ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1392/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Олексіївський комбінат продтоварів", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістік", м. Запоріжжя про стягнення 219256,90 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Олексіївський комбінат продтоварів", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістік" основний борг у сумі 167226,37 грн., пеню в сумі 44785,17 грн., інфляційні втрати в сумі 2775,87 грн. та 3% річних у сумі 4469,49 грн.

Судові витрати (судовий збір у сумі 3288,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 52800,00 грн.) позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №120102 від 12.01.2016 року.

Сторони погодили у договорі поставки №120102 від 12.01.2016 року територіальну підсудність спорів, що випливають з цього договору. Так, відповідно до п. 8.2. вказаного договору, якщо спір неможливо вирішити у вищевизначений спосіб (шляхом переговорів), він підлягає розгляду Господарським судом Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1392/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

22.06.2020 року відповідач подав заяву про продовження строку для подання відзиву (вх.№ 14143) у зв`язку з встановленням карантину на всій території України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2020 року продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Логістік" строк для надання відзиву до 31.07.2020 року.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/1392/20 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив такі обставини.

12.01.2016 року між Приватним підприємством "Олексіївський комбінат продтоварів" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Логістік" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №120102 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати продукти харчування власного виробництва (товар) під торговими марками постачальника та/або власними торговими марками покупця у власність покупцеві, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначеним цим Договором.

Відповідно до п.7.1., 7.2. Договору цей Договір діє до повного виконання своїх зобов`язань сторонами, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. Дія договору вважається автоматично пролонгованою на кожен наступний календарний рік, якщо жодна сторона не заявить письмово про його розірвання не пізніше 5 робочих днів до закінчення дії даного Договору.

Суд установив, що повідомлення про розірвання від жодної сторони не було заявлено, тому Договір продовжує діяти по теперішній час.

За умовами п. 1.2. Договору загальну суму договору становить загальна вартість товару, фактично поставленого за цим договором.

Згідно з п. 2.10. Договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту його передачі покупцеві, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Ціна Товару визначається у видаткових накладних на кожну партію товару. Термін та форма оплати: готівковий або безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.1., 3.2. Договору).

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, а саме протягом 2019 року поставив товар на загальну суму 167226,37 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які були підписані уповноваженими представниками сторін та містяться в матеріалах справи.

Підтвердженням здійснення поставки є також товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж, що були належним чином оформлені за кожною поставкою товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору, отримав від позивача товар на загальну суму 167226,37 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунки за товар здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого його заборгованість склала 167226,37 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором в сумі 167226,37 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 167226,37 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 44785,17 грн., інфляційні втрати в сумі 2775,87 грн. та 3% річних у сумі 4469,49 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених цим Договором, покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки терміну розрахунків. Сплата неустойки не звільняє Покупця від виконання порушеного ним зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Інше сторонами у договорі не встановлено, відтак, пеню належить рахувати окремо за кожною накладною з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано і по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано але в межах періоду, визначеного позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 року у справі № 911/1189/19.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, зазначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню на суму 27524,97 грн., з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, зазначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 2775,87 грн. та 3% річних у сумі 4469,49 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52800,00 грн.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат у сумі 52800,00 грн. представник позивача надав копії: договору про надання правової допомоги № 12/23.04.2020 від 23.04.2020 року, додаткової угодою № 1 від 23.04.2020 року до Договору про надання правової допомоги №12/23.04.2020 від 23.04.2020 року, акту про надані послуги № 1 від 05.05.2020 року на суму 31200,00 грн., акту про надані послуги № 2 від 27.05.2020 року на суму 11700,00 грн. та платіжних доручень на загальну суму 40000,00 грн.

Загальна вартість послуг адвоката за актом № 1 становить 31200,00 грн., з яких:

- 4800,00 грн. вивчення матеріалів справи та документів, наданих клієнтом за договором поставки № 120102 від 12.01.2016 року, аналіз судової практики щодо нарахування штрафних санкцій та формування правової позиції по справі (2 години);

- 16800,00 грн. складання позовної заяви до господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості за договором поставки № 120102 від 12.01.2016 року та суми штрафних санкцій (пені, інфляційної складової боргу та 3% річних), формування додатків до позову (7 годин);

- 4800,00 грн. складання заяви про забезпечення позову (2 години);

- 4800,00 грн. складання клопотання про витребування доказів (2 години).

Загальна вартість послуг адвоката за актом №2 становить 11700,00 грн., з яких:

- 10500,00 грн. консультування старшим партнером/адвокатом Полатай В.Ю. клієнта щодо подання та розгляду в господарському суді Харківської області поданої позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 120102 від 12.01.2016 року та суми штрафних санкцій та пояснення щодо можливих майбутніх правових дій після винесення рішення по справі (3 години);

- 1200,00 грн. консультування щодо порядку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в ході розгляду в господарському суді Харківської області поданої позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 120102 від 12.01.2016 року та суми штрафних санкцій (1 година).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, ухвалами від 12.05.2020 року у справі 922/1392/20 заява про забезпечення позову та клопотання про витребування доказів були визнані необґрунтованими та відмовлено в їх задоволенні, а тому суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для покладання на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу в сумі 9600,00 грн. (4800,00 грн. складання заяви про забезпечення позову та 4800,00 грн. складання клопотання про витребування доказів.

Окрім цього, витрати на професійну правову допомогу, які зазначені в акті № 2, на суму 11700,00 грн. не були неминучими та обов`язковими, оскільки вони були надані вже після відкриття провадження у справі та жодним чином не вплинули на її розгляд, а тому суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

Щодо решти витрат на професійну правову допомогу, суд, оцінюючи їх обґрунтованість в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом такої допомоги у суді, а також не відповідає рекомендаціям щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним, тому підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 12500,00 грн., з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістік" (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 31, кв. 96, ідентифікаційний код 35147992) на користь Приватного підприємства "Олексіївський комбінат продтоварів" (61001, м.Харків, пров. Аптекарський, буд. 9, корп. 1, кв. 59, ідентифікаційний код 22717081) основний борг у сумі 167226,37 грн., пеню в сумі 27524,97 грн., інфляційні втрати в сумі 2775,87 грн., 3% річних у сумі 4469,49 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12500,00 грн. та 3029,95 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.08.2020 року.

СуддяО.В. Смірнова