Справа № 132/1686/20

3/132/1041/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.08.2020р. місто КАЛИНІВКА

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій областіпро притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Калинівка Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, за ч.1 ст.164 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020р. до Калинівського районного суду Вінницької області з Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області надійшла справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.164 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 0005029 від 28.05.2020р., ОСОБА_2 28.05.2020р. о 10год.50хв. здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі автомобілем марки «Chevrolet», номерний знак « НОМЕР_1 », без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без отримання ліцензії на даний вид перевезень, чим порушив ч.1 ст.164 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

Стаття 245 КУпАПчітко регламентує, що завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності до ч.1ст.9 КУпАПадміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зіст.280 КУпАП,орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Статтею42 Конституції Українирегламентовано, що кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Статтею 42 ГК Українипередбачено, що підприємницькою є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фізичні особи вправі здійснювати підприємницьку діяльність, як зі створенням так і без створення юридичної особи. Фізична особа, яка на законних підставах займається підприємництвом без створення юридичної особи, набуває статусу фізичної особи-підприємця.

Як випливає зіст. 50 ЦК України, дієздатність фізичної особи як підприємця пов`язана з двома умовами: а) набуття (надання) повної цивільної дієздатності фізичною особою, що бажає займатися підприємництвом; б) державна реєстрація фізичної особи як підприємця.

Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації тягне адміністративну відповідальність заст. 164 КУпАП.

Так, ч.1ст.164 КУпАПвизначає, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Отже, диспозиція ч.1ст.164 КУпАПпередбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання.

Крім цього, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАПє бланкетною, тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.

Під господарською діяльністю вст.3 ГК Українирозуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, відповідно до п.14.1.36.ст.14 ГКПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.24 ч.1ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно дост.1 Закону України «Про автомобільний транспорт»таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Отже, відповідно до правової суті самих понять, визначених національним законодавством в сфері підприємницької діяльності, а саме ст.ст.3,42 Господарського Кодексу України,ст.1 Закону України «Про підприємництво», ст.1 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», правових позицій, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, як правило з метою отримання прибутку (комерційна діяльність). Підприємницька ж діяльність є одним з видів господарської діяльності, яка полягає в самостійній, систематичній діяльності, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, однією з обов`язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення. Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 0005029 від 28.05.2020р., ОСОБА_2 здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі автомобілем марки «Chevrolet», номерний знак « НОМЕР_1 », без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без отримання ліцензії на даний вид перевезень.

В порушення зазначених вище вимог, особа яка склала адміністративний протокол не зазначила конкретні норми закону, які порушив ОСОБА_2 .

Статтею 251 КУпАПвстановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ізст.252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд находить, що уповноваженою на те особою, у складеному протоколі, в порушення вимог закону, не зазначено норм закону, у чому саме виразилося порушення, не викладено повно фактичних обставин правопорушення, не зазначено, чи був автомобіль обладнаний як таксі, не вказано осіб, яким він надавав послуги таксі, чи існувала регулярність таких послуг та чи взагалі такі послуги надавалися, не зафіксовано норми яких законів порушив ОСОБА_2 , діючи всупереч встановленому порядку зайняття господарською діяльністю.

Будь-яких доказів, які б підтверджували здійснення ОСОБА_2 даної господарської діяльності, окрім самого протоколу про адмінправопорушення та фотографії автомобіля, в матеріалах немає. Зокрема, це стосується і відсутності у протоколі прізвищ свідків, яких він міг би перевозити, та їх пояснень, засвідчення факту оплати за надані ним послуги та інші необхідні відомості для підтвердження викладених у протоколі про адмінправопорушення обставин.

До протоколу у якості єдиного доказу додано лише фото автомобіля, яке є неналежним та недопустим доказом, оскільки зі змісту протоколу не вбачається, що під час фіксування правопорушення та складення відповідних матеріалів адміністративного правопорушення застосовувалися будь-які технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а тому за відсутності в протоколі відомостей про конкретний технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію, надане фото не може бути прийнято до відома, оскільки з нього не можливо достовірно встановити дату, час та місце обставин, які на ньому зображені. Окрім того, це фото неналежним чином оформлено, оскільки подано в копії, яка не засвідчена в передбаченому законом порядку, та не має відповідних вихідних даних.

Зі змісту протоколу не вбачається, що свідок ОСОБА_3 був пасажиром, якого за плату перевозив на своєму автомобілі ОСОБА_2 , а тому за відсутності пояснень зазначеного свідка з цього приводу, покази ОСОБА_3 не мають істотного значення у цій справі.

Також суд звертає увагу на те, що зайняття господарською діяльністю повинно носити систематичний характер, оскільки підприємництво- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42ГК України) і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність всіх цих випадків, зв`язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.

Згідно пункту 4Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).Конституція Українивизначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України(частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно дост.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч.2ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею62Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та надані в судовому засіданні докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП.

Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст.247, ст.ст.164,245,251,252,283-285,294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.164 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1ст.247 КУпАПу зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятоюстатті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя