ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2020 Справа № 904/4412/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/4412/19 (суддя Соловйова А.Є., повне рішення складено 07.02.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 220 892 грн 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі №904/4412/19 Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Доненергопром" відмовлено в задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 151 340 грн 41 коп. основного боргу, 52 253 грн 18 коп. інфляційних втрат та 17 298 грн 59 коп. трьох процентів річних;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті вартості продукції, поставленої за договором №1900-ПУ-УМТС від 26.01.2016 в сумі 151 340 грн 41 коп., щодо дії по відношенню до цієї суми нескасованої оперативно-господарської санкції, яка надає відповідачу право отримати суму нарахованих штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції із суми, яка підлягає виплаті позивачеві за поставлену продукцію, щодо обґрунтованості дій відповідача по зменшенню суми основного боргу на суму оперативно-господарської санкції за рахунок коштів, які підлягали перерахуванню за поставлену продукцію, а також щодо вірогідності наданих відповідачем доказів направлення повідомлення позивачу про застосування санкції;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Доненергопром" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 53 313 грн 39 коп.;

- у поданій скарзі йдеться про те, що доповнення відповідача до відзиву від 12.12.2019, в яких наведені нові заперечення та надані нові докази, прийняті господарським судом до розгляду всупереч ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, про те, що відповідач мав об`єктивну можливість надати такі заперечення та докази до суду у встановлений строк, про те, що в порушення ст. 80 Кодексу рішення господарського суду прийнято на основі цих доказів, які є неналежними, недостовірними та подані з пропуском процесуального строку, про те, що представлені відповідачем докази не можуть бути підтвердженням надання послуг поштового зв`язку по направленню позивачу повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції тому, що опис вкладення у цінний лист датований 25.02.2017, а фіскальний чек - 24.02.2017, у зв`язку з чим встановити дійсність направлення відповідачем повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції на підставі цих доказів неможливо, про те, що порядок застосування до позивача оперативно-господарської санкції, передбачений п. 5.8 договору порушений, оскільки позивач не був письмово повідомлений відповідачем про таке застосування оперативно-господарської санкції, а також про те, що додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн покладено на позивача, при цьому оскарження рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення;

- 28.07.2020 представник скаржника з`явився в судове засідання та підтримав вимоги апеляційної скарги;

- відповідач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що під час розгляду справи в господарському суді відповідач заявляв клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вважав, що сторони не завершили процедуру формування третейського суду, між тим дане клопотання залишено господарським судом без задоволення, тому відповідач надав заперечення по суті позовних вимог після встановленого судом строку, на те, що у зв`язку з порушенням строків поставки продукції відповідачем нараховані штраф та неустойка в загальній сумі 568 362 грн 01 коп., на те, що розрахунок вказаних штрафних санкцій направлений на адресу позивача 09.11.2016, на те, що з огляду на несплату позивачем штрафу та пені відповідач використав своє право на застосування оперативно-господарської санкції та затримав оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій в розмірі 568 362 грн 01 коп., і повідомив про це позивача листом №269 від 06.02.2017, а також на те, що настання строку оплати за поставлену продукцію мало місце після направлення відповідачем розрахунку штрафних санкцій, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є необґрунтованими;

- представник відповідача з`явився в судове засідання і просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів скаржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Павлоградвугілля" (покупцем) та ТОВ "Доненергопром" (постачальником) укладено договір поставки №1900-ПУ-УМТС, на підставі п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості та строки, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості та за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 4.7 договору датою поставки є дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

П. 5.4. договору передбачено, що розрахунки за продукцію, яка постачається постачальником за даним договором, здійснюються покупцем в порядку і строки, узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 5.6 договору у випадку порушення постачальником строків поставки, узгоджених в специфікаціях за даним договором, покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкцій та/або збитків та до їх сплати постачальником затримати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій та/або збитків. Постачальник зобов`язується здійснити оплату штрафних санкцій та/або збитків протягом десяти банківських днів з дати направлення розрахунку штрафних санкцій та/або збитків постачальнику. При цьому покупець на свій розсуд має право сплатити постачальнику вартість поставленої продукції до сплати останнім покупцю штрафних санкцій та/або відшкодування збитків.

Згідно з п. 5.7 договору перерахування покупцем грошових коштів за поставлену продукцію до сплати постачальником штрафних санкцій та/або відшкодування збитків не звільняє постачальника від сплати штрафних санкцій та/або відшкодування збитків за порушення строків виконання зобов`язань з поставки продукцію в обумовлені сторонами строки. При несплаті постачальником штрафних санкцій та/або збитків покупець має право застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію відповідно до п. 5.8 договору.

П. 5.8 договору встановлено, що зобов`язання постачальника здійснити поставку відповідно до вимог договору, специфікацій до договору, забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, завданих невиконанням договору та збитків з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у строк направлений на його адресу розрахунок штрафних санкцій та/або збитків відповідно до умов даного договору. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника.

Відповідно до 6.2 договору у випадку прострочення поставки продукції в межах десяти календарних днів постачальник за письмовою вимогою покупця сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості продукції, що постачається за відповідною специфікацією; у випадку прострочення поставки продукції понад десяти календарних днів, постачальник, за письмовою вимогою покупця, починаючи з одинадцятого календарного дня сплачує неустойку у розмірі 0,1 процентів від вартості непоставленої продукції, або продукції, поставленої з порушенням строку, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.8 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості несвоєчасно неоплаченої продукції, однак не більше 5 процентів від вартості своєчасно несплаченої продукції.

Сторонами підписана специфікація від 30.08.2016 на суму 1 864 290,32 грн зі строком поставки з 10.09.2016 по 04.11.2016, на умовах оплати - протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції, а також специфікація від 01.11.2016 на суму 986 843,04 грн зі строком поставки до 30.11.2016, на умовах оплати - протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки продукції.

На виконання умов договору та специфікації від 30.08.2016 позивач поставив відповідачу продукцію на суму 246 940 грн 56 коп. та 213 603 грн 59 коп. згідно з накладними №176 від 10.11.2016 та №181 від 17.11.2016 відповідно.

На виконання умов договору та специфікації від 01.11.2016 позивач поставив відповідачу обладнання на суму 461 754 грн 48 коп., 23 760 грн 00 коп., 229 680 грн 00 коп., 27 840 грн 00 коп. згідно з накладними №185 від 18.11.2016, №187 від 18.11.2016, №188 від 18.11.2016 та №235 від 27.12.2016 відповідно.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 1 033 782 грн 00 коп..

Станом на 25.06.2018 заборгованість відповідача складала 210 777 грн 55 коп..

26.06.2018 між позивачем, відповідачем та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" був укладений договір про переведення боргу №2686-ПУ, на підставі якого заборгованість відповідача перед позивачем зменшена на суму 59 437 грн 14 коп..

Таким чином, станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними вище накладними складає 151 340 грн 41 коп..

У зв`язку з несвоєчасною оплатою позивачем нараховані три проценти річних в сумі 17 298 грн 59 коп. за період з 25.01.2017 по 17.09.2019 та інфляційні втрати в сумі 52 253 грн 18 коп. за період з 25.01.2017 по 17.09.2019.

В процесі розгляду справи господарським судом докази погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд посилався на застосування відповідачем оперативно-господарської санкції в порядку, передбаченому п. 5.8 договору, на обґрунтованість дій відповідача в частині зменшення суми основного боргу на суму оперативно-господарської санкції за рахунок коштів, які підлягали перерахуванню за поставлену продукцію, на ненадання доказів скасування оперативно-господарської санкції, на вірогідність наданих відповідачем доказів направлення позивачу повідомлення про застосування санкції, а також на настання строку оплати за поставлену продукцію після направлення відповідачем розрахунку штрафних санкцій, надіслання якого надавало право покупцю затримати оплату до сплати відповідної санкції.

Апеляційний суд не погоджується з вищенаведеними висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими без ґрунтовного дослідження обставин справи.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 названого Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 Кодексу встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 629 Кодексу передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У даному випадку, обставини щодо порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 1900-ПУ-УМТС в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем продукції підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з п. 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 до внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

П. 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

В п. 73 Правил зазначено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Підтвердженням надання послуг поштового зв`язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкту поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. При цьому, опис вкладення у цінний лист без розрахункового документу не може бути належним доказом надіслання відповідних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/705/18, від 17.07.2018 у справі № 921/311/17-г/7.

У даному випадку, п.п. 5.7, 5.8 договору передбачено, що для застосування оперативно-господарської санкції обов`язковою є одночасна наявність двох умов: наявність штрафних санкцій та їх несплата у визначений строку та повідомлення позивача про застосування оперативно-господарської санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що у зв`язку з порушенням позивачем строків поставки продукції відповідачем нараховані штраф та неустойка в загальній сумі 568 362 грн 01 коп., розрахунок яких надісланий на адресу позивача 09.11.2016. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

На підтвердження направлення позивачу повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції №269 від 06.02.2017 (том 1, арк.с. 185) відповідачем надано копії опису вкладення та фіскального чеку (том 1, арк.с. 186).

Оригінали перелічених документів оглянуто апеляційним судом в судових засіданнях 04.06.2020 та 28.07.2020.

При цьому опис вкладення з відбитком календарного штемпеля об`єкта поштового зв`язку з датою 25.02.2017 не містить номеру рекомендованого повідомлення, фіскальний чек датований 24.02.2017, у зв`язку з чим не може бути підтвердженням відправлення листа з описом вкладення від 25.02.2017.

З огляду на викладене обставини щодо письмового повідомлення позивача про застосування оперативно-господарської санкції не підтверджені відповідачем в установленому порядку.

Враховуючи положення наведених норм та вищезазначені фактичні обставини справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором №1900-ПУ-УМТС від 26.01.2016 в частині ненадання відповідачем належних доказів, які б спростовували таке порушення та відсутність повідомлення позивача про застосування оперативно-господарської санкції, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд наведеного не врахував, зазначивши, що невідповідність дати штемпеля на описі вкладення до цінного листа (25.02.2017) та дати поштового чеку (24.02.2017) не впливає на вірогідність поданого відповідачем доказу направлення повідомлення про застосування відповідачем оперативно-господарської санкції.

Разом з цим такий висновок господарського суду зроблений без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог з огляду на наступне.

Так, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

В той же час, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

П.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 Кодексу встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS" зазначив, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони.

Між тим, господарський суд наведеного не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, які стосуються направлення відповідачем повідомлення позивачу про застосування оперативно-господарської санкції з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Тому рішення господарського суду слід скасувати.

Доводи відповідача не впливають на юридичну оцінку обставин справи та не спростовують наведених вище висновків апеляційного суду.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач не позбавлений права на звернення до господарського суду з позовом про стягнення нарахованих штрафних санкцій в іншому позовному провадженні.

Разом з цим колегією суддів визнані безпідставними посилання скаржника на відсутність поважних причин пропуску відповідачем строку, встановленого господарським для подання відзиву.

ЗЧ. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу передбачено можливість продовження встановленого судом процесуального строку за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, про що суд постановляє ухвалу.

Ч. 1 ст. 14 Кодексу визначено принцип диспозитивності, що полягає в обов`язку суду здійснювати розгляд справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 26.07.2007 у справі "Walchli.", від 08.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України" вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Отже, вирішуючи питання про можливість продовження процесуального строку на подання відзиву господарський суд, керуючись принципом диспозитивності, оцінив доводи заявника та прийняв рішення щодо можливості продовження вказаного процесуального строку.

Також слід зазначити, що процесуальні дії суду по продовженню процесуального строку не є предметом оскарження згідно з положеннями ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги апеляційної скарги в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки питання щодо розподілу вказаних витрат вирішено в додатковому рішенні господарського суду від 14.02.2020, яке не є предметом оскарження за даною апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що у зв`язку з розглядом справи товариство очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в такому розмірі: складення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі № 904/4412/19 - 15 000 грн 00 коп., участь у судовому розгляді справи в Центральному апеляційному господарському суді за даною апеляційною скаргою - 6 000 грн 00 коп. + 2 000 грн 00 коп. за кожне наступне судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладене, розгляд заяви ТОВ "Доненергопром" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід призначити в судовому засіданні.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 у справі №904/4412/19 скасувати;

- прийняти нове рішення;

- позов задовольнити;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром" 151 340 грн 41 коп. основного боргу, 52 253 грн 18 коп. інфляційних втрат, 17 298 грн 59 коп. трьох процентів річних та 3 313 грн 39 коп. судового збору, видати наказ;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром" 4 970 грн 08 коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;

- видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України;

- встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Доненергопром" строк для подачі доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня прийняття постанови;

- призначити судове засідання по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Доненергопром" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на 11.08.2020 на 15 год. 30 хв.;

- явку представників сторін визнати необов`язковою;

- повна постанова складена 05.08.2020

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус