05.2018 р. ПАТ «Українська залізниця» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Структурний підрозділ «Криворізьке локомотивне депо» було створено комісію з перевірки стану локомотивів у відповідності вимогам охорони праці та безпеки руху (а.с. 102)
Відповідно до протоколу наради комісії з перевірки стану локомотивів у відповідно вимогам охорони праці та безпеки руху від 04.07.2018 р. встановлено, що комісією було перевірено 50 локомотивів, електровози серії ВЛ-8 № 1449 (акт 3 6 від 29.05.2018 р.) та № 906 (акт № 7 від 29.05.2018 р.), ВЛ -11 № 485 (акт огляду локомотива комісією відсутній) - не відповідали вимогам пункту 5.5 НПАОП 63.21-1.17-08 та несли загрозу життю, здоров`ю працівників (а.с. 103-104).
Посилання відповідача на те, що на цих локомотивах робили інші машиністи (а.с. 65), спростовується маршрутними листами (а.с. 93, 95), в яких відсутні відомості про час здачі локомотива попередньою бригадою по ТУ-152, також доказів, що локомотиви були в задовільному стані суду не надані.
В матеріалах справи немає жодного акту щодо фіксування простою ПАТ «Українська залізниця», як і не було видано наказу щодо простою, натомість з матеріалів справи встановлено, що оплата праці ОСОБА_4 за січень місяць 2019 року здійснювалась з розрахунку 167 годин норми тривалості робочого часу. Код 319, 4.40 години оплата простою у сумі 143,13 грн., Код 776, - 15,17 годин недопрацьованих до норми тривалості робочого часу. Оплата простою не з вини працівника по маршрутним листам була оплачено по коду 319 - 4.40 год., 143,13 грн. Але у відповідності до маршрутних листів за 05.01.2019 р., 12.01.2019 р. знаходився на робочому місці 6 годин. Зазначене на думку суду є підтвердженням факту наявності простою не з вини працівника.
Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з частинами першої-третьої статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил статті 113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, таке: оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.
Тлумачення статті 34,113 КЗпП свідчить, що при запровадженні простою за ініціативи роботодавця та за відсутності вини працівника на роботодавця покладено обов`язок здійснювати оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто при простої не відбувається зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 320/3303/16-ц). Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час простою у січні місяці у сумі 1200,15 грн.
Як роз`яснено у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 надав до СП «Криворізьке локомотивне депо» заяву від 11.06.2019 р. про розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП (внаслідок невиконання власником та уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов трудового законодавства) з 11.06.2019 р., просив провести остаточний розрахунок виплат вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, надати копію наказу про звільнення, надати довідки про остаточний розрахунок.
Доказів надання відповідачем ОСОБА_4 наказу про звільнення, проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні, суду не надано.
Надана суду довідка про середню заробітну плату ОСОБА_4 відповідно до Положення № 100 від 08.02.1995 р. станом на 01.06.2019 р. становить 66,86 грн. за годину (а.с. 98 викликає сумнів, у зв`язку з тим, що відповідно до довідки про доходи також наданої суду заробітна плата ОСОБА_4 за квітень місяць 2019 року складає 23347,48 грн., за травень місяць 2019 р. складає 4619,52 грн. (а.с.101)
У зв`язку з тим, що довідка за № 19 від 22.01.2020 р. видана з порушення Постанови № 100 від 08.02.1995 р. судом до уваги не береться.
Нормами ст.47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України.
Трудову книжку ОСОБА_4 отримав 26.07.2019 р., доказів того, що відповідач розрахувався з ОСОБА_4 згідно до ст.116 КЗпП України суду не надані.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплат за трудовим договором та інші виплати.
Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.8 р.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період
У зв`язку з тим, що відповідач не надав ОСОБА_4 довідку про остаточний розрахунок, не надав суду розрахунок заробітної плати за останні два місяці 2019 року які перебували звільненню працівника, табелів роботи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення в відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 122291,61 грн. підлягають задоволенню.
З позовною заявою про поновлення на роботі позивач ОСОБА_4 не звертався, тому суд в на підставі ч.3 ст. 13 ЦПК України не виходить за рамки позовних вимог.
Частина перша статті 252 КЗпП України формулює загальне положення, яке покладає на власника або уповноважений ним орган обов`язок створення для працівників підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації, можливості для здійснення їхніх повноважень.
Частиною другою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частиною другою статті 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.
Згідно із частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.
За аналогією правило частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати й до передбачених частиною другою статті 252 КЗпП України, частиною другою статті 41 цього Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на притягнення працівників - членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.
Отже, беручи до уваги те, що позивач є членом профспілкової організації і був таким на час застосування до нього дисциплінарного стягнення, відповідач реалізувати своє право на притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності міг лише за наявності попередньої згоди виборного профспілкового органу, чого не зробив (постанова Верховного Суду від 10 липня 2019 року по справі № 266/4915/16-ц).
Таким чином суд вважає, що порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності є наслідком скасування наказу, тому не має правового значення наявність складу самого проступку та порушення позивачем положень Інструкції локомотивної бригади та вимог Правил технічної експлуатації залізниць України, оскільки звільнення відбулось з порушенням вимог частини другої статті 252 КЗпП України та частини другої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (постанова Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі № 346/3853/16-ц).
Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.. ст. 34, 84, 113, 147-149 КЗпП України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд ,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_4 , представник позивача ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) про скасування наказу № 452/ос від 12.07.2019 р., стягнення середньої заробітної плати за час простою, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.
Скасувати наказ Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо № 452/ОС від 12.07.2019 року "Про звільнення ОСОБА_4 "
Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час простою у січні місяці 2019 року у сумі 1200 грн. 15 коп.
Стягнути з Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12.07.2019 р. по 12.02.2020 р. у сумі 122291 грн. 61 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Повний текст рішення складено 03 серпня 2020 р.
Суддя: Семенова Н. М.
